ТОВ «Укржитлобуд» у вересні отримало дозвіл на будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Велика Васильківська (колишня вул. Червоноармійська) 107-109 у Печерському районі Києва. Про це свідчить реєстр Держархбудінспекції України.

Йдеться про дві ділянки площею 0,64 га та 0,21 га. Перша належить «Укржитлобуду» на праві приватної власності, а другу фірма орендує у міста. Відзначимо, що ці ділянки знаходяться прямо біля входу в метро на ст. «Палац Україна».

Як свідчить проект будівництва, під виглядом «багатофункціонального комплексу» буде побудовано дві житлові висотки на понад 30 поверхів загалом на майже 500 квартир. Така забудова не відповідає Генплану Києві, адже вказані ділянки є територією громадських будівель та споруд, і будувати житло на них не можна.

Висота будинків за проектом становитиме 98,5 м. Фактичний відсоток забудови ділянки становить 98%, що більш ніж утричі перевищує норматив, що складає 30%.

Крім того, за даними джерел «Наших грошей», забудовники не узгодили проектну документацію із КП «Київський метрополітен», а також не отримали висновок органу охорони культурної спадщини.

Підрядником будівництва є ТОВ «Спецмехбуд 21», яке входить до групи компаній Perfect Group нардепа від ОПЗЖ Дмитра Ісаєнка. Ісаєнко є бізнес-партнером колишнього заступника керівника Департаменту містобудування КМДА, а нині девелопера Андрія Вавриша. Саме Ісаєнко у 2010 році привів Вавриша, який не мав профільної освіти, на посаду у департамент містобудування КМДА.

Проектувальником «багатофункціонального комплексу» є ПАТ «Київпроект», основним власником якого є кіпрська компанія «Трейлорі Венчерз Лімітед» (Traylory Ventures Limited), а керівником – Роман Гладуняк. Це колишній очільник Головного управління контролю за благоустроєм КМДА за часів мера Леоніда Черновецького, фігурант кримінального провадження про незаконну добудову поверхів будівлі по вул. Паньківській, 25 у Києві.

Гладуняк також є керівником ТОВ «Укржитлобуд», засновниками якого є венчурні фонди «Генезис» (30%) і «Медісон» (10%), а також ТОВ «КУА «Система капітального інвестування», що діє в інтересах венчурного фонду «Третій інвестиційний фонд СКІ» (40%), та Оксана Поляруш (20%), яка приєдналася до складу засновників у серпні.

Фонди «Генезис» та «Медісон» перебувають в управлінні ТОВ «КУА «Гарантія», єдиним власником якого з жовтня 2018 року є Вадим Столар, нинішній нардеп від ОПЗЖ.

Власниками ТОВ «КУА «СКІ» є кіпрська компанія «Валдез Лімітед» (Valdeze Limited) і Ярослав Зозуля, а керівником – Ірина Яворська.

Нагадаємо, що ТОВ «Катерпіллер» з орбіти Ісаєнка впритул до ділянки на вул. Великій Васильківській, 107-109 будує ще один житловий комплекс – ЖК Stanford на вул. Предславинській, 35, до якого багато питань як у ДАБІ, так і у правоохоронних органів. Нещодавно «Наші гроші» писали про те, як громадська організація, що допомагає фірмам Ісаєнка та Вавриша через суд отримувати дозволи на сумнівні забудови у центрі Києва та Одеси, приєдналася також до аналогічного позову «Катерпіллера».

Більше про групи впливу у ДАБІ та дозволи, які компанії з орбіти Вавриша та Ісаєнка  отримали у серпні-вересні, читайте у матеріалі «Чи вдасться позбавитись впливу Вавриша-Горового на ДАБІ?».

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області визнав невинуватою у зловживанні впливом начальницю управління освіти Калуської міської ради Ірину Люклян. Про це пише видання «Курс».

У липні 2017 р. правоохоронці повідомили про затримання Люклян. За версією слідства, посадовиця взяла 10 тис грн. хабара у підприємця за здачу в оренду приміщення під магазин. Справу почали розслідувати за ч. 3 ст. 368 КК України – одержання хабара службовою особою, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. По завершенні досудового розслідування справу Люклян перекваліфікували на менш сувору – зловживання впливом.

За версією слідства, у червні 2017 р. підприємець звернувся до Люклян з питанням про оренду приміщення Калуської ЗОШ №6 на вул. Литвина. Начальниця повідомила, що це приміщення орендувати не вдасться, і запропонувала інший варіант – приміщення школи №4 на вул. Коновальця. При цьому Люклян нібито пообіцяла посприяти у передачі приміщення за 10 тис грн.: вплинути на членів комісії з надання в оренду об’єктів комунальної власності, членом якої є представник управління освіти.

17 липня 2017 р. підприємець передав Люклян у конверті 10 тис грн. Тоді її і затримали.

Ірина Люклян у суді вини не визнала. Від дачі показів відмовилась і просила суд визнати її невинуватою, оскільки в цьому випадку це була провокація злочину.

Чоловік, який хотів орендувати приміщення, у суді підтвердив, що Люклян вимагала кошти за позитивне рішення щодо оренди. Він розповів, що зранку 17 липня взяв 10  тис грн. та пішов до відділу поліції у Франківську. Там він подав заяву про вчинення злочину і разом з працівниками поліції поїхав до Калуша, де правоохоронці в присутності понятих нанесли на гроші спеціальну речовину. Він відніс конверт у кабінет і передав Люклян. Та взяла конверт з грошима, поклала у стіл і запевнила, що все буде добре, оскільки у комісії з питань оренди є її людина.

Керівник комісії з питань оренди комунального майна, заступник мера Калуша розповів, що у серпні 2017 комісія отримала заяву від підприємця на оренду приміщень ЗОШ №4, але жодних документів до заяви не було надано, сам підприємець на розгляд питання не прийшов. Тому комісія відмовила в оренді. Представниця управління освіти, за його словами, участі в засіданні комісії не брала.

Заступниця Люклян, яка входить до складу комісії, теж підтвердила, що не брала участі у засіданні комісії, оскільки перебувала у відпустці. Вона запевнила суд, що Ірина Люклян не зверталася до неї з жодними проханнями щодо здачі в оренду приміщення ЗОШ №4.

Суд також встановив, що чоловік, який хотів орендувати приміщення, не був зареєстрований підприємцем. Також під час перевірки телефонної книги, повідомлень на «Viber» не виявлено інформації, яка б підтверджувала злочинну діяльність Люклян. А стенограма розмови 17 липня між потенційним орендарем і Люклян не містить обіцянки останньої вплинути на рішення комісії.

Суд взяв до уваги і те, що на руках Люклян не виявили спеціальної речовини, якою позначали купюри.

Дослідивши докази і покази свідків, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх та переконливих доказів для доведення винуватості Ірини Люклян в тому, що вона одержала неправомірну вигоду.

Калуський міськрайонний суд визнав Ірину Люклян невинуватою та виправдав її у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Адмінколегія АМКУ 2 січня задовольнила дві скарги пов’язаного з «порошенківцями» київського ТОВ «Еко-Буд-Трейд» на тендері Служби автомобільних доріг у Запорізькій області щодо будівництва автомобільного моста через річку Дніпро в місті Запоріжжі очікуваною вартістю 12,34 млрд грн. Після цього фірма 12 січня подала ще одну скаргу. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У листопаді Запорізька САД оголосила торги щодо першої черги будівництва державної траси Н-08 Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя – Маріуполь в частині автомагістралі через Дніпро в Запоріжжі до кінця 2023 року. Будівництво моста розпочате ще в 2004 році.

Фірма «Еко-Буд-Трейд» оскаржила в АМКУ вимоги тендерної документації, які вважала дискримінаційними. Зокрема йшлося про підтвердження наявності аналогічного досвіду.

Замовник вимагав від учасників надати щонайменше один аналогічний договір про роботи з будівництва, реконструкції, капітального ремонту мостів та/або шляхопроводів протягом 2009-2019 років на об’єкті будівництва класу наслідків не нижче СС3. При цьому акти і довідки мали надаватися стосовно 16 ключових видів робіт із технічного завдання.

На думку скаржника, перелік ключових видів робіт включає ті, які виконуються лише при здійсненні будівництва та не можуть виконуватися при капітальному ремонті.

Також акти і довідки мали підтвердити фактичну спроможність учасника виконати технічне завдання. В тому числі щодо будівництва, реконструкції, капітального ремонту автомобільного моста, підвішеного на канатах, що збудований над водою (морем, озером чи річкою), довжиною одного прольоту між двома опорами мінімум 260 м, включаючи влаштування буронабивних паль мінімальним діаметром 150 см, а також мосту зі сталевою ортотропною плитою, змонтованого методом повздовжнього насування прогонової будови моста, довжиною одного прольоту між двома опорами мінімум 128 м.

Скаржник заявив, що має досвід виконання аналогічних договорів, але в меншому обсязі та з виконанням робіт, які не є тотожними, проте, за його словами, є аналогічними.

Замовник зазначив, що й так уже прибрав вимогу щодо досвіду монтажу укрупнених секції металоконструкцій прогонових будов довжиною не менше 84 м при спорудженні позакласного мосту. На його думку, неможливо виключити з тендерної документації всі кваліфікаційні вимоги щодо характеристики аналогічного досвіду, адже в майбутньому це призведе до зриву або неякісного виконання дуже масштабного і дорогого будівництва.

Адмінколегія вирішила, що замовник не довів і документально не підтвердив необхідність встановлення умов тендерної документації саме в такій редакції, та наказала їх змінити.

Разом із тим, адмінколегія не задовольнила скаргу «Еко-Буд-Трейду» в тих частинах, що стосувалися вимог до забезпечення виконання договору, бо він не довів неможливість їх виконання. Вони стосувалися повного грошового покриття за гарантією та неповернення гарантії, якщо генпідрядник виступить ініціатором розірвання договору. Сам замовник у поясненнях до скарги заявив, що у нього склалося враження, що скаржник

«має на меті не конкурентну боротьбу за можливість виконувати роботи для державного замовника, а саме зрив закупівлі як на стадії проведення торгів, так і після укладення договору».

10 січня Запорізька САД внесли зміни у тендерну документацію. А вже 12 січня ««Еко-Буд-Трейд» подав нову скаргу, у якій вказав, що замовник не виконав рішення АМКУ по суті, і зберіг вищеназвані дискримінаційні вимоги. Наразі АМКУ має три дні на вирішення питання чи приймати скаргу до розгляду.

ТОВ «Еко-Буд-Трейд» належить киянам Євгену Расторгуєву і Максиму Половку, а директором  є Віталій Фастовець. До серпня 2019 року фірмою керував Сергій Драч.

Максим Половко за часів президента Порошенка балотувався до Київради від «Блоку Петра Порошенка» через ланцюжок партнерів пов’язаний із компаніями, близькими до екс-директора КП «Житлоінвестбуд-УКБ» і депутата Київради від «БПП» В’ячеслава Непопа, а також екс-очільника Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА і тепер уже колишнього президента АТ «ХК «Київміськбуд» Михайла Голиці.

