Верховний суд постановою від 26 березня залишив колишньому директору МКП «Основаніє» Сергію Бугріму виправданий вирок стосовно отримання 10% відкату за безперешкодне перерахування коштів підрядникам. Про це повідомляють «Наші гроші. Запоріжжя».

Згідно з матеріалами справи, «Основаніє» та ПП «Вира XXI» у грудні 2012 р. уклали угоду технічного обслуговування/ремонту ліфтів та диспетчерських систем. Через декілька місяців вони уклали аналогічну угоду вже строком до грудня 2013 року. Окрім цього, «Основаніє» тоді ж уклало подібну угоду ще й з ТОВ «КП Ліфт».

Слідство з’ясувало, що директор «Основанія» Бугрім вимагав хабар з обох фірм за безперешкодне перерахування коштів за виконані роботи. Так, у 2013-2014 рр. він отримував від «Вира XXI» 10% від перерахованих фірмі коштів, що у сумі склало 325 тис грн. Директор ТОВ «КП Ліфт», у свою чергу, в період з січня 2013 по серпень 2013 року передав Бугріму 172 тис грн.

У жовтні ж 2013 р. директор «Вира XXI», не маючи більше грошей для передачі хабарів, звернулась до поліції із заявою про неправомірні дії Бугріма. Там вона отримала мічені 35 тис грн., і у січні 2014 р. передала йому їх як хабар у службовому кабінеті. Після цього, Бугріма затримали і провели обшук у кабінеті. У шухляді знайшли мічені гроші. Після закінчення розслідування, прокурори звернулися до суду із обвинувальним актом стосовно Сергія Бугріма.

Під час судового розгляду справи захисники Бугріма вказували, що директор «Вира XXI» з’явилась без запрошення до кабінету та у кінці розмови залишила платіжки, потім, як виявилося, в них були мічені гроші. Бугрім ніколи не вимагав коштів ані у директора ТОВ «КП Ліфт», ані у «Вира XXI».

У підсумку суд визнав Сергія Бугріма невинуватим, а також відмовив директорам у стягненні завданої матеріальної шкоди – 268 тис грн. та 480 тис грн. Вказувалося, що слідів на руках Бугріма від мічених коштів не виявили. Більше того, мітку, передачу коштів і долучення до цього процесу директора «Вира XXI» розпочали без відповідної постанови прокурора. Зміст розмови між Бугрімом та директором свідчить про провокацію вчинення злочину стосовно Бугріма, оскільки він спочатку відмовляється від грошей, однак директор фірми продовжує його вмовляти і сама дістає згорнуті папери. До того ж, самі потерпілі вказували слідству, що після припинення передачі хабарів, надходження грошей за виконані роботи на їхні рахунки не припинилися.

Прокуратура із таким рішенням суду не погодилася, і звернулася до апеляції, а потім до касації. Вказувала, що для доказування злочину використовуються результати негласних слідчих дій, оформлені у виді протоколів; а не постанови прокурора, які були процесуальною підставою для її проведення. До того ж, у суді досліджували протокол слідчого про результати контролю за вчиненням злочину, в якому є посилання на постанову прокурора. Також суд частково викривив показання потерпілих. Однак, апеляція та касація погодилися з обґрунтуваннями суду першої інстанції, і залишили для Бугріма виправдувальний вирок. Суди вказували, що прокурор не надав відповідної постанови прокурора суду (розсекретив тільки перед апеляцією) та не вказав в чому полягає перекручування показань.

Влітку 2015 р. Жовтневий райсуд по цій справі вже визнавав Бугріма винним в одному епізоді – отримання хабара у січні 2014 року, оскільки по всім іншим епізодам доказами слугували лише показання директорів фірм. Тож Бугрім отримав рік умовного терміну. Однак, згодом апеляція відправила справу на новий розгляд, оскільки попередній суд, зокрема, не оцінив докази обвинувачення з точки зору законності та допустимості, а просто перерахував їх у вироку. І вже під час повторного розгляду справа дійшла до касації з остаточним виправданням.

ТОВ «КП Ліфт» належить Олександру Пархомчуку, Миколі Ахінько, Юрію Дідюку та Лідії Красницькій.

ПП «Вира ХХІ» належить Володимиру Косякову, з 2014 року фірма знаходиться у стані припинення. Раніше директором фірми була Ірина Ляшенко.

Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення АМКУ вирішила оштрафувати ПП «Львівдах» і ТОВ «Галицька магістраль» за антиконкурентні дії під час 11 тендерів. Про це написали «Наші гроші. Львів» з посиланням на рішення колегії від 26 березня.

Кожна фірма має сплатити по 748 тис грн. та не зможе брати участь у торгах протягом наступних трьох років.

ПП «Львівдах» і ТОВ «Галицька магістраль» у 2016-2017 рр. зустрілися на відкритих торгах 14 разів. Вперше «Наші гроші. Львів» написали про змовників у 2016 році. Йшлося про замовлення Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні поточного ремонту по заміні аварійних вікон у «Львівдах» за 297,5 тис грн.

Журналісти зафіксували, що засновники компаній-конкурентів мають інший спільний бізнес. Крім того, у договорах «Галицька магістраль» вказувала адресу у Новояворівську, де було прописане і підприємство «Львівдах». Коли до замовників приходили лише ці дві компанії, їх пропозиції взагалі залишались незмінними.

У 2017 році АМКУ розпочав розгляд справи про можливу змову на торгах цих двох компаній після звернення наших партнерів з ГО «Центр громадського моніторингу та досліджень».

Колегія встановила, що «Львівдах» і «Галицька магістраль» узгоджували свою поведінку під час участі у торгах, надавали фінансову допомогу один одному, використовували спільні засоби зв’язки і комп’ютерне обладнання, подавали свої пропозиції з однієї IP-адреси в основному із незначною різницею в часі. Під час розгляду справи вони не визнали, що вчинили порушення.

Власником ПП «Львівдах» є Іван Кіцила, у 2016-2018 роках фірма отримала замовлень на майже 28 млн грн. Основним власником ТОВ «Галицька магістраль» є Ярослав Олійник, ще 10% володіє Наталія Олійник, компанія підписала договорів на понад 17 млн грн у 2016-2017 рр.

Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області 8 квітня уклав угоду з ФОП Семьонов Ігор Олексійович щодо ремонту покрівлі двоповерхового корпусу літери «Б» Кегичівського ліцею Кегичівської райради вартістю 1,02 млн грн.

Про це написав «Харківський антикорупційний центр» з посиланням на дані системи «Прозорро».

Угоду уклали без проведення тендеру. Хоча раніше голова Харківської ОДА Юлія Світлична підписала розпорядження з рекомендацією для структурних підрозділів ХОДА, районних державних адміністрацій (їхніх структурних підрозділів), підприємств, організацій, установ, використовувати електронну систему «Прозорро» при здійсненні закупівель, а саме проводити аукціони під час визначення підрядника для проведення робіт на суму понад 50 тис грн.

Ігор Семьонов зареєструвався як ФОП лише 15 березня 2019 року.

З угоди відомо, що о профнастіл покрівельний ПК-35 планують купувати по 290 грн./кв.м. Хоча ринкові ціни майже втричі дешевші.

Антимонопольний комітет 10 квітня оприлюднив зобов’язання, які пропонує взяти на себе ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» для отримання дозволу на придбання компаній «Одесаобленерго» і «Київобленерго» у групи російських бізнесменів «VS Energy». Також АМКУ запропонував усім зацікавленим особам до 17 квітня надіслати інформацію, яка може вплинути на прийняття Комітетом рішення у справі по суті, йдеться у  оголошенні на сайті АМКУ.

