Quantcast
Channel: НАШІ ГРОШІ
Viewing all 20923 articles
Browse latest View live

Южно-Українська АЕС купила автомобілів Skoda на 9 мільйонів

$
0
0

ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» 18 листопада за результатами тендеру замовила ТОВ «Автоцентр Київ» легкових автомобілів на загальну суму 9,17 млн грн. Про це повідомляється в системі «Прозорро».

Фірма поставить два автомобіля Skoda Superb Style 2,0 TSI/140kW 7DSG 2019 року випуску за 1,73 млн грн. (по 866 тис грн.). Кожна автівка матиме подушки безпеки, оббивку сидінь – тканину, пакет Chrome» для інтер’єру, декоративні накладки на пороги спереду і позаду.

У автосалонах Skoda Superb Style можна придбати за 847 тис грн.

Крім того, «Автоцентр Київ» також поставить 12 автомобілів Skoda Octavia А7 Ambition 1,6 MPI/81kW 5MG 2019 року випуску за 7,44 млн грн. (по 620 тис грн.). Автомобілі матимуть подушки безпеки, комфортну телефонію, бортовий комп’ютер «MAXI DOT».

Ціни на Skoda Octavia Ambition стартують від 476 тис грн.

На торгах єдиним конкурентом ТОВ «Автоцентр Київ» Олега Боярина було ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто» Ярослава Конопацького, чия пропозиція була на 89,9 тис грн. вищою.


Чеська фірма українців продала «Енергоатому» теплообмінників з Чехії на мільйон євро

$
0
0

ДП «НАЕК «Енергоатом» 7 жовтня за результатами тендеру замовило компанії «Norma Trade Engineering s.r.o.» (Чехія) теплообмінників на 1,03 млн євро, або 28,78 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У січні 2020 року поставлять 45 теплообмінних касет виробництва чеської «MICo, spol. s r.o.»  Карела і Юрія Деннерів до сепаратора-пароперегрівача СПП-220М для енергоблоку №1 Рівненської АЕС по 22 906 євро. Гарантійний строк експлуатації складає два роки.

Ціна угоди на 20% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 36,25 млн грн.

Створена в 2017 році чеська фірма «Norma Trade Engineering s.r.o.» Вікторії та Вадима Жданенків із Києва вперше отримала державний підряд в Україні. Вадим Жданенко також володіє ТОВ «Діаконт» із Київської області разом з його директором Миколою Дроганом.

Єдиним допущеним конкурентом була компанія «Medi-Complet s.r.o.» (Словаччина) киянина Дмитра Соколюка, яку представляє словак Мартін Райман, причому ніхто не знижував ціну під час аукціону. Суперник пропонував продукцію ТОВ «Атомспецсервіс» (Росія) Олександра Міщенка і Володимира Гермашова, чиїми партнерами є держконцерн «Росатом» і ЗАТ «Діаконт», яке в 2018 році було виведене з-під санкцій РНБО України.

У 2018 році «Наші гроші» зафіксували, що український «Діаконт» подавав на тендер філії «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» документ, де зазначалось, що в 2015 році його посадові особи проходили професійні навчання, організовані російським «Діаконтом».

Дві інші фірми не допустили до нинішнього аукціону. ТОВ «ТМСпецмаш» із продукцією російського «Атомспецсервісу» запропонувало неправильні умови поставки та не мало аналогічного досвідк. ТОВ «Компанія «Енергопром» із продукцією фірми «Slovenske Energeticke Strojarne, a.s.» (Словаччина) запропонувало неправильні умови розрахунків і строк поставки та не надало підписаний виробником проект техумов або техзавдання.

Раніше «Енергопром» скаржився в АМКУ, але не оплатив скаргу. Скаржник заявляв, що ці сепаратори-пароперегрівачі виготовлені словацькою «Slovenske Energeticke Strojarne, a.s.» в 1978 році. Він вимагав прибрати вимогу про з’єднання труб з трубними дошками зварюванням, щоб учасники могли запропонувати обладнання оригінального заводу-виробника, який не застосовує зварювання для з’єднання труб з трубними дошками.

Дилери італійців розіграли 172 мільйони Київводоканалу на трохи дешевшу хімію, ніж торік

$
0
0

ПрАТ  «АК «Київводоканал» 18 листопада за результатами тендеру замовило ТОВ «Укрхімстандарт» хімії на 171,51 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2020 року поставлять 2 171 т хлориту натрію «Biogreen Acticlor» концентрацією 24,5-25,5% виробництва компанії «Borman Italiana s.r.l.» (Італія) по 79 тис грн. за тонну.

Це на 8% дешевше, ніж «Київводоканал» у 20172018 роках замовляв його цій самій фірмі по 85 тис грн./т.

Ціна нинішньої угоди на 7% нижча від очікуваної вартості закупівлі в 184,54 млн грн.

Тендерна документація вимагала від учасників надати цілу низку документів:

  • документ про проведення в «Київводоканалі» досліду пробного коагулювання та знезараження води діоксидом хлору, приготовленим з хлориту натрію та соляної кислоти;
  • документ від незалежної акредитованої лабораторії про якість товару за всіма технічними характеристиками, зазначеними в тендерній документації;
  • лист від виробника про можливість виробництва 4 400 т протягом трьох років і максимальної поставки 230 т хлориту натрію в місяць на умовах замовника;
  • для дилера – документ про статус офіційного представника чи дистриб’ютора вітчизняного або іноземного виробника продукції на території України;
  • для дилера – гарантійний лист від виробника щодо товару та його якості;
  • для дилера – інформація у довільній формі про походження і виробника товару;
  • для дилера – гарантійний лист про наявність на складі запасу не менше 100 т.

Єдиним конкурентом було ТОВ «Сервісснаб» із продукцією компанії «Rappresentanze s.r.l.» (Італія), яка продає на своєму сайті не хімію, а метал, дрова і пелети. Суперник зареєстрований в 2018 році в Києві на Маргариту Василейко 1997 р. нар. з окупованої Макіївки. Раніше директором був Арсеній Запорожан, а зараз ним є Ігор Ніколаєнко.

Арсеній Запорожан із підконтрольного Україні Покровська також володіє ТОВ «Компанія «Юреко» з окупованого Донецька разом із місцевою жителькою Анжелою Костюк.

«Укрхімстандарт» зареєстрований у 2015 році у Києві по вул. Інститутська, буд. 24/7, офіс 15, де також прописані ще десятки інших компаній. Засновником та директором спершу був Олексій Золотарьов з окупованої Макіївки, а потім фірму переоформили за іншою адресою на нового директора Олександра Бондарчука з окупованого Донецька.

Усього з 2017 року переможець отримав підрядів виключно «Київводоканалу» на 178,10 млн грн. Із них 173,46 млн грн. – щодо поставку хлориту натрію, а решта – на поставку, випробування і супровід очисного обладнання для Дніпровської водопровідної станції.

У Кернеса замовили розбірний будинок Діда Мороза по $1,5 тисячі за квадратний метр

$
0
0

СКП «Харківзеленбуд» за результатами тендеру 8 листопада уклала угоду з ТОВ «МГрупп» щодо придбання будинку Діда Мороза вартістю 6,20 млн грн.

Про це пише «Харківський антикорупційний центр» з посиланням на дані системи «Прозорро».

Тендерна документація передбачає, що це буде дерев’яний збірно-розбірний будинок загальною площею 170 кв м (майже $1,5 тис за кв м). Основа несучих конструкцій будівлі повинна бути зконструйована з опорами, що регулюються по висоті, які повинні бути з’єднані між собою за допомогою балочної системи з дерев’яних та металевих елементів. Передбачено пандус, декоративні елементи, обігрів частини будівлі, а освітлення буде у вигляді світлодіодних елементів з можливістю управління. Передбачено, що будівля має витримати п’ять циклів монтажу та демонтажу, але гарантія на нього складає лише рік.

Відмітимо, що в грудні 2015 року перший віце-мер Харкова Ігор Терехов заявив про те, що на майдані Свободи з’явився будинок Діда Мороза, який зробили абсолютно по-новому.

Будинок Діда Мороза в 2018 році

 

Тепер в міська влада запевняє, новий будинок Діда Мороза буде ще кращим, ніж минулий. Планується, що він буде експлуатуватись 10-15 років. Але згідно умовам договору, на новий будинок Діда Мороза передбачена лише однорічна гарантія.

Від «Наших грошей»

Власницею та директором «МГрупп» є Марина Бойко. За даними «Прозорро», з лютого 2018 року фірма уклала угод на 10,22 млн грн. До цього замовлення стосувалися електроприладдя та кабелів, на продажі яких підприємство і спеціалізується.

Конкурентом на тендері був ФОП Субачев В’ячеслав Олександрович. За остані два роки він отримав замовлень на 4,36 млн грн.

Підчас аукціону «Харківзеленбуду» учасники не торгувалися.

Міноборони аномально різко задрало ціни на польові костюми (графік)

$
0
0

У закупівельній діяльності тиловиків Міноборони за часів існування «Прозорро» виявилось кілька пробілів. Одним з них є повна незрозумілість причин підвищення цін на певні групи товарів.

Наприклад, цієї весни різко рвонули вгору ціни на літні польові костюми для військових – з 860 грн на закупівлях 2018 року до 1040 гривень у 2019 році.

Це зростання ще більш вражає, якщо перевести ціни з гривні у долар по курсу Нацбанку на день закупівлі. Маємо не 20% гривневого здорожчання, а 26% у валюті:

Цей ривок однозначно пов’язаний з провокацією з боку швейників, що кілька місяців саботували закупівлі Міноборони, примушуючи військових підняти очікувану ціну. І справді – після кількох поспіль відмін тендерів через відсутність пропозицій офіцери здались. Однак злі язики пащекують, що здались нібито не просто так, а за суму, що на певний відсоток перевищила найсміливіші очікування швейників.

Слідчі ДБР вже розкручують справу про закупівлі бронежилетів, в рамках якої затримали генерал-майора Дмитра Марченка. Він з 2015 року є начальником Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ, а тому досконально має знати чому і як формувались очікувані ціни на обмундирування. І зможе пояснити ціновий ривок 2019 року, який був навіть більшим ніж у 2018 році, коли держава вдвічі підняла мінімальну заробітну плату, і порівнянний з 2017 роком, коли гривня продовжувала інфляційні і валютні падіння. Сподіваємось, що пояснення будуть не такі:

«Та оце побачили, що Порошенку по рейтингам на виборах капець і вирішили забарижить з останніх сил перед відставкою».

Блог від: Юрій Ніколов

Залізниця за 12 мільйонів замовляє коштовне російське вугілля через «прокладку» з Угорщини

$
0
0

Регіональна філія «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця» 19 листопада за результатами тендерів повідомила про намір укласти п’ять угод із ТОВ «Раксел» щодо поставки вугілля на 12,49 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

На цей рік замовляють 2 900 т вугілля марки ДГ (13-100) по 4 140-4 380 грн./т із ПДВ.

Фірма «Раксел» на підтвердження наявності вугілля надала контракт з фірмою «GMV Trading Company Kft.» (Угорщина, створена у грудні 2018 року, директор  Валентин Тодорчук). У контракті вказано, що паливо вивозиться з митної території Росії:

У тендерній пропозиції вказано, що “виробником” вугілля є угорська «GMV Trading Company Kft.», країною виробника – Росія.

Переможець на вимогу тендерної документації надав довідку, що не планує постачати вугілля, видобуте на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської області.

Ціна вдвічі вища від вересневої ціни за формулою «Роттердам+» у 1 867-1 966 грн./т.

Крім того, раніше в листопаді інші філії самої «Укрзалізниці» замовляли таке вугілля дещо дешевше. Так, «Пасажирська компанія» законтрактувала його по 3 8493 899 грн./т, «Львівська залізниця» – по 3 850 грн./т, «Донецька залізниця» – по 3 657 грн./т, «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» – по 3 600 грн./т, «Одеська залізниця» – по 3 585 грн./т. Їхні ціни були без ПДВ, оскільки поставки вугілля на митній території України тимчасово звільняються від ПДВ незалежно від походження вугілля (імпортне чи місцеве) і ролі постачальника (виробник чи посередник), якщо постачальник не відмовився від пільги. Чому нинішня закупівля не підпала під пільгу, незрозуміло.

Сума переможних пропозицій була на 6% нижча від очікуваної вартості закупівель.

Конкурентами на окремих тендерах були  ТОВ «Енік Енерджі Груп», ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», ТОВ «ПКФ Теплосервис» і ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Горизонт», причому ніхто не знижував ціну під час аукціонів.

Столичний «Раксел» зі статутним капіталом 1 тис грн. зареєстрований у серпні 2018 року на масовий номер телефону 0999875013 у житловому будинку по вул. В. Верховинця, буд. 10. Потім адреса змінилась на вул. Жмеринська, буд. 11/1, де знаходиться металобаза.

Директором фірми спершу був Віталій Заєць, потім – Дмитро Тодераш із Чернівців, а потім – Валентин П’ятницький із Чернівців. Увесь цей час засновницею значиться Діана Пилипчинець з Києва, яка раніше була зареєстрована в селах Закарпатської області.

Дмитро Тодераш володіє ТОВ «Укрспецтехрембуд», яке «Південно-західна залізниця» у вересні не допустила до тендеру щодо капремонту обладнання рейкових автобусів PESA.

На Діану Пилипчинець, яка, ймовірно, є юристкою, зареєстровано понад сто юридичних осіб. Зокрема її фірми зареєстрували ТОВ «БК Роял Хауз», пов’язане з групою «Приват».

Переможець підтвердив досвід виконаним аналогічним договором за липень 2019 року з одеським ТОВ «Юниверс-2012» Івана Бородіна та Міхаіла Гатича (обидва – з Молдови).

Надані переможцем зразки посвідчень якості чомусь надруковані друкарнею в Дніпрі.

«Леся, що ти робиш, це не твій лот, твій слєдующий»: суд скасував штраф за змову для торговця деревиною

$
0
0

Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов підприємця В’ячеслава Полятевича проти Хмельницького територіального відділення АМКУ про визнання недійсним рішення регулятора в частині накладення на підприємця штрафу за змову на аукціоні з придбання деревини державних підприємств Хмельницького лісового господарства.

Про це свідчить рішення суду від 11 листопада.

Суд не отримав належних та допустимих доказів, які в підтверджували попередню домовленість безпосередньо підприємця В’ячеслава Полятевича з іншими учасниками спірного аукціону щодо придбання у грудні 2017 року деревини на товарній біржі «Подільська».

Зокрема, суд нагадав, що покладене в основу рішення Відділення стенографічне розшифрування аудіозапису розмов між учасниками аукціону, яке засвідчило про змову, не містить інформації про особу, відповідальну за його складання. Також залишається невідомим, коли саме було складене розшифрування аудіозапису – до проведення аукціону чи за його наслідками. При цьому, немає будь-яких доказів щодо участі саме Полятевича у записаній зустрічі.

«Сторони не заперечують, що Полятевич не брав участі у відповідній зустрічі, а отже врахування АМКУ стенограми при прийнятті рішення в частині, що стосується цього підприємця, – є безпідставним», – пояснив суд.

Щодо відеозапису проведення аукціону, де зафіксовані вигуки та репліки учасників на підтвердження факту змови, то, відзначив суд, їх також не можна брати до уваги, адже конкретно Полятевич нічого не вигукував.

Таким чином, суд не знайшов чим підкріпити закид антимонопольників у сторону Полятевича, що підприємець придбав на спірному аукціоні три раніше узгоджені з іншими учасниками лоти.

Нагадаємо, 26 червня Хмельницьке ОТВ АМКУ  оштрафувало вісьмох підприємців та три юрособи  на 344,64 тис. грн за розіграш аукціону товарної біржі «Подільська» по реалізації необробленої деревини у грудні 2017 року.

Продавцями загалом 758 лотів деревини з поставкою у І кварталі 2018 року виступили державні підприємства Хмельницького обласного управління лісового господарства.

Як повідомляли «Наші гроші» з посиланням на рішення Відділення, спірний аукціон був проведений у трьох торгових сесіях, а його учасниками стали загалом 163 суб’єкти господарювання. Увагу хмельницьких антимонопольників у зв’язку зі зверненням СБУ у Хмельницькій області привернули 11 учасників.

Згідно з матеріалами, наданими СБУ, напередодні аукціону у ресторані «Столичний» вони узгодили між собою, хто які лоти купуватиме. Загалом змовники спланували скупити 49 лотів. Оскільки все пішло за планом, стільки і вдалось отримати. Загальна вартість придбаних аукціонів склала 93,58 млн грн, а сам аукціон супроводжувався такими репліками:

«Леся, що ти робиш, це не твій лот, твій слєдующий»

«Що ви робите, тож поділились більш-менш»

«Йому виділили одного лота»

«Скільки тобі записано, стільки й бери»

«Це мій лот»

Після виявлення «заточок» очікувана вартість ІТ-тендеру тюремників упала в 16 разів

$
0
0

ДУ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» в 16 разів зменшила очікувану вартість закупівлі програмного забезпечення та обладнання – від 115,74 млн грн. до 6,33 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У жовтні Центр оголосив закупівлю програмно-апаратного комплексу «Інформаційно-телекомунікаційної системи інформатизації» очікуваною вартістю 115,74 млн грн. За умовами тендерної документації, у комплекс входили дуже різні складові частини:

  • підсистема електронного документообігу;
  • підсистема управління фінансово-господарською діяльністю (ERP);
  • централізована медична інформаційна підсистема;
  • апаратний комплекс обробки та зберігання інформації.

Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров днями повідомив у «Фейсбуці», що технічні характеристики медичної системи були написані під одного розробника – «МІС» («Медична інформаційна система»). Зокрема йшлося про мови програмування та конкретний фреймворк, який використовує «МІС», а також про інтеграцію з конкретним діагностичним обладнанням «IDIS», яке він продає. Торік Центр за 15,58 млн грн. замовив ТОВ «НМТ» мобільні діагностичні комплекси IDIS7500 саме від цього виробника.

Після виявлення цієї інформації Центр прибрав або змінив цілу низку дискримінаційних вимог тендерної документації і зменшив обсяг закупівлі софту й обладнання. При цьому очікувана вартість тендеру знизилась у 16 разів – зі 115,74 млн грн. до 6,33 млн грн.

Раніше дві фірми поскаржились в АМКУ на дискримінацію в тендерній документації.

ТОВ «Вестер» заявило, що вимога надання аналогічних договорів за 2018-2019 роки по ДК 48810000-9 – Інформаційні системи суперечить закону, який дозволяє один договір. Також вона обмежувала участь фірм, які виконували схожі за змістом договори з іншим кодом ДК чи взагалі без нього для комерційних установ. Наразі обмеження по кількості, роках і коду знято, і вимагається тільки один договір про надання послуг із створення інформаційних систем або поставку софту або надання послуг з розробки софту.

Крім того, вимагався експертний висновок про відповідність софту функціональним вимогам від експерта з ліцензію, але таких ліцензій не існує. Цю вимогу прибрали.

Розгляд скарги відбудеться 25 листопада, якщо «Вестер» не вирішить її відкликати.

ТОВ «Енерготрейд 3000» також скаржилось на дискримінаційні, суперечливі або нечіткі технічні вимоги тендеру, зокрема щодо мов програмування та фреймворку. Однак воно не обґрунтувало порушення своїх прав, тож адмінколегія залишила його скаргу без розгляду.


Начальник районного земкадастру заробляв на відкритій ним нелегальній автозаправці

$
0
0

Прокуратура вважає, що начальник земельного кадастру Кам’янка-Дніпровська (Запорізька область) Олександр Змєул відкрив газову автозаправну станцію без будь-яких дозволів та документів на землю. Про це написала Вероніка Хорольська у «Запорізькому центру розслідувань».

У 2018 році поліція, проводячи моніторинг нелегальних заправок в області, знайшла таку в Великій Білозерці на вул. Чарівній.

У листопаді 2018 р. слідчий разом з інспектором ДСНС провів огляд території заправки і виявив порушення техніки пожежної безпеки. Так, на території не було первинних засобів пожежогасіння, пожежного щита, зовнішнього водопостачання і сигналізації. Крім того, лампи, які освітлювали АЗС, не були накриті щільними ковпаками.

Слідчий також встановив, що заправку поставили без документів на ділянку і будівництво.

