ДП «Златодар» Державного агентства резерву України (м. Золотоноша, Черкаська обл.) 30 жовтня за результатами тендеру замовило ФОП Хрущик Роман Богданович сонячну електростанцію за 2,04 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У листопаді по вул. Шевченка, 47 для зменшення власного споживання та оптимізації витрат на купівлю електроенергії мали збудувати і запустити сонячну електростанцію потужністю 74,2 кВт. Ціни окремих складових обладнання не оприлюднено.

Будівництво коштує 27 480 грн., або $1 022 за кВт за курсом на дату підписання угоди.

Головний редактор сайту «EcoTown» і керівник сервісу «Джоуль» Роман Мрозакевич повідомив «Нашим грошам», що для тендеру держпідприємства у «Прозорро» вказана ціна за кВт загалом відповідає ринку.

«Якщо мова йде про станцію «під ключ», то ціна 1 000$/кВт, в принципі, адекватна», – стверджує він.

Гарантійний строк на інверторне обладнання становить двадцять років, а на сонячні модулі, кріплення та електротехнічну продукцію – десять років.

Ціна угоди на 4% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 2,13 млн грн.

Пропозиція ПрАТ «Дніпрополімермаш» була на 3% дешевшою, але її відхилили через технічні невідповідності обладнання. Фірма вимагала відхилити переможця на такій підставі: «максимальна потужність фотомодулів, які можна підключити до запропонованих інверторів мережевих Growatt 30000TL3-S (30кВт) складає лише 66,6 кВт, а загальна планова потужність фотомодулів складає 74,2 кВт, що є неприпустимим та може вивести обладнання з ладу». Замовник відмовився, заявивши, що ці інвертори дозволяють підключити до 37,5 кВт фотомодулів на кожен інвертор.

Дорожчим конкурентом було дніпровське ТОВ «Південно-східна будівельна компанія», засновниками якого є ПрАТ «Страхова компанія «Альянс» і вірґінський офшор «Лунапак Інтернешнл Лтд.» («Lunapak International Ltd.»), а директором – Ігор Руденко. Контактна адреса електронної пошти суперника знаходиться на сайті ТМ «Аltek», чиє обладнання пропонував і «Дніпрополімермаш».

Підприємець Роман Хрущик був депутатом попереднього скликання Підгаєцької міськради Тернопільської області та громадським помічником екс-нардепа Володимира Бойка (обидва – від «Батьківщини»).

Головний генератор легальних і тіньових грошей в Одесі – це порт. Головними кураторами цих потоків від різних угрупувань є Геннадій Труханов та його куратори з СБУ, які все ніяк не можуть помітити російського підданства лідера мерського угрупування.

У двох словах нагадаємо, як діє схема.

Щоб вантажівка потрапила до митників порту вона спершу повинна заплатити в три кінці.

• Приватному ТОВ «Євротерминал» – $17 зі знижкою ($26 без знижки) просто за проїзд;
• Приватному ТОВ «ППЛ 33-35» – 90 грн за подачу документів для контролюючих органів;
• Державній Адміністрації морпортів – 214 гривень.

Монополію фірми «ППЛ 33-35», яку очолює ексзамголови Держмитниці України, Мінінфраструктури вже намагається ліквідувати з подачі АМКУ.

Монополія «Євротерминалу» саме у ці дні теж слухається в АМКУ. Але тут все набагато веселіше.

Кілька слів про диспозицію. У  2011 році Янукович дозволив перенести пост Південної митниці Одеського морпорту на автомайданчик «Євротерміналу» з угрупування Труханова. Відтоді вантажівки для проходження митного огляду мусять заїжджати на майданчик приватної фірми і платити їй гроші просто за проїзд до митників.

Після Майдану Юлія Марушевська спробувала змінити ситуацію власними силами і домоглась, аби митники з ввіреної їй митниці відкрили пару постів поза межами «Євротерміналу». Кількість клієнтів Труханова відразу впала до нуля. І тоді Одеська мерія Труханова затвердила схему дорожніх знаків, що скеровує вантажівки в Одеський порт виключно через майданчик «Євротерміналу». Будь-яка вантажівка, що їде іншою дорогою – порушує правила дорожнього руху, а відтак має справи з одеською поліцією.

Дорогу до цього майданчику коштом бюджету Одеси по завищеним цінам відремонтувала фірма одного з боксерів федерації муай-тай, яку очолює Труханов. А президент Порошенко розігнав команду Саакашвілі, повернувши на Одеську митницю звичні порядки.

Тобто все зрозуміло. Ось порт, але на дорозі до нього стоїть приватний шлагбаум, і ти мусиш заплатити його власнику грубі гроші, аби проїхати до митниці і звідти вже в порт. Крок вліво-вправо – поліція.

Тож автоперевізники та інші незацікавлені у такому розкладі структури вирішили поборотись з цією сваволею, пожалівшись в Антимонопольний комітет. Там відразу рекомендували Одеській мерії змінити схему дорожніх знаків так, щоб вантажівки могли заїжджати в порт повз «Євротермінал». І почали справу щодо самої схеми.

Абсолютно незрозуміло, де тут можна петляти, аби відбитись від звинувачень у зловживанні монопольним становищем. Але термінальщики однаково влаштували медіа-компанію з приблизно таких наборів букв. Фактологічних претензій дві. І обидві – висмоктані.

«Комитет оперирует данными жалоб некоторых перевозчиков и ссылается на невозможность заезда в порт в обход «Евротерминала» ввиду наличия знаков дорожного движения, ограничивающих проезд. В то время как представители ответчика конкретно указывают на реальное положение дел, приводя статистику проезда в порт, согласно которой процент трафика в порт в обход «Евротерминала» составляет едва ли не бóльшую половину».

Ок, повторимо ще раз. Мерія Труханова залишила на місці знаки, які забороняють вантажівкам потрапляти на митницю не через «Євротермінал». Навіть якщо якась вантажівка і їде повз приватний шлагбаум – вона порушує правила дорожнього руху, за якими довкола порту слідкує одеська поліція. І той об’їзний трафік, яким виправдовуються монополісти, – це не про вантажівки, а про всі інші автомобілі, яким Одеська мерія ніяк не обмежувала проїзд до порту. Ще раз. На «Євротермінал» спеціальними знаками заганяють лише вантажівки. І їх у «виправдовувальній» статистиці немає. Є хіба що натяк на те, що штрафи поліції менші від апетитів «Євротерміналу», будь ласка – обирайте менше з зол. Але платіть у будь-якому разі. Хіба що в іншу кишеню.

«На этом претензии к работе АМКУ не ограничились, речь идет о спешке в проведении расследования, о которой свидетельствует внутренняя служебная записка органа о сложностях с окончанием расследования вовремя и просьбе ответственного отдела АМКУ его продлить, которые не были удовлетворены».

А це дуже цікаво. Насправді дата винесення остаточного рішення АМКУ – це дуже тонкий нюанс, який якраз має свій грошовий еквівалент. Питання в тому, чи вдасться монополісту та шанувальникам його бізнес-моделі відтермінувати рішення за Новий рік.

Справа в формулі штрафу. В ній базовою цифрою є розмір грошей, які фірма заробила під час зловживання монополізмом, однак при цьому розмір штрафу не повинен перевищувати 10% обсягу доходу (виручки) такого монополіста за рік, що передує винесенню штрафної санкції.

Тобто якщо рішення буде винесене до 31 грудня 2017 року, то «Євротермінал»  оштрафують на певний відсоток від їх доходу за 2016 рік.

А якщо рішення винесуть після 1 січня 2018 року, то «Євротермінал» оштрафують на певний відсоток від їх доходу за 2017 рік.

І тут нагадаємо те, про що вже йшла мова на початку тексту. Раніше «Євротерминал» рубав по $26 з кожної вантажівки. Але коли АМКУ почав своє розслідування, то фірма влаштувала знижку – і цього року з перевізників беруть по $17 за кожне підняття шлагбауму.

Ця знижка нікого не має вводити в оману. Так, це добре, що монополіст по ходу знизив ціну на свою (взагалі питання навіщо і кому потрібну) послугу. Але це ніяк не зменшує його провину у зловживанні ціною у попередні роки (нагадаємо: заробляють з часів Януковича). І ніяк не убезпечує від того, що знижка миттєво буде скасована після рішення АМКУ і з водіїв не почнуть знову дерти зайві гроші.

І в будь-якому разі, розмір штрафу АМКУ має значення для держави. Одна справа, коли монополіст буде оштрафований на 10% від обороту 2016 року у розмірі, наприклад, 100 мільйонів гривень. І інша справа мати відсоток від обороту 60 млн грн. Якщо вам здається, що це не принципова різниця, то для бізнесу ці мільйони – це дуже вагомі аргументи, щоб у монополіста з’явились симпатики і в самому АМКУ, де, як видно з наведеної цитати не всі хочуть, щоб санкції на «Євротермінал» були накладені до Нового року, чи щоб монополіст був покараний взагалі.

Відтак, не зважаючи на всю очевидність монополії і брутальність методів її бенефіціарів, не дивуйтесь, якщо АМКУ сплавить історію на якесь дорозслідування. Голова відомства Юрій Терентьєв, згідно введених ним же порядків, розпише справу на більш розуміючого ці порядки держуповноваженого. А ТОВ «Євротерминал» продовжить свою рубати кеш, поки черговий падишах не вріже дуба. Чи самого ішака не спалять «роздратовані клієнти».

Блог від: Юрій Ніколов

Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області 31 жовтня за результатами тендерів замовила ПАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56» поточний середній ремонт автодоріг державного і місцевого значення на загальну суму 112,08 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2018 року відремонтують такі дороги:

• за 53,09 млн грн. – М-12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка на ділянці км 243+300 – км 248+000
• за 43,94 млн грн. –М-12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка на ділянці км 221+760 – км 225+190,
• за 15,05 млн грн. – О231705 (Житомир – Чернівці) – Меджибіж окремими ділянками.