«ДТЕК Нафтогаз» пропонує в обмін на дозвіл купити обленергозробити три речі:

• не пропонувати для обрання до Ради Оптового ринку електричної енергії України від Постачальників та Операторів системи розподілу більше двох кандидатів від підприємств, що пов’язані відносинами контролю з ПрАТ «Київобленерго» та АТ «Одесаобленерго», – з дати здійснення заявлених концентрацій до дати запровадження повномасштабного ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»;
• забезпечити придбання «Київобленерго» та «Одесаобленерго» електричної енергії для компенсації технологічних втрат на конкурентних засадах […] протягом трьох років з дати здійснення заявлених концентрацій;
• забезпечити розміщення «Київобленерго» та «Одесаобленерго» на власних веб-сайтах інформації про кожний факт відмови постачальникам електричної енергії в укладенні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та про причини такої відмови, – протягом трьох років з дати вчинення концентрації, починаючи не пізніше третього місяця з дати вчинення концентрації.

При цьому АМКУ відмітив, що «зазначені концентрації відбуваються на ринку розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами в територіальних межах Київської та Одеської областей, де розташовані належні електричні мережі».

Таким чином Антимонопольний комітет не зачіпає зв’язку обленерго з регіональними постачальниками електроенергії, що створені при кожному обленерго.

Також АМКУ не чіпатиме  питання активів групи ДТЕК в інших обленерго, які за підрахунками «Наших грошей» вже становлять 33% від усього ринку розподільчих компаній  в МВт·годинах, що припадають на частки акцій у всіх обленерго. При цьому Ахметов контролює 15% з 820 тисяч кілометрів усіх мереж України. З придбанням двох обленерго його частка зросте до 25%. А після поглинання усіх семи обленерго VSE матиме 42% або 344 тисячі кілометрів.

Прийом інформації на електронну адресу concentrations@amcu.gov.ua та поштою від зацікавлених осіб АМКУ веде до 17 квітня. Відтак Комітет зможе роглянут питання про концентрацію вже 18 квітня.

За законом «Про захист економічної конкуренції», якщо АМКУ матиме підстави для заборони концентрації, то він має повідомити про них учасників концентрації та дати їм 30 днів на надання пропозицій щодо зобов’язань, які готові взяти на себе учасники.

КП «Шляхрембуд» Харківської міської ради 10 квітня уклало угоду з ТОВ «Паркінг+» про поставку асфальтобетону на 519,68 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Закупівлю провели за переговорною процедурою, бо торги двічі відміняли через нестачу учасників, причому на перший тендер прийшов лише «Паркінг+» із ціною 520,00 млн грн.

Спершу договір уклали на 520,00 млн грн., але того ж дня ціну знизили до 519,68 млн грн.

Цьогоріч компанія «Паркінг+» поставить на свою базу відвантаження у Харкові 186 тис т різних асфальтобетонних сумішей власного виробництва за такими цінами із ПДВ:

• 150 тис т асфальтобетону щільного дрібнозернистого типу Б марки 1 на бітумі БНД 60/90 по 2 748 грн./т. Без урахування податку це відповідає найвищим цінам із кошторисів до 50 найбільших дорожніх угод 2018 року (детальніше у тексті «Скільки пиляють на асфальті підрядники «Укравтодору»);
• 16 тис т асфальтобетону щільного дрібнозернистого типу А марки 1 на бітумі БНД 60/90 по 2 604 грн./т;
• 10 тис т асфальтобетону щільного піщаного типу Г марки 1 на бітумі БНД 60/90 по 3 096 грн./т;
• 10 тис т суміші ЩМАС-15 по 3 486 грн./т. Без урахування податку це відповідає грудневій ціні суміші ЩМА-15 із ПАР на модифікованому бітумі на кубовидному щебені у 2 917 грн./т від ТОВ «Автомагістраль-Південь» для Сумської САД.

Товар відвантажуватимуть протягом доби після заявки з післяплатою протягом місяця, при цьому постачальник повинен забезпечувати можливість відвантажування 1 500-3 000 т асфальтобетонної гарячої суміші та 1 000-1 500 т суміші ЩМАС-15 на добу.

Ціна угоди на 0,1% нижча від очікуваної вартості відмінених торгів у 520,00 млн грн.

Переможця «Паркінг+» заснував та очолював до січня 2010 року Володимир Чумаков, нинішній директор Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міськради. Також Чумаков був радником мера Харкова Геннадія Кернеса з питань ЖКГ. Наразі офіційними власниками «Паркінг+» записано В’ячеслава Блінкіна (донедавна – бізнес-партнер дружини Чумакова), Олега Гончара та гонконгську фірму «Драгон Інвестмент Девелопмент Лімітед» («Dragon Investment Development Limited»).

Раніше частка Гончара належала Галині Давидовій, яка була партнеркою в кількох фірмах Андрія Шаптали, з яким вони разом отримували землю за «кооперативною схемою».

Усього з червня 2016 року «Паркінг+» отримав підрядів приблизно на 2,18 млрд грн.

ДП «Волиньвугілля» втратило 12,60 млн грн необоротних активів у зв’язку з придбанням у 2007 році 60% готелю у Трускавці, який до цього часу жодного разу не використовували за призначенням – для оздоровлення працівників шахт та їхніх сімей. Про це свідчить аудиторський звіт управління Західного офісу ДАСУ у Волинській області від 11 лютого.

У грудні 2007 року ДП «Волиньвугілля» сплатило ТОВ «Фірма Галбуд» 12,60 млн грн за 100% статутного капіталу ТОВ «Ренесанс».

Фактично підприємство придбало майно «Ренесансу» – 60% готелю у Трускавці, що на вулиці Суховоля, 72а. На час купівлі ринкову вартість готелю оцінили у 25,68 млн грн, з яких 60% майна (майже 15,40 млн грн) належали «Ренесансу», а потім – «Волиньвугіллю». Аудитори відмітили, що при передачі на баланс «Волиньвугілля» майна «Ренесансу» обов’язкової  інвентаризації не провели.

Невдовзі, у вересні 2008 року, була проведена ще одна оцінка майна «Ренесансу». Цього разу з’ясувалось, що ринкова вартість готелю складає не 25,68 млн грн, а – 8,35 млн грн. Фактично, придбаваючи наприкінці 2007 року 60% Готелю вартістю 15,40 млн грн, вже восени 2008 року «Волиньвугілля» володіло часткою вартістю всього 5,01 млн грн. Тобто, вартість інвестицій державного підприємства за півроку знецінилась на понад 10 мільйонів гривень.

«Вартість придбання активів «Волиньвугілля» була значно меншою від фактичної її вартості на ринку, що призвело до отримання збитків та вилучення (вимивання) державних фінансових ресурсів в сумі 12,60 млн грн, в тому числі від знецінення інвестицій на 7,58 млн грн», – пояснили аудитори.

З’ясувалось також, що фактично «Волиньвугілля» придбало не готельно-відпочинковий комплекс, а 60% частки у спільній діяльності ТОВ «Ренесанс» та ЗАТ «Трускавецькурорт» з реконструкції, експлуатації та надання санаторно-курортних, готельних послуг. Поряд з цим, не було досягнути основної мети придбання активу, а саме оздоровлення працівників шахт та їх сімей, а також пенсіонерів.

Оскільки останню податкову звітність ТОВ «Ренесанс» подавало ще за результатами 2012 року, з 2 грудня 2015 року фірма перебуває в стані припинення.

Серед інших негативів ситуації, що склалась, аудитори відмітили те, що будучи власником «Ренесансу», «Волиньвугілля» не володіло інформацією про припинення цього підприємства і жодних заходів з цього приводу не вживало.

Додамо, у 2008-му «Волиньвугілля» подавало до суду з позовом про розірвання договору із «Фірмою Галбуд», однак не спромоглось забезпечити власного представника на судовому засіданні. Суд відмовив у позові. Апеляційної скарги «Волиньвугілля» не подавало.