Пізніше, під час досудового розслідування допитали одного з працівників АЗС. Він стверджував, що зараз заправка не працює і кому вона належить точно не знає.

В рамках кримінального провадження було накладено арешт на машину-цистерну, що знаходиться на території АЗС. Власником машини виявилася фірма ТОВ «Віва-2007», директором і співзасновником якої значиться Олександр Змєул.

Згідно з декларацією, Олександр Змєул був до кінця 2018 року начальником Кам’янка-Дніпровського земельного кадастру. А в джерелах його доходу вказана фірма «Віва-2007».

Обвинувальний акт у цій справі був направлений до Енергодарського суд у листопаді 2019 року.

 

В Ірпені арештували 29 га меліорованих земель, на яких люди Карплюка будують ЖК на 72 будинки

$
0
0

Суд наклав арешт на шість земельних ділянок загальною площею 29,2 га в Ірпені Київської області, де будується ЖК «Синергія Сіті», девелопером якого є фірма місцевого депутата, наближеного до екс-мера Ірпеня Володимира Карплюка. Про це свідчить ухвала Київського апеляційного суду від 4 листопада.

Арешт накладено у рамках кримінального провадження, відкритого на початку вересня цього року по ч. 1 ст. 364 КК (зловживання владою або службовим становищем). Розслідування проводить Ірпінський відділ Нацполіції у Київській області.

Слідство вважає, що посадовці Ірпінської міської ради умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, в порушення вимог земельного, містобудівного законодавства та всупереч інтересам служби у грудні 2017 року видали містобудівні умови та обмеження на будівництво житлового комплексу по вул. Достоєвського/провулок Озерний, чим заподіяли шкоди територіальної громади та інтересам держави.

Проект ЖК Синергія Сіті

За даними слідства, 5 із 6 ділянок, на яких проводиться будівництво, відносяться до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь, і потрапляють до захисних смуг відведення каналів.

Як зазначається в ухвалі, ділянки заплавних меліорованих земель не придатні для будівництва, яке передбачено містобудівною документацію м. Ірпінь. Дані території належать до особливо-цінних земель, періодично затоплюються та підтоплюються, потребують значних капіталовкладень для проведення видалення торфів та значної інженерної підготовки для підняття рівня поверхні землі, потребують списання частини осушувально-зволожувальної системи річок та переведення земель у не меліоровані за погодженням з Верховною Радою.

Слідство наголошує, що до переведення земель меліорованої заплави у не меліоровані землі їх забудова є неможливою та незаконною, а тому нанесення на оновлений Генеральний план м. Ірпінь вказаної території суперечить чинному законодавству України.

Як повідомлялося, у грудні 2018 року Ірпінська міська рада з бійками і тітушками за кілька хвилин затвердила оновлення Генерального плану міста. На той момент в.о. міського голови Ірпеня була Анастасія Попсуй, яку називають ставленицею екс-мера Ірпеня Володимира Карплюка.

Карплюк був обраний міським головою у 2015 році і склав повноваження у серпні 2018 року. Він є фігурантом антикорупційних розслідувань, у 2017 році йому було вручено кілька підозр.

Нагадаємо, дозвіл ДАБІ України на будівництво ЖК «Синергія Сіті» у липні цього року отримав Юрій Мураш. Він же був замовником МУО. Мураш за договорами суперфіцію від ТОВ «Арзана» розпоряджається ділянками площею 6,4 га, на яких ведеться будівництво комплексу.

Власником ще 6 га є Максим Архангельський, 3 га – Тетяна Ярошенко. За даними слідства, ще 13,8 га належить ТОВ «Ол-Інвест», яке ліквідовується. Разом з тим на Публічній кадастровій карті власником цієї ділянки вказана Людмила Трохименко.

Девелопером ЖК «Синергія Сіті», яке включає 72 житлових будинки, є ТОВ «Будівельна група «Синергія», засновниками якого є Олександр Заболотний, Юрій Марченко та Ігор Оверко. Останній також є керівником компанії.

Ігор Оверко є депутатом Ірпінської міськради від партії «Нові обличчя», яку Карплюк.

Як повідомляє рух «Чесно», Карплюк свого часу був власником 67 квартир, але згодом його рекорд побив Ігор Оверко, який задекларував 586 квартир. У цьому році Карплюк балотувався в нардепи і мав найдорожчу виборчу кампанію на провідних телеканалах країни. Гроші йому перерахували, зокрема, Оверко, Марченко і Заболотний.

Заболотний та Марченко є засновниками ТОВ «Арзана». Заболотний також є співзасновником ТОВ «Юридична компанія «Заболотній і партнери». Марченко у 2015 році був членом Ірпінської міської виборчої комісії від партії «Нові обличчя».

100 мільйонів субвенцій, «заведених» на свій округ нардепом з Житомирщини, освоїли фірми його родини

$
0
0

За свою каденцію у парламенті (2014-2019 рр.) нардеп Павло Дзюблик («Народний фронт»), який обрався по мажоритарному округу №66 (Житомирська область), пролобіював понад 100 млн грн. субвенцій на свій виборчий округ, причому майже 100 млн грн. з держбюджету осіли на рахунках родини Павла Дзюблика. Про це написав Тарас Боросовський у виданні «20 хвилин. Житомир».

У 2016 р. на розвиток всієї Житомирщини припало 86 млн грн. субвенції. З цієї суми на виборчий округ Дзюблика у держбюджеті передбачили 17 млн грн. У переліку профінансованих заходів – заміна в бюджетних установах вікон і дверей на металопластикові та капремонт доріг.

Новим асфальтним покриттям обзавелись 10 сільрад декількох районів області. Причому угоди на виконання робіт укладалися виключно з одним підрядником – ПП «Сучасне дорожне будівництво» («СДБ»). Ще й за переговорною процедурою, не допустивши пропозицій решти виконавців.

Це підприємство створили у 2015 р. Прописане воно по вул. Володимирській, 125 у смт. Черняхів. «СДБ» відразу отримало замовлення на будівництво лісової дороги у держлісгоспі. Взявши в оренду дорожню техніку, розпочало активно ремонтувати дороги по всьому виборчому округу Дзюблика. З червня до грудня 2016 року сільські голови перерахували підприємству 13,36 млн. бюджетних коштів.

Очолював «СДБ» колишній виконавчий директор київської «Автомагістралі» Олександр Бенюх. З ним нардеп познайомився за головування Дзюбликом у Черняхівській райдержадміністрації, коли він радив сільським головам обирати для ремонту доріг саме «Автомагістраль».

З переходом у «СДБ» пан Бенюх став співзасновником фірми та помічником однопартійця Дзюблика – нардепа з «Нарфронту» Дмитра Тимчука. Іншим співвласником фірми є Ксенія Винниченко – двоюрідна сестра Дзюблика. До 2016 р. співвласницею фірми була дружина нардепа Наталія.

У 2017 р. з передбачених 155 млн грн. для Житомирської області третина коштів припала на округ Дзюблика, в основному для капремонту місцевих доріг. Одночасно у ПП «СДБ» збільшувалась кількість підрядів. У 2017 фірмі перерахували вже 19,83 млн грн. Усі без виключення закупівлі проводилися за переговорною процедурою. Проектну документацію готували так, щоб вартість угоди була меншою за 1,5 млн грн.

Для цього у квітні 2017 року створили ПП «Інженерно-технічна компанія «Укрдорпроект». Фірму зареєстрували у Черняхові по вул. Володимирській, 125 – за однаковою із «СДБ» адресою. Частина підприємства належить згаданому Бенюху. Ще однією співвласницею є Олена Скуртова. Прописана Скуртова у Черняхові по вул. Корольова, 46. Цю ж адресу проживання вказав Павло Дзюблик при реєстрації власного Благодійного фонду Павла Дзюблика. Олена Скуртова доводиться рідною сестрою народному депутату. Скуртова вказує, що її племінник – це син нардепа.

Крім того, з 2017 р. угоди на встановлення металопластикових вікон у школах, дитсадках і лікарнях масово почали укладати з рідною сестрою обранця. Коли у вересні 2017 р. Олена Скуртова стала приватним підприємцем, з нею протягом місяця уклали 7 угод. За півтора роки із сестрою Павла Дзюблика без проведення тендеру укладено угод на 11,26 млн грн. У всіх відкритих торгах за наявності декількох учасників Олена Скуртова ніколи не вигравала. Пропозиція від неї була дорожчою, сертифікати на комплектуючі прострочені або ж їх взагалі не було.

Журналісти також повідомили, що у 2018 р. під освоєння коштів з субвенції на будівництво дитячих майданчиків створили ТОВ «Еленбуд», і відразу з фірмою без публікації оголошення про торги, напряму уклали договір на 1,43 млн грн.

ТОВ «Еленбуд» належить рідній сестрі нардепа Олені Скуртовій. Місце його реєстрації вул. Некрасова, 4б, у Черняхові. Там розміщувалась нині збанкрутіла філія ДАК «Хліб України» «Черняхівський комбінат хлібопродуктів». Ще у 2016 р. всі будівлі та споруди за 847,5 тис грн. викупило ТОВ «Очеретянський піщаний кар’єр». Згодом товариство перейменували у ТОВ «Черняхівський КХП». 67% підприємства належить згаданій Ксенії Винниченко. Рештою 33% володіє колишній депутат і голова районної організації «Сильної України» Микола Ананьєв.

Політичний вплив Дзюблика із 2018 до середини поточного року додатково принесли підприємству «СДБ» 42 млн грн. Загалом з потраплянням до Верховної Ради фірми з оточення Павла Дзюблика отримали близько 100 млн грн. бюджетних коштів.

Зауваження до законопроекту «Про конкуренційно-антимонопольну реформу»

$
0
0

Автор публікації – Юрій Ніколов, редактор сайту “Наші гроші”

Аттеншн, пліз! Цей текст створено для привернення уваги та, сподіваюсь, виправлення за результатами дискусії ОКРЕМИХ НЕДОЛІКІВ потрібного і правильного законопроекту за підписом «слуги народу» Людмили Буймістер. Єдина мета вашого покірного слуги – це аби зміни до законів були такими, аби після їх прийняття МИ ВСІ АПЛОДУВАЛИ перемозі, а не робили міни при паршивій грі, як це було з деякими «тендерними» новелами №1076.

 

Як автору слів «натендерити», «зловживацький» та «корумпант» мені дуже сподобалось, що замість громіздких конструкцій накшталт «політика у сфері розвитку економічної конкуренції» у законопроекті впроваджують простий вираз «конкуренційна політика». Так, для багатьох це може на початку видатись незвичним як і актор Зеленський у ролі президента. Але це прагматично.

І цією прагматикою, на щастя, пронизаний весь законопроект. Прагматичність дозволяє легко і просто зрозуміти яким буде АМКУ після імплементації новел. Це буде узаконена версія органу, який за останні роки виплекав Юрій Терентьєв.

АМКУ слухняний до вказівок згори

Саме Терентьєв вперше в історії АМКУ запровадив внутрішнім регламентом правило, за яким державний уповноважений (ДУ) не може без дозволу голови Комітету навіть відкрити провадження по заяві про порушення, яку сам же голова розписав на цього ДУ. Все тільки через підпис голови, який власним волюнтаристським рішенням може у будь-який момент забрати у ДУ його справи і віддати комусь на свій розсуд. Наприклад, аналіз ринку туристичних послуг забрати собі, а дослідження системи «Прозорро» віддати ДУ по енергетиці.

Цей механізм випрошування дозволу у голови тепер прописують безпосередньо в закон. Так, там буде невеличкий запобіжник – якщо голова АМКУ дасть ДУ вмотивововану відмову, то ДУ може винести на засідання всього Комітету своє питання, сподіваючись отримати більшість голосів від інших ДУ на відкриття справи. Але цей запобіжник був би взагалі не потрібен, якби цю норму просто не інституціювали. Бо так можемо догратися до того, що і в судах прийдемо до скасування автоматичного розподілу справ, і голова суду власноруч роздаватиме справи, а коли розгляд буде йти не туди – передавати іншому судді.

І на жаль, знищення незалежності – це не разова помилка. Про це свідчить трансляція підневільності на нижчі щаблі АМКУ.

У територіальних відділеннях (ТВ) Комітету є так звані адміністративні колегії. Вони створюються у складі трьох представників ТВ для колегіального рішення про якісь штрафи (колегіальність – це певний запобіжник від нерозумних чи відверто похабних рішень). І ось тепер до складу адмінколегій ТВ вводяться державні уповноважені АМКУ, з якими тепер потрібно буде погоджувати всі рішення про відкриття справ, так само як ДУ погоджують у голови Комітету. Незрозуміло – киянам тепер щотижня гайсати в закріплені за ними регіони і миттєво входити в курс місцевих розслідувань для прийняття керівних рішень? Чи це будуть просто виїздки до вассалітєту на окормлєніє і прібухнуть вдалі ат утомітєльной століци?

Отже отримаємо таку модель. Голова АМКУ командує держуповноваженими, ДУ – регіоналами.

Політичний розподіл впливу на АМКУ між президентом і урядом

Президенту – держуповноважених по антитрасту. Кандидатів на посади ДУ і голови Комітету пропонують обирати за результатами конкурсу. На кожну посаду президенту мають подати дві кандидатури, і він вже з них обирає по одній і вносить на голосування у парламент. Тобто з нинішнього ланцюжка призначення членів АМКУ виключається прем’єр-міністр.

Уряду – уповноважених по тендерам. Натомість уряд отримує свій вплив у поточній «господарці». З перевантаженням «тендерної» колегії вирішили впровадити «Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель» у кількості сім штук. Це не держуповноважені, але майже – їх кандидатури за результатами конкурсу вибере уряд і подасть президенту на затвердження. Їх обиратимуть на термін до трьох років (це на скільки – на 35 місяців, на рік, на тиждень?), аби вони тільки тим і займались, щоб вирішувати тендерні скарги.

Законопроект послаблює вплив на тендерних змовників. Нині Комітет визнає фірми такими що змовились на тендері, і це означає для них певний штраф та бан на участь у закупівлях на три роки. Фірми можуть оскаржити це рішення в суді, і під час судових спорів (скільки б років вони не тягнулись) вони можуть не платити той штраф, але не мають права потикатись на відкриті торги. Тепер же пропонується повністю підвішувати все рішення АМКУ – і про штраф, і про бан. Тобто якщо Комітет спіймає когось на розпилі, а розпильник оскаржить до суду, і там просто ця справа буде валятись кілька років – весь цей час він і не платитиме, і буде знову колядувати по тендерам. Як і не було того покарання від АМКУ.

Подарунки крупним зловживачам

Скасовується пеня у розмірі 1,5% за кожен день прострочення сплати штрафу по рішенню АМКУ.

«Тобто якщо барон-розбійник тупо не захоче платити штраф, то йому за це нічого не буде взагалі. Зволікай скільки завгодно!»

Це цитата з мого тексту піврічної давнини, коли рівно те саме намагався протягнути парламент попереднього скликання. Тоді президент Петро Порошенко після звернення депутатки Вікторії Пташник повернув вже проголосований законопроект назад в Раду саме через цю скандальну поправку, орієнтовану на збереження кишень олігархату. І рівно таку саму поправку пхає новий парламент новому президенту. Бо вона цікава кожному зловживацькому клієнту АМКУ.

І це не єдина, і не найбільша поправка для зловживачів. Найбільший подарунок отримують найбільші монополісти.

Законопроект взагалі ніяк не змінює блок про примусовий поділ. У нинішньому законі він прописаний досить слабко, і взагалі то дозволяє відпетляти від відповідальності навіть при незначних зусиллях юристів монополії. Тож про необхідність покращення тексту і взагалі впровадження норми про добровільний поділ говорили-балакали вже давно (див. «Як розчленувати енергомонополію Ахметова»).

Але жодної зміни. Олігархів чіпати не можна.

 

Отже ще раз наголошую. Я виокремив кілька новел, які мені здались найбільш контроверсійними, і які треба винести на світ божий для широкого обговорення. Позитивних змін у законопроекті дуже багато. І про них ми обов’язково будемо говорити, коли справимось з проблемними новелами.

Ми підійшли до дуже важливих для держави змін. Їх треба зробити швидко і добре для українців, а не швидко і як попало на користь монополістів.

28 листопада у парламентському Комітеті з питань економічного розвитку відбудеться публічне обговорення конкуренційно-антимонопольної реформи. Його організатори минулого тижня надали обмеженому колу тексти законопроектів. Оприлюднюю їх аби якнайбільша кількість експертів могла сформувати власну думку з цього приводу. Якщо хтось забажає висловитись за чи проти новел – «Наші гроші» обов’язково опублікують позицію.

Блог від: Юрій Ніколов

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України

«Про внесення змін до Конституції України Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у зв’язку з конкуренційно-антимонопольною реформою»

 

 

Чинна редакція

 

 

Редакція з урахуванням запропонованих змін

 

Конституція України

 

Стаття 42.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

 

Стаття 42.

Держава забезпечує розвиток та захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Стаття 85.

 До повноважень Верховної Ради України належить:

12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

 

 

 

Стаття 85. 

До повноважень Верховної Ради України належить:

12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голови Антимонопольного комітету України, першого заступника Голови Антимонопольного комітету України, заступників Голови Антимонопольного комітету України, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

 

Закон України «Про Кабінет Міністрів України»

 

Стаття 42. Прем’єр-міністр України

1. Прем’єр-міністр України:

1) керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України;

2) спрямовує, координує та контролює діяльність членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, дає з цією метою доручення, обов’язкові до виконання зазначеними органами та посадовими особами;

3) вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України), а також Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України;

Стаття 42. Прем’єр-міністр України

1. Прем’єр-міністр України:

1) керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України;

2) спрямовує, координує та контролює діяльність членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, дає з цією метою доручення, обов’язкові до виконання зазначеними органами та посадовими особами;

3) вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України), а також  Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України;

 

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»

 

Стаття 9. Голова Антимонопольного комітету України

Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

 

Стаття 9. Голова Антимонопольного комітету України

Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України.

 

Стаття 10. Заступники Голови Антимонопольного комітету України

Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених призначаються на посади за поданням Прем’єр-міністра України та звільняються з посад Президентом України. Прем’єр-міністр України вносить на розгляд Президента України подання про призначення на посади першого заступника і заступника Голови Антимонопольного комітету України відповідно до пропозицій Голови Антимонопольного комітету України.

 

Стаття 10. Заступники Голови Антимонопольного комітету України

Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України  за поданням Президента України.

 

Стаття 11. Державні уповноважені Антимонопольного комітету України

Державні уповноважені Антимонопольного комітету України призначаються на посади за поданням Прем’єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України, та звільняються з посад Президентом України.

 

Стаття 11. Державні уповноважені Антимонопольного комітету України

Державні уповноважені Антимонопольного комітету України призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України за поданням Президента України.

 

 

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України «Про конкуренційно-антимонопольну реформу»

 

 

Чинна редакція

 

 

Редакція з урахуванням запропонованих змін

 

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»

 

Стаття 1. Антимонопольний комітет України

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

 

Стаття 1. Антимонопольний комітет України

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, при наданні державної допомоги суб’єктам господарювання та у сфері публічних закупівель.

Стаття 2. Підконтрольність, підзвітність та відкритість діяльності Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Антимонопольний комітет України оприлюднює інформацію та надає інформацію на запити відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Стаття 2. Підзвітність, підконтрольність та відкритість діяльності Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України щорічно, у березні наступного за звітним року, подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Звіт повинен містити  оцінку стану захисту економічної конкуренції, наявності антиконкурентних та монополістичних загроз економічному розвитку країни, шляхи їх подолання та пріоритети діяльності Антимонопольного комітету України.

Звіт Антимонопольного комітету України щороку заслуховується на пленарному засіданні Верховної Ради України. За результатами заслуховування звіту Антимонопольного комітету України Верховною Радою України приймається постанова, яка містить оцінку діяльності Антимонопольного комітету України за звітний період.

Верховна Рада України також заслуховує Голову Антимонопольного комітету України з питань, що відносяться до повноважень Антимонопольного комітету України як з власної ініціативи, так і за зверненням Голови Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України оприлюднює інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (29, 39 – 17).