Сергій Драч довгий час працював у згаданому «Київміськбуді», дійшовши до посади віце-президента. У 2008-2010 роках він був заступником міністра у справах сім’ї, молоді та спорту і керував проектом реконструкції НСК «Олімпійський» для Євро-2012. На той час мером Києва був Леонід Черновецький, чий блок у Київраді представляли зокрема Ігор Кононенко та Сергій Березенко, які згодом стали впливовими нардепами від «БПП».

Після звільнення з посади замміністра Драч ненадовго повернувся у «Київміськбуд».

Компанія «Еко-Буд-Трейд» фігурує у кількох тендерних кримінальних справах, у тому числі щодо будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у Києві.

Держархбудінспекція у вересні цього року видала дозвіл на будівельні роботи на об’єкт «Реконструкція майнового комплексу – будівлі «Київпроект» під багатофункціональний комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 16-22 у Шевченківському районі м. Києва». Про це свідчать дані офіційного сайту ДАБІ України.

Замовником дозволу є саме ПАТ «Київпроект». Воно ж є проектувальником об’єкту.

У грудні 2017 року Департамент містобудування видав «Київпроекту» містобудівні умови та обмеження, у яких погодив реконструкцію будівлі на ділянці площею 0,77 га по вул. Б. Хмельницького, 16-22. Ця ділянка відповідно до Генплану є територією громадських будівель та споруд і частково – середньо- та малоповерхової забудови.

Попри це під виглядом реконструкції буде збудовано «багатофункціональний комплекс», що включає дві житлові секції на 304 квартири. Спроектована висота комплексу – 100 метрів (орієнтовно – 33 поверхи), хоча відповідно до Генплану на цій ділянці допустимі будинки не вище 4-11 поверхів.

Фактичний відсоток забудови ділянки становить майже 90%, що утричі перевищує допустимий відсоток забудови.

За даними джерел «Наших грошей», у забудовника при отриманні дозволу ДАБІ були відсутні передбачені містобудівними умовами та обмеженнями висновок висновок спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини щодо проектної документації, історико-містобудівне обґрунтування для проектування об’єкта будівництва, а також погодження проектної документації Департаментом культури КМДА.

Підрядником будівництва є ТОВ «Ніка» Лтд. Це підприємство входить до групи компаній Perfect Group, яку пов’язують із народним депутатом від ОПЗЖ Дмитром Ісаєнком.

З 2017 року 94% акцій ПАТ «Київпроект» належать кіпрській компанії «Трейлорі Венчерз Лімітед» (Traylory Ventures Limited). 26 квітня 2018 року членом Наглядової ради «Київпроекту» як представник «Трейлорі Венчерз Лімітед» був обраний адвокат Сергій Турчінов. Останній у 2017 році «розіграв» з нинішнім нардепом від ОПЗЖ Вадимом Столаром аукціон по купівлі нерухомості на Печерську. Турчінов є власником ТОВ «Тур-Отель Сервіс», керівником якого є Ярослава Шаманіна, що керувала вже ліквідованим ТОВ «ТД «Відродження», яким до 2006 року володів Вадим Столар.

Керівником ПАТ «Київпроект» значиться Роман Гладуняк. Це колишній очільник Головного управління контролю за благоустроєм КМДА за часів мера Леоніда Черновецького, фігурант кримінального провадження про незаконну добудову поверхів будівлі по вул. Паньківській, 25 у Києві. За даними ЗМІ, Гладуняк був «креатурою екс-замголови КМДА Дениса Басса», а також він близький до екс-лідера франкції Блоку Леоніда Черновецького у Київраді Дениса Комарницького.

Роман Гладуняк також є керівником ТОВ «Укржитлобуд», і до липня цього року – ТОВ «Арікс». У листопаді 2018 року і лютому 2019 року наглядова рада «Київпроекту» надала згоду на укладання договору із вказаними компаніями про виконання проектних робіт.

Як відомо, «Укржитлобуд» нещодавно отримало дозвіл на будівництво «багатофункціонального комплексу» на парковці біля входу до ст. м. «Палац Україна» по вул. Велика Васильківська, 107-109. Підрядником будівництва є ТОВ «Спецмехбуд 21», яке входить до групи компаній Perfect Group нардепа від ОПЗЖ Дмитра Ісаєнка. Ісаєнко є бізнес-партнером Андрія Вавриша – колишнього заступника керівника Департаменту містобудування КМДА, який після звільнення у 2015 року позиціонує себе як девелопер Saga Development.

У свою чергу ТОВ «Арікс» є власником ділянки по вул. Олеся Гончара, 69, де Perfect Group та Saga Development планують збудувати ЖК «Franklin Concept House». Підрядником будівництва є ТОВ «Ніка» Лтд, яке є також підрядником на забудові по вул. Б. Хмельницького, 16-22.

Касаційний адміністративний суд з посиланням на помилково визначену юрисдикцію справи залишив без задоволення скаргу ТОВ «ППЛ 33-35» проти АМКУ щодо скасування усіх дій регулятора у межах дослідження ним становища та поведінки компанії на ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства. Про це свідчить постанова суду від 26 грудня.

Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу ТОВ «ППЛ 33-35», а постановку Шостого апеляційного адміністративного суду – без змін.

17 жовтня цього року апеляція вирішила закрити провадження за позовом компанії, пояснивши, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

«Спір виник з приводу оскарження дій АМКУ, дій державного уповноваженого Агії Загребельської, дій голови Комітету Юрія Терентьєва, розпоряджень АМКУ, що пов’язані з розглядом справи, тому позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин», – пояснював суд (повний перелік оскаржуваних позивачем дій АМКУ читайте тут).

Касаційний адміністративний суд підтримав ці висновки нижчого суду, відзначивши, що спір виник з приводу дій, розпоряджень та вимог АМКУ, пов’язаних з розглядом справи, у зв’язку з чим він не належить до юрисдикції адміністративних судів, але може бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу.

Нагадаємо, у 2014 році компанія з російським корінням ТОВ «ППЛ 33-35» без відкритого конкурсу отримала від Адміністрації морських портів замовлення щодо розробки програмного забезпечення Інформаційної системи портового співтовариства (ІСПС). У зв’язку з фактичним монопольним становищем на ринку, підприємство почало довільно встановлювати ціни на послуги доступу до ІСПС. Йдеться про систему «єдиного вікна», в яке підприємці для оформлення вантажу подають документи для контролюючих органів в електронному вигляді. Зробити це в обхід системи – неможливо.

У межах дослідження становища та дій компанії на ринку в частині дотримання конкурентного законодавства, АМКУ:

• У квітні 2017 року надіславпропозиції Кабінету міністрів з закликом вирішити проблемні питання на ринку шляхом затвердження механізму функціонування ІСПС;
• У квітні та вересні 2017 року надіслав «ППЛ 33-35» вимоги про надання інформації, на які отримав неповні відповіді;
• У серпні 2017 року розпочав розгляд справи про ймовірне порушення компанією конкурентного законодавства через зловживання монопольним становищем;
• У вересні 2018 року оштрафувавкомпанію за надання неповної інформації на вимоги.

Відзначимо, що суд першої інстанції, а саме суддя Окружного адміністративного суду Києва Юлія Шрамко, 31 травня вирішила спір на користь «ППЛ 33-35».

Сьогодні також очікується розгляд у Верховному суді ще однієї справи за позовом «ППЛ 33-35» проти АМКУ. Компанія добивається визнання недійсним рішення регулятора про накладення 108 тис. грн штрафу за ненадання інформації на згадані вище вимоги – від квітня та вересня 2017 року. Перша та друга інстанції у межах провадження підпримали антимонопольників.

Автор публікації: Зоя Борисенко, екс-перший заступник голови АМКУ, д.ек.наук, професор.

Однією з умов підписання 30.12.19 газової угоди з РФ була відмова від завершення процедури вилучення санкцій АМКУ. Це не передбачено конкурентним законодавством України, однак Антимонопольний комітет не тільки не висловив заперечень, але й не надав ніяких пояснень з цього приводу. Не почули ми їх і від Мін’юсту.

АМКУ розслідував справу «Газпрому» з 1 вересня 2015 р. У січні 2016 р. його оштрафували на 86 млрд грн за зловживання монопольним становищем на ринку транзиту газу по Україні. Рішення про це направили порушнику разом з вимогою припинити порушення. У свою чергу «Газпром» подав позов до Господарського суду м.Києва з проханням визнати недійсним рішення АМКУ. Однак позов не був прийнятий судом до розгляду. «Газпром» намагався це оскаржити, але суди вищих інстанцій підтвердили законність такого рішення. Оскільки порушник штраф таки не сплатив, йому нарахувли пеню у розмірі цього штрафу. А після того, як і Верховний суд України остаточно відмовив «Газпрому», АМКУ сам звернувся з цим питанням до Господарського суду м. Києва. Суд позов задовольнив, присудивши стягнути вже 172 млрд грн. штрафу та пені і зобов’язав таки виконати рішення про припинення порушення.

«Газпром» оголосив, що таке рішення є ризикованим для транзиту російського газу і заявив до Єврокомісії про свою стурбованість рішенням українського суду. Такі ж заяви було направлено і до країн, які отримують газ транзитом через Україну. Крім того було подано скаргу в Київський апеляційний госпсуд. Однак той Постановою від 22.02.17 р. рішення Господарського суду м.Києва залишив без змін. А наказом від 17.3.17 р. цей суд постановив стягнути штраф та пеню в дохід Державного бюджету України. Оскільки «Газпром» відмовився добровільно сплатити штраф та пеню, то Комітет був змушений 11.04.17 р. звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення цих санкцій до Державної виконавчої служби. Ця служба у травні 2017р. відкрила провадження щодо стягнення цієї суми шляхом арешту майна «Газпрому» на території України. Пошук активів порушника показав, що це майже 100 млн грн. і корпоративні права.

Тим часом сума санкційних вимог ще збільшилася за рахунок суми виконавчого і судового зборів, і становила вже загалом 189 млрд грн, або понад $7,1 млрд. Оскільки майна «Газпрому» в Україні не вистачало, стали розглядати можливість стягнення коштів іншим шляхом. Мін’юст створив міжвідомчу робочу групу, яка мала запустити процес виконання рішень українських судів в зарубіжних юрисдикціях, з якими Україна має договір про правову допомогу. Цей процес був надзвичайно складним, а тому міг розтягнутися на декілька років залежно від юрисдикції конкретної країни. Зокрема, необхідно було досягти визнання рішення українського суду на території цієї країни. Далі слід було запустити процедуру виконання рішення, що не менш складно, та й не завжди вигідно. Майно, вартість якого б відповідала багатомільярдним відсудженим сумам, знайти не так легко. А процедура реалізації цього майна доволі довга й витратна. Тому по факту процес його знаходження, арешту та реалізації у підсумку виявився досить тривалим і насправді дозволив виручити лише частину присудженої суми.

Ще в процесі оскаржень в українських судах «Газпром» неодноразово заявляв, що у АМКУ немає повноважень розглядати дане питання, бо воно має розглядатися в Арбітражному суді Торгової палати Стокгольму. Тому не дивно, що в жовтні 2018 р. він таки ініціював арбітражний розгляд цієї справи відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в Комісії ООН з права міжнародної торгівлі. Позов аргументували тим, що штраф та дії щодо стягнення пов’язаної з ним решти санкцій порушують його права, гарантовані угодою між урядом РФ і Кабміном України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.98 р. «Газпром» просив арбітраж ухвалити рішення про виплату грошового відшкодування та застосування інших засобів свого правового захисту.