СБУ володіє даними про те, що власники білоруського Виробничого унітарного підприємства «Нафтобітумний завод» пов’язані з бізнесом у Росії. І через це «Нафтобітумний завод» був відхилений Фондом держмайна України з конкурсу щодо приватизації ПАТ «Центренерго».

Про це йдеться у протоколі постійної діючої робочої групи Фонду держмайна, що перевіряла на відповідність вимогам законодавства конкурсної документації учасників приватизаційного конкурсу ПАТ «Центренерго». Копію протоку ФДМУ надав у відповідь на запит нардепа Сергія Лещенко.

Протокол робочої групи ФДМУ датований 10 грудня 2018 року. З нього відомо, що за три дні до цього до ФДМУ надійшов лист СБУ, в якому було сказано, що безпосереднім власником ВУП «Нафтобітумний завод» (село Колеіна Мінської області, Білорусь) є білоруське ТОВ «Інтерсервіс», кінцевим бенефіціаром якого є громадянин Республіки Білорусь Микола Воробей. Він також є засновником та контролером ТОВ «Червоний Бір». А вже ця білоруська фірма на території Російської Федерації володіє ТОВ «Ресурс Танкер».

Також СБУ встановила, що співзасновником ТОВ «Інтерсервіс» є громадянин Білорусі Олександр Шакутін. Це керівник білоруського холдингу «Амкодор», підприємства якого є постійними контрагентами російської компанії «НК «Роснєфть». Стосовної останньої указом президента Петра Порошенка № 176/2018 від 21.06.2018 року застосовані трирічні санкції.

Ознайомившись з листом СБУ, робоча група ФДМУ прийшла до висновку, що «Нафтобітумний завод» як потенційний покупець подав на приватизаційний конкурс неправдиву документацію про себе.  Також було вказано, що компанія не надала копії документів для підтвердження права на одержання джерела надходження кошті для участі в приватизації. Також фінзвітність не була переведена на українську мову. Все це стало причиною, за якою ФДМУ не допустив «Нафтобітумний завод» до приватизаційного конкурсу.

Робочу групу очолював заступник в.о. голови ФДМУ Віталій Герц.

Після відміни конкурсу по приватизації «Центренерго» «Нафтобітумний завод» подав заяву в АМКУ про купівлю частки в статутному капіталі ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (Рівне), що перевищує 50%.

18 березня Антимонопольний комітет дозволив «Нафтобітумному заводу» купити українську фірму. Продаж дизельного трубопроводу було ініційовано після січневої зустрічі президента Білорусі Олександра Лукашенка з Віктором Медведчуком.

Сергій Лещенко повідомив про дані СБУ на круглому столі в антикорупційному комітеті Верховної Раді 11 квітня. Присутня на столі перша заступнця голови АМКУ Марія Ніжнік заявила, що у Комітету не було таких даних про причетність власників білоруської фірми до бізнесу в країні-агресорі. Ніжнік заявила, що АМКУ нібито направляв запити в СБУ і РНБОУ стосовно звязків «Нафтобітумного заводу», але не отримав відповіді.

У свою чергу держуповноважена АМКУ Агія Загребельська повідомила, що Комітет не звертався до СБУ до початку розгляду справи про концентрацію місяць тому. Перше засідання відбулось у четвер 14 березня, саме на тому засіданні пролунала інформація з відкритих джерел про претензії ФДМУ до білорусів. А вже у понеділок 18 березня АМКУ більшістю голосів прийняв рішення про дозвіл купівлі «Прикарпатзахідтрансу» білоруською фірмою. Таким чином АМКУ міг відправити запит в СБУ лише у четвер, а на очікування відповіді було відведено п’ятницю, суботу і неділю.

Нагадаємо, «Прикарпатзахідтранс» належав швейцарській фірмі «ITC Industry Trading Company SA» німця Анатолія Шефера, пов’язаного з угрупуванням Віктора Медведчука. Продажі палива з труби вже в самій Україні контролює компанія «Proton Energy» Ніссана Моісєєва, який також пов’язаний з Медведчуком.

Основним активом «Прикарпатзахідтранс» є трубопровід, по якому з Росії та Білорусі транспортують дизельне паливо в Україну та далі в Угорщину. Основним постачальником є «Роснєфть», яку очолює близький до Путіна Ігор Сєчін, а контрольний пакет компанії знаходиться у власності державного російського «Роснєфтєгаз».

Юрій Ніколов, Юрій Школяренко,  «Наші гроші»

Директор Волинського облавтодору, якого спіймали на отриманні хабара у розмірі 300 тис грн., отримав два роки умовного покарання. Про це повідомили «Волинські новини» з посиланням  на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 квітня.

У 2018 р. директор ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вимагав у підприємиці винагороду в сумі 300 тис грн. за надання дозволу та погодження укладення договору оренди будівлі і споруди охоронюваної стоянки автомобілів на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин км 382+000, загальною площею 7,7 тис кв м, що знаходиться у селі Оконськ Маневицького району. Приміщення необхідно було для розміщення кафе-бару з продажем підакцизних товарів.

Кошти мали бути передані службовим особам Державного агентства автомобільних доріг України та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»».

Обвинувачений, отримавши згоду на надання неправомірної вигоди в розмірі 300 тис грн., які, як він запевнив, необхідно надати в якості неправомірної вигоди службовим особам Державного агентства автомобільних доріг України та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»», усно вказав працівникам виробничо-кошторисного відділу ДП «Волинський облавтодор» підготувати пакет документів, необхідних для надання дозволу на передачу в оренду нерухомого майна та скерував відповідні документи до ПАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України».

У подальшому до підприємиці, яка хотіла взяти в оренду приміщення, зателефонувала представник ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» та повідомила про необхідність прибути для укладання договору оренди. Згодом директор облавтодору підписав договір оренди нерухомого майна про надання у строкове платне користування будівлі і споруди охоронюваної стоянки автомобілів.

У вересні директор облавтодору, перебуваючи на автостоянці поблизу гіпермаркету «Там-Там», отримав від підприємиці 300 тис грн., які ніби то призначались для надання у якості неправомірної вигоди службовим особам Державного агентства автомобільних доріг України та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» за надання дозволу та погодження укладення договору оренди. Хоча насправді директор облавтодору не мав наміру передавати комусь гроші, а лише обманом прагнув ними заволодіти.

Обвинувачений та прокурор уклали угоду про визнання винуватості. В результаті, суд визнав директора Волинського облавтодору винним та за ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). За цією статтею він призначив 10,2 тис грн. штрафу. Натомість за ч.3 ст. 190 КК України (шахрайство) призначив директору облавтодору як остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, однак замінив його на умовний термін на 2 роки.

Від «Наших грошей»:         

У 2018 році директором ДП «Волинський облавтодор» був Микола Янчук. З посади він звільнився у березні цього року. У преамбулі до вироку Янчук вказаний не працюючим.

Потерпіла сторона у цій справі – підприємиця Алла Цалай.

ТОВ «Захистпром Трейд» у січні-березні за результатами тендерів отримало чотири підряди державних шахтоуправлінь щодо поставки гірничорятувального устаткування на загальну суму 50,34 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

ДП «Первомайськвугілля» зробило компанії замовлень з авансом у розмірі 100% на 22,61 млн грн., ПАТ «Лисичанськвугілля» – на 19,09 млн грн., ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» – на 5,22 млн грн., а ДП «Торецьквугілля» – на 3,42 млн грн.

Саморятівники шахтні ізолюючі ШСС-1П KS виробництва «Dezega SP» (Туреччина) коштують по 9 500 грн., саморятівники ізолюючі учбові ШСС-1Т2 – по 8 000 грн., а регенеративні патрони С37.03.000 до учбових саморятівників – по 3 340 грн.