Стаття 3. Завдання Антимонопольного комітету України

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

 

Стаття 3. Завдання Антимонопольного комітету України

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкуренційної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням  конкуренційного законодавства на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом, нейтральності в конкуренції та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень конкуренційного законодавства;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог конкуренційного законодавства під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку та адвокатування добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування конкуренційного законодавства;

5) проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

6) здійснення контролю щодо створення конкуренційного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель.

Стаття 4. Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:

 Пункти відсутні

 

– законності;

– гласності;

– захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Стаття 4. Принципи діяльності Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на принципах:

– верховенства права;

– правової  та процесуальної  визначеності;

– законності;

– гласності;

– захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Стаття відсутня Стаття 6-1. Антимонопольний комітет України як орган оскарження у сфері публічних закупівель

Завданням Антимонопольного комітету України у сфері публічних закупівель є захист прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які звернулися до нього як до органу оскарження.

У сфері здійснення повноважень з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Антимонопольний комітет України має повноваження, визначені Законом України «Про публічні закупівлі», а також має такі повноваження:

1)    утворювати Комісію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

2)    узагальнювати та оприлюднювати практику розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

3)    затверджувати Порядок роботи Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

4)    затверджувати та оприлюднювати методичні рекомендації для Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель щодо специфіки розгляду скарг Комісією з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

5)    вести єдиний відкритий Державний реєстр суб’єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій в публічних закупівлях. Порядок ведення Реєстру та його форма встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель в Антимонопольному комітеті України утворюється Комісія з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель у складі  не менше семи Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель призначаються Президентом України, за поданням Прем’єр-міністра України за результатами проведеного конкурсу Кабінетом Міністрів України у складі не менше семи осіб.

Кількість Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель за необхідності може бути збільшена Президентом України, за поданням Прем’єр-міністра України яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України.

Порядок проведення конкурсу, вимоги до Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та порядок їх призначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель  призначаються на строк до трьох років, який може бути продовжено Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на той самий строк.

Уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель є членами Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Антимонопольного комітету України (далі – Комісія з розгляду скарг), та не є державними уповноваженими Антимонопольного комітету України.

Виключною компетенцією Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель є розгляд скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Формою роботи Комісії з розгляду скарг є її засідання, відповідно до Порядку роботи Комісії з розгляду скарг, який затверджується Антимонопольним комітетом України.

Рішення Комісії з розгляду скарг приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Оплата праці Уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлюється на рівні оплати праці державних уповноважених Антимонопольного комітету України.

Стаття 7. Повноваження Антимонопольного комітету України

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

 

 

7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання – юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

 

 

 

 

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв’язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

Пункт  відсутній

 

16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

17-1) здійснювати повноваження, передбачені Законом України “Про здійснення державних закупівель” та Законом України “Про публічні закупівлі”;

18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України “Про здійснення державних закупівель” та Законом України “Про публічні закупівлі”.

Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 12 і 4 частини другої, пунктами 11-1315 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

У сфері здійснення контролю за допустимістю державної допомоги для конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, визначені Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.

 

Стаття 7. Повноваження Антимонопольного комітету України

У сфері здійснення контролю за дотриманням конкуренційного законодавства Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення конкуренційного законодавства та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені конкуренційним законодавством розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до конкуренційного законодавства;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання у разі наявності ознак порушення конкуренційного законодавства в їх діях з метою збирання доказів цього порушення та під час проведення розслідувань у справах про порушення конкуренційного законодавства суб’єктами господарювання. Перевіряти органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог конкуренційного законодавства;

7) у випадках та порядку, передбачених законом, мати безперешкодний доступ до місць зберігання інформації, що перебуває у володінні, та/або користуванні, та/або розпорядженні суб’єкта господарювання, об’єднання (комп’ютерів, засобів електронної комунікації та зберігання інформації, серверів, сейфів, робочих місць працівників тощо) незалежно від їх місцезнаходження, одержувати копії такої інформації, вилучати оригінали або засвідчені належним чином копії документів, опломбовувати (опечатувати) приміщення, системи комунікації чи місця зберігання інформації, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання;

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв’язку із застосуванням конкуренційного законодавства, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно конкуренційного законодавства;

16) видавати накази про примусове стягнення штрафу у разі, якщо штраф, накладений за порушення конкуренційного законодавства, у добровільному порядку не було сплачено;

17) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

18) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

19) здійснювати повноваження, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі».

 

20) здійснювати інші повноваження, передбачені конкуренційним законодавством.

 

Здійснення іншими органами державної виконавчої влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 12 і 4 частини другої, пунктами 11-1315 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

 

У сфері державної допомоги суб’єктам господарювання Антимонопольний комітет України має повноваження, визначені Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Стаття 9. Голова Антимонопольного комітету України

Речення відсутнє

 

 

Строк повноважень Голови Антимонопольного комітету України становить сім років. Голова Антимонопольного комітету України не може призначатися на цю посаду більше ніж на два строки підряд.

Після закінчення строку повноважень Голова Антимонопольного комітету України продовжує виконувати свої обов’язки до призначення нового Голови.

Голова Антимонопольного комітету України може бути звільнений з посади у разі вчинення ним злочину та у зв’язку з неможливістю виконання обов’язків за станом здоров’я. Голова Антимонопольного комітету України має право заявити про свою відставку Президенту України. Припинення повноважень Голови Комітету не тягне за собою складання повноважень державними уповноваженими Антимонопольного комітету України.

Голова Антимонопольного комітету України:

очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його діяльність, головує на засіданнях Антимонопольного комітету України;

вносить Прем’єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посади першого заступника, заступника Голови та державних уповноважених Антимонопольного комітету України;

розподіляє обов’язки між першим заступником, заступником Голови та державними уповноваженими Антимонопольного комітету України, спрямовує діяльність територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

подає на затвердження Антимонопольному комітету України кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;

є розпорядником бюджетних асигнувань на утримання і забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України;

здійснює прийняття, переведення та звільнення працівників апарату Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, застосовує заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату Комітету та його територіальних відділень відповідно до закону;

утворює територіальні відділення в межах кошторису, тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України для розгляду питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов’язкові для працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;

представляє Антимонопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктами господарювання, громадянами та об’єднаннями суб’єктів господарювання чи громадян та підписує від імені Антимонопольного комітету України міжвідомчі нормативно-правові акти;

має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, поданням органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення або з власної ініціативи витребувати будь-які матеріали, в тому числі заяви і справи про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що перебувають на розгляді органу Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, та передати їх на розгляд іншому органу Антимонопольного комітету України чи голові територіального відділення Антимонопольного комітету України, за винятком заяв і справ, віднесених до виключної компетенції Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу;

затверджує структуру Антимонопольного комітету України;

затверджує штатний розпис та кошторис Антимонопольного комітету України за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань фінансів, штатний розпис та кошторис територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

здійснює інші дії, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Голова Антимонопольного комітету України на вимогу Верховної Ради України, але не рідше одного разу на рік, звітує перед Верховною Радою України про діяльність Комітету.

Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Голова Антимонопольного комітету України має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Стаття 9. Голова Антимонопольного комітету України

Відбір кандидатів на посаду Голови Антимонопольного комітету України здійснюється в порядку передбаченому статтею 11-1 цього Закону.

 

 

 

 

 

Голова Антимонопольного комітету України може бути звільнений з посади відповідно до частини другої статті 18 цього Закону. Припинення повноважень Голови Комітету не тягне за собою складання повноважень державними уповноваженими Антимонопольного комітету України.

 

 

 

 

Виключити

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голова Антимонопольного комітету України не рідше одного разу на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність Антимонопольного комітету України та представляє звіт Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України;

 

Стаття 11. Державні уповноважені Антимонопольного комітету України

Речення відсутнє

 

 

Строк повноважень державного уповноваженого Антимонопольного комітету України становить сім років. Призначення державного уповноваженого першим заступником чи заступником Голови Антимонопольного комітету України не є підставою для поновлення перебігу семирічного строку його повноважень.

Після закінчення строку повноважень державний уповноважений Антимонопольного комітету України продовжує виконувати свої обов’язки до призначення на цю посаду нового державного уповноваженого.

Державним уповноваженим може бути призначено громадянина України, який досяг тридцяти років, має вищу, як правило, юридичну чи економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше п’яти років протягом останніх десяти років.

 

 

 

Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.

Державні уповноважені очолюють або входять до складу адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, виконують інші обов’язки за дорученням Голови Антимонопольного комітету України.

Стаття 11. Державні уповноважені Антимонопольного комітету України

Відбір кандидатів на посаду державного уповноваженого Антимонопольного комітету України здійснюється в порядку передбаченому статтею 11-1 цього Закону.

Строк повноважень державного уповноваженого Антимонопольного комітету України становить сім років. Призначення державного уповноваженого першим заступником чи заступником Голови Антимонопольного комітету України не є підставою для поновлення перебігу семирічного строку його повноважень.

Після закінчення строку повноважень державний уповноважений Антимонопольного комітету України продовжує виконувати свої обов’язки до призначення на цю посаду нового державного уповноваженого.

Державним уповноваженим може бути призначено громадянина України, який досяг тридцяти років, має вищу юридичну чи економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше п’яти років протягом останніх десяти років. У складі Антимонопольного комітету України не може бути менше п’яти  державних уповноважених з юридичною освітою та не менше двох державних уповноважених з економічною освітою.

Державні уповноважені є членами Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу.

Державні уповноважені очолюють або входять до складу адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, виконують інші обов’язки за дорученням Голови Антимонопольного комітету України.

Стаття відсутня Стаття 11-1. Особливості призначення Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України

Призначення на посаду Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цих посад.

Відбір кандидатів на посаду Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цієї посади. Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади  Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України (далі – Конкурсна комісія), що утворюється і діє відповідно до цього Закону.

До складу Конкурсної комісії входять:

1) три особи, яких визначає Президент України;

2) три особи, яких визначає Верховна Рада України;

3) три особи, яких визначає Кабінет міністрів України.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше семи осіб.

Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають повну вищу освіту, бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет. Членами Конкурсної комісії не можуть бути особи, які є членами органів управління суб’єктів господарювання, а також особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про запобігання корупції”.

Член Конкурсної комісії не має права брати участь у конкурсному відборі на зайняття посади Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України.

Строк повноважень члена Конкурсної комісії становить сім роки та може бути припинений достроково за ініціативою органу або особи, що призначила такого члена Конкурсної комісії, або за власною ініціативою члена Конкурсної комісії.

Члени Конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах.

Конкурсна комісія обирає голову та затверджує регламент своєї роботи.

Засідання Конкурсної комісії проводяться у формі відкритих слухань. Протокол засідання розміщується на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України протягом трьох робочих днів з дня його проведення.

Засідання Конкурсної комісії проводяться у формі відкритих слухань. Забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу засідання Конкурсної комісії на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України.

На засіданнях Конкурсної комісії як спостерігачі можуть бути присутніми народні депутати України, представники громадськості.

Забороняється незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об’єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність Конкурсної комісії.

Інформація про час і місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України не пізніше ніж за два робочі дні до його початку.

Протоколи засідань Конкурсної комісії розміщуються на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України протягом трьох робочих днів з дня їх проведення.

Роботу Конкурсної комісії забезпечує Апарат Верховної Ради України.

Конкурсна комісія оголошує прийом заявок на відкритий конкурс:

у разі закінчення строку повноважень Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, визначеного цим Законом, – за три місяці до дня закінчення строку повноважень;

у разі дострокового припинення повноважень Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України відповідно до цього Закону – протягом п’яти робочих днів із дня припинення повноважень.

Прийом заявок на відкритий конкурс здійснюється протягом 45 календарних днів з дня оголошення конкурсу. Порядок та умови проведення відкритого конкурсу затверджуються Конкурсною комісією та розміщуються на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України, в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.

Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, до якої додається резюме довільної форми;

2) заяву про надання згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” та на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”;

3) автобіографію, що містить: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську діяльність (у тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж двох років, що передують поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

4) особовий листок з обліку кадрів;

5) копію паспорта громадянина України;

6) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;

7) медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я;

8) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);

9) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому було оприлюднено оголошення про конкурс, за формою, визначеною відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”.

Відомості, що містяться у поданих відповідно до цієї частини документах, підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заявки на відкритий конкурс на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України, крім відомостей, які відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

Конкурсна комісія протягом 30 календарних днів з дня завершення прийому заявок на відкритий конкурс проводить необхідні процедури, передбачені порядком проведення відкритого конкурсу, за результатами голосування складає рейтинг кандидатів на посаду Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України та оприлюднює його на офіційних веб-сайтах Президента України та Верховної Ради України. Протягом зазначеного строку також проводяться спеціальна перевірка кандидатів, передбачена Законом України “Про запобігання корупції”, і перевірка, передбачена Законом України “Про очищення влади”.

Рішення Конкурсної комісії приймаються простою більшістю голосів її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови Конкурсної комісії є вирішальним.

Конкурсна комісія подає на розгляд Президента України кандидатури, які отримали найвищий рейтинг і пройшли передбачену цим Законом перевірку, загальним списком у кількості з розрахунку дві особи на одну посаду Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України.

Конкурсна комісія оприлюднює інформацію про кандидатів, які отримали найвищий рейтинг та подані на розгляд Президента України.

З відібраних Конкурсною комісією кандидатів Президент України відбирає та вносить подання про призначення  Верховній Раді України на посаду Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України з розрахунку один кандидат на одну посаду не пізніше місячного строку з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання.

У разі якщо Головою, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України призначається особа, яка має представницький мандат та відповідно до законодавства не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою та/або діяльністю, така особа приступає до виконання обов’язків Голови, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України лише після складання представницького мандата.

 

Стаття 12-1. Порядок утворення і діяльності колегіальних органів Антимонопольного комітету України

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діяльність адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України координує голова відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.

Засідання Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України є правоможним за умови присутності більшості від їх встановленого складу.

Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються шляхом голосування більшістю голосів присутніх на їх засіданнях членів.

Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

У разі перевірки Антимонопольним комітетом України рішення, прийнятого державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України, перевірки законності та обґрунтованості постанови про адміністративне правопорушення, винесеної адміністративною колегією Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, засідання є правоможним, якщо на ньому присутня більшість від встановленого складу Антимонопольного комітету України, без урахування членів Антимонопольного комітету України, які приймали рішення, виносили постанову, що перевіряється. У такому разі рішення приймається Антимонопольним комітетом України більшістю від його встановленого складу. При цьому члени Антимонопольного комітету України, які приймали рішення, виносили постанову, що перевіряється, не беруть участі у голосуванні.

Порядок діяльності Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіального відділення Антимонопольного комітету України як колегіальних органів визначається цим Законом, іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі регламентами цих органів, що затверджуються Антимонопольним комітетом України.

Стаття 12-1. Порядок утворення і діяльності колегіальних органів Антимонопольного комітету України

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється Головою Антимонопольного комітету України у складі не менше трьох осіб. 

Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України у справах про порушення конкуренційного законодавства, відповідальність за які передбачає накладання на суб’єктів господарювання штрафу, очолює та координує її діяльність державний уповноважений Антимонопольного комітету України. До складу адміністративної колегії територіального відділення входять голова територіального відділення Антимонопольного комітету України та його заступник. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. За згодою державного уповноваженого Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити також інші посадові особи  відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України у справах про порушення конкуренційного законодавства, крім тих, за які встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за порушення конкуренційного законодавства у вигляді штрафу, та з інших питань, віднесених до повноважень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, очолює та координує її діяльність голова територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України у справах про порушення конкуренційного законодавства, крім тих, за які встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за порушення конкуренційного законодавства у вигляді штрафу, та з інших питань, віднесених до повноважень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, погоджуються державним уповноваженим Антимонопольного комітету України та набувають чинності:

–         на наступний день з дня їх погодження державним уповноваженим Антимонопольного комітету України  не пізніше, ніж у сорокап’ятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення адміністративною колегією територіального відділення;

–         на наступний день після перебігу  сорокап’ятиденного строку з дня прийняття рішення адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України у разі неприйняття державним уповноваженим Антимонопольного комітету України рішення щодо погодження цього рішення адміністративної колегії територіального відділення;

–         у разі непогодження рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України у відповідних справах про порушення конкуренційного законодавства, державним уповноваженим Антимонопльного комітету України приймається про це вмотивоване рішення.

 

 

 

 

Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.

 

 

Стаття 13. Виключна компетенція Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу

Виключно до компетенції Антимонопольного комітету України належать:

Пункт відсутній

 

 

 

 

1) надання дозволу або заборона узгоджених дій відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

2) перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України, перевірка законності та обґрунтованості постанов про адміністративні правопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України. Це обмеження не розповсюджується на випадки перевірок, розслідувань і судових розглядів відповідними правоохоронними органами і судами;

3) перегляд рішень, прийнятих Антимонопольним комітетом України, у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію;

4) затвердження власних нормативно-правових актів;

5) затвердження разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів;

6) схвалення проектів нормативно-правових актів, розроблених Антимонопольним комітетом України з питань, що належать до його компетенції, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

7) офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

8) затвердження Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

9) затвердження положень про дорадчі органи Антимонопольного комітету України та їх склад;

10) утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимонопольного комітету України;

11) заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників самостійних структурних підрозділів апарату Антимонопольного комітету України;

12) затвердження звітів про діяльність Антимонопольного комітету України для подання їх Верховній Раді України.

Пункт відсутній

 

 

 

 

Нормативно-правові акти Антимонопольного комітету України та міжвідомчі нормативно-правові акти з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються відповідно до Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його органів.

Стаття 13. Виключна компетенція Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу

Виключно до компетенції Антимонопольного комітету України належать:

1) розгляд заяв і справ, прийняття рішень у справах про  порушення конкуренційного законодавства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних дій центральних органів виконавчої влади, недобросовісної конкуренції;

2) надання дозволу або заборона узгоджених дій відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;

3) перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України, перевірка законності та обґрунтованості постанов про адміністративні правопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністративними колегіями Антимонопольного комітету України. Це обмеження не розповсюджується на випадки перевірок, розслідувань і судових розглядів відповідними правоохоронними органами і судами;

 

4) перегляд рішень, прийнятих Антимонопольним комітетом України, у справах про порушення конкуренційного законодавства та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію;

5) затвердження власних нормативно-правових актів;

6) затвердження разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів;

7) схвалення проектів нормативно-правових актів, розроблених Антимонопольним комітетом України з питань, що належать до його компетенції, відповідно до конкуренційного законодавства;

8) офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування конкуренційного законодавства;

9) затвердження Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

10) затвердження положень про дорадчі органи Антимонопольного комітету України та їх склад;

11) утворення постійно діючих адміністративних колегій Антимонопольного комітету України;

12) заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників самостійних структурних підрозділів апарату Антимонопольного комітету України;

13) затвердження звітів про діяльність Антимонопольного комітету України для подання їх Верховній Раді України.

14) прийняття рішення за результатами розгляду пропозицій державного уповноваженого, голови територіального відділення на рішення відповідно Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого про відмову в початку розгляду справи.

Стаття 16. Компетенція державного уповноваженого Антимонопольного комітету України

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення;

 

 

 

 

 

 

 

4) проводити перевірки суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

 

 

6) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

 

Стаття 16. Компетенція державного уповноваженого Антимонопольного комітету України

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення конкуренційного законодавства, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи за погодженням з Головою Антимонопольного комітету України, наданим не пізніше, ніж у десятиденний термін, або надавати вмотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення. Якщо Голова Антимонопольного комітету України своїм вмотивованим рішенням не погоджує розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи, державний уповноважений може внести на розгляд Антимонопльного комітету України як вищого колегіального органу пропозиції щодо початку розгляду справи в п’ятиденний строк з дня відмови в погодженні цього розпорядження. Ці документи додаються до матеріалів відповідного провадження;

4) перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання у разі наявності ознак порушення конкуренційного законодавства в їх діях з метою збирання доказів цього порушення та під час проведення розслідувань у справах про порушення конкуренційного законодавства суб’єктами господарювання. Перевіряти органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог конкуренційного законодавства;

6) при розгляді заяв і справ про порушення конкуренційного законодавства, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, яка належить особам на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження та незалежно від місця знаходження цієї інформації.