Тим не менше сумніви в успішному вирішенні цієї справи саме на користь України у обох сторін були мінімальні, бо цивілізований світ шанобливо ставиться до питань захисту конкуренції. А Європа в цьому відношенні взагалі займає передові позиції. В ЄС не тільки кожна країна має своє конкурентне законодавство, але й забезпечується достойний захист конкуренції на загальноєвропейському рівні. Відповідні статті щодо цього внесені в Римський договір ще у 1957 р. і їх дотримання сумлінно контролюються Європейською комісією. Тривала практика такого захисту накопичена і в судах.

Крім справи АМКУ, судові процеси з Газпромом ще з 2014 р. здійснювалися і за позовами «Нафтогазу». Весь час його керівництво переконувало громадськість, що ці процеси ідуть успішно, воно від них не відмовиться і доведе таки справу до перемоги. Тим часом на шляху остаточного вирішення всіх цих проблем стояла серйозна перешкода у налагодженні взаємовідносин з Газпромом – 01.12.19 завершувався контракт щодо транзиту російського газу по нашій території для доставки його до країн ЄС. У цьому контракті обидві країни були надзвичайно зацікавлені. Росія не встигла добудувати обхідні газопроводи, а зривати домовленості з європейськими споживачами їй було вкрай невигідно. У свою чергу Україні потрібно було забезпечити безперервність роботи газотранспортної системи, яка щорічно приносила дохід близько $3 млрд.

Однак, навіть за цих умов в успішність переговорів щодо вирішення газових питань вірили далеко не всі. Навіть керівництво «Нафтогазу» заявляло, що вірогідність підписання контракту з «Газпромом» з 1 січня 2020 р. дуже низька, бо багато несприятливих факторів з обох сторін. Зокрема, за розрахунками Оксфордського Інституту Енергетичних Досліджень, «Газпрому» не вистачало зовсім небагато, щоб обходитися без транзиту через Україну. Фахівці зазначали, що втрати для російської економіки в результаті неукладення транзитної угоди будуть значно меншими, ніж для української. Очевидно через це у «Газпромі» зухвало заявляли, що нова угода про транзит газу може бути укладена лише якщо Україна відмовиться від перемоги у Стокгольмському арбітражі. А «Нафтогаз» загрожував новими позовами проти Росії на $11 млрд. Росія також заявляла, що готова укласти новий контракт, але по європейському законодавству, виконання якого передбачало б розділення Нафтогау та ГТС. Такі численні взаємні вимоги сприяли тому, що переговори між двома країнами були дуже непростими і розтяглися на тривалий період.

Врешті Росія погоджувалась підписати новий контракт, але лише на один рік. Вона розраховувала у цей термін завершити будівництво «Північного потоку», за допомогою якого могла б постачати газ європейським споживачам в обхід України. А керівництво України вимагало термін контракту не менш, ніж на 10 років. Це б дозволило освоїти потужні вітчизняні запаси газу і з часом експортувати його в ЄС, заповнюючи свою ГТС. Крім цих основних вимог сторони були затиснуті й іншими складними обставинами, які змушували йти на поступки, що сприяло непередбачуваності результатів переговорного процесу.

Для Росії поряд з ризиком втрати панування на європейському ринку і вірогідного відкриття «Нафтогазом» нових арбітражних процесів, виникла загроза неможливості швидкої добудови «Північного потоку» через санкції США щодо компаній, які його будують. Виникла також загроза припинення будівництва через вимоги екологів щодо необхідності проведення підводних досліджень наслідків захоронення у Балтійському морі хімічної зброї та ядерних відходів, які російські військові здійснювали у 1990-ті роки. Для України додатковим примусом до невигідного вирішення газових проблем було їх включення до питань, які розглядалися на зустрічі у Нормандському форматі 09.12.19 р. Насправді там мали обговорюватися лише конкретні проблеми деокупації Донбасу. Але крім цих питань було заявлено, що розглядається можливість компенсації $3 млрд, які «Нафтогаз» виграв у «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі. А за підсумками цього саміту оголосили, що Україна і Росія не домовилися щодо укладення з 1 січня 2020 р. нового договору про транзит російського газу до Європи.

Хоча деталі обговорення цих проблем під час саміту так і залишилися до кінця не висвітленими, було очевидно, що Росія вимагала на переговорах про транзит принизливих поступок від України, на які вона вперто не хотіла йти. По-перше, її примушували до прямих закупівель російського газу з визначенням їх обсягів. А по-друге, РФ виставляла необхідність відмови України не тільки від виграшних судових оскаржень, але й від майбутніх судових позовів. В іншому випадку безпека мирного населення та звільнення заручників були під великим питанням. На жаль це стосувалося і справи АМКУ. Тобто процедура завершення справи АМКУ була обставлена ще й політичними умовами.

В Парижі згоди з цих питань так і не досягли. Суперечки продовжувалися далі. Однак незабаром, вже за результатами конкретно газових переговорів, які 19-20 грудня відбулися в Берліні та в Мінську, ситуація змінилася. За результатами гарячих дискусій, відповідно до трьохсторонньої домовленості України, ЕС та Росії було підписано протокол, де зафіксовані наміри продовження транзиту газу й врегулювання взаємних вимог. Всі учасники зразу заявили про свою перемогу. Зокрема, міністр энергетики України О.Оржель запевнив, що досягнено домовленості про п’ятирічний контракт на транзит з можливістю пролонгації на 10 років. Він переконував, що тарифи на прокачку газу, а відповідно і сума, яку Україна буде отримувати від транзиту будуть вище діючих. Гарантовані обсяги прокачки на перші 5 років фіксуються на рівні 65 млрд куб м в перший рік, потім чотири роки по 40 млрд куб. м. (у 2019 р було 89,6 млрд куб. м.).

При цьому, як умову для поступок, погоджено, що в рамках Стокгольмського арбітражу «Газпром» сплатить «Нафтогазу» близько $2,9 млрд за недополучені доходи ГТС і сторони відкличуть свої арбітражні та судові позови. Це, зокрема, стосувалось і припинення поточних та можливих майбутніх вимог до Газпрому, які є наслідком рішення АМКУ щодо його зловживання монопольним становищем. Предбачено, навіть, зняття арештів на майно, яким мало бути забезпечено стягнення штрафних санкцій по цій справі. Тобто Україна тепер вже не має права вимагати виплати присуджених санкцій на $7,4 млрд. Потім почали заспокоювати громадськість тим, що по штрафу АМКУ в Україні і так вже стягнули все, що фізично можна було стягнути, забрали активи на десятки мільйонів доларів. А відбирати майно за кордоном надзвичайно складно, якщо взагалі реально. Та й мирова угода з Газпромом не передбачає повернення російській компанії її раніше конфіскованих за рішенням АМКУ активів, в Газпромі на це не претендують.

«Газпром» 27.12.19 р. перерахував «Нафтогазу» $2,92 млрд, а Кабмін України своїм розпорядженням у той же день схвалив проект Мирової угоди у справі за його позовом, яка розглядалась арбітражним трибуналом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі та уповноважив міністра юстиції на її підписання. Тут можна тільки засвідчити, що унікальні умови, щоб дотиснути порушника залишились невикористаними. Компроміс щодо укладення транзитної угоди по газу було знайдено в межах таких пакетних домовленостей, які не вигідні іміджу АМКУ. Але він промовчав так, ніби взагалі не мав ніякого відношення до цих питань. Хоча суспільство очікувало в першу чергу саме його професійних роз’яснень по цій складній справі.

Важкі переговори завершилися у Відні 30.12.19 підписанням контракту. А в Мін’юсті України повідомили, що підписали мирову угоду щодо ініційованого російською компанією міжнародного арбітражу у справі АМК. Тут виникає питання, чому представники влади, які запевняли, що не відступляться від завершення такої успішної справи, пішли на такий компроміс і наскільки це відповідає вимогам законодавства. Щодо поступок у виграшній справі, то зрозуміло, що влада вирішила більш важливим, у відповідь на наполегливі вимоги «Газпрому», не допустити втрати транзиту і отримання прибутків, хоч і зменшених. Зацікавлені у позитивному вирішенні суперечок заявили, що це краще, ніж залишитися ні з чим. Тим більше, що остаточне вирішення всіх питань по справі АМКУ потребувало б ще певних зусиль.

Тепер наскільки це було законно. Процедури списання санкцій АМКУ через рішення Уряду в конкурентному законодавстві немає. По закону рішення органів Комітету може відмінити лише суд. Однак суди всіх інстанцій, до яких тривалий час звертався порушник, підтвердили законність оскаржуваного рішення. А очікуване рішення Арбітражного суду Торгової палати Стокгольму, очевидно, теж було б позитивним. Тільки комітету слід було б прикласти більше професійних зусиль задля перемоги. Однак складається враження, що вирішення цих питань переклали на Мінюст та МЗС. А роль голови АМКУ Юрія Терентьєва обмежилась тихою присутністю лише на завершальному етапі переговорів у Мінську. В усякому разі про його активну участь у цих подіях не зазначалося не тільки у засобах масової інформації, але й на сайті комітету. Там взагалі не було ніяких повідомлень про сумне завершення справи, у якій АМК приймав не останню участь.

Тому фахівцям зрозуміло, що Україна, знаходячись у виграшній позиції, пішла на значно більші поступки, ніж могла би піти. Винним за втрати можливих надходжень до Державного бюджету з часом, за бажанням вже нової влади, можуть визначити лише молодого міністра юстиції Д.Малюську, який очевидно через незнання конкурентного законодавства та відсутність бажання відстоювати свої права, таки підписав проект Мирової угоди у справі за позовом «Газпрому» до Міжнародного арбітражного трибуналу. Правда його на це своїм розпорядженням спрямував Кабмін України. Однак, хто ж може покарати колегіальний орган? Та ще й найвищого рівня. Питання риторичне….

Блог від: Зоя Борисенко

Компанії групи ДТЕК наприкінці 2019 року перестали платити за послуги передачі енергії державній компанії «Укренерго» і станом на 10 січня накопичили борг у розмірі 544,48 млн грн. Про це «Нашим грошам» повідомило джерело в урядових структурах.

Найбільший борг у розмірі 362,50 млн грн. накопичило ТОВ «Д.трейдінг», яке перестало платити за транспортування електроенергії магістральними лініями у листопаді.

ПАТ «ДТЕК-Західенерго» з жовтня накопичило борг 118,86 млн грн. Ще 63,12 млн грн винне ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Загальна заборгованість понад тисячі клієнтів «Укренерго» склала 1,33 млрд грн. Таким чином група Ахметова винна держкомпанії майже половину всього боргу по системі.

У відкритих джерелах відсутні дані про те, що ДТЕК виграв якийсь судовий позов, який би дозволив не платити компаніями Ріната Ахметова на законних підставах.

На другому місці за сумарним розміром боргів – державне ПАТ «Харківобленерго» та належне йому ПАТ «Харківенергозбут», які накопичили 222,04 млн грн.