У 2017 році ДП «Селидіввугілля» замовляло іншій фірмі подібні саморятівники старої моделі ШСС-1П на 13% дешевше – по 8 400 грн. Нині у вільному продажу вони коштують 3 960 грн. без ПДВ. З урахуванням 20% податку це вдвічі дешевше за тендерну ціну.

Переможець у складі тендерних пропозицій завантажив дозвіл на використання і протокол випробувань як конфіденційні документи через конкуренцію між підприємствами.

Сума угод на 0,2% нижча від загальної очікуваної вартості закупівель у 50,46 млн грн.

Поліція Львівської області в липні 2018 року розпочала кримінальне провадження щодо можливої розтрати коштів посадовцями ДП «Львіввугілля» при закупівлі саморятівників ШСС-1П KS у «Захистпром Трейду». За даними слідства, шахтарі, нібито маючи змогу купити саморятівники ШСС-1П KS по 7 119 грн., придбали їх у «Захистпром Трейду» за значно завищеною ціною 9 500 грн. Тим самим могли бути розтрачені бюджетні кошти в орієнтовному обсязі 6,31 млн грн. (9 500 грн. – 7 119 грн. = 2 381 грн. x 2 650 шт.). У грудні 2018 року суд призначив товарознавчу експертизу щодо того, якою була ринкова вартість саморятівника шахтового ізолюючого ШСС-1П KS на 20 листопада 2017 року.

Нині єдиним конкурентом було столичне ТОВ «ДТК-Трейдінг» краматорчанки Надії Черкас, яким керує Людмила Тимофєєва. Ніхто не знижував ціну під час аукціонів.

«Захистпром Трейд» заснований у Києві наприкінці 2016 року. Його першою власницею була прописана у Вугледарі на Донеччині Веста Гайдук, а потім фірму перереєстрували на донеччан Сергія Ракітянського (99%) та Сергія Кулакова (1%). Відомо, що Веста Гайдук працювала на вугледарській Шахті «Південнодонбаська №3», що раніше входило до складу «Донецької вугільної енергетичної компанії» (ДВЕК), яка лишилася на окупованій терористами території Донецької області. Там же працював її чоловік Олег Гайдук.

Сергій Ракітянський працював у ТОВ «Альфа-Спорт» скандального донецького забудовника Ігоря Поберія. Сергій Кулаков володіє ТОВ «Спецтранс» з батьком і братом – Віктором і Костянтином Кулаковими. Контактний номер фірми 0623829927 також використовує ТОВ «Компанія «Гірничі машини», зареєстроване на панамську «Севард Трейдінг Інк.» («Sevard Trading Inc.»). Остання входить в орбіту впливу Рината Ахметова. Керівником «Компанії «Гірничі машини» є Юлія Рибалка, відома як бухгалтер холдингу Ахметова й контактна особа ПрАТ «НВК «Гірничі машини» Ахметова. Раніше «Компанія «Гірничі машини» була зареєстрована на згадуваних Костянтина та Віктора Кулакових.

Усього з травня 2017 року «Захистпром Трейд» отримав підрядів на 403,37 млн грн., майже всі – у державних шахтоуправлінь щодо саморятівників і регенеративних патронів.

Раніше фактичним монополістом таких тендерів було ТОВ «Компанія Промторг».

Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області у березні за результатами тендерів уклала три угоди з ТОВ «БМБуд» про поточний дрібний ремонт і експлуатаційне утримання автодоріг на 58,83 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Цьогоріч ремонтуватимуть і утримуватимуть такі дороги державного значення:

• за 22,00 млн грн. – Т-09-10 Бурштин – Калуш (км 0+000 – км 32+862);
• за 20,83 млн грн. – Н-18 Івано-Франківськ – Бучач – Тернопіль (км 0+000 – км 33+266);
• за 16,00 млн грн. – Т-09-03 Галич – Підгайці – Сатанів (км 0+000 – км 12+722).

Гарантійний строк на розмітку полімерною стрічкою становить п’ять років, на розмітку пластиком – три роки, на розмітку фарбою – півроку, на інші роботи з утримання – рік.

На заробітну плату піде по 7-10%, а на прибуток – по 4-6% загальної вартості підряду.

У результаті активних торгів сума угод, укладених із фірмою-переможцем «БМБуд», виявилась утричі нижчою від загальної очікуваної вартості закупівлі у 173,82 млн грн.

При цьому спершу в підсумкових відомостях ресурсів «БМБуд» пропонував ринкові ціни, а після аукціону в більшості рядків протоколів узгоджених цін на матеріальні ресурси вказав однакову ціну 1,20 грн./од. із ПДВ незалежно від виду матеріального ресурсу.

Наприклад, легкі чавунні люки для колодязів спершу у відомості коштували по 1 486 грн. без доставки і ПДВ, а згодом у протоколі були записані по 1,20 грн. із доставкою і ПДВ.

Це може свідчити про те, що фірма знала, які послуги замовник дійсно замовлятиме переможцю, і знижувала ціну на аукціоні за рахунок послуг, які не замовлятимуться.

Конкурентами на всіх тендерах були ДочП «Івано-Франківський облавтодор» і ТОВ «ПБС», на найбільшому – ТОВ «ПМК-88», на середньому – ТОВ «Техно-Буд-Центр», ПП Фірма «Явсон» і ПрАТ «Хмельницьке шляхово-будівельне управління №56».

Нагадаємо, «БМБуд» зареєстрований менше двох років тому в Тернополі й неодноразово фігурував у матеріалах «Наші Гроші.Львів». Відомою фірма стала завдяки підписанню в травні 2018 року 177 угод щодо ремонту доріг загальною вартістю 27 млн грн. Дороги поділили на ділянки по 40 метрів, щоб уникнути проведення конкурсних процедур. Така схема стала можливою завдяки тому, що підприємство контролював тодішній керівник Тернопільської САД Богдан Юлик. Офіційними власниками фірми були його друзі Андрій Самарик та Олександр Івахів – тренери місцевих спортклубів. У серпні 2018 року єдиним власником «БМБуду» став Євгеній Бєлаш, а саме підприємство змінило місце реєстрації.

Детальніше про це читайте у тексті «Спортсмени з великої дороги» від «НГ.Львів»

Усього з травня 2018 року переможець отримав підрядів на 657,56 млн грн., з яких 477,02 млн грн. – у Тернопільської САД, а 58,83 млн грн. – уперше у Івано-Франківської САД.

Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення органу оскарження АМКУ щодо дискримінаційності вимоги до учасників підтверджувати досвід виконання аналогічних договорів протягом конкретного періоду із долученням відгуку від Замовників. Про це свідчить рішення суду від 26 березня.

Мова про тендер від 2018 року щодо замовлення послуг з комплексного обстеження шляхопроводу на перетині вулиці Миропольської з Броварським проспектом і Святошино – Броварською лінією метрополітену біля станції метро «Чернігівська» у Києві. Замовником виступило Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів у шляхів Києва «Київавтошляхміст». Очікувана вартість замовлення становила 300 тис. грн.

На етапі подання конкурсних пропозицій державний «Криворізький експертно-технічний центр держпраці» оскаржив в АМКУ дискримінаційні вимоги тендерної документації торгів. «Київавтошляхміст» вимагав, аби учасники тендеру підтвердили листами-відгуками досвід виконання аналогічного договору протягом 2016-2017 років на замовлення розпорядника бюджетних коштів.

Тендерна колегія підтримала скаржника, зобов’язавши замовника внести правки в частині вимог.

Отримавши підтримку в АМКУ, скаржник був допущений до аукціон у і виграв його із ціновою пропозицією у 100 тис. грн. Однак, зачепившись за назву довідки про виконання аналогічних договорів, відмінну від затребуваної замовником, замовник вже після торгів відхилив заявку ДП «КЕТЦ».