За підсумковими відомостями ресурсів щодо траси М-12, суміш ЩМА-20 з поверхнево-активними речовинами коштує 1 860 грн./т (тут і далі тендерні ціни вказано без ПДВ і доставки).

Асфальтобетон щільний дрібнозернистий і крупнозернистий типу А марки 1 замовили по 1 458 грн./т. Портландцемент марки 400 без добавок купили по 2 тис грн./т, різний щебінь – по 201-253 грн./куб. м, піщано-щебеневу суміш С-7 – по 201 грн./куб. м, природний рядовий пісок – по 215 грн./куб. м.

Гарантійний строк на будівлі та споруди експлуатаційної та автотранспортної служб становить 12 років, на земляне полотно – 10 років, на основу дорожнього одягу, мости і цементобетонне покриття – 8 років, на водопропускні труби і регуляційні споруди – 6 років, на огородження – 5 років, на асфальтобетонне покриття – 3 роки, на знаки і напрямні стовпчики – 2 роки.

Сума угод на 6% нижча від загальної очікуваної вартості закупівлі в 118,94 млн грн.

На найменшому тендері єдиним конкурентом було ТОВ «Техно-Буд-Центр», а на інших двох – ПрАТ «Рівнеавтошляхбуд», причому ніхто не знижував ціну під час аукціонів.

ВАТ «Дорожньо-будівельний трест № 4» (Брест, Білорусь) в АМКУ домоглось вилучення з тендерної документації по трасі М-12 дискримінаційних вимог атестату виробництва на асфальтобетонний завод та форм Кб-2в і Кб-3 до аналогічного договору, не передбачених білоруським законодавством. Однак згодом скаржник так і не прийшов на торги.

«Хмельницьке ШБУ №56» належить Галині Ставчанській із Чернівців. До червня 2013 року воно на 98% належало депутату Хмельницької облради Івану Гладуняку.

Нагадаємо, торік СБУ повідомляла, що її працівники проводили обшуки та вилучали документи на підконтрольних одному з нардепів підприємствах (у тому числі й «Хмельницьке ШБУ №56») у рамках розслідування кримінального провадження щодо зловживань під час замовлення робіт із ремонту автодоріг. Як з’ясували ЗМІ, тим нардепом був Сергій Лабазюк із «Волі народу». Лабазюк підтверджував проведення обшуків і причетність до фірм.

Екс-ректор Петро Мельник зі своїм адвокатом Ігорем Черезовим. Фото від «Громада Приірпіння»

Суд визнав невинуватим і виправдав екс-ректора Національного університету державної податкової служби України Петра Мельника, якому загрожувало до 12 років позбавлення волі. Про це свідчить вирок Бородянського райсуду Київської області від 5 грудня.

Суд виправдав Мельника «у зв’язку з недоведеністю складу злочину в його діянні». Справу вела прокуратура Київської області.

Суд визнав необґрунтованими доводи сторони обвинувачення, що відчуження протягом 2007-2008 років чотирьох держоб’єктів нерухомості, що були на балансі університету, на користь ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» відбулося з порушенням, зокрема, за явно заниженими цінами.

Цивільний позов університету про відшкодування 33,44 млн грн. майнової шкоди суд відповідно теж не задовольнив.

Разом з тим, суд визнав підтвердженим, що відчуження зазначених в обвинувальному акті об’єктів нерухомого майна було здійснено університетом з порушенням вимог Порядку відчуження об’єктів держвласності.

Йдеться про приміщення магазину та кафетерію площею 469 кв м по вул.Північній, 79-б в м. Ірпінь, реабілітаційно-оздоровчий комплекс «Сосновий бір» площею 7870 кв м по вул. Кірова, 3 в смт. Ворзель, комплекс будівель площею 1109 кв м по вул.Годованця, 1 в м. Кам’янець-Подільський, нежилі будинки і будівлі площею 2683 кв м по вул.Елеваторній, 8-б в м. Сімферополь.

Ці об’єкти у 2007-2008 рр через Товарну біржу «Центральна» купило ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», засновниками якої були дружина Мельника Тетяна (у 2003-2007), син Максим Мельник (у 2007-2011) і тесть Володимир Щербань (з 2011 і дотепер). Обов’язки керівника фірми виконує племінник екс-ректора Роман Мельник.

Після купівлі, майже всі ці приміщення фірма потім почала здавати держуніверситету в оренду.

Як вказувало слідство і визнав суд, держуніверситет не мав права продавати вказані об’єкти, оскільки ні Державна податкова інспекція України, ні Фонд держмайна необхідних дозволів і погоджень не надавали.

При цьому слідство вказувало, що при незаконному відчуженні майна відбулася розтрата майна вартістю 33,44 млн грн – це вартість усіх цих об’єктів. При цьому слідство, посилаючись на судові експертизи, зазначало, що ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» офіційно за договорами сплатило втричі менше за вказану нерухомість – 10,87 млн грн.

Визнаючи Мельника невинуватим, суд зазначив, що в обвинувальному акті Мельнику не зазначено таку ознаку злочину по ч.5 ст.191 КК, як зловживання службою особою своїм службовим становищем. Крім того, суд вказав, що відсутня така ознака як безоплатність передачі майна іншій особі, оскільки всі перераховані фірмою гроші у подальшому були перераховані до держбюджету. Також суд зазначив, що не отримав будь-яких доказів того, що Мельник особисто чи за участі інших осіб визначав ціну або у інший спосіб впливав на визначення ціни, за якої були продані зазначені об’єкти нерухомості.

Також суд з’ясував, що ініціатива відчуження зазначених об’єктів нерухомості належала Мельнику як ректору. Однак, відчуження було погоджено не ним самим, а на організованій конференції трудового колективу, одноголосно.

Сам Мельник у судовому засіданні підтвердив, що «особисто він не займався продажем об’єктів нерухомості, а надав відповідні доручення проректору і помічникам ректора». При цьому він заявив, що про те, що ці об’єкти купила фірма його дружини, на даний час колишньої, і сина, «дізнався вже після проведення торгів і не мав відношення до цієї процедури».

Нагадаємо, обвинувальний акт стосовно Петра Мельника по вказаному епізоду був направлений у липні 2016 року до Ірпінського міського суду. Однак, після заявлених суддя цього суду самовідводів справа була направлена на розгляд до Бородянського райсуду.

Вищий господарський суд України зобов’язав  казенне підприємство «Кіровгеологія» передати в оренду ТОВ «Укргеопошук» нежитлові приміщення в Києві загальною площею 508 кв м.

Таке рішення суд прийняв 4 грудня.

З судового засідання відомо, що в липні «Укргеопошук» уклало договір з регіональним відділенням фонду держмайна про оренду 254 кв м на шостому поверсі та стільки ж на сьомому поверсі нежитлової будівлі за адресою вул. Кіквідзе, 8/9 літера А (нині вул. Михайла Бойчука). Це приміщення знаходиться на балансі Казенного підприємства «Кіровгеологія». Перед укладанням договору ФДМУ направило листа до Держгеонадра, якому підпорядковується «Кіровгеологія», з проханням розглянути можливість оренди згаданих приміщень. Також від «Кіровгеологія» була отримана інформація, що приміщення придатні для передачі в оренду.

Після укладання договору між столичним відділенням ФДМУ та «Укргеопошук» казенне підприємство «Кіровгеологія» звернулося до суду з позовом визнати недійсним угоду оренді. На думку підприємства, ціна оренди була занижена в рази, а від користувача майном не було отримано згоди, його представника не було включено до конкурсної комісії.

ВГСУ підтвердив рішення попередніх судів, що користувачем спірного майна є Державна служба геології та надр, яка у встановлений строк не надала відповіді ФДМУ щодо оренди приміщень. А тому було застосовано принцип мовчазної згоди Держгеонадр. Також суд вказав, що заява «Кіровгеологія» про заниження вартості оренди в рази не підтверджена доказами. Тому ВСГУ відхилив касаційну скаргу казенного підприємства.

Нагадаємо, що нині суди розглядають позов «Кіровгеологія» з вимогою визнати недійсним договорі між столичним ФДМУ та «Укргеопошук» про оренду інших поверхів приміщення на Кіквідзе 8/9 А. Мова йде про офіси загальною площею 967 кв м на третьому та цокольному поверхах. «Кіровгеологія» вже програла апеляційну скаргу по тій справі. Угода ж оренду цих приміщень була укладена в один день з орендою на шостому та сьомому поверхах.

«Укргеопошук» було зареєстроване в кінці травня 2015 року в Харкові, засновниками є Олександр Настенко, Віталій Ткачов та Віталій Якименко. Донедавна до складу засновників входив Роман Дружбін – колишній бізнес-партнер по ТОВ «Центральна нафтогазотранспортна компанія» Олександра Павлюченка, якого в  ЗМІ називають кримінальним «авторитетом» на призвісько Саша «Браслєт».

Сьогодні Павлюченко є помічником нардепа з «Народного фронту» Ігоря Котвицького, який у свою чергу є давнім бізнес-соратником міністра МВС Арсена Авакова. Раніше інші фірми, які заснував Дружбін зі своїми бізнес-партнерами – ТОВ «Ангро-інвест» та ТОВ «Атомні енергетичні системи України» та ТОВ «Українські рідкісні метали»та отримали через суд спецдозволи на видобуток корисних копалин в різних регіонах країни.

ДП «Кіровгеологія» займається розвідувальним роботами, з літа минулого року його очолює Віталій Нельга. Підприємство внесене до списку на приватизацію в 2017-2020 роках.

В кінці минулого року Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження проти колишнього в.о. керівника Держгеонадр Миколи Бояркіна за підозрою в незаконному збагаченні.