Державне «Укрінтеренерго» має борг 99,16 млн грн, ТОВ «Енергетична Україна ЄК» – 59,35 млн грн, АТ «Миколаїобленерго» – 40,65 млн грн.

Державне агентство України з питань кіно у листопаді-грудні 2019 року оприлюднило в системі «Прозорро» угоди про створення фільмів на загальну суму 586,57 млн грн. При цьому половина коштів, або 303,35 млн грн. припала на десять найбільших підрядників.

Найбільше замовлення щодо фільму «Бабин Яр» режисера і сценариста Сергія Лозниці вартістю 49,34 млн грн. отримало київське ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» («Solar Media Entertainment»). Компанія належить ТОВ «Тобакко Шоп» Юлії Кондратенко і ТОВ «Корент М» Олени Лавренюк. Це акторка і дружина бізнесмена Сергія Лавренюка, який був продюсером стрічок «11 дітей з Моршина» і «DZIDZIO Контрабас» та інших.

ПрАТ «Одеська кіностудія» зайняло друге місце з фільмом «Тепер я турок, не козак…» режисера Вілена Новака вартістю 37,01 млн грн. Мінкультури має 50% акцій студії, ще по 25% належить ТОВ «Нова кіностудія» і ТОВ «Медіа Коворкінг». «Нова кіностудія» належить британській «Сінема Лав Лтд» та її ж ТОВ «Фонд розвитку кіномистецтва», а «Медіа Коворкінг» – юристу Дмитру Овсію та панамській «Тревор Бізнес С.А.».

Фактично приватними співвласниками студії є київський забудовник Андрій Вавриш та нардеп від «Слуги народу» Олександр Ткаченко, що вони самі підтверджували в ЗМІ.

Третє місце зайняло сумське ТОВ «Небокрай Філмз» письменника та видавця газети «Панорама» Євгена Положія, продюсера Андрія Суярка та режисера і сценариста Андрія Кавуна із драмою «Кордон» про російсько-українську війну за 32,91 млн грн. Кавун працював у Росії, зокрема зняв стрічки «Полювання на піранью», «Кандагар», але вернувся в Україну після Майдану.

Крім того, у Топ-10 увійшли договори щодо (повний перелік наведено у таблиці нижче):

• дитячого фентезі «Легенди Чарівнолісся» від ТОВ «Чарівнолісся» за 29,87 млн грн.
• анімаційної кримінальної драми «Азарт» від ТОВ «Ейдетік Пікчерз» за 28,20 млн грн.
• комедії «Я, «Побєда» і «Берлін» за однойменним романом лідера групи «Скрябін» Андрія Кузьменка від ТОВ «Стар Медіа продюсерський хаб» за 27,00 млн грн.
• соціальної драми «Відблиск» від ТОВ «Арсенал філмз» за 25,00 млн грн.
• воєнної драми «Білий ворон» від ТОВ «Анімаційна студія «Ум-Груп» за 23,95 млн грн.
• пригодницького історичного детективу «Лемберг» за мотивами повісті «Німфи болю» Богдана Коломійчука від ТОВ «Фільм Ю Ей Продакшн» за 22,95 млн грн.
• драми «Памфір» за біблійними мотивами від ТОВ «Бозонфілм» за 21,43 млн грн.

Зараз Держкіно тимчасово очолює Юлія Шевчук, яка керувала юрвідділом. Нагадаємо, восени 2019 року Кабмін оголосив конкурс на посаду голови Держкіно. На останньому етапі конкурсу із 13 кандидатів залишилась одна кандидатка – генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Але вона не набрала достатньої кількості балів за результатами співбесіди й не пройшла далі. Конкурс оголосили знову.

Анна Сорока, «Наші гроші»

Поліція розслідує, як державне підприємство «Зал офіційних делегацій» Державного управління справами недоотримало кошти під час обслуговування пасажирів в аеропорту «Бориспіль». Про це йдеться в ухвалі Святошинського райсуду Києва від 24 грудня.

Слідчі встановили, що директор ДП «Зал офіційних делегацій», яке знаходить в аеропорту «Бориспіль», уклав з ТОВ «Аффлуент Клієнт Сервіс» договір про надання послуг з обслуговування пасажирів держпідприємства, що спричиняє недоотримання ДП значних прибутків.

Зокрема, «Аффлуент Клієнт Сервіс» перераховує держпідприємству оплату за обслуговування одного пасажира у розмірі 2025-2400 грн., проте реально встановлена вартість послуги складає 2700 грн.

На думку правоохоронців, злочинну схему організував директор держпідприємства у змові з представниками «Аффлуент Клієнт Сервіс». Ця схема діє протягом року, і призводить до нанесення збитків держбюджету у особливо великих розмірах.

За інформацією правоохоронців,  усі вказівки щодо взаємовідносин між ДП «Зал офіційних делегацій» та «Аффлуент Клієнт Сервіс» надходили особисто від директора держпідприємства. Він також надавав вказівки диспетчерам, які приймають замовлення на обслуговування пасажирів.

Оплата послуг з обслуговування пасажирів здійснювалася готівкою або платіжними картками у відділенні «Місто банку», що знаходиться в приміщенні ДП «Зал офіційних делегацій».

Суд надав слідчим доступ до банківського рахунку ДП «Зал офіційних делегацій», яким користувалось підприємство, співпрацюючи з ТОВ «Аффлуент Клієнт Сервіс».

З вересня 2019 р. ДП «Зал офіційних делегацій» Державного управління справами очолює Віталій Гріздак. До цього держпідприємством керував Назім Мамедов.

Засновником та директором ТОВ «Аффлуент Клієнт Сервіс» є Тарас Клюйник зі Львова. Він також є власником ТОВ «Екотепломонтаж» та співвласником ТОВ «Сервісні інформаційні технології».

ДП «Зал офіційних делегацій» надає комплекс послуг з VIP-обслуговування авіапасажирів в міжнародному аеропорті «Бориспіль».

Як повідомлялося, у 2018 році Кабінет міністрів погодив ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зменшення відрахування державі прибутку заради добудови термінального комплексу «Зал офіційних делегацій». На ці роботи було заплановано 445 млн грн.

КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (Запоріжжя) має намір замовити ТОВ «КулК» зимове утримання доріг вартістю 0,98 млн грн.

Про це пишуть «Наші гроші. Запоріжжя» з посиланням на дані «Прозоро».

Заплановані послуги з очищення дорвг від снігу та льоду, посипання ротиожеледною сумішшю, тощо.

Зареєстрованим влітку минулого року ТОВ «Кулк» володіє Дмитро Богаченко. Першою власницею була Катерина Кулік. Це перша участь фірма в публічних закупівлях.

Три трактори «Кулк» орендує в ТОВ «Мастех» Олександра Семивола. Раніше фірмою володіло ТОВ «Ортак ЛТД». В свою чергу, в «Ортак ЛТД» орендує техніку єдиний конкурент «Кулк» на нинішньому тендері – ТОВ «Українська будівельна компанія «Континент».

Зокрема, обидва конкуренти на тендері – «Кулк» і «УБК “Континент»  – орендують у фірми «Ортак ЛТД» два трактори Foton 2017 року випуску ідентичних моделей. Вони мають різні номери, але ідентичні заводські номери та номери двигунів. Як свідчить свідоцтво про право власності на трактори, подане в пропозиції «Кулк», раніше право власності на ці трактори було зареєстроване саме на «Ортак ЛТД» і у вересні 2019 року техніку переоформили на ТОВ «Мастех». При цьому, договір оренди обох тракторів обома учасниками тендеру укладено 2 січня 2019 року. Тобто, станом на 2 січня «Ортак ЛТД» уже не мало цих тракторів у наявності, але передало їх в оренду.  І вже «УБК «Континент» подало на тендер сфальсифіковані документи.

Ідентична ситуація з орендою обома учасниками тендеру трактору МТЗ 80.1. Раніше він належав власнику «Ортак ЛТД» Роману Терехову, який передав трактор в оренду своїй фірмі. А потім «Ортак ЛТД» передало цей трактор в суборенду «УБК «Континет». І вже у вересні трактор передали у власність»Мастех», в якого його орендувало ТОВ «Кулк». Але договором від 2 січня «Континет» орендувало цей трактор в «Ортак ЛТД».

Тобто, «УБК «Континет» всі угоди оренди техніки з «Ортак ЛТД» укладено 2 січня. Але ще в жовтні ця фірма змінила власників, директора та  назву і стала  «Майнц груп». При цьому. договір оренди від імені «Ортак ЛТД» підписував старий директор Роман Терехов.

Вочевидь, в старій сканованій версії договору між фірмами «УБК «Контитен» та «Ортак» комп’ютерними програмами наклали нову дату: якщо поглянути на договір то видно, що весь текст сканований і якість його гірше від дати договору 02.01.2020 і напису «м. Запоріжжя».

Також як додані елементи вказує на документі дату та назву міста сервіс Foto Forensics.

Фірма «УБК «Континент» входить до сфери впливу менеджменту заводу «Мотор Січ», який контролює фракцію партії «Нова політика» у Запорізькій міській раді. До сфери впливу «Мотор Січі» також входить фірма «Грин-таун груп», я якої переможець на вищевказаному тендері ТОВ «Кулк» орендувало вантажну техніку.

Експерти комунікаційно-освітнього проекту «Ліга антитрасту» підготували огляд найважливіших подій, які чекають антимонопольну сферу України в 2020 році.

• Зміни до законодавства про захист економічної конкуренції та публічні закупівлі.

В грудні парламентарі разом з представниками уряду презентували проекти законів, що повинні суттєво змінити як статус конкурентного відомства, так і порядок проведення розслідувань. Поки що запропоновані зміни не можна назвати фундаментальними. Та їх спроможність стати потужним базисом для демонополізації та підвищення конкурентоздатності української економіки під великим питанням. 14 січня законопроект був зареєстрований у парламенті під номером 2730. Тепер є час на опрацювання депутатами та експертами. Отже шанси отримати якісний закон є. В противному випадку, ще на кілька років існуючі конкурентні проблеми будуть законсервовані під «фасадною» антимонопольною реформою.

• Перерозподіл олігархічного впливу.

Антимонопольні розслідування, що велись проти компаній Д. Фірташа останній рік, штрафи тощо у поєднанні з кримінальним переслідуванням в США суттєво відобразились на його можливостях впливу як на економічну, так і на політичну ситуацію в країні. Це яскраво демонструє падіння рейтингів, пов’язаних з групою телеканалів, та є лакмусом рівня сили олігархічного впливу.

Відбувається певна девальвація влади І.Коломойського. Причинами цього є накопичення проблем навколо бізнесу та особистості лідера групи «Приват» як на території України, так і закордоном, нищівна критика з боку ЗМІ та громадських організацій, не готовність визнавати помилки та оплачувати борги, спільний бізнес-бекграунд з діючим президентом.

Має шанси покинути перелік олігархів П. Порошенко. Новий та поки що сумнівно-успішний лідер опозиції має десятки кримінальних проваджень, суттєві втрати в переліку захоплених регуляторів та адміністративному ресурсі, значне зменшення фінансових надходжень.