Комунальники уклали договір із ТОВ «НВП Мостовий центр» вартістю 296 тис. грн. А самі пішли до суду із позовом проти тендерної Колегії АМКУ про скасування рішення регулятора у межах спірної закупівлі.

У «Київавтошляхмісті» пояснили суду, що були змушені виконати вимоги АМКУ та внести зміни до документації, щоб вчасно виконати обстеження шляхопроводу та оцінити стан споруди. Проте початкові вимоги до учасників, переконав позивач, були об’єктивними і мали спонукати виконавців робіт підвищити власну конкурентну спроможність.

Також з’ясувалось, що у 2017 році «Київавтошляхміст», за результатами проведення «КЕТЦ» робіт, висловлював претензії останньому з приводу якості їх виконання. Як пояснив підрядник, у відповідь на претензії він усунув виявлені недоліки з метою «збереження договірних відносин», однак жодної відповіді від замовника не отримав. Тож без оскарження кваліфікаційних вимог замовника, компанія насправді не могла взяти участь у торгах.

Проаналізувавши доводи сторін, суд вирішив, що вимога про аналогічний досвід у 2016-2017 роках не є дискримінаційною, адже її метою є підтвердження досвіду виконання основних видів робіт за кожен рік. Також не дискримінаційним є те, що замовник бажає пересвідчитись у якості їх виконання.

Таким чином, суд задовольнив позов «Київавтошляхмісту», визнавши протиправним та скасувавши спірне рішення тендерної Колегії АМКУ.

ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» («КД МППЗТ») Мінінфраструктури 18 березня за результатами тендерів уклало три угоди з ТОВ «Європейські транспортні традиції» («ЄТТ») про ремонт вагонів на загальну суму 59,40 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Цьогоріч виконають:

• капітальний ремонт із продовженням терміну експлуатації 42 універсальних вагонів-платформ, 28 хоперів-дозаторів і 12 думпкарів;
• капітальний ремонт із продовженням терміну експлуатації та поновленням або наданням нових номерів, з подальшою реєстрацією у базі АБД ПВ ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця» 42 універсальних вагонів-платформ, 28 хоперів-дозаторів і 12 думпкарів.

Роботи проводитимуть у вагоноремонтних депо ПАТ «Укрзалізниця» у Помічній Кіровоградської обл. і Смілі Черкаської обл., які є субпідрядниками з 18 лютого.

Переможець отримав усі підряди без конкуренції, бо більше ніхто не прийшов на торги.

Сума угод на 3% нижча від загальної очікуваної вартості закупівель у 60,98 млн грн.

Закупівлі провели з другої спроби. Перші тендери відмінили через нестачу пропозицій, оскільки на них прийшов тільки нинішній переможець «ЄТТ» із такими ж цінами.

«КД МППЗТ» проводить закупівлі за допороговою процедурою, бо не вважає себе замовником у розумінні закону «Про публічні закупівлі», здійснюючи діяльність на комерційній основі. Це означає, що його тендери неможливо оскаржити в АМКУ.

Столична фірма «Європейські транспортні традиції» зареєстрована в жовтні 2018 року під назвою «Корлан Фінанс», її власником було ТОВ «Бізнес пропозиції» Володимира Пальчика і Валерія Резніка. У лютому назва змінилася на нинішню, а засновницею стала Тетяна Голікова з Оріхова Запорізької обл. Директором спершу став Олексій Лига, а потім сама Голікова.

Переможець підтвердив досвід листом про договір від 2 лютого 2019 року з ТОВ «Вагон Ремонт Комплект Донбас» про капремонт вагонів за 38 тис грн. Компанія-замовник із Попасної Луганської обл. належить Віталію Царенку і ПП «ВВ-Плюс» Антоніни Зоріної.

Нагадаємо, у 2018 році «КД МППЗТ» без конкуренції замовляло запорізькому ТОВ «Вагоноремонтне підприємство Ремтрансдор» ремонт вагонів у залізничних депо.

Першим керівником «ВРП Ремтрансдор» був Руслан Чернов, який раніше володів нині ліквідованим ТОВ «Торговий дім «Попаснянський вагоноремонтний завод» з Олександром Куліковим, Наталією Остановською, Леонідом Тоценом та Олегом Якимовським. Останній колись очолював ДП «Укрзалізничпостач», а нині працює головним інженером замовника – «Київ-Дніпровського МППЗТ».

Основним власником однойменного ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» з Лисичанська Луганської обл. є донецьке ТОВ «Аврора Лтд». Раніше останнє контролював нардеп від Партії регіонів Антон Приходський, близький до Віктора Януковича. Нині її власником є ПАТ «Альтана Капітал», яке через вірґінську «Altana Limited» належить донеччанці Олені Амітан (раніше ПАТ належало Ігорю Прасолову з оточення Януковича), криворіжанка Марина Бескровна і ТОВ «Спецукрпостачання». Останнє записане на кіпрську «Юмістреко Холдінгз Лтд», чиїм бенефіціаром є Панагіотіс Маратефтіс.

Антимонопольний комітет 11 квітня розпочав розгляд справи про надання дозволу компанії «Private Limited Liability Company Metinvest B.V.» (Нідерланди) на придбання акцій «Дніпровського коксохімічного заводу» (м. Кам’янське, Дніпропетровська обл.).

Група компаній «Метінвест», що входить до групи СКМ Ріната Ахметова, подала заявку в АМКУ про дозвіл на придбання одного з провідних коксохімічних підприємств ще у вересні 2015 року. Власну зацікавленість у активах цього заводу у «Метінвесті» пояснювали «проблемами із забезпеченням коксом у зв’язку з подіями на сході України».

На той час завод носив назву ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» і був підконтрольний російській гірничо-металургійній групі «Євраз» Романа Абрамовича через кіпрську фірму «Lanebrook limited». У 2018 році Абрамович розділив долі з партнерами у «Євразі» разом з появою інформації про плани Великобританії обмежити права близьких до Володимира Путіна бізнесменів – Романа Абрамовича, Олега Дерипаски, Алішера Усманова, братів Аркадія і Бориса Ротенбергів, Ігоря Сечіна.

Наприкінці 2013 році у СМІДА акціонерами «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» були вказані вже чотири фірми з частками по 23,64% – кіпрські «Мастінто Трейдінг Лтд», «Місандайко Холдінгз Лтд» та «Салюрекс Лімітед», а також компанія з Віргінських островів «Алтана Лімітед».

За даними джерел «Комерсанта», кіпрські фірми «Salurex Limited», «Misandaiko Holdings Ltd», «Mastinto Trading Ltd» представляли інтереси акціонерів «Evraz», а «Altana Limited» – українську інвесткомпанію «Altana Capital».

Відомо, що на «Алтана Лімітед» та «Місандайко Холдінгз Лтд» разом із компаніями «Metinvest B.V.» та «Treimur Investments» влітку 2018 року були записані акції «Донецьксталі». Основними акціонерами «Metinvest B.V.» є «СКМ» (71,24%) Ріната Ахметова і «Смарт-Холдинг» (23,76%) Вадима Новінського.

У листопаді 2014 року «Метінвест» заявку на дозвіл про концентрацію у Комітет із захисту конкуренції Сербії, яка була задоволена у грудні того ж року.

У сербському рішенні від 8 грудня 2014 року було вказано, що

«Метінвест Б.В. має намір придбати 94,5536% капіталу цільової компанії від групи продавця та поточного власника об’єкта придбання, які зазначені як іноземні компанії: […] 1, […], […] та [. ..].»

Назви чотирьох іноземних компаній з боку продавця там приховані. Також у сербському рішенні відсутні вказівки на належність продавця взагалі, і до Романа Абрамовича зокрема. В українській СМІДА досі вказані акціонерами ті три кіпрські і один віргінський офшор, що там фігурують з кінця 2013 року.