Департамент освіти і науки, молоді та спорту КМДА 3 листопада за результатами тендеру замовив ТОВ «АйТі-Солюшнс» комп’ютерів для шкіл за програмою «Електронний підручник» на 9,84 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Цьогоріч поставлять:

• 770 ноутбуків-трансформерів HP x2 210 G2 1VX39ES із сенсорним екраном Multitouch діагоналлю 10,1″, оперативною пам’яттю 2 ГБ, чотирьохядерним процесором із частотою не менше 1,9 ГГц та мишкою по 12 600 грн.
• 9 нетбуків HP 15-bs544ur без софту по 5 664 грн.
• 7 моноблоків HP All-in-One 21,5″ FHD Intel Pentium J3710 із клавіатурою і мишкою по 12 858 грн.

На ноутбуки-трансформери встановлять Windows 10 Ukrainian Education, електронні підручники та електронні освітні ресурси для 5 класу виробництва «E-pidruchnyky», а також антивірус із п’ятирічною підтримкою.

На ринку вони продавалися без освітнього софту, антивірусу і мишки по 10 700 грн.

У вересні 2016 р. КМДА купила п’ятикласникам планшетні комп’ютери невідомої моделі діагоналлю від 11,6″ із додатковим софтом трохи дорожче – по 12 900 грн.

Гарантійний строк на ноутбуки-трансформери складає рік, а на моноблоки і нетбуки – два роки. Сума угод на 3% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 10,14 млн грн.

Закупівлю провели з другої спроби. Перший тендер відмінили, бо на торги щодо моноблоків і нетбуків ніхто не прийшов, а на торгах щодо ноутбуків-трансформерів обох нинішніх учасників відхилили за нестачу довідок про наявність центру техпідтримки по телефону і через інтернет.

Компанія «Айті-Солюшнс» належить Сергію Хачиньяну, який також володіє ТОВ «Датаком» разом із Сергієм Багрієм і Жоржем Мартиросяном.

Із грудня 2014 р. переможець отримав держпідрядів на 309,40 млн грн.

Єдиним конкурентом було ТОВ «Вівере Бене 2» Наталії Смірнової і Надії Старенко. Ним керує Ярослав Кохан, який у 2014 р. був науковим співробітником Інституту педагогічних інформаційних технологій Національної академії педагогічних наук України.

Фірма раніше знаходилася по вул. Січових стрільців, 52-А, корп. 2 разом із ТОВ «Видавництво «Розумники» Тетяни Вікторівни Кохан, Ігоря Каплаушенка і Тараса Шевченка. Директором видавництва є Олександр Валерійович Кохан.

Із 2010 р. суперник виграв тендерів на 140,88 млн грн.

Міністерство оборони України 7-8 грудня за результатами тендеру уклало чотири угоди про постачання арктичного дизельного палива до кінця року на загальну суму 235,19 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

• ПП «Окко Контракт» Віталія Антонова (концерн «Галнафтогаз») за 117,99 млн грн. поставить 4 тис т арктичного дизелю ДТ-З-К5 класу 2 від ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (Білорусь) або ДП-Арк-Євро5-В0 від ПАТ «Укртатнафта» по 29 497 грн./т.
• ТОВ «Торум» за 117,20 млн грн. поставить 4 тис т арктичного дизелю ДП-Арк-Євро5-В0 від «Укртатнафти» по 29 153-29 448 грн./т

Ціни на 14% вищі від середньої гуртової ціни звичайного дизпалива на ринку, яка, за даними «EnKorr», зараз становить 25 590 грн./т.

Днями Нацгвардія замовила ТОВ «Техойл Рітейл» арктичний дизель ДП-Арк-Євро5-В0 від «Укртатнафти» по 24,66 грн./л. У перерахунку через густину 0,835 кг/куб. м за формулою це дорівнює 29 532 грн./т, що трохи дорожче від тендерних цін армії.

Сума угод на третину відсотка нижча від очікуваної вартості закупівлі в 236,00 млн грн.

Один підряд «Торум» виграв у «Окко Контракту», решту вони отримали без аукціонів.

Столичний «Торум», який уперше виграла тендер, зареєстровано в червні на директора Димитрія Медведєва з Києва. Він також керує ТОВ «Торговий дім «Сінергія» Вячеслава Якубовського, колишнього помічника нардепа від Партії регіонів Володимира Бандурова (зараз – «Воля народу»).

Партнером Якубовського по ТОВ «Українська локомотивобудівна компанія» раніше була Юлія Павліченко – засновниця ТОВ «Максмед Інтернешнл», відомого масовим блокуванням тендерів «Укрзалізниці» через АМКУ. Всі ці чотири компанії прописані в бізнес-центрі «Євразія» по вул. Жилянська, 75. Там само робочий кабінет має Андрій Адамовський, покровитель ТОВ «Трейд Коммодіті» та бізнес-партнер впливового нардепа від БПП Олександра Грановського. Згаданий кабінет знаходиться у офісному приміщенні, перед входом до якого висить табличка «Приймальня народного депутата Олександра Грановського».

Нагадаємо, у жовтні НАБУ затримало заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони Володимира Гулевича та заступника міністра оборони генерал-лейтенанта Ігоря Павловського в рамках кримінального провадження щодо завищення цін палива за угодами Міністерства оборони із «Трейд Коммодіті». Обох посадили під домашній арешт, але згодом Павловський був відпущений під особисте зобов’язання. Зрештою суд 4 грудня відмовився його звільнити, а міністр оборони Степан Полторак – відсторонити від посади, тож Павловський повернувся на роботу.

В листі Полторака до САП йшлося: «…відсторонення заступника міністра оборони України від займаної посади може негативно вплинути на координацію діяльності структурних підрозділів міністерства, які реалізують повноваження Міністерства оборони України, зокрема, у сфері військово-технічної політики, спрямованої на розвиток озброєння і військової техніки».

Нинішні угоди підписав Олег Лутченко, заступник Гулевича.

У місті Біла Церква (Київська область) бюджетні гроші на ремонт та реконструкцію доріг, тротуарів та міжбудинкових проїздів отримує фірма екс-заступника міського голови Віктора Ярового «МЖК-БУД БЦ», причому поза конкуренцією. Про це написала Валентина Новицька у «Ні корупції!»

Зокрема, 1 грудня Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради  уклав з «МЖК-БУД БЦ» угоду про капітальний ремонт прибудинкових територій та проїздів по вулиці Вокзальна, 22 за 623 тис грн. Причому, у системі Прозорро» ні самого договору, ні додатків до нього не завантажено. Відповідно, невідомо, за якими цінами і у який термін буде виконано ремонт.

1 грудня Департамент ЖКГ також замовив «МЖК-БУД БЦ» капітальний ремонт покриття тротуарів по провулку Грузинському за 650 тис грн. та капітальний ремонт покриття тротуарів по вулиці Офіцерська за 704 тис грн. Усі підряди були отримані без конкуренції.

Засновником та бенефіціаром ТОВ «МЖК-БУД БЦ» є Віктор Яровий. А керівником і підписантом його син Євген. Віктор Яровий до липня 2016 року був заступником міського голови Білої Церкви Геннадія Дикого. Крім того, Яровий є членом політичної партії «Опозиційний блок».

Після того, як активісти руху «Під контролем» вказали на факт зловживань із боку Ярового, прокуратура Київської області встановила, що колишній заступник Білоцерківського мера упродовж 30 днів після призначення не передав в управління іншій особі належні йому корпоративні права та залишався одноособовим засновником фірми. Тобто він був і чиновником, який розподіляв підряди, і бізнесменом, які ці підряди виконував.

Видання порахувало, що «МЖК-БУД БЦ» отримало підрядів на майже 15 млн грн. Причому справи фірми різко пішли вгору у 2015 році, коли Яровий опинився у владному кріслі. Найбільшими замовниками «МЖК-БУД БЦ» є відділ капітального будівництва Білоцерківської міської ради та департамент житлово-комунального господарства тієї ж міськради.

За даними «Під контролем», Яровий контролює ТОВ «БУД-ВЕСТ БЦ», яке у липні-серпні 2016 року отримало підряди на проведення ремонту тротуарів по вул. Логінова на загальну суму 479 тис грн. Фірма була створена у березні минулого року, а її засновник та керівник Віталій Сухоруков раніше працював у  «МЖК-БУД БЦ» Ярового.

Згідно з декларацією Ярового за 2016 рік, у нього та у дружини є 1 будинок, 2 офіси, 4 квартири та 32 земельні ділянки. Також у родини є 3 автомобілі. Готівкою подружжя має $9 тис на двох.

Від «Наших грошей»:

За даними системи «Прозорро», у 2016-2017 рр.  «БУД-ВЕСТ БЦ» отримало підрядів на загальну суму 6,21 млн грн. від єдиного замовника – відділу капітального будівництва Білоцерківської міськради.

У 2017 році Білоцерківський міськрайонний суд Київської області оштрафував Ярового на 5100 грн. за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Яровий є також власником ТОВ агрофірма «Глушки», ТОВ «Острійківське» та співзасновником ТОВ «Будівельний альянс І К».

Адміністративна колегія Сумського тервідділення АМКУ визнала дії ТОВ «Мастерпродукт 2005» та двох підприємців на продуктових тендерах антиконкурентними, і наклала на двох змовників штраф загальним розміром 1,59 млн грн. Третій підприємець уникнув покарання, припинивши підприємницьку діяльність за тиждень до прийняття рішень антимонопольним органом.

Про це свідчать рішення Колегії №13, №14 та №15 від 29 листопада.

У вибірку потрапили 47 тендерів загальною очікуваною вартістю 18,96 млн грн, учасниками яких були ТОВ «Мастерпродукт 2005» та двоє підприємців – Олександр Козир та Сергій Абабій.

Вони на торгах не понижували первинних цінових пропозицій, використовували одну IP-адресу, спільний контактний номер, e-mail. Подавали довідки, аналогічні за візуальним та змістовим наповненням, у яких дублювались граматичні, синтаксичні чи орфографічні помилки, а інколи – з однаковими номерами та датовані одним і тим самим днем. Або ж синхронно не прописували частини тексту, передбачені у зразках довідок, складених замовниками.