Щодо К. Жеваго, то в 2020 питання щодо того чи є він олігархом вже навіть не буде виникати, в силу очевидності втрати ним цього статусу в минулих роках.

В.Пінчук підсилює свої позиції за рахунок інтегрованості значної кількості наближених до останнього людей у владні структури. До 2020 року останній не характеризувався як «барон-розбійник» в силу конструктивної та нехижацької поведінки на ринку. Чи зміняться підходи, методи та апетити в 2020 – питання відкрите.

Р.Ахметов. Розслідування АМКУ та НАБУ, кадрові зміни в регуляторах, звання головного олігарху країни, конфлікт з І. Коломойським – все це поки що нависає як загроза над олігархом. При цьому є чимало ознак, що можуть вказувати на досягнення компромісу між ним та новою владою, та шанси на збереження і навіть підсилення позицій останнього зберігаються. Рівень впливу на життя країни Р.Ахметова буде маркером успішності антимонопольної політики країни в 2020 році.

Враховуючи кардинальну зміну політичних еліт країни та зниження рівня оптимізму суспільства щодо демонстрації новими обличчями нового рівня політики з нульовою толерантністю до корупції та відсутністю вибіркового протекціонізму, можна очікувати на появу в 2020 році базису для народження нових монополістів, або переходу старих монополістів до кола оліграхів.

• Антимонопольна повістка стає ближчою та зрозумілішою для широких верств населення.

На перший план вже виходять невирішувані тривалий час економічні проблеми. Цьому сприятиме втома від політичних «серіалів» та депресивний військовий стан. Завдяки роз’яснювальній роботі ЗМІ та появі незалежних експертів у сфері антитрасту, громадяни отримають ще більше інформації про владу монополістів, як причину завищеної вартості товарів. Критика влади в 2020 будуватиметься на звинуваченнях у сприянні в отриманні надприбутків монополіями не менш ніж у корупції. Відповідно вимога демонополізації створить суттєву конкуренцію вимозі боротьби з корупцією.

• Ринок землі може окреслити фігури аграрних монополістів.

Не дивлячись на фактичне існування ринку землі, його юридичне існування тривалий час залишається предметом дискусій. Більшість експертів, політиків, економістів, представників галузі та пересічних громадян впевнені у необхідності відкриття ринку. Однак щодо обрання моделі відкриття єдності в 2019 року так і не було досягнуто. В 2020 році законопроект буде розглядатись у другому читанні, та за умови його прийняття перед Антимонопольним комітетом постане непростий виклик. Потрібно буде визначитись з підходами конкурентного відомства до меж ринку та після цього з’ясувати, чи є на цьому ринку компанії, що можуть називатись монополістами. Відповідно, на карті монополій України можуть з’явитись нові суб’єкти, що потягне за собою нові ризики та необхідність відпрацювання нового інструментарію з метою їх мінімізації.

• Посилення впливу регіональних монополістів завдяки ліквідації ТВ.

Наприкінці 2019 року Антимонопольний комітет вирішив ліквідувати 18 територіальних відділень та створити 6 міжрегіональних, повноваження яких будуть поширюватись на кілька областей одночасно. Відповідно, в більшій частині областей України хоча і збережеться територіальна присутність службовців органу, однак останні не будуть мати статусу юридичної особи, а значить самостійності у прийнятті рішень. Процес реорганізації, ліквідаційні комісії, вирішення майнових питань, працевлаштування, побудова нової комунікації та взаємодії, інвентаризація та передання справ – все це займе тривалий час та ресурси органу. Відповідно не варто очікувати значну частину 2020 року результатів від роботи територіальних відділень АМКУ. За результатом реформи увага Комітету до регіональних монополістів суттєво зменшиться в силу обмеженості ресурсів.

• Збільшення прихованих порушень з боку технологічних компаній, в силу технічної та фахової неспроможності АМКУ їх виявляти та розслідувати.

Топ-тема у світовій антимонопольній повістці – технологічні гіганти. Вплив останніх на економіку країн збільшується в геометричній прогресії, як і ринків, на яких останні мають ознаки ринкової влади. Антимонопольне законодавство України виявилось неготовим до подолання таких викликів, оскільки розроблялось ще до появи цієї проблематики. У зв’язку з чим конкурентні відомства світу в 2019 році займались відпрацюванням нових підходів, що дозволять захищати та розвивати конкуренцію, виявляти та припиняти порушення на таких ринках. Антимонопольний комітет в 2019 році не приділяв увагу онлайн-платформам та іншим технологічним компаніям, а також використанню новітніх технологій та «великих даних» у підприємницькій діяльності. Зазначене суттєво негативно вплине на можливість АМКУ виявляти, розслідувати та припиняти порушення в цій сфері.

• Поширення втручання держави у функціонування ринків.

В 2019 році громадяни України обрали нового президента та парламент, було сформовано новий склад Уряду. Останні місяці вже продемонстрували, що чиновники обрали модель прямого втручання у функціонування ринків, починаючи від структури ринку та рівня концентрації на ньому учасників, закінчуючи якісними характеристиками та вартістю товару. Ознак того, що зазначена тенденція не збережеться у 2020 році – немає. Відповідно можна очікувати на посилене втручання держави у приватний ринок. Зазначене може суттєво вплинути на конкуренцію та призвести до її обмеження, спотворення або усунення. При цьому, ні парламент, ні президент, ні уряд не є суб’єктами, проти яких АМКУ може проводити розслідування.

• Зменшення частки ринку державних компаній та підприємств.

Запланована масштабна приватизація суттєво вплине на зменшення частки держави на ринках. З одного боку, є позитивним зменшення кількості державних підприємств, більшість яких дісталась в спадщину від планової радянської економіки. З іншого боку, перед державою стоїть непросте завдання – визначити, на яких ринках бізнес не в змозі ефективно задовольнити попит на певні товари в силу різних причин, що потребуватиме збереження певної частки державної власності.

• Запуск нового громадського проекту, що зіпсує апетит монополістам та картелям.

Від себе ми підготували для споживачів важливий продукт, вихід якого в Україні зможе претендувати на статус «антимонопольної революції». Але про це ми розкажемо вам трішки пізніше. І першими дізнаються про цю новину учасники семінару «Ліги антитрасту» 29 січня. Реєстрація за посиланням.

Блог від: «Ліга антитрасту»

Поліція розслідує завищення вартості виконання комплексу робіт з реконструкції парку відпочинку в урочищі «Наталка» в Оболонському районі Києва, яке у 2018 р. КП «Київзеленбуд» замовив ТОВ «ХБСП Мегабуд ЛТД», ТОВ «Будмонтажсервіс 1» та ТОВ Фірма «Скала» на загальну суму 121, 72 млн грн. Про це йдеться в ухвалах Шевченківського райсуду Києва від 9 грудня.

У березні 2018 р. «Київзеленбуд» замовив «ХБСП Мегабуд ЛТД» «Реконструкцію парку відпочинку в урочищі «Наталка», 1-й пусковий комплекс за 41,66 млн грн. Замовник перерахував підряднику 38,24 млн грн.

У вересні 2018 р. «Київзеленбуд» уклав угоду з «ХБСП Мегабуд ЛТД» щодо реконструкції цього ж парку ще на 18,93 млн грн. У квітні комунальники відправили підряднику листа щодо розірвання договору підряду. В той же час замовник встиг перерахувати «ХБСП Мегабуд ЛТД» 1,02 млн грн.

Правоохоронці з’ясували, що завищення обсягів і вартості виконаних будівельних робіт в актах за липень-листопад 2018 року склало 14 млн. грн.

У грудні 2018 року «Київзеленбуд» замовив «Будмонтажсервіс 1» реконструкція парку відпочинку в урочищі «Наталка» за 57,72 млн грн. Тоді ж комунальники перерахували цьому підряднику 10,70 млн грн. Слідчі з’ясували, що завищення ТОВ «Будмонтажсервіс 1» обсягів, вартості виконаних робіт, матеріалів склали більше 5 млн грн. Крім того, роботи виконані не в повному обсязі.

У жовтні 2018 року «Київзеленбуд» замовив фірмі «Скала» «Реконструкцію парку відпочинку в урочищі «Наталка» в Оболонському районі. Інженерне забезпечення парку» за 2,74 млн грн., а трохи раніше комунальники замовили цій же фірмі розробку робочої документації (Р) по об`єкту: «Реконструкції парку відпочинку в урочищі «Наталка» за 669 тис грн. Замовник перерахував кошти підряднику. Водночас, під час перевірки встановлено завищення ТОВ Фірма «Скала» вартості виконаних робіт з розробки проектів та робочої документації за листопад-грудень 2018 року на 3 млн грн. від вартості перевірених робіт, які взяті до обліку та оплачені.

Суд надав слідчим дозволи на доступ до банківських рахунків «ХБСП Мегабуд ЛТД», «Будмонтажсервіс 1» та фірми «Скала».

Засновниками харківського ТОВ «ХБСП Мегабуд ЛТД» є Олег Афанасьєв та Юлія Барановська, керівник Ярослав Шовкун.

Засновниками ТОВ «Будмонтажсервіс 1» є Андрій Гандзюк, Алла Гандзюк та Олександр Гандзюк. Останній був депутатом Чернівецької облради , екс-регіонал. Директор фірми Михайло Палик.

Засновником харківської «Скали» є Дмитро Рогач, керує нею Микола Бойменко. Раніше вона була відома як переможець тендерів на обслуговування підрозділів залізниці. Через попередніх засновників «Скалу» пов’язували з екс-начальником ДП «Південна залізниця», екс-нардепом Віктором Остапчуком (раніше – Партія регіонів, потім – «Відродження»).

З липня 2019 р. обов’язки гендиректора «Київзеленбуду» виконує Олексій Король. З 27 квітня 2018 року по липень 2019 року в.о. гендиректора була Наталя Бєлоусова, до неї з 1 серпня 2016 року підприємством керував Михайло Наконечний.

Суд повернув заступнику прокурора міста Києва позов про визнання протиправними дій Департаменту містобудування та архітектури КМДА з видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію корпусу № 4 (літ. Е) заводу «Арсенал» під адміністративну будівлю з паркінгом по вул. Московська, 8 (перехрестя вулиці Московської та Кловського узвозу) у Печерському районі Києва. Про це свідчить постанова Шостого апеляційного адмінсуду від 13 січня.

Прокуратура встановила, що Департамент містобудування з порушенням вимог мостобудівного законодавства, без дотримання гранично допустимої висоти об’єкту та всупереч положенням діючого Генплану 20 серпня 2019 року видав компанії «Філософія Девелопмента» містобудівні умови та обмеження для реконструкції корпус № 4 (літ. Е) під адміністративну будівлю з паркінгом по вул. Московська, 8.

З метою з’ясування позиції Київради прокуратура направила кілька листів. Та Київрада доручила їх розгляд самому Департаменту містобудування. Як зазначили у прокуратурі – незаконно.

26 листопада Окружний адмінсуд Києва, ухвалу якого без змін 13 січня залишив апеляційний суд, повернув позовну заяву заступнику прокурора м. Києва у зв’язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Зокрема, суд вказав, що прокурор не довів, що Київрада тривалий час була бездіяльною щодо захисту інтересів держави і не вживала заходи цивільно-правового характеру, а відтак саме прокуратура мала подати такий позов, щоб їх захистити. Зокрема, суд послався на те, що Київрада доручила Департаменту містобудування розібратися, і останній 1 листопада 2019 року повідомив прокуратуру про те, що інспектор Департаменту ДАБІ у м. Києві 18.10.2019 зупинив дію вказаних містобудівних умов та обмежень.