Стаття 17. Компетенція голови територіального відділення Антимонопольного комітету України

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України – розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам;

 

 

 

 

 

 

 

3) проводити перевірки суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

 

 

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

 

Розпорядження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Стаття 17. Компетенція голови територіального відділення Антимонопольного комітету України

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) за погодженням з державним уповноваженим Антимонопольного комітету України проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення  конкуренційного законодавства, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України – розслідування за заявами і справами про порушення конкуренційного законодавства, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам. Якщо державний уповноважений Антимонопольного комітету України своїм вмотивованим рішенням не погоджує здійснення таких дій,  голова територіального відділення Антимонопольного комітету України може внести на розгляд Антимонопльного комітету України як вищого колегіального органу пропозиції щодо початку розгляду справи в п’ятиденний строк з дня відмови в погодженні цього розпорядження. Ці документи додаються до матеріалів відповідного провадження;

3) перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання у разі наявності ознак порушення конкуренційного законодавства в їх діях з метою збирання доказів цього порушення та під час проведення розслідувань у справах про порушення конкуренційного законодавства суб’єктами господарювання. Перевіряти органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог конкуренційного законодавства;

5) при розгляді заяв і справ про порушення конкуренційного законодавства, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, яка належить особам на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження та незалежно від місця знаходження цієї інформації.

Розпорядження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються від імені Антимонопольного комітету України.       

Стаття 18. Дисциплінарна відповідальність та звільнення з посад першого заступника, заступника Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого

Перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності на загальних підставах в порядку, встановленому законом.

 

Перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю та про державну службу, може бути звільнений з посади:

за станом здоров’я, який перешкоджає продовженню роботи;

за власним бажанням;

в разі грубого порушення службових обов’язків або вчинення ним злочину.

Перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право на відставку в порядку, визначеному законом.

Стаття 18. Дисциплінарна відповідальність та звільнення з посад Голови Антимонопольного комітету України першого заступника, заступника Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого

Голова Антимонопольного комітету України, перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності на загальних підставах в порядку, встановленому законом.

Голова Антимонопольного комітету України, перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю, може бути звільнений з посади:

за станом здоров’я, який перешкоджає продовженню роботи;
за власним бажанням;

в разі грубого порушення службових обов’язків або вчинення ним злочину.

Голова Антимонопольного комітету України, перший заступник, заступник Голови Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право на відставку в порядку, визначеному законом.

Стаття 20-1Відносини Антимонопольного комітету України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України

Антимонопольний комітет України щорічно до 15 березня наступного за звітним року подає до Верховної Ради України звіт про свою діяльність.

Верховна Рада України щорічно розглядає до 15 квітня звіт Антимонопольного комітету України, а також заслуховує доповіді, інформацію (повідомлення) Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України в разі необхідності подає до комітетів Верховної Ради України пропозиції до законопроектів з питань, що належать до його компетенції.

Антимонопольний комітет України взаємодіє з Кабінетом Міністрів України в питаннях розроблення і здійснення програм економічного розвитку України.

Антимонопольний комітет України розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики на визначений період, узагальнює та аналізує інформацію про їх виконання.

 

Стаття 20-1Відносини Антимонопольного комітету України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України

 

Виключити

 

 

Виключити

 

 

 

Антимонопольний комітет України в разі необхідності подає до комітетів Верховної Ради України пропозиції до законопроектів з питань, що належать до його компетенції.

Антимонопольний комітет України взаємодіє з Кабінетом Міністрів України в питаннях розроблення і здійснення програм економічного розвитку України.

Антимонопольний комітет України розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів щодо пріоритетів і напрямів конкурентної політики на визначений період, узагальнює та аналізує інформацію про їх виконання.

Стаття 22-1. Обов’язок надання інформації

                    

Суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов’язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб’єктам господарювання.

 

 

Стаття 22-1. Обов’язок надання інформації

 

Суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов’язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, незалежно від її місцезнаходження, яка належить особам на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених конккуренційним законодавством.

Стаття 23-1. Слухання у справах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Органи Антимонопольного комітету України, які розглядають справу про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі про недобросовісну конкуренцію, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі.

Слухання проводиться органом Антимонопольного комітету України, який розглядає справу, чи за дорученням голови цього органу одним або декількома його членами.

Орган Антимонопольного комітету України до слухання у справі залучає осіб, які беруть участь у розгляді справи, для надання ними пояснень, доводів та інших міркувань, необхідних для встановлення фактичних обставин справи.

У слуханні у справі беруть участь працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, а в разі потреби залучаються експерти.

До слухання у справі можуть бути залучені інші особи, якщо заявник, а у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції – заявник і відповідач не висловили проти цього обґрунтованих заперечень.

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Орган Антимонопольного комітету України за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи, може провести повністю або частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, осіб, які беруть участь у розгляді справи, та інших осіб або перешкодити подальшому розгляду справи.

Порядок проведення слухання у справі визначається Антимонопольним комітетом України відповідно до цього Закону та інших актів законодавства з питань захисту економічної конкуренції.

Стаття 23-1. Слухання у справах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення конкуренційоного законодавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За результатами слухання у семиденний строк з дня проведення слухання складається протокол, в якому, зокрема,  відображаються пояснення учасників слухань та питання, що розглядалися. Протокол підписується головою органу Антимонопольного комітету України, що проводив слухання.

Процес слухання фіксується за допомогою технічних засобів. Носії з інформацією додаються до протоколу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з протоколом слухань та одержати його копію.

Дані, одержані в процесі слухань, можуть бути доказами у заявах,  справах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію та порушення конкуренційного законодавства.

Стаття 25. Звернення до суду

З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про:

 

визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди;

стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов’язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;

безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкта господарювання;

вилучення, накладення арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації у місцях проживання та інших володіннях особи;

 

 

з інших підстав, передбачених законом.

Стаття 25. Звернення до суду

З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з порушенням конкуренційного законодавства органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції, в тому числі про:

визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди;

Виключити

припинення порушення конкуренційного законодавства;

 

зобов’язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;

безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкта господарювання;

вилучення майна, документів, предметів, інших носіїв інформації, які належать особі на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження незалежно від їх місцязнаходження у місцях проживання та інших володіннях особи;

з інших підстав, передбачених законом.

 

 

Закон України «Про захист економічної конкуренції»

 

Стаття 1. Визначення термінів

Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:

економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

єдиний майновий комплекс – усі види майна, що сукупно забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання, у тому числі будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки, в тому числі цілісний майновий комплекс;

інформація – відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості;

 

 

Абзай відсутній

 

 

 

 

 

 

контроль – вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб’єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб’єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання. Пов’язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання. Зокрема, пов’язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;

Абзай відсутній

 

 

 

 

малий та середній підприємець – суб’єкт господарювання, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою;

монополізація – досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

Абзай відсутній

 

 

Абзай відсутній

 

 

 

 

 

органи влади – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади;

об’єднання – об’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств, а також громадські організації;

органи адміністративно-господарського управління та контролю – суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування;

органи Антимонопольного комітету України – Антимонопольний комітет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

Абзай відсутній

 

 

Абзай відсутній

 

 

 

ринок товару (товарний ринок) – сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

Абзай відсутній

 

 

 

суб’єкт господарювання – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;

товар – будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права (зокрема цінні папери).

Стаття 1. Визначення термінів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інформація – відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості незалежно від їх місцезнаходження, які належать особам на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження;

конкуренційна політика – державна політика у сфері розвитку та захисту економічної конкуренції та обмеженого монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо розвитку та адвокатування  конкуренції, забезпечення нейтральності у конкуренції та здійснюється органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-гасподарського управління та контролю, а щодо захисту економічної конкуренції – Антимонопольним комітетом України;

контроль – вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб’єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб’єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господарювання. Пов’язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання. Зокрема, пов’язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;

лист-повідомлення – інформаційний лист органу Антимонопольного комітету України, який підтверджує першість звернення відповідного суб’єкта господарювання до Антимонопольного комітету України про звільнення від відповідальності згідно з частиною дев’ятою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» . Форма листа-повідомлення затверджується Антимонопольним комітетом України

малий та середній підприємець – суб’єкт господарювання, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою;

монополізація – досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

недискримінаційність – принцип визначення розміру штрафу, що полягає в неприпустимості застосування до суб’єктів господарювання різних підходів в аналогічних випадках;

окрема думка державного уповноваженого, голови територіального відділення – викладена у письмовій формі вмотивована думка державного уповноваженого, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, який не згоден з рішенням, прийнятим органом Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи, питання в цілому, або з окремих питань та брав участь у прийнятті рішення, вирішені відповідного питання;

органи влади – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади;

об’єднання – об’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств, а також громадські організації;

органи адміністративно-господарського управління та контролю – суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування;

органи Антимонопольного комітету України – Антимонопольний комітет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України;

попередньо визначений розмір штрафу – розрахунок розміру штрафу за порушення конкуренційного законодавства, який міститься в угоді про врегулювання спору, передбаченою частиною сьомою статті 46-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції;

 пропорційність – принцип визначення розміру штрафу, що полягає в співмірності розміру санкцій, які мають на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й стримування від вчинення чи продовження таких порушень, з масштабом та характером порушення;

ринок товару (товарний ринок) – сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

розумність – принцип визначення розміру штрафу, що полягає в урахуванні значення фактичних обставин кожного випадку для забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами та правами й свободами учасників правовідносин;

суб’єкт господарювання – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;

товар – будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права (зокрема цінні папери).

 

Стаття 3. Законодавство про захист економічної конкуренції

1. Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”“Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Стаття 3. Конкуренційне законодавство

 

1. Конкуренційне законодавство ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”“Про захист від недобросовісної конкуренції”, «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Стаття 4. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму

1. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

Стаття 4. Конкуренційна політика

 

1. Конкуренційна політика реалізується Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

 

 

 

Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

5. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Органи Антимонопольного комітету України на підставі вмотивованого клопотання в інтересах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції забезпечують конфіденційність інформації про особу.

Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона:

не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;

була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;

не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

Частина відсутня

 

 

Частина відсутня

Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

5. Суб’єкт господарювання та/або об’єднання, якими вчинено разом з конкурентами антиконкурентні узгоджені дії, передбачені пунктами 1 – 4 частини другої статті 6 цього Закону, звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 52 цього Закону, якщо вони раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомили Антимонопольний комітет України про такі антиконкурентні узгоджені дії, звернувшись із заявою про отримання листа-повідомлення від Антимонопольного комітету України або заявою про звільнення від відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Суб’єкта господарювання, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, не може бути звільнено від відповідальності, якщо:

1)                    на момент подання такими суб’єктом господарювання та/або об’єднанням заяви про отримання листа-повідомлення та/або заяви про звільнення від відповідальності огран Антимонопольного комітету України вже прийняв розпорядження про початок розгляду справи за ознаками того самого порушення, та/або якщо інший суб’єкт господарювання та/або об’єднання вже подали заяву про отримання листа-повідомлення та/або заяв у про звільнення від відповідальності щодо того самого порушення;

2)                    суб’єкт господарювання та/або об’єднання були ініціаторами цих антиконкурентних узгоджених дій та/або примушував інших учасників цих дій до їх вчинення;

3)                    суб’єкт господарювання та/або об’єднання не припинили антиконкурентні узгоджені дії, про які повідомили, за виключенням випадку, якщо подальша участь заявника у антиконкурентних узгоджених діях погоджена з Антимонопольним комітетом України у письмовому вигляді, та зумовлена необхідністю отримання інформації, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі;

суб’єкт господарювання та/або об’єднання не дотримувалися порядку, встановленого частиною десятою цієї статті Закону.

7. Заява про звільнення від відповідальності подається у письмовій формі та повинна містити інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі.

8. Інформацією, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, вважається інформація, обсягу та змісту якої, залежно від обставин справи, достатньо для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, проведення перевірки учасників антиконкурентних узгоджених дій.

Інформацією, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, зокрема є:

1)                повне найменування суб’єкта господарювання, прізвище, ім’я, по батькові, місцезнаходження/місце проживання повноважного представника заявника та всіх відомих учасників антиконкурентних узгоджених дій;

2)                детальний опис антиконкурентних узгоджених дій, зокрема щодо:

а) мети антиконкурентних узгоджених дій;

б) змісту антиконкурентних узгоджених дій;

в) найменування та переліку товарів, щодо яких поведінка є (була) узгодженою;

г) географічних меж поширення антиконкурентних узгоджених дій;

д) тривалості антиконкурентних узгоджених дій;

е) обсягу ринку, охопленого антиконкурентними узгодженими діями;

є) конкретних дат, місця та форми здійснення контактів між учасниками антиконкурентних узгоджених дій, під час яких відбувалося узгодження антиконкурентної  поведінки між конкурентами;

ж) описання механізму підтримання і контролю узгодженої конкурентної поведінки, включаючи описання ролі учасників антиконкурентних узгоджених дій в такому механізмі;

з) документів чи іншої інформації, які можуть свідчити про такі зустрічі та/або узгодження антиконкурентної поведінки між конкурентами;

3)                прізвища, імена, по батькові, контактні дані (телефони, електронні адреси тощо) та місця проживання посадових осіб суб’єктів господарювання – заявника та інших учасників антиконкурентних узгоджених дій, які вступали в контакти щодо узгодження антиконкурентних дій;

4)                паперові документи або документи в електронному вигляді (у тому числі повідомлення електронною поштою), листи, нотатки, записи (у тому числі аудіо- або відеозаписи), угоди та інша інформація, яка відома заявнику, перебуває у його розпорядженні та може бути доказами, які підтверджують погоджену антиконкурентну поведінку.

9. У разі недостатності у суб’єкта господарювання інформації, необхідної для одержання звільнення від відповідальності на час подання заяви про звільнення від відповідальності, такий суб’єкт господарювання може подати заяву про надання його листа-повідомлення, який підтверджує першість звернення такого суб’єкта господарювання до Антимонопольного комітету України про звільнення від відповідальності.

Заява про надання листа-повідомлення повинна містити інформацію про:

1)                 мету антиконкурентних узгоджених дій;

2)                повне найменування/прізвище, ім’я, по батькові, місцезнаходження/місце проживання заявника;

3)                всіх відомих учасників антиконкурентних узгоджених дій;

4)                товари (послуги), щодо яких узгоджується антиконкурентна поведінка;

5)                географічні межі поширення антиконкурентних узгоджених дій;

6)                тривалість антиконкурентних узгоджених дій.

10. Заява про отримання листа-повідомлення або заява про звільнення від відповідальності вручаються заявником або його представником державному уповноваженому Антимонопольного комітету України, відповідальному за прийняття заяв про звільнення від відповідальності.

Інформація про контактні номери телефонів такої уповноваженої особи Антимонопольного комітету України розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

Дата та час одержання таких заяв фіксуються уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету України у протоколі. Копія протоколу відразу надається заявнику або його представнику.

11. На підставі поданої заяви про отримання  листа-повідомлення відповідний державний уповноважений Антимонопольного комітету України протягом 5 днів з моменту її одержання приймає рішення про:

1)                надання заявнику листа-повідомлення, у якому зазначається строк, протягом якого заявник повинен надати додаткову інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, в тому числі інформацію, надання якої було узгоджено відповідно до частини восьмої цієї статті (за умови такого узгодження), який не повинен перевищувати тридцять днів.

Додаткова інформація до заяви про отримання листа-повідомлення, надана заявником в межах встановленого строку, вважається поданою в день отримання Антимонопольним комітетом України заяви про отримання листа-повідомлення;

2)                обґрунтовану відмову заявнику у наданні листа-повідомлення у випадку, якщо на момент отримання такої заяви наявні обставини, передбачені частиною шостою цієї статті, або надана заявником інформація не відповідає вимогам частини восьмої цієї статті.

12. Суб’єкт господарювання, який має намір подати заяву про звільнення від відповідальності або заяву про отримання  листа-повідомлення, з метою забезпечення передбачуваності щодо достатності наявної у нього інформації для видачі листа-повідомлення або звільнення від відповідальності, може через свого представника ініціювати проведення консультацій з посадовою особою, визначеною у частині десятій цієї статті. При цьому будь-які ідентифікуючі такий суб’єкт господарювання дані можуть не розголошуватися, в тому числі обставини порушення та можливі докази можуть бути представлені з використанням вигаданих назв.

13. Після отримання заяви про звільнення від відповідальності або додаткової інформації до заяви про отримання листа-повідомлення у визначені цим листомповідомленням строки та за відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у розгляді заяви про звільнення від відповідальності орган Антимонопольного комітету України в десятиденний строк  з дня отримання такої заяви або інформації приймає рішення про:

1)                надання умовного звільнення від відповідальності – якщо заява про звільнення від відповідальності або додаткова інформація до заяви про надання листа-повідомлення містять інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі відповідно до частини восьмої та пункту першого частини одинадцятої цієї статті Закону, із зазначенням передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті Закону обов’язків особи, за умови виконання яких таке звільнення забезпечується;

2)                вмотивовану відмову заявнику у наданні умовного звільнення у випадку, якщо:

а)                на момент отримання заяви про звільнення від відповідальності наявні обставини, передбачені частиною шостою цієї статті, або надана заявником інформація не відповідає вимогам частини восьмої цієї статті Закону;

б)                надана заявником додаткова інформація відповідно до листа-повідомлення, з урахуванням попередньо наданої ним інформації, не відповідає вимогам частини восьмої цієї статті Закону.

14. Суб’єкт господарювання, який подав заяву про отримання листа-повідомлення або заяву про звільнення від відповідальності зобов’язаний:

1)  співпрацювати з Антимонопольним комітетом України з моменту подачі заяви до моменту прийняття рішення у справі, зокрема:

а) надавати в розумні строки всю необхідну інформацію та інші докази щодо вчинення заявлених антиконкурентних узгоджених дій, які перебувають у розпорядженні цього суб’єкта господарювання;

б)  надавати на вимогу Антимонопольного комітету України наявну у нього інформацію, яка може сприяти з’ясуванню обставин, які мають значення для справи;

в)  забезпечити можливість отримання Антимонопольним комітетом України пояснень у службових та посадових осіб, які працюють у заявника на момент отримання пояснень, а також у разі можливості – службових та посадових осіб, які вже не працюють у заявника;

г)   не знищувати, не фальсифікувати та не приховувати інформацію або докази, що стосуються заявлених антиконкурентних узгоджених дій;

2)    припинити участь у антиконкурентних узгоджених діях за виключенням випадку, якщо подальша участь заявника у антиконкурентних узгоджених діях погоджена з Антимонопольним комітетом України у письмовому вигляді, та зумовлена необхідністю отримання інформації, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі;

3) не розголошувати третім особам інформацію про підготовку та про подачу заяви до Антимонопольного комітету України та її зміст.

15. У випадку прийняття органом Антимонопольного комітету України рішення про відмову у наданні листа-повідомлення, відмову у наданні умовного звільнення від відповідальності заявник може відкликати заяву, надану ним інформацію до неї та заяву про звільнення від відповідальності, або розпочати дії щодо врегулювання спору у справах про порушення конкуренційного законодавства, передбаченого статею 46-1 цього.

Відкликання таких заяв не перешкоджає реалізації Антимонопольним комітетом України повноважень, передбачених конкуренційним законодавством, для отримання такої інформації.

16. Суб’єкт господарювання, якому надано умовне звільнення від відповідальності, звільняється від відповідальності у випадку дотримання вимог, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті, про що органом Антимонопольного комітету України зазначається у рішенні, прийнятому за результатами розгляду справи.

17. У випадку, якщо участь у антиконкурентних узгоджених діях брали інші юридичні та/або фізичні особи – суб’єкти господарювання, пов’язані відносинами контролю з заявником, звільнення надається всім таким суб’єктам господарювання як єдиному суб’єкту господарювання.

18. У випадку, якщо суб’єкт господарювання не дотримується вимог, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті Закону, він не підлягає звільненню від відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії.

19. Суб’єкт господарювання, якого звільнено від відповідальності, відшкодовує шкоду, заподіяну таким порушенням іншим особам відповідно до цивільного законодавства.

20. Одержана Антимонопольним комітетом України із заявою про звільнення від відповідальності інформація, а також інформація, одержана із заявою про надання листа-повідомлення та додатково надана до такої заяви інформація, може використовуватися виключно для прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі, а також вирішення Вищим судом з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції спорів про відшкодування завданої шкоди.

Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо:

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

 

 

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

 

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

 

 

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

 

 

3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів – сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

4. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб’єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України.

5. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

6. Дозвіл на концентрацію не надається, якщо така концентрація заборонена відповідно до Закону України “Про санкції”.

Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо:

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або

 

сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року; або

ціна (сукупна ціна) в договорі (договорах) відповідно до якого (яких) здійснюється концентрація перевищує суму, еквівалентну 20 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому суб’єкт господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкт, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б один із засновників створюваного суб’єкта господарювання, здійснює значну діяльність в Україні та обсяг реалізації товарів в Україні хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.  Значною діяльністю в Україні є, зокрема, здійснення суб’єктом господарювання, обсяг реалізації товарів в Україні якого, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, не перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, діяльності в Україні з реалізації товарів, зокрема, інформаційних послуг, значній кількості споживачів, у тому числі послуг на безоплатній основі,  діяльність в галузі наукових досліджень чи дослідно-конструкторських робіт, чи інша в яку протягом останніх 5 років поспіль здійснено інвестиції у будь-якому вигляді, що перевищують суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, на момент здійснення інвестицій. Визначення та особливості застосування терміну значна діяльність в Україні, у тому числі щодо окремих галузевих ринків, встановлюються Антимонопольним комітетом України.

2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

У випадках, передбачених абзацом четвертим частини першої цієї статті, при вчиненні двох та більше концентрацій між тими ж самими суб’єктами господарювання, ціна в договорі (договорах) відповідно до якого (яких) здійснюється концентрація, визначається як сума цін за всіма договорами, відповідно до яких здійснюються такі концентрації протягом останніх двох років. При цьому в таку суму не враховуються ціни в договорі (договорах) відповідно до якого (яких) здійснюється концентрація, якщо на таку концентрацію надано відповідний дозвіл Антимонопольного комітету України.

У випадку, коли внаслідок концентрації втрачаються відносини контролю між суб’єктом господарювання або частиною суб’єкта господарювання (незалежно від наявності у такої частини суб’єкта господарювання статусу юридичної особи) та іншими особами, при розрахунку показників такого учасника концентрації до уваги не беруться показники обороту, вартості активів, пов’язаних з особами, які втрачають контроль над суб’єктом господарювання або частиною суб’єкта господарювання.

У випадках, передбачених абзацом третім частини другої цієї статті, при вчиненні двох та більше концентрацій між тими ж самими суб’єктами господарювання, показники суб’єкта господарювання та/або частин суб’єкта господарювання, що набуваються у результаті такої концентрації, визначається як сума відповідно показників обороту, вартості активів таких суб’єктів в усіх таких концентраціях, що здійснюються протягом останніх двох років. При цьому в таку суму не враховуються показники такого суб’єкта за умови, якщо на таку концентрацію надано відповідний дозвіл Антимонопольного комітету України.

У випадках, передбачених абзацом четвертим частини другої цієї статті, показники суб’єкта господарювання, який у результаті концентрації набуває суб’єкти господарювання та/або частини суб’єктів господарювання, обчислюються один раз за останній фінансовий рік, із виключенням показників суб’єктів господарювання та/або частин суб’єктів господарювання, що набуваються у результаті таких концентрацій.

3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів – сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

 

4. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб’єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України.

5. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

6. Дозвіл на концентрацію не надається, якщо така концентрація заборонена відповідно до Закону України “Про санкції”.

Стаття 34. Плата для відшкодування витрат, пов’язаних із розглядом заяв

2. Плата справляється:

із заяв про надання дозволу на концентрацію – у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання попередніх висновків з цих питань – у розмірі 880 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

 

із заяв про надання дозволу на узгоджені дії – у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання попередніх висновків з цих питань – у розмірі 280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

із заяв про надання висновків відповідно до статей 14 та 29 цього Закону – у розмірі 320 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 34. Плата для відшкодування витрат, пов’язаних із розглядом заяв

2. Плата справляється:

із заяв про надання дозволу на концентрацію – у розмірі 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо заява про надання дозволу на концентрацію підлягає розгляду за спрощеною процедурою – у розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання попередніх висновків з цих питань – у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

із заяв про надання дозволу на узгоджені дії – у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі сплати суми збору відповідно до абзацу четвертого цієї частини за надання попередніх висновків з цих питань – у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

із заяв про надання висновків відповідно до статей 14 та 29 цього Закону – у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 40. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);

 

 

 

 

наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;

одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);

оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм правами.

Стаття 40. Права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі

 

1. Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

ознайомлюватися з матеріалами справи після  складання попередніх висновків у справі органами Антимонопольного комітету України, знімати копії, фотокопії з матеріалів справи, крім документів, що становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію (службові та доповідні записки тощо), іншої інформації з обмеженим доступом, зокрема комерційної таємниці, конфіденційної інформації, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи;

наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;

одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);

оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм правами.

Стаття 41. Забезпечення доказів

1. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

 

 

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

2. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об’єктивність).

Стаття 41. Докази. Забезпечення доказів

 

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями  осіб, письмовими доказами (документами на паперовому носії, електронними документами, нотатками, базами даних комп’ютерних мереж, листуванням, електронними документами, які зберігаються на електронних носіях тощо), речовими доказами, зокрема звуко- і відеозаписами, і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Форма протоколу та вимоги до його змісту затверджується Антимонопольним комітетом України.

2. Провівши дослідження оригіналів документів на паперовому носії, речових доказів, орган Антимонопольного комітету України протягом 30 календарних днів повертає ці докази  особам, які їх подали або в яких вони вилучені. Та визначає своїм рішенням строк, протягом якого ці особи зобов’язані забезпечити належне збереження оригіналів документів та/або речових доказів. Цей строк не може перевищувати трьох років з дня одержання відповідних документів. 

Якщо повернення оригіналів документів на паперовому носії чи речових доказів неможливе без шкоди для розгляду справи, вони повертаються:

протягом 15 календарних днів після закінчення строку оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції;

у разі оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції — протягом 15 календарних днів після набрання законної сили відповідним рішенням Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції.

На час вилучення оригіналів документів Антимонопольним комітетом України, його територіальним відділенням відповідним особам надаються належним чином засвідчені копії таких документів.

До справи залучається копія документа на паперовому носії, засвідчена належним чином. Предмети, що є речовими доказами, перед поверненням фотографуються або фіксуються із застосуванням засобів відеозапису. До справи залучається протокол про повернення оригіналів документів на паперовому носії та речових доказів, форма та вимоги до змісту якого затверджується Антимонопольним комітетом України.

3. Під час здійснення дій, пов’язаних із розглядом справи, орган Антимонопольного комітету України, голова його територіального відділення, уповноважені ними посадові особи Антимонопольного комітету України, його територіального відділення, мають право застосовувати фото- і кінозйомку, аудіо- чи відеозапис, інші технічні чи   програмно-технічні засоби.

Одержані у результаті застосування технічних засобів матеріали додаються до відповідного протоколу, форма та вимоги до змісту якого затверджується Антимонопольним комітетом України.

4. Обов’язок доказування обставин, які мають значення для справи, покладається на органи Антимонопольного комітету України, якщо інше не встановлено законом.

5. У випадках, передбачених конкуренційним законодавством, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення мають право вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних та фізичних осіб, інформацію, зокрема з обмеженим доступом, яка належить особам на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження та незалежно від місця знаходження цієї інформації.

Державний уповноважений має право вимагати від відповідних суб’єктів господарювання, об’єднань інформацію, що становить банківську таємницю.

У разі витребування інформації, що становить банківську таємницю, вимога державного уповноваженого Антимонопольного комітету України скріплюється гербовою печаткою з найменуванням Антимонопольного комітету України. Зазначена вимога надсилається (вручається) за місцезнаходженням юридичної особи.

6. Вимога про подання інформації надсилається рекомендованим поштовим відправленням або вручається під розписку.

У разі, коли за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим місцем проживання фізичної особи неможливо вручити вимогу про подання інформації, вона вважається такою, що вручена адресатові через десять днів з дня її оприлюднення на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України або опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України чи відповідному друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, визначеному Кабінетом Міністрів України, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду осіб, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме.

7. Відповідь на вимогу про подання інформації підписується особою, яка відповідно до установчих документів чи закону виступає від імені відповідної юридичної особи. Відповідь на вимогу, адресовану фізичній особі, підписує така особа.

У разі, коли відповідь на вимогу про надання інформації підписується представником, до неї додається документ (договір, доручення чи довіреність), що підтверджує повноваження представника представляти інтереси відповідної особи у відносинах з органами Антимонопольного комітету України.

8. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

9. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об’єктивність).

Стаття 44. Вилучення доказів, накладення арешту

1. Вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться на підставі розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення особисто або уповноваженими ними працівниками Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у випадках, якщо:

докази не було надано і є достатні підстави вважати, що документи, предмети чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі, знаходяться у певному місці;

існує загроза, що відповідні документи, предмети чи інші носії інформації можуть бути знищені.

2. У разі вилучення оригіналів письмових доказів Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення на клопотання особи, в якої вилучено відповідні докази, протягом трьох днів з дня внесення клопотання надає цій особі завірені копії цих доказів. Завірені Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням копії письмових доказів мають силу оригіналу при пред’явленні їх іншим особам.

3. Якщо вилучення письмових доказів утруднено, наприклад через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них має значення для справи, уповноважені працівники Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень можуть отримувати витяги з них, засвідчені в установленому порядку особою, якій належать документи.

За клопотанням осіб, у яких було вилучено оригінали письмових доказів, ці докази можуть бути повернені після закінчення строку оскарження відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду. У матеріалах відповідної справи залишається копія письмового доказу, засвідчена в установленому порядку особою, якій повертається оригінал.

В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження їх відповідним органом Антимонопольного комітету України можуть бути повернуті за клопотанням осіб, від яких вони були одержані, до закінчення розгляду справи, якщо задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду справи.

4. У разі, коли вилучити докази немає можливості, державний уповноважений, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України чи уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіального відділення накладають арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі.

5. Вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації проводиться у робочий час незалежно від їх місцезнаходження, в тому числі в службових приміщеннях та транспортних засобах, що належать суб’єкту господарювання, на робочих місцях працівників на підставі розпорядження державного уповноваженого чи голови територіального відділення Антимонопольного комітету України; у місцях проживання та інших володіннях осіб – на підставі рішення господарського суду.

Про вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації складається протокол, в якому зазначаються дата його складання, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, наклала арешт, перелік вилучених чи тих, на які накладено арешт, предметів, документів, інших носіїв інформації чи майна. Протокол підписується двома уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, які провели вилучення, наклали арешт. Протокол також підписують особи, які були присутніми при вилученні, накладенні арешту.

У разі відмови осіб від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа має право подати пояснення і зауваження стосовно змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Копія протоколу про вилучення, накладення арешту надається суб’єкту господарювання, документи, предмети, інші носії інформації у якого були вилучені, арештовані, або вручається представнику суб’єкта господарювання.

6. Повернення вилучених предметів, документів, інших носіїв інформації оформляється протоколом у порядку, встановленому для вилучення.

Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, документів, інших носіїв інформації державний уповноважений Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає розпорядження.

7. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення забезпечують зберігання письмових та речових доказів.

За утаювання, розтрату чи втрату предметів, документів, інших носіїв інформації особи, яким вони передані на зберігання, несуть відповідальність, передбачену законом.

Стаття 44. Вилучення доказів

1. У дослідженнях, розслідуваннях щодо антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, справах про порушення, що визначені пунктом 1 або 2 статті 50 цього Закону, розпорядження про проведення перевірки суб’єкта господарювання, обєднання, а також інших  осіб, пов’язаних з ним відносинами контролю, що дає підстави для визнання відповідної групи осіб згідно із статтею 1 цього Закону єдиним суб’єктом господарювання, за наявності ознак порушення конкуренційного законодавства,приймає Голова Антимонопольного комітету України за поданням відповідного органу Антимонопольного комітету України та  вмотивованим рішенням Вищого Суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції.

Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння фізичною особою з метою проведення перевірки інакше як за вмотивованим рішенням суду.

2. Перевірка органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю проводиться у випадках, передбачених конкуренційним законодавством, на підставі розпорядження Голови Антимонопольного комітету України, заступника Голови Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України та голови його територіального відділення.

3. Зміст та форма розпорядження, передбачені частиною першою та другою цієї статті Закону, затверджуються Антимонопольним комітетом України.

4. Перевірка, передбачена частиною першою та другої цієї статті Закону, здійснюється комісією з числа посадових осіб Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у складі не менше трьох осіб.

Члени цієї комісії з проведення перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до приміщень (офісів, кабінетів, підсобних та складських приміщень тощо), транспортних засобів чи інших володінь, які перебувають у власності або користуванні суб’єкта, який перевіряється, за умови пред’явлення службового посвідчення та належним чином засвідченої копії розпорядження про проведення перевірки;

2) вимагати пред’явлення посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу та дає змогу визначити її посадову належність;

3) вимагати видачі та вилучати документи, предмети, інші носії інформації або їх копії (витяги з них) незалежно від їх місцезнаходження, які належать особі на праві володіння, та/або користування, та/або розпорядження;

4) вимагати від керівника, посадових осіб та інших працівників суб’єкта, який перевіряється, усних або письмових пояснень щодо фактів, документів (зокрема змісту приміток, кодів тощо), що стосуються мети перевірки;

5) застосовувати фото- і кінозйомку, аудіо- чи відеозапис, інші технічні чи програмно-технічні засоби;

6) складати в установленому законом порядку протоколи про адміністративні правопорушення;

7) залучати працівників органів внутрішніх справ для здійснення у разі потреби заходів, передбачених законом, для усунення перешкод у проведенні перевірки;

6. Члени комісії на підставі розпорядження про проведення перевірки, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, крім прав, передбачених частиною четвертою цієї статті, мають право:

1) мати безперешкодний доступ до місць зберігання інформації, що перебуває у володінні, та/або користуванні, та/або розпорядженні суб’єкта господарювання, об’єднання (комп’ютерів, засобів електронної комунікації та зберігання інформації, серверів, сейфів, робочих місць працівників тощо) незалежно від їх місцезнаходження, одержувати копії такої інформації;

2) при необхідності вилучати оригінали або засвідчені належним чином копії документів;

3) з метою запобігання знищенню, переміщенню або підміні документів, предметів чи інших носіїв інформації:

у разі відсутності або відмови керівника, уповноваженої посадової особи субєкта, що перевіряється, надати доступ до приміщеннь, систем комунікацій або інших місць, що містять або можуть містити відповідну інформацію, відкривати такі замкнені приміщення та місця зберігання інформації, виготовлювати копії документів (у тому числі електронних) та копії відповідних електронних носіїв;

у разі відсутності керівника, уповноваженої посадової особи субєкта, що перевіряється, дії передбачені абзацом другим пункту третього частини шостої статті 44 цього Закону здійснюються із залученям не менш ніж двох понятих. Порядок залучення понятих визначається Антимонопольним комітетом України.

опломбовувати (опечатувати) приміщення, системи комунікації (інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні, комп’ютерні тощо) чи місця зберігання інформації які містять або можуть містити відповідну інформацію або обмежувати доступ до носіїв інформації в інший спосіб на строк, що не може перевищувати семи робочих днів;

забороняти особам, що перебувають у приміщенні під час проведення перевірки, а також особам, які під час проведення такої перевірки увійшли в приміщення, переміщувати документи, предмети та інші носії інформації з місць їх зберігання, працювати на комп’ютері до закінчення перевірки у приміщенні яке містить або може містити відповідні носії інформації;

4) залучати спеціалістів для надання допомоги, необхідної, зокрема, для відкриття замкнених приміщень та місць зберігання інформації, виготовлення копій документів (у тому числі електронних) та копій відповідних  електронних носіїв.

7. Члени комісії з проведення перевірки зобов’язані шанобливо ставитися до осіб, присутніх під час проведення перевірки, роз’яснити їх права та обов’язки, пред’явити перед початком проведення перевірки найвищій за посадою з присутніх посадових осіб суб’єкта, який перевіряється, а під час перевірки іншим присутнім особам на їх вимогу службове посвідчення та засвідчену копію розпорядження про проведення перевірки.

8. Керівник та посадові особи і працівники суб’єкта, який перевіряється, зобов’язані не чинити перешкод у проведенні перевірки, зокрема виконувати законні вимоги членів комісії співпрацювати з членами комісії (у тому числі проводити їх до місць зберігання інформації, надати схеми та опис систем комунікації, паролі доступу до серверів, робочих станцій та ноутбуків, відкрити замкнені приміщення та місця зберігання інформації або надати відповідні коди та ключі).

Керівник суб’єкта, який перевіряється, зобов’язаний надавати пояснення особисто або визначити з числа працівників чи інших уповноважених для цього осіб. Уповноваження осіб надавати пояснення не обмежує членів комісії у праві вимагати пояснення від інших посадових осіб та працівників суб’єкта, який перевіряється.

Керівник суб’єкта, який перевіряється, або визначена ним з числа працівників уповноважена особа, особи, що надають йому правову допомогу, мають право бути присутніми під час перевірки, не заважаючи її проведенню, заявляти голові комісії про порушення комісією порядку проведення перевірки, визначеного цією статтею та вносити в протокол перевірки доповнення та зауваження. Відсутність зазначених осіб у приміщеннях чи інших територіях, які перебувають у власності або користуванні суб’єкта, який перевіряється, не є перешкодою для проведення в них перевірки.

9. Відомості про хід проведення перевірки фіксуються у протоколі, форма та вимоги до змісту якого затверджуються Антимонопольним комітетом України.

Протокол та кожна його сторінка підписуються головою комісії, керівником суб’єкта, який перевіряється (особою, що його заміщує). У разі відсутності керівника суб’єкта, який перевіряється (особи, що його заміщує), протокол та кожна його сторінка підписуються іншою уповноваженою особою суб’єкта, який перевіряється.

Керівник суб’єкта, який перевіряється (особа, що його заміщує чи уповноважена особа), мають право подати пояснення і зауваження стосовно змісту протоколу, які додаються до протоколу або вносяться до нього перед підписами осіб, викласти (повідомити) мотиви своєї відмови від підписання протоколу або його окремих сторінок, одержати копію протоколу, засвідчену підписом голови комісії. Про виправлення, зміни та доповнення, внесені до протоколу, робиться запис у протоколі перед його підписанням.

Про відмову особи підписати протокол або окремі його сторінки, а також про мотиви такої відмови (чи про неповідомлення мотивів) робиться запис у протоколі.

Антимонопольний комітет України, його територіальне відділення протягом одного робочого дня з моменту надходження клопотання суб’єкта, який перевіряється, надає довідку про перелік вилучених під час проведення перевірки документів, предметів та інших носіїв інформації.

Вилучені під час проведення перевірки документи, предмети та інші носії інформації повертаються суб’єкту, який перевіряється, за умов та у порядку, що визначені статтею 41 цього Закону.

10. Про опломбування (опечатування) приміщень, систем комунікації чи місць зберігання інформації та зняття пломб (печаток) складається протокол, форма та вимоги до змісту якого визначаються Антимонопольним комітетом України.

Опломбування (печатування) приміщень, систем комунікації чи місць зберігання інформації здійснюється лише щодо тих приміщень, які є безпосередньо місцями знаходження інформації.

11. Розпорядження, рішення та вимоги органів Антимонопольного комітету України, а також дії чи бездіяльність посадових осіб органів Антимонопольного комітету України під час проведення перевірки можуть бути оскаржені до Антимонопольного комітету України або до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції.

12. Перевірка у разі потреби проводиться із залученням поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів.

Порядок залучення працівників органів внутрішніх справ для проведення таких перевірок встановлюється Антимонопольним комітетом України та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки.

Стаття 46. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України1. Органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, – щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Стаття 46. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України1. Органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено,  щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі рішення органу Антимонопольного комітету України.

Стаття відсутня Стаття 46-1. Врегулювання спору у  справах про порушення конкуренційного законодавства 1. Врегулювання спору може застосовуватись у  справах про порушення конкуренційного законодавства, крім заяв, справ про порушення конкуренційного законодавства щодо суб’єкта господарювання, який органом Антимонопольного комітету України звільняється від відповідальності відповідно до частини шістнадцятої статті 6 цього Закону,  та/або суб’єкта господарювання, якому органом Антимонопольного комітету України зменшується розмір штрафу відповідно до частини першої статті 52-2 цього Закону.