За даними російського «Комерсанту», «Євраз» передав Дніпродзержинський коксохім під управління «Метінвесту» ще у 2015 році, «однак швидкого завершення операції по зміні власника на ринку не чекають у світлі непростого фінансового положення “Метінвесту”».

У свою чергу Антимонопольний комітет України з 2015 року кілька разів повідомляв про продовження дослідження обставин концентрації, не надаючи дозволу на придбання.

Весною 2018 року з’являлась інформація, поширена від імені генерального директора «Метінвесту» Юрія Риженкова, щодо отриманої від АМКУ відмови у наданні дозволу на концентрацію. Однак, у Комітеті відзначали, що не приймали жодного рішення у справі, позаяк продовжують вивчати вплив концентрації на ринок коксу та коксохімічної продукції. Тоді голова АМКУ Юрій Терентьєв повідомляв, що Metinvest може взяти на себе односторонні зобов’язання, що нівелюють ризики монополізації.

«Якщо ці зобов’язання будуть ефективними, угода може бути дозволена», – повідомляв Терентьєв журналістам 24 квітня 2018 року.

Після того питання концентрації коксохіму у публічній площині не звучало і з’явилось у порядку денному засідання АМКУ від 11 квітня.

Довідково:

Паралельно з процесом отримання дозволу на придбання заводу Абрамовича в АМКУ, відбувались зміни всередині владної вертикалі заводу. У 2017 році відбулась зміна назви підприємства, а також змінили наглядову раду.

У квітні 2018 року було звільнено Павла Рафальського з посади гендиректора підприємства, а призначено – Євгена Дідуся, відомого як екс-директор ТОВ «НВО “Інкор і Ко”» з групи «Метінвест».

За даними видання «Новое время», з 2014 року Ахметов скупив активів на 22 млрд грн. Це, зокрема, нові обленерго, шахти, сонячні електростанції, металургійні заводи, хімічне виробництво.

Юрій Ніколов, Юлія Костюк, “Наші гроші”

Фірми шефа, колег та однокурсника Філатова. Хто заробляє на захисті України в міжнародних судах на тендерах Мін’юсту

«Наші гроші» підрахували, скільки грошей за даними системи Prozorro пішло в українські фірми за представництво України в міжнародних судах у 2017-2018 роках на тендерах Міністерства юстиції.

За період із 2017 по 2018 роки у Міністерстві юстиції відбулося 24 тендери із залученням українських юристів. Загальна сума контрактів: $27,26 млн та 0,67 млн. євро. Сукупно в українські компанії зайшло $4,25 млн та 41,4 тис євро. Інші гроші потрапили до закордонних юристів. Детальний розподіл грошей по конкретних фірмах наприкінці тексту – у таблиці.

Що таке представництво України в міжнародних судах? Це коли Україна судиться з кимось на міжнародній арені, як, наприклад, за скіфське золото у Нідерландах. Або коли хтось судиться з Україною, як, наприклад, фігуристка Оксана Баюл. У кожному такому процесі має бути фірма чи адвокат тієї країни, де відбувається суд, бо треба знати місцеві закони. Але також необхідна українська фірма-посередник, бо в певній частині справи обов’язково буде застосовано українське законодавство.

За процедурою Мін’юст проводить тендер, на який приходять міжнародні компанії. Найчастіше буває так: українська фірма-посередник моніторить такі тендери, шукає собі міжнародну компанію, домовляється з нею про посередництво, і потім міжнародна компанія подає заявку на тендер. Торги по одній справі зазвичай достатньо виграти лише раз. Потім послуги міжнародної компанії будуть продовжувати через нові тендери за переговорною процедурою: тобто, коли є лише один учасник – компанія, яка вже вела справу і знає всі її особливості.

Втім, саме тут відкривається простір для маніпуляцій, оскільки Мін’юст проводить закупівлю послуг юристів лише на бюджетний рік, а не на всю справу. Відтак переможцю на початку достатньо запропонувати будь-яку найнижчу ціну, щоб виграти первинний тендер. Оскільки міжнародні арбітражі за участі держави тривають у середньому 3-4 роки, у наступні роки, коли треба “дозакуповувати” юридичні послуги, закупівля відбувається без будь-якої конкуренції. Тож переможці першого тендеру себе вже не стримують, пропонуючи державі бюджети в рази, якщо не в десятки разів, більші за первинний.

Для людини з вулиці цифри у мільйони доларів, що йдуть на захист України – захмарні. Утім, представництво в міжнародних і іноземних судах та арбітражах справді коштує дорого. Фахівців на ринку небагато, саме їх і наймає Міністерство юстиції. Утім, справи бувають різні: є завідомо програшні, на які, якого б юриста не поставили, він однаково програє, відтак, взяти участь у такому тендері – це просто покласти собі гроші в кишеню. А є справи, де виграш можливий за важкої роботи команди, і така робота справді коштує тих грошей, які за неї платять.

Заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов

«Наші гроші» не беруться оцінювати якість захисту України в судах. Але це не значить, що про такі закупівлі писати не треба.

По-перше, це цікаво для учасників ринку.

По-друге, ми спостерегли цікаві зв’язки між залученими українськими юристами і заступником глави Адміністрації Президента Олексієм Філатовим.

Голова ЦВК Тетяна Сліпачук

Отже, $2,33 млн пішло у ТОВ «Саєнко Харенко», де ще донедавна працювала  голова Центральної виборчої комісії Тетяна Сліпачук. У 2017 році Сліпачук значилася співбенефіціаром адвокатського об’єднання «Саєнко Харенко».  ЗМІ пов’язують Сліпачук із Банковою, оскільки адвокатка була членом конкурсної комісії з обрання директора Державного Бюро Розслідувань за квотою президента Порошенка. У 2004-2011 роках Сліпачук працювала у «Василь Кісіль і Партнери» – була партнером, керівником практики міжнародної торгівлі та міжнародного арбітражу. З 2004 по 2014 рік у «Василь Кісіль і Партнери» трудився заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов, з 2007 року будучи там партнером, аж до переходу в АП.

Керуючий партнер «Lexwell & Partners», однокурсник Олексія Філатова Андрій Колупаєв

$1,09 млн по договорах пішло на Адвокатське об’єднання «Юридична фірма «Лексвел і партнери». Структур, які в своїй назві містять «Лексвел і партнери», в Києві – до десятка. Одна з них, ТОВ «Адвокатське об’єднання «Лексвел і партнери», зареєстрована за адресою Київ, провулок Рильський, 6. На 10-му номері цієї ж вулиці – Міністерство юстиції. Компанія «Lexwell & Partners», як сказано на її власному сайті, створена в процесі реорганізації фірми «Василь Кісіль і Партнери» – структури, де раніше працював Олексій Філатов. Керівником і співвласником «Лексвелу» є Андрій Колупаєв. Згідно до списку випускників Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка (1998 рік) Колупаєв був однокурсником Олексія Філатова, а також екс-заступника міністра юстиції Сергія Шкляра та очільника Антимонопольного Комітету України Юрія Терентьєва.

$462  тис пішли по договорах у  Юридичну компанія «Engarde». Керуючим партнером компанії значиться Ірина Назарова. До створення «Engarde» вона була партнером юрфірми «Астерс», ще раніше – партнером адвокатського об’єднання «Сергій Козьяков і Партнери», працювала радником очільника Фонду держмайна. Старшим партнером компанії значиться Андрій Вишневський. Він був членом наглядових рад «Метінвесту» Ріната Ахметова, ПрАТ «Смарт-Холдинг» Вадима Новинського, «Агрокомбанку» Анатолія і Володимира Дроботів. У 1990-их роках працював заступником голови відділу міжнародної економіки та консультацій Торгово-промислової палати України і радником Міністра приватизації України.