Однак, варто наголосити, що у той же час Департамент містобудування оскаржив рішення інспектора в ОАСКу, і вже 18 грудня 2019 року воно було скасоване.

Нагадаємо, у містобудівних умовах та обмеженнях Департамент містобудування КМДА дозволив забудовнику звести будівлю висотою 50,7 м. Разом з тим інспектор ДАБІ у своєму приписі вимагав усунути порушення, а саме – привести висоту у відповідність до положень Генплану м. Києва, згідно з яким в Центральному історичному ареалі Києва, до якого входить вул. Московська, 8, існує обмеження по висоті – не вище 27 м.

Як відомо, на початку квітня 2019 року корпус № 4 (літ. Е) заводу «Арсенал» з ділянкою по вул. Московська, 8 за 563,71 млн грн були продані на аукціоні. Добровільний продаж провів «Укргазбанк» через СЕТАМ.

У квітні право власності на майно зареєстрували за ТОВ «Філософія девелопмента».

Нинішнім засновником компанії «Філософія девелопмента» є ТОВ «Алакант Компані», створене 5 листопада 2019 року. Засновником «Алакант Компані» є Ірина Педан, а директором – Ольга Чужко.

З 20 вересня і до кінця листопада керівником «Філософії девелопмента» був Олег Гуриненко. Він також є керівником ТОВ «Трейд-Інвест», бенефіціарним власником якого є Дмітрій Буряк – російський бізнесмен Дмитро Буряк відомий на ринку як девелопер будівельних проектів «DeVision» у Литві та Україні, а також виробник біологічно активних добавок.

З кінця листопада 2019 року керівником «Філософії девелопмента» значиться Ігор Нельга. Про нього відомо, що у другій половині 1990-х років він працював в органах МВС, надалі працював у різних компаніях начальником охорони, водієм та помічником керівника.

Між тим на момент купівлі корпусу засновниками «Філософії девелопмента» були ТОВ «А.В.Інвестиції», власником якого є колишній прокурор прокуратури Київської області, а донедавна начальник відділу Одеської митниці Юрій Грегуль,  і ТОВ «Монтаді», бенефіціарним власником якого значиться Алла Виговська.

А заснували «Філософію девелопмента» у квітні 2018 року Вячеслав Мармиш і Андрій Марцинів. Мармиш працював прокурором Шевченківського району, поки не був звільнений одразу після Майдану у 2014 році. У 2015 році він вже працював заступником президента корпорації «Укрбуд» Максима Микитася. 19 вересня 2019 року гендиректор корпорації «Укрбуд» Олег Майборода у Facebook повідомив, що Микитась вийшов з будівельного бізнесу.

Замість корпусу № 4 (літ. Е) заводу «Арсенал» «Укрбуд» збирався побудувати бізнес-центр «Arsenal Plaza». На початку грудня стало відомо, що частку в Arsenal Plaza у Микитася за $10 млн купив власник однієї з найбільших київських ресторанних компаній Tarantino Family Дмитро Федотенков. Згодом він це підтвердив, додавши, що у цьому проекті у нього є ще два партнери – приватні інвестори, не публічні люди.

Поліція вважає, що посадові особи ТОВ «Укрспецпроект» та Управління капітального будівництва Одеської міськради внесли недостовірні дані до документації про об`єми виконаних робіт та щодо необхідності виконання додаткових робіт, не передбачених в первинному проекті, щодо реставрації будинку Руссова за 108,01 млн грн. Про це йдеться в ухвалах Київського райсуду Одеси від 24 грудня.

У травні 2018 року Управління кап будівництва замовило «Укрспецпроект» ремонтно-реставраційні роботи із пристосуванням під громадський будинок пам’ятки містобудування та архітектури у Одесі по вул. Садова, 21, яку раніше місто відсудило в комунальну власність. Це колишній прибутковий будинок Олександра Руссова кінця 19 ст., що знаходиться у центрі Одеси біля Соборної площі.

До кінця 2019 р. фірма повинна була виконати протиаварійні роботи, реставрацію фасадів, вогнезахисну обробку тощо.

За даними слідчих, у листопаді 2019 року Управління та ТОВ «Укрспецпроект» уклали додаткову угоду, в якій змінилася ціна договору на 95,05 млн грн.

Водночас, у вересні 2019 року Управління перерахувало підряднику 95,05 млн грн. за виконані роботи, а у листопаді підприємству повернуто забезпечення виконання договору у розмірі 1,08 млн грн. Тобто всі роботи, які були передбачені технічним завданням до тендерної документації, повинні бути виконанні в повному обсязі та об`єкт повинен бути введений в експлуатацію.

Разом з тим, станом на кінець грудня роботи не виконані та продовжують виконуватися. Так під час співставлення видів робіт, які зазначені в технічному завданні (додаток до тендерної документації) та фактично виконаних робіт вбачається, що роботи, які зазначені у розділі № 1 «Прорізи головного фасаду», та роботи на відновлення придомової території ще виконуються.

Незважаючи на те, що фактично будівельні роботи виконані приблизно на 80%, 22 листопада Управління капбудівництва оголошує про проведення переговорної процедури з одним учасником – «Укрспецпроект» – на виконання додаткових робіт по будинку Руссова на 41,73 млн грн. шляхом коригування, що унеможливлює участь у тендері інших підрядних підприємств. В той же день публікується намір про укладання договору. В обґрунтуванні своїх дій чиновники зазначають, що виникла необхідність в проведенні додаткових будівельних робіт, не вказаних у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту.

Правоохоронці вважають, що такі дії посадовців «Укрспецпроект» та УКБ міськради направленні на перерахування коштів місцевого бюджету за роботи, які вже виконанні, та послідуюче заволодіння ними.

Суд надав слідчим доступ до банківських рахунків ТОВ «Укрспецпроект» та документації по реставрації будинку Руссова, які знаходяться у замовника та підрядника.

Наразі столичним «Укрспецпроектом» володіє та керує Костянтин Демко з Одеси. Раніше власником та директором була Олена Михайлівна Сердюк з Києва. Історик із такими ПІБ у 2017 р. була головою правління ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» і виконавчим директором Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць, а в 2012-2015 роках очолювала національний заповідник «Софія Київська».

У 2017 р. «Укрспецпроектом» володіла Ольга Ромадіна, а в 2016 році – Олег Ситник і Лю Юйдань.

Крім того, «Укрспецпроект» разом із ТОВ «Кінокомпанія «Патріот-Фільм» і Товариством сприяння обороні України заснували громадську спілку «Товариство українсько-китайської дружби».

Згідно з «Прозорро», у 2018-2019 рр. «Укрспецпроект» отримав шість замовлень щодо ремонтно-реставраційних робіт на 154,95 млн грн., усі – від та Управління капбудівництва Одеської міськради.

АВК-25 Екватор

Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» 3 січня за результатами тендерів замовила АТ «Завод Екватор» кондиціонери для пасажирських вагонів на загальну суму 28,43 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2020 року виробник поставить 19 комплектів дахової системи кондиціювання повітря з індивідуальним регулюванням температури у кожному купе. Вартість комплекту для одного вагону склала 1,50 млн грн.

Комплект включає: даховий кондиціонер; монтажні та електричні схеми моноблоку, підключення та управління; софт у контролері; хладон і мастило; сервісну панель для діагностики несправностей, обладнання для індивідуального регулювання температури повітря в купе; запасні частини, інструменти, приладдя; датчик температури салону.

Йдеться про кондиціонери АВК-25, виготовлені за кресленням КЮЛИ.632381.051ГЧ. Вони мають продуктивність охолодження 30 кВт і обігріву в режимі теплового насосу 20 кВт.

Найдорожчим і найпотужнішим серед тих кондиціонерів, ціни яких є в інтернет-магазинах, є канальний інверторний Mitsubishi Heavy FDU250VS за 323 тис грн. Він має продуктивність охолодження 25 кВт і обігріву 28 кВт, тобто на рівні вагонного охолоджувача. Однак ціна кондиціонера в магазині у п’ять разів менша від ціни для «Укрзалізниці».

У 2018 році «ЦЗВ» замовляв посереднику ПП «СП Кліматехніка» кондиціонери АВК-25 по 1,14 млн грн. Однак тоді вони включали один компресор, а зараз – два компресори.

Товар буде виготовлений не раніше 2020 року. Гарантійний строк зберігання складає рік після виготовлення, а гарантійний строк експлуатації – два роки після введення в дію.

Сума угод на 0,01% нижча від загальної очікуваної вартості закупівель у 28,43 млн грн.

Виробник «Завод «Екватор» належить голові наглядової ради Сергію Кантору – депутату Миколаївської міськради від партії «Наш край», а директором заводу є Юрій Неделько.

Єдиним конкурентом було харківське ТОВ «НВО «А.Т.О.Р.» Володимира Морозова із продукцією того ж «Екватору», причому ніхто не знижував ціну під час аукціонів.

ТОВ «ЕЛПО Україна» марно вимагало від замовника розділити предмет закупівлі. За його словами, виробником кондиціонера є «Екватор», а пульта регулювання температури – «А.Т.О.Р». Фірма заявила, що замовник умисно обмежив вільну прозору конкуренцію.

Крім того, «Tida Technic Ltd» (Великобританія) вимагала від замовника об’єднати 15 однотипних тендерів. Фірма заявила, що «ЦЗВ» роздробив закупівлю, щоб провести звичайні відкриті торги замість відкритих торгів із публікацією англійською мовою і прекваліфікацією. Перед цим АМКУ за скаргою ТОВ «НТП «Трансінвест» наказав відмінити загальний тендер очікуваною вартістю 46,39 млн грн. через допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій, бо «А.Т.О.Р» не пройшов прекваліфікацію.

Решта п’ять тендерів «ЦЗВ» оскаржені в АМКУ відхиленим ТОВ «НТП «Трансінвест».

Анна Сорока, «Наші гроші»

Національна поліція України розслідує можливу причетність ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Мирноградська» та ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» до схем з розкрадання коштів підприємствами вугільної галузі при закупівлі шахтного обладання.

Про це пише видання «Вчасно» з посиланням на ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

У грудні минулого року слідчий Головного управління Національної поліції в Донецькій області звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до реєстраційних справ ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Мирноградська» та ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія».

Необхідність доступу до документів слідчий пояснив рапортом та матеріалами Департаменту захисту економіки Нацполіції України щодо скоєння службовими особами низки державних підприємств вугільної промисловості за попередньою змовою між собою розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах при здійсненні державних закупівель шахтного обладнання за завищеними цінами.

З ухвал суду відомо, що у листопаді 2019 року слідчий надіслав на адресу Мирноградської міської ради та Покровської РДА, у володінні яких знаходяться необхідні документи, запит щодо надання копій реєстраційний справ збагачувальних фабрик.