При аналізі документів, фахівці тервідділення звернули увагу й на друк довідок, як от наявність двох смуг різної ширини від неякісної роботи принтера, розташованих в одних і тих самих частинах пропозицій по одному з тендерів підприємця Козира і «Мастерпродукту 2005».

Також учасники плутались у реєстраційних даних – наприклад, замість власної адреси вказували місце реєстрації конкурента.

Підприємці виявились орендарями автомобілів «Мастерпродукту 2005». Зі свого боку, Абабій на кількох тендерах завантажив копії санітарних книжок Юрія Чекернеева та Андрія Жихарева – водіїв ТОВ «Сумипродукт 2005» та «Мастерпродукту 2005». Обидві фірми належить Віктору Северину та Владиславу Морозу.

В результаті численних порушень антимонопольного законодавства, підприємець Олександр Козир оштрафований на 399 тис. грн, а ТОВ «Мастерпродукт 2005» – на 1,19 млн грн.

Підприємець Абабій 20 листопада цього року, за 9 днів до прийняття рішень антимонопольного органу, припинив підприємницьку діяльність, через що не може бути притягнутий до відповідальності.

Порушники повинні сплатити штраф протягом двох місяців з дня отримання рішень антимонопольного органу, або оскаржити їх у судовому порядку у двомісячний строк з дня прийняття рішень.

Від «Наших грошей»:

Власниками ТОВ «Мастерпродукт 2005» є сумчани Віктор Северин та Владислав Мороз. За даними «Youcontrol», у цьому ж складі вони ділять ТОВ «Сумипродукт 2005» та ТОВ «Лідерпродукт-Регіон». З 2013 року «Мастерпродукт 2005» почав регулярно отримувати держзамовлення і з того часу підписав угод на майже 53 млн грн.

Протягом 2016-березня 2017 років підприємець Олександр Козир уклав з бюджетниками угод на понад 1,11 млн грн. А Сергій Абабій, будучи зареєстрований як підприємець з лютого 2016 року по 20 листопада 2017 року, підписав 80 договорів на 2,09 млн грн.

Дружина Абабія, Олена Абабій, у мережі згадується як бухгалтер кількох підприємств, зокрема, сумських ТОВ «Інтеграційні рішення» та ПФ «ТСП “Век”». У статутному фонді останнього – нуль гривень, при цьому компанія з 2010 року періодично отримує державні замовлення, зокрема, з початку року підписала з бюджетниками договорів на 1,03 млн грн. Також, фірма «Інтеграційні рішення» з початку року отримала держзамовлень на 780 тис. грн, більша третина яких – за договорами з прокуратурою Сумської області.

Контактний номер Сергія Абабія (0668476588) окрім Олександра Козира та ТОВ «Мастерпродукт 2005», використовували як зв’язковий ще два підприємці, які постачають бюджетникам продукти харчування – Тарасенко Вадим Сергійович та Штепа Олексій Анатолійович. При чому, контактною особою останнього виступав Олександр Козир. На рахунку підприємця Штепи 15 підписаних з бюджетниками договорів на 266 тис. грн. Підприємець Вадим Тарасенко отримав держзамовлень на понад 3,87 млн грн.

Також додамо, що частіше, ніж з ТОВ «Мастерпродукт 2005», Абабій конкурував з підприємцем Альбертом Зеленським. Місцеві ЗМІ писали про часті спільні походи на держтендери Зеленського з «Мастерпродуктом 2005», в результаті яких перемога діставалась останньому. Сам Зеленський, за даними «Прозорро», у період з березня 2016 року по сьогодні отримав держзамовлень на понад 1,3 млн грн.

ПАТ «Укргазвидобування» 8 грудня за результатами тендеру замовило ТОВ «Торгіндустрія» гідравлічних ударних механізмів на 77,88 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До 17 квітня 2018 року в Красноград Харківської області поставлять 72 гідравлічних ударних механізми двосторонньої дії (яс) виробництва «Tianhe Oil Group Huifeng Petroleum Equipment Co., Ltd.» (Китай) у 2017-2018 роках. Перелік із цінами наведено у таблиці нижче. Гарантійний строк складає рік. Оплатять товар протягом місяця після поставки.

Ціна угоди на чверть нижча від очікуваної вартості закупівлі в 100,57 млн грн.

Пропозиції трьох фірм із нижчими на 6-22% цінами відхилили через невідповідності вимогами тендерної документації. Щодо ТОВ «Інтер Трейдінг Груп» і «Cougar Drilling Solutions Global DMCC» (ОАЕ) конкретна причина невідома, а в компанії «USA Denimex Inc.» (США) не було стенду для тестування ясів із можливістю штовхати і тягнути, з додатковою комп’ютеризованою системою реєстрації, яка записує результати тестування.

Дорожчим конкурентом була компанія «Wenzel Downhole Tools Europe GmbH» (Німеччина). Її контактною особою у «Прозорро» значиться Тетяна Семенюк з адресою електронної пошти на сайті офіційного представника канадської «Wenzel Downhole Tools» в Україні – ТОВ «Укрнафтагазсервіс» киянина Ігоря Вітрика, полтавчанина Олександра Зауральця і німця Валдемара Айперта.

Полтавська «Торгіндустрія» належить місцевим жителям Ігорю Жукову і Сергію Бойку, керує нею Анатолій Кобзар. Усього з 2009 року вона виграла тендерів на 192,27 млн грн.

КК «Київавтодор» 8 грудня за результатами тендеру замовила ТОВ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління «Підряд» капітальний ремонт бульвару Академіка Вернадського за 68,27 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2018 року бульвар відремонтують на ділянці від проспекту Перемоги до вулиці Семашка довжиною близько 1,7 км.

За підсумковою відомістю ресурсів, асфальтобетон щільний дрібнозернистий типу Б марки 1 з полімером (Б-20 МКА) коштує 2 195 грн./т, а щільний крупнозернистий Б-40 МКА – 2 154 грн./т, що відповідає ринковим цінам (тут і далі тендерні ціни вказано без ПДВ і доставки).

Бетонні бортові камені М300 коштують 120 грн./шт., гранітні 1ГП – 560 грн./шт. Останні можна знайти у гуртовому продажу на 75% дешевше – по 320 грн./шт.

Бетон В15 М200 більше 40 мм обійдеться у 1 045 грн./куб. м, що не перевищує ринок.

Щебінь М1000 20-40 мм замовили по 265 грн./куб. м, а природний рядовий пісок – по 206 грн./куб. м.

Гарантійний строк на гранітний бортовий камінь становить 15 років, на бетонний і залізобетонний бортовий камінь, азбестоцементні труби, чавунні люки та зливоприймальні решітки, бетонні опорні плити під люки – 10 років, на покриття з асфальтобетону і плитки – 5 років, на розмітку пластиком – рік.

На заробітну плату піде 3,37 млн грн., тобто п’ять відсотків загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще піввідсотка – 385 тис грн.

Ціна угоди на два відсотки нижча від очікуваної вартості закупівлі в 69,50 млн грн.

ВАТ «Дорожньо-будівельний трест № 4» (Брест, Білорусь) в АМКУ домоглося вилучення з тендерної документації дискримінаційних вимог щодо одночасного завірення перекладу документів і бюро перекладів, і нотаріусом, певних умов одностороннього розірвання договору замовником, залучення працівників саме у складі представництва, а також досвіду аналогічних робіт в обсязі не менше 50% від площі асфальтобетонного покриття на нинішній закупівлі. Однак згодом скаржник так і не прийшов на торги.

Конкурентами були ПП «Київшляхбуд» із групи авторитетного бізнесмена Олександра Жукова та мера Одеси Геннадія Труханова і ТОВ «Автомагістраль-Південь» одеситів Валерія Короткова та Олега Наливанного, причому ніхто не знижував ціну на аукціоні.

Власниками «СБМУ «Підряд» нині є Григорій Жабський, Тетяна Казнодій, Андрій Сороченко, Юлія Татарінова, Сергій Богатирьов, а також Ганна Скіценко – дочка екс-гендиректора «Київавтодору» та екс-депутата Київради («УДАР») Володимира Жукова. У 2002-2005 рр.. Жуков сам входив до складу власників фірми.

Усього з 2008 р. переможець виграв тендерів на 822,93 млн грн.

У березні 2014 р. Жуков звільнився з посади за власним бажанням. Цьому передувала перевірка «Київавтодору», що виявила завищення цін на закупівлі товарів (переплата 4,5 млн грн. на солі, ще 2,4 млн грн. на пальному), а також можливу корупційну складову при наймі підрядників – при наявності 12 власних комунальних підприємств 95% робіт з поточного ремонту доріг виконувала компанія, близька до Жукова.

Нинішній керівник «Київавтодору» Олександр Густєлєв раніше був помічником екс-нардепа від Партії регіонів Олександра Пресмана (нині – група «Партія «Відродження»). Пресман в інтерв’ю не приховує дружні стосунки з мером Одеси Трухановим.

Нагадаємо, також НАБУ  розслідує можливу розтрату понад 800 млн грн. бюджетних коштів на тендерах Трухановим, посадовцями міськради, «Київшляхбуду», ТОВ «Ростдорстрой» та інших компаній.

ДП «Первомайськвугілля» 7 грудня в результаті відкритих торгів уклало угоди з ТОВ «Еквівес» щодо поставки двох насосних установок загальною вартістю 4,8 млн грн. Про це повідомляється в системі «Прозорро».

Замовлено дві насосні установки ЦНСШ 300/720 в комплекті з електродвигуном ВАО-2 1000 кВт х 1500 об./хв. Одну – без кожуха і рами за 2,39 млн грн, та одну – з рамою за 2,41 млн грн. Договорами передбачена 100% попередня оплата. Придбані товари оплатять за рахунок держбюджету.