2. Врегулювання спору здійснюється як за ініціативою відповідача, так і органів Антимонопольного комітету України.

3.  Врегулювання спору може бути розпочато  до:
– складання попередніх висновків у справі про порушення конкуренційного законодавства;

-прийняття рішення у справі органом Антимонопольного комітету України.

4. З метою врегулювання спору орган Антимонопольного комітету України в справі про порушення конкуренційного законодавства повідомляє відповідачу про обсяг порушення, яке є предметом врегулювання, зокрема про діяння, які можуть бути кваліфіковані як порушення, товари (товарні ринки) та географічні межі товарних ринків, що охоплені порушенням, тривалість (період) порушення, попередньо визначений  розмір штрафу, який може бути накладений у разі незастосування процедури врегулювання спору.

5. У разі досягнення між відповідачем та органом Антимонопольного комітету України згоди щодо визначення істотних умов врегулювання спору, зокрема, вказаних у пункті другому частини сьомої цієї статті Закону, орган Антимонопольного комітету України протягом 15 днів надсилає відповідачу проект угоди про врегулювання спору  із зазначенням умов, щодо яких досягнуто згоди з відповідачем.

6. Відповідач протягом 20 днів з дня надіслання йому проекту угоди про врегулювання спору підписує її та надсилає органу Антимонопольного комітету України. У разі необхідності відповідач та орган Антимонопольного комітету України у вказаний строк можуть проводити додаткове узгодження змісту положень угоди.

7. Угода про врегулювання спору має містити, зокрема:

1)  відомості щодо:

–         описання порушення, щодо якого здійснюється врегулювання спору, включаючи товарні ринки або товари, яких стосується порушення, територія порушення, тривалість порушення;

–         правової кваліфікації порушення;

–         інформації щодо суб’єкта порушення та юридичної відповідальності;

2) істотні умови врегулювання спору:

–         визнання відповідачем факту вчинення порушення;

–         обставини порушення, визнані відповідачем;

–         опис інформації та доказів вчинення порушення, які відповідач зобов’язаний надати за угодою, та строк їх надання;

–         зобов’язання відповідача сприяти розслідуванню порушення до прийняття рішення у справі;

–         розмір штрафу, зменшений відповідно до 50 та 20 відсотків порівняно з розрахованим розміром штрафу, який мав бути накладений у випадку незастосування процедури врегулювання органом Антимонопольного комітету України;

–         інші обставини, щодо яких особа та орган Антимонопольного комітету України досягли згоди з метою врегулювання у заяві, справі;

–         правові наслідки укладання угоди про врегулювання спору для відповідача, передбачені частиною одинадцятою цієї статті.

8. Одержання органом Антимонопольного комітету України підписаної відповідачем  угоди про врегулювання спору є підставою для прийняття рішення у справі щодо цього відповідача  відповідно до умов угоди про врегулювання спору.

9. Угода про врегулювання спору затверджується рішенням органу Антимонопольного комітету України.

10. Якщо угоду про врегулювання спору укладено не з усіма особами, провадження у справі щодо відповідача (відповідачів), з якими врегульовано спір, може бути виділено в окреме провадження. Прийняте у такій справі рішення органом Антимонопольного комітету України вважається таким, що встановлює обставини порушення лише щодо тих відповідачів, відносно яких воно прийнято.

11. Наслідком прийняття органом Антимонопольного комітету України рішення про порушення конкуренційного законодавства за процедурою врегулювання спору є обмеження права відповідача на оскарження цього рішення з підстав, які були ним визнані під час врегулювання спорів у справі.

12. Рішення органу Антимонопольного комітету України про врегулювання спору повинно містити інформацію про обставини та умови врегулювання спору та підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

13. Органи Антимонопольного комітету України припиняють процедуру врегулювання спору у разі недосягнення з відповідачем згоди щодо істотних умов угоди, що містяться в пункті другому частини сьомої цієї статті Закону, та/або ненадіслання відповідачем підписаної угоди про врегулювання спору, та/або невиконання відповідачем угоди про врегулювання спору.

Орган Антимонопольного комітету України письмово повідомляє відповідача про припинення процедури врегулювання спору та розміщує інформацію про це на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

14. У разі недосягнення згоди щодо істотних умов угоди про врегулювання спору, згода відповідача взяти участь у процедурі врегулювання спору, пояснення відповідача під час переговорів щодо врегулювання спору не розглядаються як визнання відповідачем вчинення порушення та не є доказом його вчинення.

15. У разі прийняття органом Антимонопольного комітету рішення про затвердження угоди про врегулювання спору збитки, заподіяні цим порушенням конкуренційного законодавства відшкодовуються відповідачем згідно з цивільним законодавством.

Стаття 48. Рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

 

Частина відсутня

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

3. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом’якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання на конкуренцію;

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

закриття провадження у справі.

Стаття 48. Подання з попередніми висновками у справі. Рішення у справах про порушення конкуренційного законодавства

1. За   результатами   збирання  та  аналізу  доказів  у  справі про порушення конкуренційного законодавства
складається  подання  з  попередніми  висновками
у справі, яке вноситься на розгляд  органів Антимонопольного комітету України, яким підвідомча справа. 2. Копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам.3. Подання з попередніми висновками у справі про порушення конкуренційного законодавства, відповідальність за яке передбачає накладення штрафу на суб’єкт господарювання, об’єднання повинно містити інформацію:–   щодо розміру відповідного доходу (виручки) суб’єкта господарювання, обєднання який покладений в основу розрахунку розміру штрафу;–   щодо доказів вчинення порушення;       – висновок про рівень тяжкості порушення (значна, середня, помірна), тривалості порушення та наявсності обтяжуючих та пом’якшуючих обставин у справі.4. Копії  подання  з  попередніми  висновками (або витяги з
нього,  що  не  містять  інформації  з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації,  розголошення  якої може завдати шкоди інтересам інших
осіб,  які  беруть  участь  у  справі,  або перешкодити подальшому розгляду  справи)  не  пізніше  ніж  за  шістдесят  днів до прийняття рішення   у   справі   надсилаються  сторонам  та  третім  особам.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 52. Штрафи

4. У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб – суб’єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб’єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб’єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб’єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб – суб’єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

 

 

 

 

 

6. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Частина відсутня

 

Стаття 52. Штрафи

4. У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб – суб’єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб’єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення конкуренційного законодавства, зазначеним суб’єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, зокрема можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб, одержувати частини їх прибутку, штраф накладається на суб’єкт господарювання в особі цих юридичних та/або фізичних осіб. Обов’язок сплати штрафу, накладеного на цих юридичних та/або фізичних осіб – суб’єктів господарювання, є солідарним.

У разі, якщо активи суб’єкта господарювання, об’єднання після прийняття органами Антимонопольного комітету України розпорядження про початок розгляду справи або накладання штрафу, придбаваються іншими суб’єктами господарювання, об’єднаннями, обов’язок сплати штрафу для усіх цих суб’єктів господарювання, об’єднань є солідарним.

6. Рішення про накладання штрафів приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

8. У випадку врегулювання спору, передбаченого статею 46-1 цього Закону  розмір штрафу, який огран Антимонопольного комітету України повинен був визначити у разі незастосування дій щодо врегулювання спору та при прийнятті рішення у справі (надалі – попередньо визначений розмір штрафу), зменшується:

–         до 50 відсотків від попередньо визначеного розміру штрафу: якщо врегулювання спору відбулося до складання органом Антимонопольного комітету України подання  з попередніми висновками у справі;

–          до 20 відсотків від попередньо визначеного розміру штрафу: якщо врегулювання спору відбулося після складання органом Антимонопольного комітету подання з попередніми  висновками у справі , але до прийняття рішення про накладання штрафу по суті справи;

–          на 10 відсотків від попередньо визначеного розміру штрафу: якщо врегулювання спору відбулося до прийняття рішення у справі органом Антимонопольного комітету України щодо суб’єкта господарювання, що вчинив дії, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 6 цього Закону та щодо якого органом Антимонопольного комітету України не застосовано  зменшення розміру штрафу відповідно до частини першої статті 52-2 цього Закону.

Стаття відсутня Стаття 52-1. Порядок визначення розміру штрафу

1. Під час розрахунку розміру штрафів за порушення конкуренційного законодавства орган Антимонопольного комітету України керується принципами пропорційності, недискримінаційності та розумності.

2. Визначення розміру штрафу здійснюється шляхом:

 – визначення базового розміру штрафу для кожного відповідача;

 – коригування з урахуванням обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. Розмір накладеного штрафу не може перевищувати меж, визначених у частинах другій, п’ятій та шостій статті 52 цього Закону й частинах першій та другій статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

3. Базовий розмір штрафу зменшується до 20 відсотків сукупно у випадку надання доказів існування таких пом’якшуючих обставин:

– відшкодування шкоди, завданої порушенням;

– усунення наслідків порушення до прийняття відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України;

4. Розмір штрафу зменшується у порядку та випадках, передбачених статтями 46-1 та 52-2 цього Закону.

5. Порядок розрахунку розміру штрафу, що накладається за порушення конкуренційного законодавства,  встановлюється нормативно-правовим актом Антимонопольного комітету України.

Стаття відсутня Стаття 52-2. Підстави та порядок зменшення розміру штрафів за надання доказів вчинення антиконкурентних узгоджених дій

1. Для інших осіб, крім передбачених частиною п’ятою статті 6 цього Закону, яких не може бути звільнено від відповідальності, але які звернулися до Антимонопольного комітету України із заявою про зменшення розміру штрафу та надали докази антиконкурентних узгоджених дій, що мають суттєве значення для прийняття рішення у справі, розмір штрафу зменшується залежно від черговості надання ними таких доказів:

1)                першій особі – на 50%,

2)                другій особі – на 30%,

3)                іншим особам – на 20% від розрахованого розміру штрафу, який визначений Антимонопольним комітетом України до відповідної особи.

Особа, якій було відмовлено у наданні умовного звільнення від відповідальності або звільнення від відповідальності, має право на зменшення розміру штрафу в порядку першої черги за умови виконання вимог, передбачених частиною шостою цієї статті Закону.

2. Антимонопольний комітет України не приймає до уваги заяви про зменшення розміру штрафу, отримані після надіслання сторонам у справі подання з попередніми висновками.

3. Заява про звільнення від відповідальності подається у письмовій формі та повинна містити інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 6 цього Закону.

4. Заява про зменшення розміру штрафу вручається заявником або його представником уповноваженій посадовій особі Антимонопольного комітету України, відповідальній за прийняття заяв про звільнення від відповідальності.

Дата та час одержання таких заяв фіксуються уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету України у протоколі. Копія протоколу відразу надається заявнику або його представнику.

5. Після отримання заяви про зменшення розміру штрафу Антимонопольний комітет України протягом 5 днів з дня отримання такої заяви приймає рішення про:

1)  надання умовного зменшення розміру штрафу із зазначенням черговості надання заяви та розміру, на який може бути зменшено штраф – якщо отримана заява містить докази антиконкурентних узгоджених дій, що мають суттєве значення для прийняття рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 6 цього Закону, із зазначенням передбачених частиною чотирнадцятою статті 6 цього Закону обов’язків особи, за умови виконання яких таке зменшення гарантується;

2)  обґрунтовану відмову заявнику у наданні умовного зменшення – якщо отримана заява не відповідає вимогам частини восьмої статті 6 цього Закону.

6. Особі, якій надано умовне зменшення розміру штрафу, таке зменшення враховується при визначні розміру штрафу при прийнятті рішення у справі за умови дотримання особою вимог, передбачених частиною чотирнадцятою статті 6 цього Закону, про що Антимонопольним комітетом України зазначається у рішенні, прийнятому за результатами розгляду справи.

7. У випадку, якщо участь у антиконкурентних узгоджених діях брали інші юридичні та/або фізичні особи – суб’єкти господарювання, пов’язані відносинами контролю з заявником, штраф зменшується всім таким особам як єдиному суб’єкту господарювання.

8. У випадку, якщо особа не дотримується вимог, передбачених частиною чотирнадцятою статті 6 цього Закону, їй не може бути зменшено розмір штрафу в порядку, передбаченому цією статтею.

9. У випадку прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про відмову у наданні умовного зменшення розміру штрафу заявник може відкликати свою заяву.

Відкликання заяви не перешкоджає реалізації Антимонопольним комітетом України повноважень, передбачених Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, щодо отримання такої інформації.

10. Обставини співпраці особи з Антимонопольним комітетом України під час розслідування справи, в тому числі про те, які надані нею докази стали підставою для зменшення розміру штрафу, зазначаються Антимонопольним комітетом України у рішенні, прийнятому за результатами розгляду справи. Інформація про це розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

11. Особа, якій зменшено розмір штрафу, відшкодовує шкоду, заподіяну таким порушенням іншим особам відповідно до цивільного законодавства.

Стаття 55. Відшкодування шкоди

1. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

2. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 12510121819 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 55. Відшкодування шкоди

1. Особи, яким завдано шкоду внаслідок порушення конкуренційного законодавства, можуть звернутися до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції із заявою про її відшкодування.

2. Шкода, завдана порушеннями конкуренційного законодавства, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, окрім випадків звільнення від відповідальності, передбачених частиною п’ятою, пунктом першим частни тринадцятої та частиною дев’ятнадцятою статті 6 цього Закону, яким зменшено розмір штрафу за надання доказів вчинення антиконкурентних узгоджених дій відповідно до частини першої статті 52-2 цього Закону, або врегулювання спору, передбачених частинами першою, дев’ятою та п’ятнадцятою статті 46-1 цього Закону та частини восьмої статті 52 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

3. Шкода, завдана суб’єктами господарювання, які звільнені від відповідальності відповідно до частини п’ятої, пункту першого частини тринадцьої, частини шістнадцятої статті 6 цього Закону, яким зменшено розмір штрафу за надання доказів вчинення антиконкурентних узгоджених дій відповідно до частини першої статті 52-2 цього Закону, або з якими органом Антимонопольного комітету України досягнуто врегулювання спору відповідно до частин першої та дев’ятої статті 46-1 та частини восьмої статті 52 цього Закону,  відшкодовується особом, яким завдано шкоду в розмірі, передбаченим цивільним законодавством.

4. Шкода, завдана особою, що вчинила порушення конкуренційного законодавства, передбачене пунктами 1 або 2 статті 50 цього Закону, відшкодовується особам, яким заподіяно шкоду, закорема суб’єктам господарювання, фізичним особам-споживачам,  у розмірі не менше 10 відсотків  вартості товару, придбаного у відповідного відповідного порушника конкуренційного законодавства протягом часу, визнаного органом Антимонопольного комітету України часом вчинення цього порушення конкуренційного законодавства. При цьому відповідальність суб’єктів господарювання, дії яких визнані порушеннями конкуренційного законодавства, є солідарною.

 

Стаття 56. Порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України

1. Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок:

відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації);

відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, –

рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України “Голос України”, газета Кабінету Міністрів України “Урядовий кур’єр”, “Офіційний вісник України”, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

2. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

 

3. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Абзац відсутній

 

 

 

 

 

4. Якщо штраф накладено на суб’єкт господарювання відповідно до частини четвертої статті 52, сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб’єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.

5. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

6. За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

7. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

8. Протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

 

 

 

 

 

9. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Рішення відповідних органів та посадових осіб Антимонопольного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю виконуються в порядку, встановленому законом.

Стаття 56. Порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України

1. Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок:

відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації);

відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, –

рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України “Голос України”, газета Кабінету Міністрів України “Урядовий кур’єр”, “Офіційний вісник України”, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

2. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень за результатами розгляду справи про порушення конкуренційного законодавства набирають законної сили після закінчення строку на їх оскарження, якщо позов до суду про оскарження рішення не подавався, або з набранням законної сили рішенням суду, яким відмовлено в задоволенні позову щодо визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

3. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

 

Цей строк зупиняється з дня подання відповідною особою позову про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України про порушення конкуренційного законодавства до суду та прийняття судом рішення у справі, а також на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви про перевірку рішення щодо накладання штрафу у справі про порушення конкуренційного законодавства.

4. Якщо штраф накладено на суб’єкт господарювання відповідно до частини четвертої статті 52, сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб’єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу.

Виключити

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

Виключити

 

6. У разі, якщо протягом строку, встановленого в абзаці першому частини третьої статті 56 Закону, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується в добровільному порядку, орган Антимонопольного комітету України, який прийняв рішення про накладання штрафу, видає наказ про примусове стягнення штрафу.

Наказ органу Антимонопольного комітету України про примусове стягнення штрафу є виконавчим документом, який набирає чинності з дня його прийняття та передається Антимонопольним комітетом України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

7. Суми стягнутих штрафів зараховуються до державного бюджету.

8. У разі прийняття органом Антимонопольного комітету України рішень у справах про порушення конкуренційного законодавства, передбачених статтями 6, 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» орган Антимонопольного комітету України встановлює вимоги до суб’єкта господарювання – відповідача у справі щодо запровадження у суб’єкта господарювання конкуренційної комплаєнс-програми, вимоги до змісту якої встановлюється Антимонопольним комітетом України, яка, зокрема, влючатиме:

– зобов’язання суб’єкта господарювання – відповідача у місячний строк з дня набуття чинності відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України розробити та запровадити конкуренційну комплаєнс-програму, яка підлягає виконанню цим суб’єктам господарювання  протягом десяти років з дня її запровадження;

– залучення до розроблення для цього суб’єкта господарювання незалежного експерта у сфері конкуренції, якому суб’єктом господарювання делегуються повноваження щодо контролю за запровадженням та виконанням конкуренційної комплаєнс-програми та наданням відповідному органу Антимонопольного комітету України   щорічного звіту про виконання цієї конкуренційної комплаєнс-програми.

 9. Рішення відповідних органів та посадових осіб Антимонопольного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю виконуються в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»

 

Стаття 17. Оскарження рішень Уповноваженого органу

1. Заінтересовані особи мають право оскаржити рішення Уповноваженого органу, прийняті відповідно до цього Закону, повністю або частково до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, у місячний строк з дня його одержання.

2. Прийняття адміністративним судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Уповноваженого органу повністю або частково не зупиняє його виконання.

 

Стаття 17. Оскарження рішень Уповноваженого органу

1. Заінтересовані особи мають право оскаржити рішення Уповноваженого органу, прийняті відповідно до цього Закону, повністю або частково до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренці, у місячний строк з дня його одержання.

2. Прийняття Вищим судом з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції до розгляду заяви про визнання недійсним рішення Уповноваженого органу повністю або частково не зупиняє його виконання.

 

Закон України «Про Кабінет Міністрів України»

 

Стаття 2. Основні завдання Кабінету Міністрів України

1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

Стаття 2. Основні завдання Кабінету Міністрів України

1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, конкуренційної, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, розвитку економічної конкуренції, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

Стаття 19. Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України

1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Стаття 19. Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України

1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, розвитку економічної конкуренції, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Стаття 20. Основні повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

1) у сфері економіки та фінансів:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

здійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

приймає рішення про залучення радників для підготовки до приватизації та продажу об’єктів;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;

забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;

забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

організовує та забезпечує здійснення митної справи;

бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;

виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках – відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

Стаття 20. Основні повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

1) у сфері економіки та фінансів:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

здійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

приймає рішення про залучення радників для підготовки до приватизації та продажу об’єктів;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо розвитку економічної конкуренції, ринкової інфраструктури;

забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

 

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;

забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

організовує та забезпечує здійснення митної справи;

бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;

виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках – відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

Стаття 30. Повноваження Кабінету Міністрів України з розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм

1. Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.

Стаття 30. Повноваження Кабінету Міністрів України з розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм

1. Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля, розвитку економічної конкуренції та з інших питань.

Стаття 38. Відносини Кабінету Міністрів України з Національним банком України, іншими державними органами

1. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України взаємодіє з Національним банком України, іншими державними органами з питань, що належать до його компетенції.

Стаття 38. Відносини Кабінету Міністрів України з Національним банком України, іншими державними органами

1. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України взаємодіє з Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, іншими державними органами з питань, що належать до його компетенції.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади»

Стаття 24. Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

1. Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України.

2. Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади за поданням Прем’єр-міністра України та звільняються з посад Верховною Радою України.