$215 тис пішло в одну з найстаріших українських юридичних фірм «Василь Кісіль і Партнери». 70-річний Василь Кісіль входить до складу Ради з питань судової реформи при Президентові України. У 2004 році до Адвокатського об’єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» приєднався Олексій Філатов. У 2007 році Філатов очолив в Адвокатському об’єднанні практику вирішення спорів. Припинив участь в АО у 2014 році в зв’язку з переходом на державну службу.

$160 тис пішло в Адвокатське об’єднання «Ел сі еф».  Чутки на ринку пов’язують цю компанію з нардепом від БПП Олександром Грановським. Партнер компанії Ганна Огренчук є членом Ради з питань судової реформи при Президентові, у деклараціях кількарічної давнини Огренчук значиться дружиною Романа Самсіна, судді Київського апеляційного господарського суду,  батько Романа Самсіна – екс-голова ВККС Ігор Самсін. Як повідомили «Наші гроші» в «LCF Law Group», із листопада 2017 року Огренчук вже не є дружиною Самсіна-молодшого. Також в «LCF» заперечили чутки щодо зв’язку з депутатом Грановським.

41 тис. євро зайшли в Адвокатське об’єднання «Сергій Козьяков та партнери». Сергій Козьяков 2014 року обраний головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. На час свого головування він призупинив свою діяльність в якості адвоката. Нещодавно Козьяков став фігурантом сюжету «Слідства. інфо»: був зафіксований  на дні народження судді Окружного адміністративного суду Києва Євгенія Аблова, якого незабаром має перевіряти на доброчесність. Козьяков також значиться членом Ради з питань судової реформи при Президентові України. На даний час партнерами АО «Сергій Козьяков і Партнери» є Микола Подпалов, Андрій Карнаухов та дочка екс-гендиректора Київського виробничого об’єднання «Завод Арсенал» Наталія Ісаханова.

Володимир Кондрашов, Аліна Стрижак, «Наші Гроші»

Закарпатське територіальне відділення АМКУ наклало 330 тис. грн штрафу на ТОВ «Лісбер» та підприємців Василя Рубіша та Тіберія Пасербовича, які розіграли п’ять тендерів на поставку деревини медзакладам загальною очікуваною вартістю 2,27 млн грн. Про це свідчить рішення відділення від 7 березня.

Закарпатське ОТВ АМКУ проаналізувало загалом п’ять закупівель, замовниками яких виступили КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Великоберезнянської райради» та чотири рази – Відділення охорони здоров’я Великоберезнянської РДА Закарпатської області. Йшлося про придбання паливної деревини.

На кожен з тендерів одна і та ж трійка учасників приходила по двоє у різних комбінаціях. Мова про ТОВ «Лісбер» та підприємців Василя Рубіша і Тіберія Пасербовича.

З’ясувалось, що засновниками «Лісбера» є згадувані Рубіш та Пасербович, який також виступає керівником підприємства, і між ними усіма, як ФОПами та підприємством, існують тісні господарські зв’язки. Також вони пов’язані через ТОВ «РІЧ-ПЛЮС», де засновниками виступають Рубіш та Пасербович, та ТОВ «ВУДАКС» Пасербовича, а свої податкові звітності надсилають на поштові скриньки органів ДФС з однієї ІР-адреси.

В основу доказової бази про змову підприємців та «Лісбер» також лягло те, що «Лісбер» та Рубіш використовували одні і ті ж реєстраційні дані при подачі тендерних пропозицій, а їхні документи у складі конкурсних пропозицій містили однакові особливості.

Дії суб’єктів господарювання відділення кваліфікувало як антиконкурентні узгоджені, що призвели до спотворення результатів торгів. ТОВ «Лісбер» отримало 137 тис. грн штрафу, Василь Рубіш – 83 тис. грн та Тіберій Пасербович – 110 тис. грн.

Додамо, за даними «Прозорро», ТОВ «Лісбер» з початку 2018 року підписало договорів щодо поставки деревини та виконання робіт, пов’язаних з лісництвом, на загальну суму 3,84 млн грн. Підприємець Пасербович, з осені 2017, – на  2,62 млн грн. Щодо Рубіша, то він лише складав конкуренцію, жодного разу не беручи на себе підряди.

Порушники зобов’язані сплатити призначені їм штрафи упродовж двох місяців, а також – не зможуть брати участь у конкурентних публічних закупівлях протягом наступних трьох років.

Окружний адміністративний суд міста Києва під час розгляду позову щодо зобов’язання координаторів коаліції внести Прем’єр-міністру  пропозиції щодо кандидатури Міністра охорони здоров’я, задовольнив частково клопотання позивача Андрія Деркача про витребування доказів щодо складу коаліції. Про це ще 6 березня повідомила прес-служба Окружного адміністративного суду міста Києва.

Зокрема, суд ухвалив витребувати у Верховної Ради України,  Апарату Верховної Ради України, коаліції депутатських фракцій у парламенті відомості, станом на 28 лютого 2019 року, із зазначенням прізвищ, імен, по батькові народних депутатів, що входять до складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, яка діє на підставі угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27 листопада 2014 року. Відповідну інформацію суд ухвалив витребувати і у координаторів коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України «Європейська Україна» Артура Герасимова та Максима Бурбака.

Витребувані матеріали або письмові пояснення із зазначенням неможливості надання суду витребуваних доказів повинні були подані у строк до 12 березня.Андрій Деркач подавав позов до суду ще у грудні 2017 року.

Після нього позов стосовно Супрун подава нардеп Ігор Мосійчук, суд відклав підготовче засідання по цій справі до 15 квітня 2019 року.

Як відомо, Деркач просить суд, визнати протиправною бездіяльність координаторів коаліції щодо незабезпечення внесення коаліцією депутатських фракцій Прем’єру-міністру України пропозиції щодо кандидатури Міністра охорони здоров’я.  Також позивач  просить зобов’язати Артура Герасимова та Максима Бурбака, як координаторів коаліції забезпечити внесення коаліцією пропозиції прем’єру щодо кандидатури Міністра охорони здоров’я.

Від «Наших грошей»: Суд може встановити факт відсутності коаліції без вирішення справи по суті, надавши на окремий запит відповідне роз’яснення.

Це роз’яснення дозволить майбутньому президенту України відразу після інаугурації видати указ про розпуск Верховної Ради на підставі відсутності коаліції, не чекаючи оголошення про це від голови ВР Андрія Парубія, що входить до числа прихильників поки ще діючого президента України Петра Порошенка.

АТ «Укртрансгаз» 18 березня за результатами тендеру замовило ТОВ «Інтрасистемс» телекомунікаційну систему за 88,86 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До 17 квітня в апарат управління «Укртрансгазу» в Боярці поставлять апаратно-програмний комплекс захисту мереж від сучасних мережевих загроз Cisco Firepower.

Гарантійний строк становить рік після введення дію та півтора року після поставки.

Переможна пропозиція всього на 1% нижча від очікуваної вартості закупівлі.

Створена в 2016 році столична «Інтрасистемс» зі статутним капіталом 1,00 млн грн. належить киянці Олесі Венгер, керує нею Андрій Шевченко. Із листопада 2018 року фірма отримала підрядів НАБУ, «Укртрансгазу» і ДП «НЕК «Укренерго» на 90,26 млн грн.

Олеся Венгер раніше була відома як головний бухгалтер ТОВ «Уорд Хауел Україна» Ігоря Кабузенка. Восени 2018 року воно отримало два підряди ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо послуг рекрутингових агенцій щодо пошуку персоналу: керівника вищої ланки за 11,80 млн грн. і незалежного директора наглядової ради АТ «Укрнафта» за 2,65 млн грн.