У наданні копій документів слідчому було відмовлено, тому він звернувся до суду. У результаті суд дозволив правоохоронцям доступ до документів лише ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Мирноградська». У наданні доступу до матеріалів ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» суддя відмовив.

Окрім доступу до документів фабрики «Мирноградська», у рамках досудового розслідування слідчий отримав доступ до матеріалів ДП «Мирноградвугілля», зокрема, щодо процесів збагачення вугілля.

Зазначимо, відомості по відповідному кримінальному провадженню № 42017000000002724 були внесені до ЄРДР ще 23 серпня 2017 року, однак хід розслідування, схоже, отримало тільки зараз.

Подробиць справи в клопотаннях слідчий не надав. Це перші ухвали по цій справі.

Розслідування здійснюється за ознаками можливого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем».

Кінцевим бенефіціарним власником збагачувальних фабрик «Росія» та «Мирноградська» являється Віталій Кропачов, якого раніше називали представником у вугільній галузі бізнес-партнера експрезидента Петра Порошенка — Ігоря Кононенка.

Віталій Кропачов контролював діяльність вуглепереробних підприємств, що раніше належали людям біглого президента України Віктора Януковича.

В літку Віталій Кропачов та ЗМІ повідомили, що новим «смотрящим» в галузі став донецький бізнесмен Віталій Бєляков, якого пов’язкують із олігархом Ігорем Коломойським.

Нагадаємо, після відлучення в серпні минулого року фабрик Кропачова від держзакупівель, збагачення вугілля подешевшало було на 32-63%

Відділ освіти Кам’янко-Бузької РДА 14 січня повідомив про намір укласти угоди З ФОП Галиною Кекош і споживчим товариством «Оксамит» на послуги їдалень та послуги з організації шкільного харчування загальною вартістю 1,78 млн грн.

Про це пишуть «Наші гроші. Львів» з посиланням на дані системи  «Prozorro».

Згідно з договором, Галина Кекош забезпечуватиме харчуванням учнів трьох шкіл та двох навчально-виховних комплексів впродовж року за 838,47 тис. грн. А споживче товариство «Оксамит» годуватиме учнів восьми навчальних закладів за 944,71 тис. грн.

Директором  «Оксамит» є  є чоловік Галини Кекош – Михайло Кекош. Засновником товариства виступає «Кам’янка-Бузька районною спілка споживчих товариств», керівником цієї рай спілки також є Михайло Кекош.

Торги відбулись за двома лотами і участь у них, окрім переможців, брали ТОВ «Львівський кейтеринг» та приватна підприємниця Стефанія Фалісей. Якщо перше підприємство не виграло торги через вищу ціну, то приватна підприємниця Фалісей була «своїм учасником», адже директор фірми переможця СП «Оксамит» Михайло Кекош водночас працює у неї кухарем.

Стефанія Фалісей також конкурувала і з його дружиною – приватною підприємницею Галиною Кекош, яка крім приватного бізнесу працює в тому ж такі СП «Оксамит».

Фалісей є профспілковим лідером районної спілки споживчих товариств, вона є керівником «Кам’янка-Бузької районної профспілкової організації працівників споживчої кооперації», до системи якої входить і СП «Оксамит».

Цікаво, що представники ТОВ «Львівський кейтеринг», які програли торги,  звертались до тендерного комітету зі скаргою, де наголошували на сімейних та бізнесових зв’язках учасників торгів. Проте тендерний комітет, попри наявні у них документи, заявив, що це неправда.

«Як вбачається із змісту витягу з ЄДРПОУ, Кекош М.М. не є керівником Кам’янка-Бузької РССТ. Кекош М.М. є керівником ТзОВ «Оксамит», яке й запропонувало найбільш економічно вигідну пропозицію. Керівником Кам’янка-Бузької РССТ є Фалісей С.В. А відтак, твердження про наявність відносин підпорядкування між Кекош М.М. та Фалісей С.В. не відповідає дійсності», – написали у відповіді на скаргу представники тендерного комітету.

Не помітили у тендерному комітеті і того, що документи Стефанії Фалісей були оформлені так само як і документи СП «Оксамит», навіть ті, які замовник вимагав у довільній формі. Наприклад, довідки про матеріально-технічну базу, гарантійні листи і т. д. Усі троє учасників торгів завантажували документи згруповані у однаковій послідовності та з однаковими назвами.

Щодо попередньої діяльності майбутніх годувальників учнів в Кам’янко-Бузькому районі, то СП «Оксамит» з початку 2019 року підписало 5 договорів на 7,4 млн грн.  А Галина Кекош за цей самий період отримала 6 замовлень на 585 тис. грн.

Кандидатів, які говорили про схеми в агентстві – відсіяли.

20 січня 2020 року пройде інтернет-голосування за кандидатів у члени громадської ради при  Національному агентстві з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Агентство допустило до інтернет-голосування 15 кандидатів, про що повідомило на власному сайті.

Половина цих осіб пов’язані з МВС Арсена Авакова та дотичних до нього структур. Натомість, кандидатів, які говорили про схеми в АРМА,  відсіяли. Зокрема, не допустили до голосування виконавчого директора ГО «Бізнес-варта» Ольгу Тригуб.  Яка неодноразово заявляла про неправомірні дії АРМА щодо бізнесу, зокрема, ТОВ «НЕСТ» – Братського маслопресового заводу. Цей завод за три дні рейдернули, а потім передали в агентство, яке віддало актив в управління фірмі з гіршою пропозицією і без актів прокуратури.

Відмову Тригуб АРМА формулювала, зокрема, так:

«…важливими принципами Громадської Ради при АРМА є політична неупередженість, доброчесність та професіоналізм. Через спроби тиску, публічні образливі висловлювання, кандидатом разом із ГО фактично спричинено негативний інформаційний привід, як на роботу АРМА в цілому, так і на його працівників».

Другою причиною недопущення Тригуб була її начебто участь у керівних органах партії, що є недопустимим для кандидатів. Тригуб спростувала цю інформацію та пообіцяла судитися.

Також не пропустили колишню очільницю департаменту з питань люстрації Мін’юсту Тетяну Козаченко, яка в судах теж захищає інтереси ТОВ «НЕСТ». АРМА не дала чіткого пояснення про виключення Козаченко з кандидатів, написавши в загальному про «можливий конфлікт інтересів».

Водночас, в агентстві не побачили конфлікту інтересів у юриста фірми «VBPartners»  Микити Нураліна і  допустили його до голосування. Хоча, за даними Yanukovychleaks, Нуралін входив до групи юристів власника СЄПЕК Сергія Курченка. Як свідчать відновлені Канцелярською Сотнею документи, пропущені через шредер в офісі Курченка і не вилучені СБУ, на Курченка працював цілий юридичний департамент, і Нуралін в ньому фігурує як старший юрист, що відповідав за «інші медіа активи».

Підрозділ, в якому працював Нуралін, судячи з тих же документів, очолював партнер-співзасновник «VBPartners» Денис Бугай –  колишній член наглядової ради UMH Group. Як свідчать матеріали Yanukovychleaks, серед функціоналу підрозділу Бугая, був, зокрема, УМХ. Разом з тим, активи групи компаній «Український медіа холдинг» передані в АРМА у вересні 2019 року, в листопаді агентство анонсувало їх передачу в управління.

Після Майдану Бугая затримали по справі Курченка, але відпустили. Нині він очолює Асоціацію правників України, а віце-президентом АПУ є старший партнер юридичної групи LCF Артем Стоянов. LCF – компанія, керуючим партнером якої є Анна Огренчук. Це – дружина юриста Андрія Довбенка, якого називали смотрящим за Мін’юстом у часи Павла Петренка. Донедавна головний юрист АРМА Андрій Потьомкін також трудився науковим радником в LCF. Після того, як міністром юстиції став Денис Малюська, працівники Мін’юсту почали влаштовуватися в АРМА.

Прізвище Дениса Бугая спливає в біографії ще одного кандидата – Романа Солодкого. Останній  є президентом Всеукраїнської асоціації «Кадетська співдружність». Членом ради цієї асоціації в реєстрі громадських об’єднань значиться Денис Бугай.

В інформації про досвід діяльності ГО «Громадянський корпус», яка делегує його, Солодкий пише, що організацією «ініційовано та впроваджено громадську ініціативу «Народний контроль», яка протидіяла «рейдерському захопленню СК «Восход», «санкціонованого столичною владою».

Як повідомляли «Наші гроші», спортсмени цього клубу Києва виявилися дотичними до АРМА. Так, Андрій Шелегіда є власником і керівником фірми «Бетатранслогістік» –  одного з управителів АРМА. А тренер «Восходу» Вадим Слівчак є співвласником «Сеіл компані», яка в сумнівний спосіб придбала на СЕТАМ фірму екс-нардепа Онищенка «Майдан-плаза», виставлену АРМА на торги.

В «Українському медіа холдингу» юридичним радником 2014 року працював ще один кандидат до громради при АРМА Сергій Назаренко із ГО «Аналітична група «Левіафан». 2016 року Назаренко перейшов до юридичного департаменту МВС Авакова. А 2018 року став працювати у структурі Мін’юсту державним експертом Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції. Нині Назаренко має блог у виданні LB.ua, де, зокрема, пише про ринок лотерей, який ЗМІ пов’язують із Аваковим. Власником свідоцтва на знак для товарів і послуг «Лівий Берег» є Вадим Омельченко. Останній реєструвався учасником фірми «Ferdico srl», через яку Аваков став власником вілли в Італії.

Загалом, з МВС Авакова та дотичними до нього структурами пов’язані більшість кандидатів.

Данило Брусов делегувала в АРМА від ГО «Молодіжна організація «Заради Майбутнього України». Заступник голови правління цієї ГО Анатолій Шиян очолює полтавський осередок «Нацкорпусу». Сам Брусов є в переліку осіб, які переказували кошти на рахунок політичної партії «Національний корпус». Прикметно, що Брусов переказав 1980 грн, і разом із ним таку ж суму того дня, 2 липня 2018 року,  в місті  Києві переказали ще шестеро осіб.

Політичну партію «Національний корпус» створив Андрій Білецький. Він також є одним із засновників полку «Азов», що до листопада 2014 року був підрозділом патрульної служби міліції особливого призначення МВС. Проєкт Bellingcat називає Авакова «політичним покровителем Азова».

Як повідомляє BBC, під час бойових дій на сході України Білецький «мав непогані стосунки з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим», а «в останні роки щодо Білецького лунають закиди, що його роботу може координувати Аваков». Втім, Білецький це спростовує. Як зауважує BBC, деякі бійці «Азову», наприклад, Андрій Троян, отримали керівні посади в системі Нацполіції. В інтерв’ю Білецький визнає, що Арсен Аваков – «людина, яка при всіх мінусах реально допомагала в створенні добровольчих батальйонів, яка не побоялася взяти на себе відповідальність з їх озброєння».

Кандидат Ольга Касьян іде від ГО «Всеукраїнський альянс бійців та волонтерів АТО». Втім, у березні 2019 р. вона подавалася в раду громадського контролю Державного Бюро Розслідувань від тієї ж  ГО, що й Данило Брусов – «Молодіжна організація «Заради майбутнього України».

У Верховній Раді 8 скликання Касьян була помічником члена ГО «Цивільний корпус Азов»  Олега Петренка.