Заступники Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

3. Питання діяльності Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України та інших органів зі спеціальним статусом у Кабінеті Міністрів України представляє Прем’єр-міністр України.

4. Положення цього Закону поширюються на Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності.

Стаття 24. Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

1. Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом.

 

Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом можуть бути утворені Кабінетом Міністрів України.

2. Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади за поданням Прем’єр-міністра України та звільняються з посад Верховною Радою України.

 

Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

3. Питання діяльності Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України та інших органів зі спеціальним статусом у Кабінеті Міністрів України представляє Прем’єр-міністр України.

4. Положення цього Закону поширюються на Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності.

 

Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

 

Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів

2. Вищими спеціалізованими судами є:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

 

2) Вищий антикорупційний суд.

Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів

2. Вищими спеціалізованими судами є:

1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції;

2) Вищий антикорупційний суд.

 

Господарський процесуальний кодекс України

 

Стаття 20. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів

2. Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

 

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

 

Пункт відсутній

Стаття 20. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів

2. Вищий суд з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності та захисту економічної конкуренції, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із:   захистом економічної конкуренції; захистом від недобросовісної конкуренції; зміною розміру штрафу, накладеного на суб’єкта господарювання органами  Антимонопольного комітету України; державною допомогою суб’єктам господарювання та відшкодуванням збитків, завданих внаслідок порушення конкуренційного законодавства;

7) подання Голови Антимонопльного комітету України про надання дозволу на перевірку суб’єкта господарювання, об’єднання у дослідженнях/розслідуваннях органа Антиантимонопльного комітету України щодо конкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, зловживання монопольним становищем на ринку.

 

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення»

 

Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 166-4, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Стаття 164-3. Недобросовісна конкуренція

Незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені – 

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, –

тягне за собою накладення штрафу від п’яти до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця –

тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 164-3. Недобросовісна конкуренція

Виключити

Стаття 166-1. Зловживання монопольним становищем на ринку

 

Нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту, обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, – до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166-1. Зловживання монопольним становищем на ринку

 

Виключити

 

Стаття 166-3. Дискримінація підприємців органами влади i управління

Заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єднання підприємств, а також до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців –

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166-3. Антиконкурентні дії органів влади, органів  місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю

Антиконкурентні дії органів влади, органів  місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю у вигляді:

заборони або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

прямого або опосередкованого примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

прямого або опосередкованого примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

дії, спрямованої на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’ятидесяти до п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166-4. Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

 

 

Неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, – до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення осіб, зазначених у частині першій цієї статті, від виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, чи не своєчасне виконання їх рішень –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, – до шістнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 166-4. Порушення порядку подання інформації та виконання рішень, створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у проведенні перевірок, огляду, вилученні майна, документів, предметів чи інших носіїв інформації

Неподання інформації або подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню посадовими особами органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятидесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень у проведенні перевірок, а також у проведенні огляду, вилученні майна, предметів, документів чи інших носіїв інформації особами, зазначеними у частині першій цієї статті, а також власниками, керівниками, уповноваженими особами та працівниками суб’єктів господарювання, об’єднань –

тягне за собою накладення штрафу від двох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, –

тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти тисяч  до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою – четвертою та сьомою статті 41, статтями 41 1 – 41 3, 42 1, 42 2, частиною першою статті 44, статтями 44 1, 46 1, 46 2, 51, 51 2, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85 1, 88 – 88 2, 89, 90, 91, 91 5, 92 1, 96 2, 98, 101 – 103, 103 3, частиною першою статті 106 1, статтями 106 2, 107 1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122 2, 122 4, 122 5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127 1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135 1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149 1, частиною другою статті 154, статтею 155 1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 – 162 3, 163 1 – 163 4, частиною другою статті 163 7, статтями, 163 12, 164, 164 3, 164 5 – 164 18, 166 1 – 166 4, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166 6, 166 8 – 166 12, 166 14 – 166 18, 166 21, 166 22, 166 23, 166 24, 166 25, 171 2, 172 4 – 172 20, 173 – 173 2, 174, 177 2, частиною третьою статті 178, статтею 180 1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183 1 – 185 11, 185 13, 186 5 – 186 7, 187, 188, 188 1, 188 13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188 14, 188 16, 188 17, 188 19, 188 22, 188 25, 188 27, 188 28, 188 31, 188 32, 188 33, 188 34, 188 35, 188 38, 188 39, 188 40,  188 41, 188 45, 188 46, 188 47, 188 48, 188 49, частиною першою статті 189 1, статтями 189 3, 190, 191, 193, 195 1 – 195 6, статтями 204 1, 204 2, 204 3, 206 1, 212 2 – 212 21 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою – четвертою та сьомою статті 41, статтями 41 1 – 41 3, 42 1, 42 2, частиною першою статті 44, статтями 44 1, 46 1, 46 2, 51, 51 2, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85 1, 88 – 88 2, 89, 90, 91, 91 5, 92 1, 96 2, 98, 101 – 103, 103 3, частиною першою статті 106 1, статтями 106 2, 107 1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122 2, 122 4, 122 5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127 1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135 1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149 1, частиною другою статті 154, статтею 155 1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 – 162 3, 163 1 – 163 4, частиною другою статті 163 7, статтями, 163 12, 164, 164 5 – 164 18, 1663, 166-4, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166 6, 166 8 – 166 12, 166 14 – 166 18, 166 21, 166 22, 166 23, 166 24, 166 25, 171 2, 172 4 – 172 20, 173 – 173 2, 174, 177 2, частиною третьою статті 178, статтею 180 1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183 1 – 185 11, 185 13, 186 5 – 186 7, 187, 188, 188 1, 188 13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188 14, 188 16, 188 17, 188 19, 188 22, 188 25, 188 27, 188 28, 188 31, 188 32, 188 33, 188 34, 188 35, 188 38, 188 39, 188 40,  188 41, 188 45, 188 46, 188 47, 188 48, 188 49, частиною першою статті 189 1, статтями 189 3, 190, 191, 193, 195 1 – 195 6, статтями 204 1, 204 2, 204 3, 206 1, 212 2 – 212 21 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів Антимонопольного комітету України (статті 164-3, 166-1 – 166-4);

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів Антимонопольного комітету України (стаття 164-4);

 

 

Народний депутат України                                                                                                                         Буймістер Л.А.

 

«Альтком» із харків’янами на субпідряді виграв майже мільярд на аеропорт Вінниці

$
0
0

КП «Аеропорт Вінниця» Вінницької міської ради 22 листопада за результатами тендеру замовило ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» реконструкцію аеродрому за 896,88 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2021 року виконають дорожні роботи та влаштують інженерне забезпечення.

Субпідрядник ТОВ «Енергосинтез-2006» влаштує все аеродромне обладнання, а також мережі електропостачання, зв’язку та управління на 21% від загальної вартості підряду.

За підсумковими відомостями ресурсів без доставки і ПДВ, ціни арматурної сталі, бетонів, розчинів, деревини, опалубки, піску та щебеню відповідають ринку та іншим тендерам.

Далекомірні радіомаяки DME-415 та DME-435 коштують по 6,33 млн грн. У травні аеропорт «Запоріжжя» замовив далекомірний радіомаяк DME-415 за 6,30 млн грн.

Гарантійний строк на капітальні конструкції становить десять років, а на некапітальні – чотири роки. Розмір забезпечення виконання договору складає 2,5% від його вартості.

Ціна нинішньої угоди на 7% нижча від очікуваної вартості закупівлі у 962,61 млн грн.

Після низки відхилень і оскаржень в АМКУ недопущеними до торгів виявились шість компаній. Консорціум «Мікстрансбуд» приніс неповні договори про реконструкцію аеродромів у Казахстані. ТОВ «БК Пегас» не підтвердило досвід і не подало кілька листів. ТОВ «Автомагістраль-Південь» подав неповний договір субпідряду про реконструкцію аеродрому Одеси і не підтвердило право власності на вимірювальну лабораторію. Компанія «Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Tic. ve Sanayi A.S.» (Туреччина) не надала відгук до аналогічного договору, антикорупційну програму та наказ на призначення підписанта довіреності. ТОВ «Ростдорстрой» подало неповний договір субпідряду про реконструкцію аеродрому Одеси і договір про капремонт смуги аеропорту в Черкасах класу наслідків СС2 замість СС3. Компанія «AzVirt MMC» (Азербайджан) не перевела у довідці вартість аналогічного договору в гривні, принесла кілька перекладів без печатки бюро перекладу і не подала інформацію про характеристики предмета закупівлі.

Єдиним допущеним конкурентом виявилось ТОВ «Альтіс-Констракшн» з корпорації «Альтіс-Холдинг» Олександра Глімбовського – тестя Романа Насірова, який з 2015 року очолював Державну фіскальну службу України. Ніхто не знижував ціну на аукціоні.

Переможець «Альтком» належить голландській фірмі «Альтком Б.В.» компанії «Altcom Global N.V.» із Нідерландів і донецького ТОВ «Фінансово-промислова група «Альтком» Олександра Тісленка і Сергія Павлічєва. Основні тендерні перемоги групи «Альтком» припали на період, коли підготовку до Євро-2012 курував віце-прем’єр Борис Колесніков.

Харківським субпідрядником «Енергосинтез-2006» (стара назва – «ІДМ-Сервіс») Олени Переверзєвої керує Дмитро Дерев’янко. Раніше засновниками були Андрій Вишар та Олександр Черепинський. Другий раніше співволодів ТОВ «Топ-Сервіс-Інвест», яким керує Кирило Левін, бізнес-партнер екс-нардепа від БПП Олександра Грановського.

Співзасновником «Топ-Сервіс-Інвесту» є ТОВ «Міжрегіональний Інвестиційний Союз» панамської «Танагер Холдінгс Лімітед Інк», кінцевим бенефіціаром через яку нині вказаний Віталій Вайнштейн з Німеччини, а раніше був росіянин Михайло Андреєв.

Київський «Міжрегіональний Інвестиційний Союз» був прописаний у БЦ «Євразія» по вул. Жилянська, 75, де розташовувалась приймальня Грановського, якого у ЗМІ називали неофіційним куратором судів і прокуратури за часів президентства Петра Порошенка.

Сам Олександр Грановський заперечив будь-який зв’язок «з бізнесменами з Харкова».

Дніпровські чиновники і депутати таємно узгоджують питання з Корбаном

$
0
0

В офіс бізнесмена Геннадія Корбана, який значиться позаштатним радником мера Дніпра Бориса Філатова, регулярно з’їжджаються чиновники Дніпровської міської держадміністрації  і депутати міськради. Про це йдеться в сюжеті Валерії Іванової для Bihus.Info.

Протягом двох місяців журналісти спостерігали за офісом Корбана в житловому комплексі «Амстердам». Вони зафіксували регулярні візити чиновників і депутатів, відповідальних за ключові напрямки життєдіяльності міста – бюджет, транспорт, будівництво, доходи, ЖКХ. Ці зустрічі не носили офіційний характер, інформацію про них ніде не було розміщено.

Серед візитерів офісу, журналісти Bihus.Info зафіксували зокрема голову міської ради з питань бюджету та фінансів Артема Хмельникова. Він завідує доходами міста, готує проекти бюджету та контролює його виконання. За словами Хмельникова, до Геннадія Корбана він їздив, бо потребує узгодження питань формування місцевого бюджету.

«Це є регулярна практика зустрічей, оскільки я є головою бюджетної комісії міської ради, і… іноді необхідно погоджувати певні питання з фракцією і з партією політичною. І ми ці питання узгоджуємо, погоджуємо, обговорюємо з приводу розвитку міста» – розповів у телефонній розмові Хмельников.

Цю версію Хмельникова підтвердив і сам Геннадій Корбан, додавши, що має вплив на депутатів міської ради від «УКРОПу». Разом з Артемом Хмельниковим в офіс Корбана приїхав і друг бізнесмена – Михайло Кошляк. За часів спільних бізнесових справ Геннадія Корбана і олігарха Ігоря Коломойського Кошляка називали «головним силовиком групи компаній «Приват».

«Тристоронню» зустріч її учасники заперечують. При цьому журналістам вдалося зафіксувати – частина чоловіків, яких привіз кортеж Михайла Кошляка, після двогодинної зустрічі пересіла до автівки голови бюджетної комісії.

Окрім голови бюджетної комісії, регулярно офіс Геннадія Корбана відвідує і Олексій Бурік – ексдиректор Департаменту ЖКГ та будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації часів президентства Віктора Януковича, а нині позаштатний радник мера Дніпра Бориса Філатова з питань капітального будівництва.

 

Окрім офісу Геннадія Корбана, Олексій Бурік часто приїжджає до Департаменту благоустрою і будівництва Дніпровської міської ради. Бурік або заходить до будівлі Департаменту самостійно, або ж проводить зустрічі з його працівниками прямо на парковці, біля свого авто. За словами мера Бориса Філатова, його позаштатний радник справді туди може їздити і навіть надавати вказівки чиновникам Департаменту:

– Не ну если он советник мэра, конечно он может ездить в Департамент благоустрою. Никаких проблем……  Подождите, я же не скрываю, что он мой советник. Не скрываю. Я не скрываю, что мы знакомы. Он «раднык», он общается с моими подчиненными. В этом нет ничего странного

-Він дає якісь вказівки працівникам департаменту?

-Ну, наверное, дает.

 

Окрім цього, Олексій Бурик володіє фірмою «Буд-Регіон», яка займається капітальним будівництвом. Компанія регулярно виграє тендери. Зокрема, майже мільярд гривень держзамовлень «Буд-Регіон» отримав від Департаменту Дніпропетровської облдержадміністрації, який раніше і очолював Бурік. Заробляє компанія і на тендерах міського Департаменту, до якого приїжджає Бурік. Щоправда, не напряму – фірми, які виграють ці тендери на будівництво, орендують техніку у «Буд-Регіону».

Ще один візитер офісу Геннадія Корбана – Олександр Козік. Він – начальник управління доходів міської адміністрації, яке було створено, за словами Геннадія Корбана, за його порадою. За його ж порадою очільником управління став Олександр Козік.

«Я  предложил Борису взять Козика, забрать его из бизнеса по сути, потому что он действительно высококвалифицированный менеджер. И создать так сказать под его руководством управление доходов. Для того, чтобы он фактически администрировал местные сборы» – заявив Корбан. 

За словами самого Олександра Козіка, на постійній основі він їздить до Корбана, бо шукає зв’язку з підприємцями, які не сплачують податки до бюджету.

«Я могу его попросить о чем то, то есть допустим… иногда так получается что в ходе анализа, я вижу что очень крупные предприятия не совсем корректно проводят оплату, по соответствующим моментам я не имею доступа к бенефициарам этих предприятий. Вот в таких моментах я прошу его посодействовать в организации встреч с менеджментом или с кем-то еще» – заявив Олександр Козік. 

Також журналістам вдалося зафіксувати приїзд до Корбана заступника Бориса Філатова – Олександра Сидоренка. Ще – заїзд одразу трьох авто, зареєстрованих на міський департамент транспорту та інфраструктури. Його очільник – Ігор Маковцев стверджує в інтерв’ю, що приїжджав обговорювати особисті питання. Натомість, Геннадій Корбан розповів, що з Маковцевим він обговорює «транспортну концепцію міста».

 

Мер Дніпра Борис Філатов в розмові з журналістами заявив, що слідкує за всіма подіями, що відбуваються в місті. При цьому Філатов не зміг відповісти на питання що конкретно його підлеглі роблять в офісі бізнесмена Геннадія Корбана.

Шантажисти з ДТЕК Ахметова виявились найбільшими імпортерами електроенергії в Україну взагалі і Бурштинський острів зокрема (додано)

$
0
0

(додано повідомлення ДТЕК)

У жовтні 2019 року компанія ДТЕК була найбільшим імпортером електроенергії в Україну по всім напрямкам. Про це свідчать дані, отримані «Нашими грошами» від джерела в Міністерстві енергетики.

Компанія Ріната Ахметова з усіх напрямків завела в Україну 228 тисяч МВт*г. Це вдвічі більше, ніж наступні за розміром імпортери ТОВ «Юнайтед Енерджі» з оточення Ігоря Коломойського і ТОВ «ЕРУ трейдінг» партнерів Андрія Фаворова, голови газового бізнесу «Нафтогазу України».

Величина отриманої пропускної спроможності, МВт*год Величина використанної пропускної спроможності, МВт*г
1. ТОВ ДТЕК 641 507 227 781
2. ТОВ «Юнайтед Енерджі» 108 150 105 750
3. «ЕРУ Трейдінг» 365 252 103 053
4. Донбасенерго 428 267 52 478
5. ТОВ ТАС Енергія країни 222 230 21 080
6. ТОВ Нова-Енергетична-Компанія 18 760 12 964
7. ПП Некст Ойл Трейд 12 332 11 507
8. ТОВ І Джі Еф Трейдінг 8 753 7 370
9. ТОВ Джен-Ай Київ 9 575 6 337
10. ТОВ ТЕК 1 972 1 749
11.  ТОВ ЕТГ 57 55

ДТЕК лідирував у поставках енергії і з напрямку Росії та Білорусі в Україну (136 тис МВт*год), і з Європи у Бурштинський енергоострів (91 МВт*год) – це територія Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей, на якій мешкають близько 3 млн українців.

При цьому при поставках зі Словаччини компанія Ахметова є найбільшим імпортером по долі отриманої пропускної спроможності (66%). Але свою спроможність ДТЕК використовував найменше з усіх імпортерів – лише на 48% (таблиці наприкінці тексту). Як повідомляли «Наші гроші», наслідком недопоставок стало утримання в Бурштинському острові найвищої ціни електроенергії у порівнянні з рештою України (жовта лінія на графіку – Бурштинський енергоострів, чорна – Об’єднана енергосистема України):

Поставки електроенергії у Бурштинський енергоострів можливі виключно лише з теплоенергостанцій «ДТЕК-Західнерего» та з Словаччини і Угорщини. З решти України, а також з Росії та Білорусі поставляти туди електроенергії неможливо з технічних причин – через відсутність спеціальних пристроїв, що можуть об’єднати різні енергосистеми – європейську та радянську.

Разом з тим, днями компанія ДТЕК оголосила про зупинення виробництва електроенергії у Бурштинському острові. Однією з вимог групи Ахметова стало припинити імпорт енергії з Росії, який жодним чином не впливає на стан у Бурштинському острові, але зменшує ціну на решті території України, що призводить до недоотримання прибутків групою ДТЕК.

Антимонопольний комітет оголосив про розслідування щодо дій ДТЕК в Бурштинському енергоострові. За попередніми оцінками, групі Ахметова по цій справі буде загрожувати лише штраф, а не примусовий поділ. Відтак ДТЕК може заблокувати грошові санкції в судах і продовжити монопольний контроль над Західною Україною.

Інформація щодо здійснення транскордонної торгівлі за перетином Словакія – Україна Жовтень 2019 рік
Максимальна величина доступної пропускної спроможності (МВт*год) Величина отриманої пропускної спроможності (МВт*год) Величина використанної пропускної спроможності (МВт*год) Доля отриманої пропускної спроможності (%) Відсоток використання отриманої пропускної спроможності (%)
ТОВ ДТЕК 288 000 189 941 91 141 66,0% 48%
ЕРУ Трейдінг 288 000 31 476 31 026 10,9% 99%
ПП Некст Ойл Трейд 288 000 12 332 11 507 4,3% 93,3%
ТОВ НЕК 288 000 13 720 8 764 4,8% 63,9%
ТОВ Джен-Ай Київ 288 000 9 575 6 337 3,3% 66,2%
ТОВ ТЕК 288 000 1 972 1 749 0,7% 88,7%
Донбасенерго 288 000 412 394 0,1% 96%
ТОВ ЕТГ 288 000 57 55 0,02% 96,5%
Інформація щодо здійснення транскордонної торгівлі за перетином Угорщина – Україна Жовтень 2019 рік
Максимальна величина доступної пропускної спроможності (МВт*год) Величина отриманої пропускної спроможності (МВт*год) Величина використанної пропускної спроможності (МВт*год) Доля отриманої пропускної спроможності (%) Відсоток використання отриманої пропускної спроможності (%)
ТОВ ДТЕК 648 000 74 051 0 11,4% 0%
ЕРУ Трейдінг 648 000 117 546 46 847 18,1% 40%
Донбасенерго 648 000 95 360 10 134 14,7% 11%
Інформація щодо здійснення транскордонної торгівлі за перетином країн, які не є сторонами Енергетичного Співтовариства (Білорусь, Росія) – Україна Жовтень 2019 рік
Максимальна величина доступної пропускної спроможності (МВт*год) Величина отриманої пропускної спроможності (МВт*год) Величина використанної пропускної спроможності (МВт*год) Доля отриманої пропускної спроможності (%) Відсоток використання отриманої пропускної спроможності (%)
ТОВ ДТЕК 2 232 000 377 515 136 640 16,9% 36,2%
Донбасенерго 2 232 000 332 495 41 950 14,9% 12,6%
ЕРУ Трейдінг 2 232 000 227 858 28 450 10,2% 12,5%
ТОВ ТАС Енергія країни 2 232 000 222 230 21 080 10,0% 9,5%
ТОВ І Джі Еф Трейдінг 2 232 000 5 040 4 200 0,2% 83,3%
ТОВ Нова-Енергетична-Компанія 0 0 0 #ДЕЛ/0! #ДЕЛ/0!