Крім того, «Уорд Хауел Україна» підбирала персонал для «Укренерго» за 840 тис грн. і першого заступника гендиректора КП «Київське інвестиційне агентство» за 30 тис грн.

Єдиним допущеним конкурентом було ТОВ «Інфосейф Інноваційні технології» Віктора Жори і Катерини Дутканич, яке пов’язане з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Медирент». «Медирент» фігурує у справі про розтрати в Мін’юсті та «Укртрансгазі» і розробив за 0,83 млн грн. Єдину базу даних звітів про оцінку ФДМУ, платний доступ до якої оцінювачам і нотаріусам забезпечують чотири приватні електронні майданчики, що пов’язані між собою і мають один програмний код. Також «Медирент» володіє патентом на софт, завдяки якому посередницькі майданчики мають доступ до бази ФДМУ.

До нинішнього тендеру не допустили дві фірми. ТОВ «Центр системної інтеграції» надало відгук лише до одного з двох аналогічних договорів, а банківська гарантія ТОВ «АйТі-Солюшнс» не містила вказівки на непередаваність та неможливість переуступлення зобов’язань по банківській гарантії без попередньої згоди зі сторони банку-гаранта.

ТОВ «Спеціальні системи» вимагало внести низку змін у технічні вимоги, щоб розширити коло виробників. Зокрема йшлося про вимогу плагінів для популярних groupware рішень (Outlook і Notes), але замовник відмовився, заявивши, що на ринку достатньо виробників, продукти котрих задовольняють таку вимогу – ProofPoint, Cisco, Microsoft та інші.

З 7 по 13 квітня в «Прозорро» опубліковано оголошення про результати 24,23 тисяч закупівель на загальну суму 11,64 млрд грн. З цієї суми по десяти найбільших тендерах пройшло 4,21 млрд грн.

У кінці минулого року виконавчий комітет Ірпінської міської ради замовив МПП «Спортивно-технічний клуб «СОНА» та ФОП Микола Бернацький капітальний ремонт зони вигулу собак по вул. Ярославська в м. Ірпінь Київської області за 1,17 млн грн., яку мешканці міста до цього часу не помітили. Про це написав Тарас В’язовченко у «Громаді Приірпіння».

В парку «Перемога» ще торік підрядники мали зробити капремонт зони вигулу собак по вул. Ярославська (від №26 до №38). Саме таку закупівлю 1 листопада 2018 р. проводив виконком міськради на 1,26 млн грн.

У результаті було укладено угоду з «Спортивно-технічним клубом «СОНА» на суму  599,67 тис грн. Власником та керівником цього підприємства є батько депутата Ірпінської міськради від «Нових облич» Олександра Пащинського, член виконкому Ірпеня Сергій Пащинський.

Підприємство Пащинського-старшого мало б уже збудувати смецмайданчик для вигулу собак в оновленому парку, адже строк  виконання робіт, згідно з договором, з 31 жовтня по 31 грудня 2018 р. Повний розрахунок виконавчий комітет Ірпінської міської ради проведено двома платежами.

Попри те, що майданчик навіть не думали починати будувати, 26 грудня 2018 р. виконком Ірпінської міської ради провів ще одну закупівлю з аналогічною назвою – «капремонт зони вигулу собак по вул. Ярославська (від №26 до №38) в м Ірпінь Київської області» на таку ж суму – 1,26 млн грн.

Нову угоду укладено з ФОП Микола Бернацький на 575,8 тис грн., який взявся обладнати собачий майданчик у парку за 5 робочих днів – з 26 грудня по 31 грудня. Від імені влади Ірпеня цей договір засвідчила заступниця міського голови Лідія Михальченко, яка доводиться свахою Сергію Пащинському, та тещею його сина Олександра Пащинського.

«Проте новорічного дива не сталося: ні до Нового року ні за три місяці після нього в парку Перемога власники собак не побачили омріяної і проплаченої з бюджету спеціальної зони для прогулянок чотирилапих. Єдине, що з’явилося в парку після оновлення –  ось така собака», – написав В’язовченко.

«Громада Приірпіння» також звернула увагу, що один з проектів, що переміг в громадському бюджеті 2018 року, був майданчик для вигулу собак «For dogs». Проект на суму 90,2 тис грн. Тобто, суми, яку витратили на капітальний ремонт зони вигулу собак, якого не було, вистачило б на 12 майданчиків для вигулу собак, таких як проект переможець громадського бюджету.

Від «Наших грошей»:

Згідно з даними системи «Прозорро», у 2016-2019 рр. мале приватне підприємство «Спортивно-технічний клуб «СОНА» отримало замовлень на загальну суму 44,67 млн грн., з яких від виконкому Ірпінської міськради – на 24,44 млн грн.

ФОП Бернацький Микола Миколайович у 2017-2019 рр. виграв тендерів на загальну суму 6,84 млн грн., організатором більшості яких був виконком Ірпінської міської ради.

Військова частина 2428 Державної прикордонної служби України 29 березня уклала угоду з ПрАТ «Датагруп» про послуги телефонного зв’язку та передачі даних на 96,90 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

На рік орендували супутникові, проводові, радіорелейні канали зв’язку для своїх потреб.

Цілодобові послуги проводових і радіорелейних каналів (цифрових потоків) із надійністю не нижче 99,9%, коефіцієнтом помилок не нижче 10^-7 і затримкою в каналі зв’язку в одну сторону до 40^-3 залежно від пропускної спроможності коштують на місяць із ПДВ:

• 10 000 Мбіт/сек. – 54 000 грн.
• 3 500 Мбіт/сек. – 42 000 грн.
• 1 000 Мбіт/сек. – 36 224 грн.
• 400 Мбіт/сек. – 29 497 грн.
• 100 Мбіт/сек. – 25 350 грн.
• 50 Мбіт/сек. – 17 725 грн.
• 40 Мбіт/сек. – 16 020 грн.
• 20 Мбіт/сек. – 12 600 грн.
• 10 Мбіт/сек. – 9 550 грн.

Нинішню додаткову закупівлю в попереднього постачальника провели за переговорною процедурою для сумісності з наявними товарами, технологіями, роботами чи послугами від нього. В обґрунтуванні замовник послався на експертний висновок НДІ електроніки і мікросистемної техніки НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» і довідку від Торгово-промислової палати України про єдиного вітчизняного постачальника телекомунікаційних послуг з передавання даних по супутникових каналах зв’язку у діапазоні радіочастот.

Фірму «Датагруп» заснували у 2001 р. Олександр Кардаков, Олександр Данченко, ЗАТ «Інком» того ж Кардакова навпіл з Сергієм Скуртовим, а також ЗАТ «ІКС-Україна».

Наразі у «Smida» офіційним власником 95% акцій значиться кіпрська компанія «Датагруп Холдинг Лiмiтед», заснована 2008 р. Два роки директором цієї фірми, згідно кіпрського реєстру, був Кардаков, пізніше ці функції перевели на кіпріота Георгіа Хрисостоміду.

Власниками «Datagroup Holding Limited» позаторік були три вірґінські офшори – «Prestige Advisors INC.», «Mendax Invest & Finance INC.», «Custos Invest & Finance INC».

Директором «Датагруп» до кінця 2014 р. був Олександр Данченко. Після того, як він став народним депутатом від «Самопомочі», компанію очолив Максим Смілянець. Нині ж, за даними держреєстру, директором є Михайло Шелемба, а кінцевий бенефіціар відсутній.

У серпні 2016 року Антимонопольний комітет дозволив купити половину акцій «Датагруп» тодішньому міноритарію – заснованій екс-міністром фінансів Наталією Яресько інвесткомпанія «Horizon Capital». У вересні 2016 року прес-служба останньої повідомила про отримання операційного контролю над «Датагруп» – понад 70% акцій.