Максим Забара, як свідчить біографія кандидата, також є членом партії «Національний корпус». Із 2017 року Забара входить до  ГО «Національні дружини», ідейним натхненником створення яких є Андрій Білецький.

Кандидат Сергій Луценко працював у структурі МВС Авакова офіційно, на різних посадах, до 2014 р. Зараз працює в лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мін’юсту. Луценка делегувала в АРМА ГО «Всеукраїнський центр протидії корупції та сприяння правоохоронним органам «Антикорупційна ініціатива». Почесним головою цієї організації є заступник голови громадської ради при МВС Павло Комірчий.

Ветеран полку «Азов» Нікіта Макєєв делегований  сателітом «Національного корпусу» і «Національних дружин» – ГО «Захист і реконструкція країни» (ГО «Зірка»). Співзасновником «Зірки» є Сергій Коротких – один із бойових командирів та організаційних лідерів «Азову»,  член «Нацкорпусу» та, як повідомляє Bellingcat, людина з близького оточення Арсена Авакова.

Макєєв – росіянин, 2014 року приїхав в Україну воювати на українській стороні. 18 липня 2019 року президент Зеленський надав Макєєву та кільком іншим іноземцям громадянство. В указі зазначалося, що прийняття цих осіб до громадянства становить державний інтерес для України. 25 липня 2019 року Макєєв напав на автомобіль екс-президента Петра Порошенка. Київське управління Нацполіції відкрило за цим фактом кримінальне провадження.

Членом «Нацкорпусу» є також кандидат Андрій Рекун. Його делегувала ГО «Національний моніторинг». Ця організація також має стосунок до «Нацкорпусу»  – її голова правління Гліб Небескул реєструвався керівником Бериславської районної партійної організації «Національний корпус».

Решта кандидатів із МВС та його структурами не мають видимого зв’язку. Так, Павло Міхайліді був у минулій громадській раді при АРМА і ось делегований знову від ГО «Спілка кризис-менеджерів України». Одним із засновників цієї організації є Сергій Донков – член дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Мін’юсту за часів Павла Петренка. Головою цієї комісії в той час був Антон Янчук  (донедавна – голова АРМА), а членом комісії – Андрій Потьомкін (донедавна –  головний юрист агентства).

Ще претендентами в раду є особи, пов’язані з ГО «Стоп корупції», створеної за ініціативою колишнього заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Лева Парцхаладзе. 2018 р. «Стоп корупції» виключили з глобальної мережі журналістів-розслідувачів GIJN через «відсутніть журналістського професіоналізму» та «конфлікт інтересів». Це був перший випадок в історії GIJN, яка об’єднує журналістів 76 країн. Представник ГО «Стоп корупції» Владислав Соловйов, який зараз хоче стати членом громради при АРМА у 2017-2019 роках входив до складу громадської ради при Мін’юсті. Ще один кандидат Денис Шинкаренко іде в АРМА від ГО зі схожою назвою – «Стоп Нелегал», засновником та головою якої є Богдан Хмельницький із ГО «Стоп корупції».

Також в кандидати допустили співвласника «Юридичної компанії «Хоменко, Піта і партнери» Юрія Піту, який 2012 року реєструвався довіреною особою кандидата в нардепи Лева Перцхаладзе. Піта делегований ГО «Асоціація фахівців з нерухомості (рієлторів) України». фото_соболь_фото

Тмакож потрапив у перелік кандидатів Руслан Соболь  – голова правління «Асоціації власників малого та середнього бізнесу»,  співвласник агентства нерухомості «Профі».  Керівник «Профі» Костянтин Кретов теж є кандидатом у громадську раду.

Із 15 допущених осіб  після голосування членами громадської ради при АРМА стануть 9.

Аліна Стрижак, «Наші гроші»

Фірми ТОВ «Ліра Майн Мінералз» і ТОВ «Таурус Інфініті» отримали право видобувати тантал та золото в Кіровоградській області з порушенням процедури подачі документів на отримання спецдозволів. Про це йдеться у розслідуванні «Золото для «аваківських»?» «Схеми в регіонах» (проекту програми Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший» «Схеми: корупція в деталях» та Інституту розвитку регіональної преси).

Журналісти виявили, що восени 2019 року компанії «Ліра Майн Мінералз» і «Таурус Інфініті» отримали від Держгеонадр спецдозволи на видобуток коштовних руд – у Клинцівському золотому родовищі та на ділянці танталових руд родовища Мостове. При цьому, обидві компанії порушили процедуру подачі документів в Державну службу геології і надр.

Ідеться про те, що і «Таурус Інфініті», і «Ліра Майн Мінералз» 1 та 3 липня 2019 року подали в Держгеонадра заяви на отримання спецдозволів без повного пакету документів, який передбачав Порядок їхнього надання (до набрання чинності змін 06.07.2019). Зокрема, на момент подачі і реєстрації заяв у компаній не було звітів та висновків з оцінки впливу на довкілля, звітів про громадське обговорення, які мали б подаватися разом із заявами.

Компанії «Таурус Інфініті» та «Ліра Майн Мінералз» зрештою провели громадські обговорення, однак вже після подачі заяв в Держгеонадра. І, крім того, до них залучили не всіх охочих мешканців населених пунктів, біля яких планують видобування.

У відповіді журналістам Держгеонадра повідомили, що справді зареєстрували заяви до вступу в силу змін до Порядку від 06.07.2019, який дозволяв долучати пакет документів уже після реєстрації. Однак, зазначили у відомстві, розгляд заяв від компаній завершився 10.07.2019, коли вже вступив у силу спрощений порядок, який дозволив додати пакет документів згодом.

Натомість юристка «Інституту розвитку регіональної преси» Оксана Максименюк переконана: таке пояснення не відповідає нормам закону і судовій практиці.

«Якщо брати до уваги, що зміни вступили в силу на наступний день після того, як була зареєстрована заява, то, відповідно до вимог законодавства, зокрема Конституції, яка каже, що закон не має зворотньої дії в часі, сам орган мав розглядати цю заяву відповідно до тих норм, які діяли на момент подачі заяви, – розповідає Максименюк. – Тобто на момент реєстрації даної заяви у відповідній інстанції. З цього приводу є свіже рішення, яке набрало законної сили в листопаді минулого року, стосується також Держгеонадр. І, в даному випадку, суд першої інстанції і Апеляційний суд чітко зазначив, що заява має бути розглянута на підставі того законодавства, яке діяло на момент реєстрації заяви».

«Таурус Інфініті» та «Ліра Майн Мінералз» засновані восени 2018 року та на момент розгляду їхніх питань в Кіровоградській облраді мали в засновниках нікому невідомих осіб. Водночас, наприкінці листопада 2019 року в один день співвласниками ТОВ «Ліра Майн Мінералз» і «Таурус Інфініті» стають мешканці Харкова Олександр Настенко та Віталій Якименко. Ці особи знані зв’язками з оточенням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Їх неодноразово досліджували у своїх матеріалах журналісти видання «Наші гроші».

«У 2014 році, відразу після того, як влада в Україні була змінена і за квотним принципом «Народний фронт» отримав у своє підпорядкування правоохоронні органи, внутрішні і органи міністерства природи – і в тому числі ті структури, що займаються розвідкою корисних копалин – на ринок вийшло кілька фірм з різним назвами, такі ТОВки, які масово почали отримувати спецдозволи на видобуток рідкоземельних металів, таких як: берилій, тантал, нікель, уранові руди, в тому числі і літій, – розповідає редактор видання «Наші гроші» Юрій Ніколов. – Ці компанії відзначались тим, що майже завжди в їхньому складі були засновниками люди із прізвищами Настенко та Якименко. Плюс там ще кілька прізвищ у різних комбінаціях. Доволі скоро виявилось, що всі ці люди не просто так зібрались в одному місці, а вони між собою пов’язані зв’язками з найближчим оточенням Арсена Авакова, одного з лідерів «Народного фронту» тих часів».

Настенко та Якименко були співзасновниками ТОВ «Українські рідкісні метали» разом із Романом Дружбіним. А Дружбін є співзасновником ТОВ «Центральна нафтогазотранспортна компанія», в якій у 2016 році Віталій Якименко та Олександр Настенко замінили Юлію та Олександра Павлюченка.

Павлюченко був помічником колишнього нардепа від «Народного фронту» Ігоря Котвіцького. Самого Олександра Павлюченка «Дзеркало тижня» свого часу називало «кумом Авакова».

Окрім того, Аваков називав Ігоря Котвіцького своїм давнім приятелем, з яким свого часу мав спільний бізнес. У свою чергу Котвіцький є найдовіренішим та найближчим партнером керівника МВС Арсена Авакова саме по нафтогазодобувному бізнесу.

Після перемоги на виборах Володимира Зеленського та партії «Слуга народу» у згаданої пари підприємців з’явився ще один шлях до владних кабінетів. Син Віталія Якименка Павло став народним депутатом від «Слуги нраоду» і наразі входить до Комітету з питань екологічної політики та природокористування.

Сам нардеп, з яким журналістам вдалося поспілкуватися в кулуарах Верховної Ради, про родинні успіхи в бізнесі особливо спілкуватися не захотів, відказавши: «Спитайте у батька». З Віталієм Якименком журналістам поспілкуватися не вдалось.

Прессекретарка Арсена Авакова заперечила зв’язок міністра з Настенком та Якименком.

Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» 28-29 грудня уклала 9 угод з АТ «Дніпропетровський стрілочний завод» («ДнСЗ») про закупівлю залізничного обладнання на суму 686,84 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Протягом 2020 року завод-виробник має поставити різні рамні рейки, хрестовини та контррейки на 503,34 млн грн., а також різні стрілочні переводи на 183,50 млн грн.

Рейка рамна пряма з гостряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 переводу коштує 173 тис грн., як і в 2018 році. У 2017 році їх купили по 157 тис грн., а в 2016 році – по 105 тис грн.

Нагадаємо, «Після публікації «НГ» Укрзалізниця трішки знизила ціну стрілочних переводів Краснова-Корбана до 160 мільйонів». Закупівлі провели за переговорною процедурою, бо відкриті торги вже двічі відміняли через нестачу учасників. «ДнСЗ» є єдиним виробником такої продукції на неокупованій Росією території України.

Виробник «ДнСЗ» належить кіпрській «Джонен Кепітал Лімітед» («Jonen Capital Limited», 20%), Загіду, Руслану та Ельвірі Красновим (20%), Сергію та Ірині Тараненкам (19%), Вікторії Корбан (18%), Світлані Єлисеєвій (7%), Валерію Крячку (7%). Вікторія Корбан з Ізраїлю – це сестра Геннадія Корбана, екс-заступника голови Дніпропетровської ОДА при Ігорю Коломойському.

Голова правління «ДнСЗ» Сергій Тараненко був депутатським помічником Ярослава Дубневича («Блок Петра Порошенка»), чия «Корпорація КРТ» якраз і була однією з посередницьких ланок у закупівлі переводів 2016 року. Зараз Дубневич і Тараненко звинувачуваються НАБУ та САП у корупції по тій закупівлі. Вже після того як стало відомо, що Тараненко підозрюється у вчиненні злочину, президент Петро Порошенко нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.