Продавець має поставити товари на склад шахти «Золоте» за свій рахунок протягом 45 днів з моменту отримання коштів, але не пізніше 28 грудня цього року.

З переможцем конкурувало ТОВ «Енергопром компані», одноосібним власником та керівником якого з 2012 року є Дмитро Рожелюк. Раніше власниками компанії були Андрій Захарченко та Андрій Кожа – нинішній власник ТОВ «Еквівес».

У період з 2011 року по сьогодні «Еквівес» отримав держзамовлень на понад 108 млн грн. На рахунку «Енергопром компані» підписаних з бюджетниками договорів на 5,43 млн грн.

За даними «Прозорро», у період часу з травня 2016 року ці дві фірми конкурували між собою 25 разів. Очікувана вартість замовлень по тім тендерам становила 18,61 млн грн.

Перший заступник голови державної міграційної служби України Діна Пімахова, яка звинувачує агента НАБУ в провокації хабара, у 2012 році подарувала матері квартиру у столиці за декілька мільйонів.

Про це йдеться в розслідуванні надії Бурдей для програми «Наші гроші з Денисом Бігусом».

Пімахова працює на державних посадах з 1999 року. Минулого року вона заробила 132 тис грн., а чоловік взагалі був безробітнім.У декларації держслужбовця міграційної служби вказано, що вона володіє квартирою на 68 кв м і користується іще однією на 120 кв м.

Із Запоріжжя у Київ чиновниця переїхала у 2007 році, а вже наступного року купила однокімнатну квартиру на 68 кв м за $183 тис. Гроші було взято в кредит, який було потрібно погасити в 2029 році. Поручителем по кредиту виступив її тесть Валерій Пімахов.

Житловий комплекс “Ізумруд”

Жінка прострочила платежі по кредиту, тож у 2014 році банк виграв суд з вимогою витребувати у Пімахової майже мільйон гривень боргу. Та прострочуючи платежі за однокімнатну квартиру, жінка знайшла декілька мільйонів на ще одну. У 2012 році Пімахова купила квартиру на 120 кв.м в елітному ЖК «Ізумруд». Ціни в цьому комплексі – від $800 до $1450 за квадратний метр, Таким чином, середня ціна цієї квартири – три-чотири мільйона гривень.

За декілька тижнів після купівлі квартиру переписали на матір Пімахової  – Світлану Луценко. Остання мешкає у с.Григорівка Запорізької області і працює у місцевому дитячому садочку. Ані вона, ані її чоловік ніколи не мали бізнесу. Окрім квартири в столиці завідуюча дитячим садочком Світлана Луценко володіє коштовним автомобілем Porsche Cayenne. Та користується ним, як і квартирою – її дочка. У 2015 році Діна Пімахова потрапила на цій автівці в ДТП, хоча тоді в декларації дані про авто відсутні.

Пімахова сховалася від журналістки в Toyota Sequoia

Тепер Пімахова користується поза шляховиком Toyota Sequoia, який записаний на її 72-річну бабусю. Побачивши журналістів, Пімахова зачинилася в машині і сховалася за пасажирським сидінням.

Нагадаємо, 29 листопада Служба безпеки України затримала агента Національного антикорупційного бюро. За версією СБУ, агента затримали під час спроби передачі хабара першому заступнику голови ДМС – Діні Пімаховій. Натомість, НАБУ заявляє, що це Генеральна прокуратура України та Служба безпеки України незаконно втрутилися у спецоперацію Національного антикорупційного бюро, спрямовану на виявлення учасників організованого злочинного угруповання у Державній міграційній службі України.

ТОВ «Українська машинобудівельна техніка», яке за рік натендерило в системі ПАТ «Українська залізниця» більше 300 млн грн., фігурує у двох кримінальних справах. Про це пише сайт «Zалізниця без корупції».

У березні 2017 р. після публікації «ZbK» поліція за зверненням СБУ відкрила кримінальне провадження №42017201010000064 за ознаками ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме розкрадання майна і службове підроблення.

Під час перевірки рахунків фірми було встановлено, що тільки 20% отриманих від залізниці коштів ішли на закупівлю запчастин до рухомого складу. Решта витрачалася нібито на закупівлю побутових товарів та харчових продуктів.

Також слідчі виявили, що «Українська машинобудівельна техніка» відсутня за місцем реєстрації та не має спеціалізованого персоналу для постачання запчастин до рухомого складу, тим більше пов’язаних із безпекою руху.

«Українська машинобудівельна техніка» зареєстрована 29 серпня 2016 р. в Сумах на Білопольському шляху, 16 на директора Миколу Хапуна з Кам’янського.

Через два тижні після створення вона прийшла на тендер «Стрийського вагоноремонтного заводу» щодо автозчепів рухомого складу та їх запчастин очікуваною вартістю 3,26 млн грн. і зрештою виграла його.

У довідці про матеріальну базу «Українська машинобудівельна техніка» зазначала сканер, три комп’ютери, три телефони, 17 стільців і орендоване приміщення площею 42 кв. м.

Загалом із жовтня 2016 року компанія отримала підрядів Дарницького, Панютинського і Стрийського вагоноремонтних заводів та філії «ЦТС «Ліски» на 302,76 млн грн.

Крім того, «Українська машинобудівельна техніка» фігурує в іншому кримінальному провадженні №42017040000000041 від січня 2017 р. щодо можливого ухиляння від сплати податків. Разом із нею там згадуються ще дві фірми, які теж записані на мешканців Кам’янського. Йдеться про кам’янське ТОВ «Українська великовантажна техніка» Олени Ковальової, Вадима Литвина і Сергія Сурова та полтавське ТОВ «Технорейлгруп» Миколи Сагуйченка.

Усього виключно на залізниці «Технорейлгруп» виграв тендерів на 209,05 млн грн., а «Українська великовантажна техніка»  – на 24,40 млн грн. Остання неодноразово програвала фірмам «Технорейлгруп» та «Українська машинобудівельна техніка».

Експертизою, одним із найважливішим інструментів у доказуванні злочинів, можна зманіпулювати. Так само, як і експертами.

Експерти мають великий вплив на хід провадження: без них не довести в суді жодну економічну корупційну справу. Саме експерти визначають збитки, підтверджують достовірність документів, підписів, голосу на відео чи аудіо, законність будівництва, визначають ринкову вартість майна банкрутів тощо.

За новими змінами до законодавства, експерта тепер призначатиме слідчий суддя. При цьому, експерт у кримінальному провадженні може бути лише державний. До цих змін слідчий, прокурор або сам обвинувачений могли зверталися до експерта напряму. І експертизу вони могли робити як у державній, так і в приватній установі.

Ми придивилися до роботи державних експертів і з’ясували, що часто експерти роблять речі, які іноді важко вписуються не тільки в визначення фаховості, а й навіть здорового глузду.

«Наші гроші» підібрали топ-6 показових прикладів цього.

Спроба відкликати експертизу у справі Насірова

Улітку 2017 року очільник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександр Рувін спробував відкликати експертизу у справі керівника ДФС Романа Насірова. Правоохоронці підозрюють Насірова в ухваленні незаконних рішень про розстрочення платежів з рентної плати за користування надрами підконтрольним нардепу-втікачу Олександру Онищенку компаніям.  Тож Насірову загрожує до 6 років позбавлення волі.

КНДІСЕ робив судово-економічну експертизу у провадженні. 13 грудня 2016. Уже після того, як експертиза пішла у НАБУ, підозрюваний очільник ДФС направив у КНДІСЕ листа, в якому запевняв, що під час обшуків детективам НАБУ «було видано не весь перелік документів», тому «просив не видавати висновок експертизи, оскільки він буде не об’єктивним». При цьому чиновник не вказав причину, чому документи, які є у детективів, – не всі.

За словами правоохоронців, директор КНДІСЕ Рувін не мав повноважень відкликати експертизу чи визнавати недійсним висновок експерта. Однак він підіграв Насірову і одразу написав у НАБУ листа «Про повернення експертного висновку на доопрацювання». В якому вимагав повернути документи назад. Якби експертизу відкликали, це зіграло б на руку Насірову.

Детективи НАБУ експертного висновку не повернули, натомість захотіли розпитати у Рувіна, звідки Насіров дізнався про проведення експертизи. Директора КНДІСЕ викликали на допит як свідка. Але  Рувін тричі не прийшов. За що, власне, був покараний – 9 червня 2017 року Солом’янський районний суд Києва стягнув з очільника КНДІСЕ 842 грн за неявку за викликом до детектива НАБУ без поважних причин.

У травні 2016 року журналісти програми «Схеми» зафіксували Олександра Рувіна у столичному ресторані із головою Окружного адмінсуду Павлом Вовком та нардепом із БПП Олександром Грановським, який, у свою чергу, близький до бізнес-партнера президента України Ігоря Кононенка.

Однак, як з’ясували «Наші гроші», родина Олександра Рувіна теж не чужа оточенню президента. Як свідчить витяг із реєстру юросіб та фізичних осіб-підприємців, дружина Олександра Рувіна Галина Рувіна (Шептицька) ще в січні 2017 року була співвласницею фірми ТОВ «Центр сертифікації євросервіс». Її бізнес-партнером виступав нардеп від БПП Юрій Буглак, який до обрання нардепом був головним юридичним радником корпорації «Roshen» та реєструвався директором кіпрської компанії «Ri-system», коли її власниками були президентський фонд «Prime Assets Capital», Ігор Кононенко, В’ячеслав Москалевський, Олег Свинарчук та Олег Зімін.

Один експерт – два різні висновки

Ще одна «експертна» історія трапилася з черкаською фірмою «Свидівок-тур». Люди з цієї фірми пов’язані з фірмою «Галєн-1», співвласницею якої значиться Олена Ісаєва – сестра нардепа Максима Полякова. Ми намалювали нижче зв’язки цих двох фірм.