Після публікації цієї інформації директор з комунікацій ДТЕК Ірина Мілютіна повідомила, «что импорт электроэнергии из России компания не осуществлял и не осуществляет». Імпорт з Білорусі та європейських країн Мілютіна не коментувала.

Юрій Ніколов, “Наші гроші”


Посадовців «Київметрополітену» підозрюють у розпилі на заточених тендерах

$
0
0

СБУ вважає, що посадові особи КП «Київський метрополітен», у тому числі члени тендерного комітету по закупівлі послуг та товарно-матеріальних цінностей, для власного збагачення вступили в змову із представниками ПАТ «Київметробуд», ПП «Форт-Плюс», ПП «Теплоенергоавтоматика», ТОВ «НВП «Укрінвестгруп». Про це написав Олександр Глазунов у виданні «КиевVласть».

У 2018-2019 рр. чотири комерційні структури брали участь у 11 процедурах публічних закупівель, опублікованих замовником КП «Київський метрополітен» в «Прозорро».

За даними слідчих, посадові особи КП «Київський метрополітен» запровадили протиправний механізм сприяння та надання переваг «Київметробуду», «Форт-Плюс», «Теплоенергоавтоматиці» та «Укрінвестгруп», підготували технічні умови тендерної документації, у якій зазначаються вимоги під конкретного учасника, що виключає можливість участі інших підприємств.

Окрім цього, слідство встановило, що під час укладання договорів чотири фірми постачали «Київметрополітену» матеріали, які не відповідають заявленим якісним показникам, а капремонти на визначених об`єктах проводились без дотримання вимог державних будівельних норм.

Після отримання розрахунків за надані послуги, представники «Київметробуд», «Форт-Плюс», «Теплоенергоавтоматика», «Укрінвестгруп» перераховували кошти фірмам-представникам, які в свою чергу перераховували гроші підприємствам транзитно-конвертаційної спрямованості з ознаками фіктивності.

Таким чином, слідчі вважають, що службові особи КП «Київський метрополітен» у змові із представниками чотирьох фірм впровадили механізм по закупівлі неякісних товарів та послуг за завищеними цінами для виведення державних коштів в тіньовий обіг і їх подальшого привласнення.

13 листопада Подільський райсуд Києва надав прокурорам та слідчим управління поліції в метрополітені Нацполіціі Києва доступ до документів, які знаходяться у володінні ПП «Форт-Плюс».

Видання зазначило, що в матеріалах справи не вказано, про які закупівлі йде мова, а також не уточнюється сума передбачуваного збитку. В той же час, згідно з даними Clarity Project, у 2018-2019 рр. «Київський метрополітен» уклав з «Київметробуд» 8 угод на 6,18 млрд грн. Найдорожчою була закупівля будівництва лінії метро від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар за 5,98 млрд грн. «Форт-Плюс» протягом двох років отримав від столичної підземки 3 підряди на 15,1 млн грн., «Укрінвестгруп» – 2 підряди на 7,1 млн грн., а «Теплоенергоавтоматика» стала переможцем 18 тендерів на 99,7 млн ​​грн. Тобто у 2018-2019 рр. 4 фірми отримали 31 замовлення на 6,3 млрд грн.

Як повідомлялося, у 2018 р. у «Київметробуді» повністю змінився склад акціонерів, і компанія отримала нового керівника. Після цього «Київметробуд» виграв аукціон КП «Київський метрополітен» на будівництво метро від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар за 5,98 млрд грн.

15 листопада минулого року мер Києва Віталій Кличко у відповідь на депутатське клопотання про рейдерське захоплення «Київметробуду» доручив провести термінову нараду щодо цих торгів.

Нагадаємо, багаторічного керівника метробуду Олександра Метелицю на цій посаді змінив маловідомий будівельник Василь Кобіль. Раніше він працював технічним директором ТОВ «Едельвейc БАУ» Петра Кобіля, а до того очолював відділи капбудівництва ТОВ «Київ Сiтi Молл» і ТОВ «Міжнародна логістична компанія», бенефіціаром яких є гендиректор російської «Amtel Group» Даніель Гупта.

Пакет у 15% акцій «Київметробуду» придбав приватний фонд «Сан Капiтал Прайвiт Фаундейшн» із Панами. По 23% акцій «Київметробуду» купили кіпрська «Катсана Лтд» («Catsana Ltd») та британська «Контемпорарi Констракшн Сiстемз Ллп» («Contemporary Construction Systems Llp»). Крім того, 23% акцій «Київметробуду» володіє вірґінський офшор ««Вантаріс Лтд» («Vantaris Ltd»), а 8% акцій – домініканський офшор «T&A Industries Ltd».

Засновником ПП «Форт-Плюс» (село Дніпровка, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька обл.) є Олег Смірнов, керівник – Олександр Проценко.

Директором одеського ПП «Теплоенергоавтоматика» значиться Вадим Діхтяр, засновник – житель Родіон Нікітін.

Керівником київського ТОВ «НВП «Укрінвестгруп» є Марина Єрмак, засновником – Світлана Знаменська.

Посаду директора КП «Київський метрополітен» з 2014 року обіймає Віктор Брагінський.

Лікарні може ранжувати учасників тендеру за їх спроможністю лікувати хворих вагою понад 240 кг, 230 кг та 210 кг

$
0
0

Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправним рішення Адміністративної колегії АМКУ з розгляду тендерних скарг від липня 2019 року, прийняте у межах тендеру КУ «Міська клінічна лікарня №1» (Одеса) щодо дискримінаційних вимог замовника. Про це свідчить рішення суду від 19 листопада.

Йдеться про спірне рішення Тендерної колегії АМКУ, прийняте у ході торгів очікуваною вартістю 3,93 млн грн,. Замовник проводив закупівлю послуг лікувальних закладів та супутніх послуг. Зокрема, переможець торгів мав надати комплекси послуг із:

  • балонної коронарної ангіопластіки з імплантацією стента без лікарського покриття у кількості 25 одиниць;
  • проведення аортокоронарного шунтування з викориcтанням АШК у кількості 10 одиниць;
  • проведенням тимчасової електрокардіостимуляції у кількості 12 одиниць;
  • проведення протезування клапанів (біологічний) у кількості 6 одиниць тощо (загалом 63 послуги).

На етапі прекваліфікації ТОВ «Дім медицини» оскаржило кілька вимог тендерної документації (ТД), кожну з яких Тендерна колегія АМКУ визнала дискримінаційною.

Так, державні уповноважені АМКУ зобов’язали замовника внести зміни до ТД у двох частинах:

  • Щодо встановлення додаткового критерію оцінки за вагою пацієнта – можливість надання послуг пацієнтам вагою не менше 240 кг, не менше 230 кг та не менше 210 кг (адже замовник не довів, що предмет закупівлі має складний або спеціалізований характер для встановлення додаткового критерію оцінки);
  • Щодо встановлення умови про наявність власних або орендованих автомобілів швидкої медичної допомоги та їх незалучення в жодних інших проектах.

Як пояснив скаржник, остання з вимог замовника означала, що переможець торгів має фактично вилучити автомобіль із господарської діяльності та на весь час дії договору закрити його за відповідною установою, тим самим «заморозивши» його використання в інших цілях та проектах, окрім цієї процедури, хоча за нею пацієнтів може не бути «по кілька днів підряд». Скаржник також наголошував:

«“Дім медицини” має намір взяти участь у 6 закупівлях з аналогічними умовами, така умова щодо обмеження права використання автомобілів швидкої медичної допомоги є дискримінаційною, тому що прийняти участь у всіх закупівлях (їх 6) може лише компанія, яка, одночасно з іншими кваліфікаційними умовами, має велику кількість таких автомобілів».

Звертаючись до суду про визнання рішення регулятора неправомірним, у «Міській клінічній лікарні №1» щодо першого пункту скарги пояснили, що предмет закупівлі насправді має складний характер, а саме – за «природою та складністю проведення», тож критерій оцінки за вагою був введений правомірно. Суд погодився з цією тезою, посилаючись на саму тендерну документацію замовника.

Також, щодо другого пункту скарги, суд зазначив, що висновки АМКУ про дискримінацію учасників в результаті встановлення вимоги про наявність власних автомобілів швидкої медичної допомоги – є необґрунтованими.

«Така вимога пов’язана зі специфікою предмета закупівлі, зокрема й тому, що доводи учасника-скаржника зводяться лише до неможливості в рамках своєї господарської діяльності забезпечити автомобілі швидкої меддопомоги у необхідній кількості», – відзначив суд.

 

Нова «прокладка» підняла ціну російського обладнання для «Енергоатому» на 16%

$
0
0

ДП «НАЕК «Енергоатом» 15 жовтня за результатами тендеру уклало угоду з компанією «Zentrum Solutions AG» (Швейцарія) про закупівлю електричного обладнання для Хмельницької АЕС на 550 тис євро. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця квітня 2020 року на ХАЕС поставлять два високовольтні вводи ГКРІІ-30-800/315 О1/ИВУЕ.686356.165  виробництва ТОВ «Маса» ТОВ «Завод «Ізолятор» (Росія, не під санкціями РНБОУ) Олександра Славінського та Олександра Сорокіна по 275 тис євро.

Рік тому, в жовтні 2018 року «Енергоатом» замовляв компанії «WK Energo GmbH» (Німеччина) такі самі вводи для інших станцій по 237 тис євро, що на 16% дешевше.

Строк експлуатації становить 25 років, гарантійний строк експлуатації – три роки після введення в експлуатації, а гарантійний строк зберігання – три роки після виробництва.

Нині переможна пропозиція була на 3% нижчою від очікуваної вартості закупівлі.

Створену в грудні 2018 року компанію «Zentrum Solutions AG» зі статутним капіталом 100 тис швейцарських франків очолює німець Вільгельм Алекс Гуделов (Wilhelm Alex Gudelow). У Швейцарії він значиться або значився директором цілої низки юридичних осіб, зокрема раніше керував компанією «Allodium SA», яка в 2016 році виконувала авіаперевезення вантажу на 248 тис швейцарських франків для ДК «Укрспецекспорт».

Із серпня переможець продав «Енергоатому» китайських і німецьких обмежувачів перенапруги на 200 тис євро і німецьку піч для обробки деталей за 643 тис євро.

Єдиним конкурентом із продукцією тієї ж російської «Маси» було столичне ТОВ «Інтер Атом» зі статутним капіталом 1 тис грн. Засновником суперника є фірма «Unilat Consult Lp» (Великобританія) киянина Максима Малишка, а директором – Володимир Корнієнко, власник вищезгаданого німецького постачальника російських вводів «WK Energo GmbH».

Раніше британська «Unilat Consult Lp» належала Володимиру Недашковському зі США.

Максим Малишко також представляв ТОВ «Електроізоліт Лтд» тоді ще Юрія Малишка.

«Укроборонсервіс» ремонтує зенітні комплекси у сільській майстерні родичів замдиректора «Укроборонсервісу»

$
0
0

Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» – ДП «укроборонсервіс» орендує для ремонту та модернізації зенітно-ракетних комплексів площі у ТОВ «Укртехсервіс-М» та ПАТ «Укрпроммашсервіс». Фірми пов’язані з родинною заступником директора з питань з виробництва «Укроборонсервіс» Русланом Матіїшеним.

Про написав Дмитро Мєнєлєв в «Дзеркалі тижня».

Орендовані виробничі площі знаходяться у селі Івниця, що в Андрушівському районі Житомирської області.

«Раніше в цих сараях ремонтували сільгосптехніку, а тепер тут модернізують і ремонтують зенітно-ракетні комплекси!», – йдеться в матеріалі.

Відзначається, що власна виробнича база «Укроборонсервісу» на вулиці Розсошанській у Києві була досить непоганою. Як виробничий майданчик, що перебуває на балансі ДП в Шостці (сумська обл.), цілком міг бути використаний за призначенням без потреби орендувати сільські ремонтні майстерні.

Від «Наших грошей»

За даним «Прозорро», 27 грудня 2017 року «Укроборонсервіс» прозвітував про укладання угод на зберігання майна до кінця 2019 року. Було укладено угоду з ТОВ «Укртехсервіс-М» на суму 288 тис грн., а також з  ПАТ «Укрпроммашсервіс», вартість цієї угоди склала 497 тис грн.

Було замовлено послуги зі зберігання майна в селі Івниця за сусідніми адресами – провулок Садовий 2 та 2А. раніше за останньою адресою також розташовувалася також Дільниця № 2 передпродажної підготовки ОВТ «Укроборонсервісу».

Це єдині угоди в «Прозорро», які були укладені з згаданими фірмами. Документи від держпідприємства підписав замдиректора Руслан Васильович Матіїшен.

Першим засновником «Укртехсервіс-М» був Василь Матіїшен (1950 р.н.) – батько замдиректора «Укроборонсервісу». Директором фірми був Олег Анатолійович Блажко. Зараз підприємством керує Анатолій Анатолійович Блажко, а її власником є Василь Міняйло, який був директором фірми за часів володіння нею Матіїшена-старшого.

Також йому належить  34% згаданого іншого зберігача державного майна – «Укрпроммашсервіс». Ще 31% акцій належить Матіїшеній Галині Миколаївні (1952 р.н.), яка була прописана в Києві в сусідньому будинку з Матіїшеним-молодшим, зареєстрована як ФОП з діяльності спортклубів та фітнес центрів.

Матіїшена раніше працювала медсестрою в Андрушiвська ЦРЛ (Житомирська обл.), де лікарем працював і Василь Матіїшен.

Також співвласниками компанії є Павло Федорович Поляков (13%) та Поляков Дмитро Павлович (18%). Останній в ЗМІ згадується як заступник директора компанії «Українська бронетехніка». До жовтня 2017 року власником цієї фірми був нинішній директор фірми Олександр Кузьма, а його родич Микола Кузьма в 2014-2015 роках був помічником нардепа Сергія Пашинського, який в парламенті минулого скликання очолював комітет з нацбезпеки та оборони.

«Українська бронетехніка» отримала великі замовлення від Міноборони на постачання Збройним силам бронетехніки та зброї.

В декларації за 2018 рік Руслан Матіїшен вказав 3,18 млн грн. зарплати, 42 тис грн. пенсії, 93 тис грн. процентів та дохід від продажу авто на суму 320 тис грн.  Жодного доходу своєї дружини Людмили Матіїшеної він не зазначив. Також він вказав як свою власність 1,69 млн грн. готівки та депозитів, а ще готівкою $35 тис 21 тис євро.

В січні Руслан Матіїшен був нагороджений президентом Петром Порошенком орденом за «За заслуги» ІІІ ступеня.

Суд виправдав поліцейського за хабар у $1,5 тисячі, з якими втік його спільник, збивши СБУшника

$
0
0

Ленінський райсуд Полтави виправдав уже колишнього поліцейського Григорія Терентюка, якого понад 3 роки тому затримали за підозрою у хабарництві. Про це написала Дарина Синицька у «Полтавщині» з посиланням на вирок суду від 18 листопада.

Терентюк працював у правоохоронних органах з 2010 р. Після реформи його призначили оперуповноваженим відділення № 1 Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області. За 1,5 роки йому надали звання старшого лейтенанта поліції.

У матеріалах справи вказано, що у червні 2016 р. полтавець Анатолій Пярін вчинив крадіжку. Він вкрав із автомобіля жіночу сумочку з 920 грн.

Розслідування цього злочину проводив Терентюк та ще один поліцейський того ж відділення. Вони почали вимагати від Пяріна $2000. За ці кошти пропонували домовитися про закриття справи. Під кінець червня 2016 р. вони знизили суму до $1500.

Пярін звернувся до СБУ. Ті оснастили його муляжами грошей, сказали додати своїх і відправили на фіксацію передачі хабара.

Чоловік зустрівся із двома поліцейськими 5 липня. З собою мав мічені муляжі $900 та власні 2500 грн. Він сів у авто Kia Cerato, за кермом якого був другий поліцейський — спільник Терентюка. Сам же старший лейтенант був поряд — на пасажирському кріслі. Усі троє поїхали. Під час поїздки Пярін передав кошти. Він розповів слідчим та суду, що банкноти поклав у кепку — як йому наказав зробити Терентюк. Перед перехрестям вулиць Пярін вийшов з автомобіля. Там же працівники СБУ затримали Терентюка. При цьому його напарник встиг зреагувати. Він поїхав  і при цьому збив людину та зіткнувся із двома автомобілями. Судячи з показів свідків, цим збитим був працівник СБУ.

Оскільки напарник втік разом із грошима, то саме їх наявності та вилучення не вистачило для доведення вини Терентюка. Його адвокат Олександр Гончаренко зміг довести, що суміш, якою позначали кошти для хабара, могла потрапити на руки поліцейського під час привітання.

Окрім цього, більшість доказів прокурорів та слідчих суддя не прийняла як належні. Вони були або зібрані з порушеннями, або суд не зміг з ними ознайомитися. Зокрема, у двох документах була вказана різна сума, яку нібито вимагали поліцейські — $2000 та $1500. У суді не змогли відкрити на комп’ютері відеозапис затримання Терентюка. А поняті давали різну інформацію. Наприклад, один з них розповів, що з авто Kia вийшов і Пярін, і Терентюк, після чого спільник останнього втік. Інший же заявляв, що Терентюка витягли з машини правоохоронці і в його кишені були ті самі мічені купюри.

Крім того, від початку провадження проти поліцейських було відкрите за ч.3 ст. 368 ККУ (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Коли обвинувальний акт передали до суду, то Терентюку інкримінували інші злочини:

  • ч.2 ст. 190 ККУ (Шахрайство групи осіб за попередньою змовою);
  • ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 ККУ (Замах на підбурення до надання неправомірної вигоди).

Причиною зміни обвинувачення стало те, що слідчі з’ясували — поліцейські обіцяли не самостійно закрити справу проти Пяріна, а лише бути посередниками. Ці кошти за вирішення проблеми Терентюк зі спільником мали нібито передати начальнику слідчого відділення відділу № 1 Полтавського відділу ГУНП в Полтавській області та начальнику того ж відділу. При цьому, гроші вони не планували віддавати і про свої «справи» нікому з керівників не повідомляли.

У результаті суддя Наталія Крючко визнала Терентюка невинним за жодним із пред’явлених обвинувачень. Вона його виправдала та скасувала підписку про невиїзд.

Видання зазначило, що 15 липня 2016 р. Октябрський райсуд Полтави відсторонив Терентюка від посади на 1,5 місяці на час проведення розслідування. 29 липня його звільнили за результатами службового розслідування. Терентюк оскаржив це рішення, поновився на посаді та отримав компенсацію за час вимушеного прогулу.

ГУНП в Полтавській області подало на рішення Харківського апеляційного суду касаційну скаргу і виграло. Обласна поліція довела, що Терентюк неодноразово зустрічався із ймовірним злочинцем без відповідного доручення. Оскільки було місце для дисциплінарного проступку, Верховний Суд вирішив, що Терентюк все одно поводив себе так, як не мав поводити поліцейський. Остаточно його звільнили у березні 2018 року, а закріпив це рішення Верховний Суд 25 квітня 2019 р.

 

Viewing all 20923 articles
Browse latest View live


<script src="https://jsc.adskeeper.com/r/s/rssing.com.1596347.js" async> </script>