По «Свидівок-туру» було два провадження – кримінальне і господарське. Прокуратура наполягала, що фірма захопила кілька гектарів водного фонду. Коли прокурори подавали апеляцію до Київського апеляційного господарського суду, до неї долучили експертизу від 2014 року, замовлену КНДІСЕ. Експерт цього інституту Юрій Бікус стверджував,  що спірна ділянка є землею водного фонду. 2016 року Київський апеляційний госпсуд замовляє цьому ж експерту нову експертизу, спитавши те саме: яке цільове призначення ділянки? На що експерт… дає геть іншу відповідь  – що це земля рекреаційного призначення.

Такі розбіжності пан Бікус пояснив у суді тим, що експертизи проводилися без виїзду на місцевість за наданими для дослідження документами. 2016 року йому, мовляв, для експертизи дали більш повні дані, тому і висновок експертизи змінився.

Тож у травні 2017 прокуратура, після такої безславної експертизи, програла й апеляцію, хоча суддя Владислав Сулім і висловив про це окрему думку: що для обґрунтованого вирішення справи потрібно було призначити повторну експертизу, доручити її проведення іншому експерту, а прийняту постанову він вважає передчасною.

Вписалися за нелегальні автомати

Ми знайшли у реєстрі до десятка експертиз КНДІСЕ, за допомогою яких отримав поступки в суді гральний бізнес. Цікаво, що обласні фахівці на місцях таких експертиз уникають, запевнивши правоохоронців, що то не в межах їх компетенції. Наприклад, на Хмельниччині «накрили» гральний заклад, вилучили техніку та віддали її на експертизу місцевому експерту. Однак експерт заявив, що «поставлені правоохоронцями запитання виходять за межі його компетанції», тому експертизу направили до КНДІСЕ.

Так, у квітні 2016 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд розглядав справу по нелегальних гральних автоматах. Правоохоронці накрили ігрову залу і вилучили 50 автоматів. Проводили експертизу експерти КНДІСЕ у гаражі Кам’янець-Подільського МРЕВ. Під час експертизи 26 автоматів не увімкнулися, тож експерти дійшли висновку, що автомати «взагалі знаходяться у неробочому стані». Після чого захист у суді наполіг, що неробочі автомати взагалі не могли будь-ким використовуватися для надання послуг у сфері грального бізнесу. Також, згідно до висновку експертів, 24 пристрої, вилучені під час обшуку, увімкнулися, проте, встановити, чи проводилися на них азартні ігри до їх вилучення не вдалось можливим через відсутність доступу до статистичних даних, наданих на дослідження.

Загалом, ми не знайшли в судовому реєстрі жодного висновку, підписаного КНДІСЕ, про те, що техніка, яку дають для них на експертизу, використовувалася у гральному бізнесі. А ось зворотні приклади – знайшли.

Наприклад, у 2016 на Полтавщині «накрили» лотерейників, арештували термінали прийняття ставок, системні блоки, монітори, мишки. Експерти сказали, що термінали не використовується для азартних ігор. Тож суд вирішив майно арештувати, але повернути власнику – «щоб арешт не призвів до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності» лотерейників.

Ще одних підприємців піймали у Донецьку, теж вилучили техніку. КНДІСЕ в експертизі запевнив, що термінал електронної системи прийняття ставок державної лотереї КВ-1 лотерейники встановили, але він не підключений до інтернету.

На Київщині також арештували термінали електронної системи прийняття ставок державної лотереї КВ-1, місце касира КС-1, пристрій для друкування чеків. Але потім одразу ж і повернули їх власникам, бо Державний науково-дослідний експертний криміналістичний центр МВС України та КНДІСЕ зробили експертизи, відповідно до яких термінал електронної системи прийняття ставок лотереї КС-1 не є пристроєм, за допомогою якого проводиться азартна гра. А ПК «Riverlot», включаючи термінал електронної системи прийняття ставок лотереї КВ-1 та місце касира автоматизоване КС-1 не є гральним автоматом. Суд також зауважив, що на момент розгляду скарги не встановлено, що саме вказані в експертних висновках термінали та місце касира використовувались в приміщенні, яке обшукували правоохоронці, тому зобов’язав слідчого повернути майно підприємцям.

Як на пустирі експерт побачив будівництво

Експерт Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Григорій Марченков у вересні 2016 року провів судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи. І зробив висновок, що пустир на Пагорбі Слави у Рівному є незавершеним будівництвом. Для тих, хто ніколи не був у Рівному, ось відео, як виглядає Пагорб Слави – багато дерев і посередині монумент. Будівель там немає в принципі. Однак експерт не просто «знайшов» там будівлю, а й навіть прописав її площу – 71,6 квадратів.

Потім з’явилася приватна фірма «Офіс-Дизайн» і пішла з цією експертизою до Госпсуду Рівненської області. А суд на підставі цієї експертизи визнав право власності на частину пустиря за приватниками.

Місцеві активісти після цього провели власну експертизу. Яка підтвердила, що жодних конструкцій на Пагорбі Слави нема – ні на землі, ні під землею.

Фото сайту «4vlada.com»

Коли 2016 року цим епізодом зацікавилася Нацполіція, на пагорб на той час хтось привіз будматеріали та бетонні плити. У листопаді 2017 поліцейські пообіцяли повідомити про підозру експерту. Утім, Григорій Марченков досі має свідоцтво експерта та працює у Хмельницькому.

Одна експертиза – два різних рішення

Також ми натрапили на історію, де експерт зробив такий висновок, що на його основі можна було ухвалювати різні рішення. Так, у листопаді 2017 НАБУ, САП та СБУ взяли на підозрі хабаря очільника госпсуду Сумської області Олександра Коваленка. Суддя, за версією правоохоронців, вимагав у забудовника квартиру, а потім гроші. Інструментом тиску на забудовника стало вирішення земельного спору у судах. Фірма, за яку вступався Коваленко, заявляла, що межі ділянки забудовника 15 га накладаються на межі її ділянки в 95 кв. м, і влаштовувала забудовникам різні капості.

Так, фірма замовила експертизу у Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса. Експерта спитали: чи накладаються межі ділянки, яку орендує фірма А, на межі ділянки, яку орендує фірма В? Насправді межі не накладалися, та й фірми ще 2005 року домовилися між собою, що претензій щодо меж не мають, і на це були відповідні документи. Експерт  відповів, що межі і накладаються, і не накладаються. Мовляв, станом на дату держреєстрації накладання меж було, а на час проведення експертизи – вже ні. Хоча про дату реєстрації експерта ніхто не питав.

Завдяки цьому суд під головуванням Коваленка прийняв рішення не на користь забудовників. Однак апеляція те рішення скасувала, і вирішила, що ділянки таки не накладаються.

Як уже повідомляли «Наші гроші», Сумське відділення Харківського НДІСЕ ім. Бокаріуса очолює Ірина Савченко. Її дочка – Марина Казмін  – є секретарем судових засідань Сумського райсуду. Який очолює друг судді Коваленка Ігор Дашутін. Саме на автомобілі Сумського райсуду Коваленко приїхав на зустріч для отримання $26,6 тис., після чого Коваленка затримали

Занизили вартість колекції

У 2014 році, коли падав банк «Таврика», з молотка пішла колекція 4,5 тис. картин відомих українських художників, таких, як Влада Ралко, Тіберій Сільваші. Приватні експерти, коли ці картини пішли в заставу, оцінили їх за завищеною ціною – у 9 млрд грн. Утім, журналісти програми “Схеми” з’ясували, що, коли картини виставили на продаж у зв’язку з банкрутством банку, вартість картин уже була занижена – 4, 5 тис. полотен оцінили в 16,3 млн грн. Експертизу проводив державний КНДІСЕ. Розрахунок здійснювався за курсом долара станом на 1 січня 2014 року. Журналісти порівняли ціни на ринку на картини художників із тими, які виставили державні експерти. Наприклад, представлена в колекції банку «Таврика» робота  Тіберія Сільваші коштує на ринку близько 100 тисяч гривень. При цьому експерти з Інституту оцінили її в 14 тис. грн. Відтак, приватна особа, прізвище якої невідоме, непогано заробила, придбавши всього за 16 мільйонів 4,5 тис. полотен. Сам КНДІСЕ коментувати таку експертизу відмовився.

У судовому реєстрі немає вироків за останні кілька років щодо державних експертів. Утім, навряд чи це свідчить про те, що підстави для їхньої появи – відсутні.

Аліна Стрижак, «Наші Гроші»

Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА 8 грудня за результатами відкритих торгів замовив «Л.Д. Сервіс» роботи з озеленення Парку культури і відпочинку у Слов’янську за 17,66 млн грн. Про це повідомляється в системі «Прозорро».

Загальний термін виконання робіт становить 30 днів, однак, календарний графік розписаний на 21 день.

Перемогу отримало дніпровське ПП «Л.Д. Сервіс». Єдиним конкурентом на торгах було ще одне дніпровське ТОВ «Ландшафт», у яких співпадає контактний мобільний номер – 0967240259. Його використали на торгах керівники двох підприємств: Володимир Плисюк з боку «Ландшафт», та Андрій Лубяной – від «Л.Д. Сервіс». Зауважимо, що ТОВ «Ландшафт» прописало цей контактний номер як зв’язковий у ЄДР у квітні цього року.

За даними «Youcontrol», власником «Ландшафту» з квітня цього року є Ігор Макаров. У 2016 році, Макаров, як директор ТОВ «АББА Груп», був визнаний винним у службовій підробці документів під час участі в державних тендерах (ч.1 ст. 366 ККУ).

У суді Макаров визнав свою вину, щиро розкаявся. Суд призначив йому покарання у вигляді штрафу розміром 3 400 грн, а також  позбавив права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях терміном на один рік.

У червні цього року Новокодацький РС з питань пробації Дніпра просив роз’яснити вирок щодо Макарова в частині позбавлення його права займати посади протягом року і чи виконує його засуджений, будучи бенефіціаром ТОВ «Термолюкс-ВК» (сьогодні зареєстроване на мешканця Кам’янського Артура Бойка).

У судове засідання не з’явились ні представник органу з питань виконання кримінальних покарань, ні прокурор, ні засуджений. Саме клопотання суд відхилив, пояснивши, що до повноважень суду входить роз’яснення судового рішення, а не виконання цього рішення – забезпеченням виконання покарання займається уповноважений орган з питань пробації.

З березня 2016 року одноосібним власником та керівником ПП «Л.Д. Сервіс» є Андрій Лубяний. Статутний фонд компанії становить 420 гривень. Лубяний – чоловік провідного спеціаліста Управління соцзахисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради Марини Лубяної.

У декларації Лубяної за 2016 рік відсутня інформація про бізнес чоловіка. Натомість, вона прописала, що Андрій Лубяний працює у «Л.Д. Сервіс» за сумісництвом (9,6 тис. грн), а також торік працював на комунальних підприємствах – «Теплоенерго» та «Дніпропетровські міські теплові мережі».

Ціна риби путасу з доставкою в Україну складає 27 грн. за кілограм, що вдвічі менше від ціни, за якою цю рибу закупила Державна кримінально-виконавчої служба України.

Про це йдеться в листі асоціації «Українських імпортери риби та морепродуктів» до органів влади, що є у розпорядженні «Наших грошей».

Асоціація повідомила, що Департамент забезпечення діяльності ДКВСУ провів тендер на закупівлю замороженої риби путасу та сардинели з очікуваною вартістю 115,94 млн грн. Переможцем торгів була запропонована риба по 54,80 грн./кг.

Риба путасу та сардинела імпортується до України з Ісландії, Норвегії та Фарерських островів, ціна її з доставкою в Україну складає 27 грн./кг. На підтвердження цього Асоціація додала до листа прайси іноземних торгівельних компаній (англійська назва путасу – «blue whiting», латинська назва – «Micromesistius poutassou»).

В Асоціація також назвали дискримінаційними тендерні вимоги Департаменту забезпечення діяльності ДКВСУ. А саме вимогу до учасника мати досвід з виконання договорів з постачання аналогічної риби та «сертифікату на систему екологічного керування» на підтвердження заходів з захисту довкілля.

На думку Асоціації, такий сертифікат потрібен тільки для виробництва або переробки продукції. А путасу та сардинела імпортуються до України в замороженому вигляді без будь-якої переробки.

З системи «Прозорро» відомо, що в згаданому тендері Департаменту забезпечення діяльності ДКВСУ приймав участь представник Асоціації – ТОВ «Кліон». Але ця фірма не оскаржувала «дискримінаційні» вимоги в Антимонопольному комітеті. Пропозиція фірми була відхилена через те, що вона нібито завірила електронним цифровим підписом усю пропозицію, а не кожний документ окремо, надала накази без запису  про ознайомлення уповноваженої ними особи з їхнім змістом, не всі папери на підтвердження впровадження системи управління безпечністю харчових продуктів та інші недоліки. І своє відхилення фірма не оскаржувала також.

Натомість в АМКУ оскаржувала відхилення своєї пропозиції ТОВ «Торгів дім «Бухта удачі». Тендерний комітет відхилив її пропозицію через недоліки, схожі з «Кліон». Однак адмінколегія визнала всі підстави правомірними, окрім однієї: насправді ЕЦП був накладений на кожен файл усередині архівів. Недоліки допущених пропозицій скаржник теж не зміг довести.

Нагадаємо, за результатами тендеру Департамент забезпечення діяльності ДКВСУ 30 травні замовив ТОВ «Дніпро Рівер Груп» риби на 114,89 млн грн. Це було перше замовлення за держкошти фірмі, яка була створена в травні 2016 року. Власником «Дніпро Рівер Груп» вказаний киянин Костянтин Хоніч. 24 листопада Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України уклала угоду з «Дніпро Рівер Груп» на постачання риби на 41,20 млн грн. за даними «Прозорро», інших замовлень фірма не отримувала.

СБУ доводить, що топ-менеджерів «Енергоатому» завербували росіяни для диверсій в українській енергетиці. Ціна питання – тендери на 300 мільйонів євро на користь лобійованих сбушниками «прокладок» з російським товаром.

Існують такі історії, які хоч не надто легко читати, однак саме вони показують, що насправді коїться в державі. Подібних історій – десятки, якщо не сотні, більших чи менших. Поєднує їх одне: поки з трибун і телевізорів лунають гучні лозунги, під килимом влади куються гроші.

Отож одна з таких «підкилимних» історій.

Служба безпеки України вже два роки розслідує кримінальне провадження стосовно високопосадовців «Енергоатома» за обвинуваченням у держзраді, диверсії, порушенні правил ядерної безпеки, зловживанні владою і службовому підробленні по факту подій, що почались у 2014 році.

Із серпня 2015 року фігурантам цієї справи загрожує від 10 до 15 років в’язниці з конфіскацією майна.  Сама справа полягає в тому, що «Енергоатом» не хоче купувати російський товар за завищеними цінами, а СБУ вважає, що це шкодить державній безпеці.

Щоправда, справа про державну зраду і диверсію завербованих росіянами топ-менеджерів з ядерної галузі за такий довгий час так і не закінчилась арештами. Що в воєнні часи виглядає трохи дивно.

Це може означити наступне:

• (а) керівники «Енергоатома» все-таки не завербовані росіянами на диверсію;
• (б) в СБУ працюють настільки некомпетентні агенти, що більше двох років не можуть довести справу про державну зраду хоча б до суду;
• (в) СБУ сама настільки корумпована і завербована росіянами, що змушує атомників до розтрат державних коштів на користь російських постачальників запчастин по завищеним цінам.

Наприкінці тексту ми дамо власний варіант відповіді. А поки що офіційна фабула справи, викладена у одному з рішень слідчого судді Жовтневого райсуду м. Запоріжжя Смолки І.О. від 13 лютого 2017 року, що є у розпорядженні «Наших грошей» (у відкритій частині судового держреєстру немає цієї гілки кримінального провадження №12015080160000982).

Усі події даного провадження стосуються ремонту на Запорізькій АЕС резервних дизельних електростанцій. На цій та майже всіх інших атомних станціях України з моменту побудови у радянські часи використовують дизель-генератори РДЕС АСД-5600 (виробництво заводу «Русский дизель», Ленінград, нині на місці цього підприємства функціонує «Дизель-енерго», Санкт-Петербург).

Ці агрегати по суті є велетенськими дизельними двигунами, приєднаними до електрогенераторів розміром з велику кімнату у «сталінському» будинку з високими стелями. Вони призначені для того, аби в екстреній ситуації типу землетрусу швиденько включитись, і щоб на АЕС вже через десять секунд після ЧП вже знову була напруга для безперервної роботи насосів, які подають воду для охолодження атомного реактору. Бо хоч АЕС і виробляє електроенергію, але у своїй роботі вона залежить саме від зовнішнього струму. Це було наочно доведено Фукусімою, де саме ненадійна робота охолоджувачів у розпал цунамі і землетрусу і призвела до великих проблем, які могли бути не такими б значними, якби на японській станції не зникло світло.

Дизель-генератори такого штибу за часів СРСР виготовлялись виключно на ленінградському заводі, на місці якого нині функціонує підприємство «Дизель-енерго». Їх робили не тільки для атомних станцій, а здебільшого для морських кораблів. Особливістю дизель-генераторів з АЕС є те, що вони насправді дуже мало працювали за всю історію свого існування. Бо позаштатних ситуацій, коли їм треба було працювати у запланованому режимі, дякувати Богу у нас було дуже мало. Фактично всі десятиріччя функціонування цих дизель-генераторів – це перебування у виключеному стані з рідкими включеннями для перевірок. А це в свою чергу означає, що цьому дизель-генератору через 30 років коматозного режиму чергування потрібен ремонт з заміною окремих запчастин – прокладки, трубочки, мастила.

Версія СБУ

За версією СБУ, злочинна організація з високопосадовців-атомщиків вчинила навмисний зрив ремонтів цих дизель-генераторів у 2013-2016 роках. Це, у свою чергу, призвело до аварійних простоїв двох енергоблоків Запорізької АЕС у 2016 році. Загалом, на думку слідства, дії цієї злочинної організації завдали економічної шкоди на понад 3 млрд грн.

У матеріалах справи вказується, що все почалось, коли віце-президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Володимир Пишний у червні 2014 року у Росії «отримав від невстановленого представника Російської Федерації завдання про здійснення на шкоду економічній безпеці України дій, спрямованих на послаблення її енергонезалежності в умовах збройного конфлікту».

Виконуючи цю вказівку, Пишний за попередньою змовою з першим віце-президентом «Енергоатома» Олександром Шавлаковим під час службового відрядження до «Дизель-Энерго» у Санкт-Петербург, куди він поїхав для підписання договорів на поставку обладнання для капітального ремонту РДЕС, «безпричинно не уклав угоду з ЗАТ ПО «Дизель-Энерго», «у зв’язку з чим своєчасний ремонт РДЕС здійснено не було».

У подальшому, як сказано у судовій ухвалі, реалізовуючи свої злочинні наміри, Пишний і Шавлаков впливали на рішення членів тендерного комітету ЗАЕС, які скасовували результати торгів на поставку обладнання та надання послуг з ремонту дизель-генераторів за формальними причинами. Такі дії призвели до аварійних простоїв енергоблоків ЗАЕС.

Разом з тим, Пишний розробив схему по заведенню підконтрольної фірми на ремонти дизель-генераторів на ЗАЕС. Так, Пишний і Шавлаков вплинули на тендерний комітет, у результаті чого підконтрольне Пишному ТОВ «Мотортєх» виграло тендер на поставку обладнання для ремонту дизель-генераторів ЗАЕС.

Хоча, як вказують слідчі СБУ, пунктом 1.2 наказу НАЕК від 18.05.2015 №413 передбачено постачання обладнання виключно підприємствами, що виготовляють дану продукцію. Тобто, у даному випадку СБУ вказує, що обладнання можна було купувати лише у російського «Дизель-Энерго».

Водночас слідство вказує на те, що, згідно з п.6.1.7 СОУ НАЕК 026:2012, ремонтні роботи на ЗАЕС повинні були виконуватися ремонтним персоналом АЕС. Натомість, ремонт проводила фірма «Мотортех». При цьому слідчі СБУ зазначили, що ремонт фірма провела не у повному обсязі або взагалі не провела, що призвело до простою двох енергоблоків.

Крім того, для того, щоб отримати кошти для фінансування цих робіт, Пишний і Шавлаков забезпечили включення до обґрунтування тарифу, який у подальшому затверджений НКРЕ, вартість ремонтних робіт на суму $150 тисяч за виконання капремонту одного дизелю. Хоча, як знову наголошує слідство, ремонт мали б проводити працівники АЕС. Вказаними незаконними діями, зазначають слідчі СБУ, протягом 2014-2016 років до тарифу було необґрунтовано внесено $1,8 млн на виконання 12 капремонтів дизелів РДЕС Запорізької АЕС.

Окрім вже згаданих Пишного і Шавлакова, за даними слідства, до складу злочинної організації також увійшли радник президента НАЕК Балакан Г.Г., директор з ремонтів НАЕК Урбанський В.В., ген директор ВП Запорізька АЕС Тищенко В.О., перший заступник ген директора ЗАЕС – головний інженер Красногоров Ф.М. та начальник юридичного управління ВП ЗАЕС Лохматов А.О.

Таким чином, за даними СБУ, злочинна організація з посадовців «Енергоатома» і Запорізької АЕС по завданню якоїсь особи з Росії в умовах війни вчинили ряд злочинних дій, які призвели до такого:

• навмисний зрив забезпечення у 2013-2016 роках ремонтів дизель-генераторів ЗАЕС (внаслідок неодноразової необґрунтованої зміни графіків, термінів проведення капітальних ремонтів дизель-генераторів, а також необґрунтованої багатократної зміни позицій у виборі постачальника послуг та запчастин для капремонту);
• «Енергоатом» недоотримав 3 млрд грн від виробітку електроенергії внаслідок аварійних простої енергоблоків №1 (строком 149 діб) і №2 (строком 132 доби) ЗАЕС у 2016 році;
• підняття тарифу на відпуск електроенергії у зв’язку з повторним включенням до структури тарифу ціни на здійснення капремонтів дизелів ЗАЕС. Так, за даними СБУ, загалом у 2014-2016 роках до тарифу таким чином необґрунтовано було внесено $1,8 млн;
• державі спричинено економічну шкоду у вигляді незаконного використання у 2014-2015 роках понад 270 млн грн не за цільовим призначення.

Версія «Наших грошей»

А ось тепер наш варіант відповіді  на поставлене на початку питання: чому СБУ за два роки слідства так і арештувало нікого з топ-менеджерів «Енергоатому», якщо вони завербовані росіянами для диверсій проти України:

(в) СБУ сама настільки корумпована і завербована росіянами, що змушує атомників до розтрат державних коштів на користь російських постачальників запчастин по завищеним цінам.

І ось які цьому пояснення.

СБУ вказує, що менеджери Недашковського втягнули фірму «Мотортєх» на виконання робіт вартістю $150 тисяч. Але ті ж самі менеджери зараз проходять по справі НАБУ щодо хабарництва угрупування Миколи Мартиненка на «Енергоатомі» і там фігурують у сотні разів більші суми. Ви уявляєте, що мільярдери вставали зі стільця за копійками?

З іншого боку все набагато простіше пояснюється тим примітивним фактом, що СБУ навіть у своєму провадженні не приховує головного чинника для роздратування – атомники опирались закупівлі російських запчастин. В розпорядженні «Наших грошей» є лист від голови Управління СБУ в Запорізькій області Олександра Шмітька керівнику ЗАЕС. У ньому вказано, що залучення для ремонту дизель-генераторів інших підрядників окрім представника російського виробника (йдеться про латвійську «прокладку» «Raido Trading»), шкодить економічним інтересам держави в особі ЗАЕС.

За даними «Наших грошей», тендерні ціни на ці запчастини перевищують їх собівартість у 10 (десять) разів. І ця дельта якраз і виглядає тим яблуком розбрату.

Представники «Енергоатому» у 2014 році саме і їздили у Росію подивитись на креслення, по яким Україна могла б сама набагато дешевше робити запчастини для РДЕС, і не залежати від країни-агресора у чутливому питанні енергобезпеки.

«Мотортєх» під час ремонтних робіт якраз і робили креслення з тих запчастин, аби у подальшому «Енергоатом» міг розміщувати замовлення на українських заводах. Однак порушення провадження по «державній зраді» і «диверсії» дало можливість СБУ влаштовувати обшуки та вилучення зроблених креслень. Повторимо – Служба безпеки України по цій справі вилучала усі можливі копії креслень, по яким «Енергоатом» хотів стати незалежним від російських постачальників.

Менеджери Юрія Недашковського скільки могли пручались, але Запорізька АЕС без жодних докорів сумління проводить через себе та «прокладки» ці закупівлі під омофором Управління СБУ в Запорізькій області і кураторів з Головного управління контррозвідувального захисту інтересів державі у сфері економічної безпеки СБУ (див. «Запорізька АЕС після листів з СБУ закупила російських запчастин на 2,4 мільйона євро, навіть не імітуючи відкриті торги»). Навіть не дивлячись на те, що «Банкрутує російський завод, чию продукцію «Енергоатом» під примусом СБУ купує через білорусів із Латвії».

Ціна питання – близько 300 мільйонів євро.

Саме стільки коштуватимуть «Енергоатому» всі запчастини від росіян, необхідні для планового ремонту дизель-генераторів в Україні. Дельта, як вже говорилось, – близько 90%.

За співставні гроші можна було б закупити в Європі повністю нові генератори. Якщо комплект запчастин від росіян коштує 4 млн євро, то новий генератор від європейського виробника – 5 млн євро.

Ще дешевше і ще надійніше – налагодити власне виробництво по зробленим з російських запчастин кресленням (так, вони не підлягають патентуванню).

Натомість маємо справу СБУ про якихось диверсантів і зрадників в «Енергоатомі», які ходять по лезу закону аби не купувати російське під час війни з Росією по завищеній ціні. І яким СБУ дозволяє вже більше двох років ходити на роботу і робити своє діло, не арештовуючи за зраду і диверсію.

Тепер ваша черга відповідати на питання чому СБУ це робить: чи тому що справа надумана, чи СБУ страждає на рукодупість, чи СБУ корумповане і співпрацює з росіянами в розпилі «дельти» на закупівлях російських запчастин?

Юрій Ніколов, Ірина Шарпінська, «Наші гроші».

Родина Куценків

Міський голова Одеси Геннадій Труханов 23 листопада підписав розпорядження про передачу в оренду ТОВ «Наскар» вісім нежитлових приміщень.

Про це пише член ГО «Антикорупційний офіс» (Одеса) Катерина Маденс.

Всі передані об’єкти оренди знаходяться в комунальних навчальних закладах, вони будуть використані для проведення курсів з підготовки водіїв.

Співвласником «Наскар» є Андрій Куценко – чоловік депутатки промерської фракції в Одеській міськраді «Довіряй ділам» Ірини Куценко-Єсенович.

В декларації про доходи Ірина Куценко-Єсенович не вказала бізнес свого чоловіка, а лише його заробітну платню на посаді керівника ТОВ «Наскар».

Від «Наших грошей»

ТОВ «Наскар» було зареєстровано в жовтні 2016 в квартирі Андрія Куценка, якому належить 30% в уставному фонді фірми. Його бізнес-партнером є 26-річна одеситка Ірина Крижанівська. Раніше  вона працювала в Морехідному коледжі технічного флоту Одеської національної морської академії, у відкритих джерелах відсутня інформація про її участь до цього в приватному бізнесі.

Загальна площа нежитлових приміщень, яка була виділена «Наскар» розпорядженнями Труханова 23 листопада складає 516 кв м.

Ірина Куценко в декларації вказала, що працює у ГО «Українська федерація таїландського боксу Муей-Тай», президентом якої є Геннадій Труханов.

КП «Спорт-Дніпро» Дніпропетровської міської ради 6 листопада за результатами тендеру замовило ТОВ «Торгівельний дім «Н’ю-лайн» мініфутбольних полів на 8,99 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До 15 грудня для шкіл №11, 37, 40, 56, 130 та Ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою поставлять і змонтують шість ігрових майданчиків 42х22 м із поліетиленовою травою LigaGrass Pro Cool Plus 238 11/8, огорожею, воротами та сітками по 1,50 млн грн.

У травні «Спорт-Дніпро» замовило цій самій фірмі такі майданчики з поліетиленовою травою Performa 40 mm, огорожею, воротами та сітками на 11% дешевше – 1,35 млн грн.

Крім того, у травні КФОУ «Донецький обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» замовила в інших фірм аналогічні майданчики з монтажем по 826-831 тис грн. 

Ціна угоди на 0,1% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 9,00 млн грн.

Єдиним конкурентом було ТОВ «Альма-Сервіс» Ганни Шмельової, дружини депутата Соборної районної у місті Дніпрі ради від «Опозиційного блоку» Юрія Шмельова.

Власниками дніпровського «ТД «Н’ю лайн» є Ольга Кільова та Павло Кільовий. Останній володів нині ліквідованим ТОВ «ДПТД «Н’ю – Лайн» разом із Вадимом Барабашом.

Торік переможець у суді домігся укладення угоди зі «Спорт-Дніпро» про купівлю мініфутбольних полів на 6,43 млн грн. після відміни тендеру за рішенням АМКУ.