Метро
Час пік. Штовханина на станціях. Всі навколо похмурі. Дія переноситься до переповненого вагона. Чоловіки сидять, дівчата стоять. Все як завжди.
До болю знайомий голос, що лунає з репродуктора, оголошує:
«Обережно, двері зачиняються, наступна станція – Гідропарк…»
Двері закриваються і поїзд стоїть…
За кілька секунд голос продовжує:
«Так, стоп, з цими занудними ми нікуди не поїдемо». (Люди позирають один на одного).
«Я серйозно! Поїзд не рушить, поки всі не посміхнуться». (Люди здивовані, хтось дістає з вух навушники).
Голос продовжує: «Гаразд, може, так… (із репродуктора починає хрипко лунати відома українська пісня)… Ну що, веселіше? Народ, ну, серйозно. Я з вами от уже років десять катаюся, і майже постійно ви похмурі». (Деякі люди у вагоні вже сміються). «Гаразд, поїхали, а то запізнитеся всі». Вагон рушив.
У якийсь момент поїзд виїжджає на вулицю, голос уже впевнено й твердо: «Ви подивіться навколо, яка чудова погода, які ми всі класні, різні, цікаві. Молоді й дорослі, Сумні й веселі. Посміхайтеся – життя прекрасне!»
У цей момент ми показуємо різних людей, які емоційно переживають ці слова.
Хтось сміється, хтось засумував і поринув у думки, закохана пара почала цілуватися, і все це під чудовий голос Диктора та виконавця пісні.
Камера закріплена на станції, на яку прибуває потяг. Він зупиняється, і з вагона виходять щасливі усміхнені люди.
ПЕК-ШОТ: Посміхайтеся! Бути щасливими – легко. |
Метро
Час пік. Штовханина на станціях. Всі навколо похмурі. Дія переноситься до переповненого вагона. Чоловіки сидять, дівчата стоять. Все як завжди.
До болю знайомий голос, що лунає з репродуктора, оголошує повідомлення.
Двері закриваються і поїзд стоїть…
За кілька секунд голос продовжує оголошувати.
Люди здивовані, хтось дістає з вух навушники.
Із репродуктора починає хрипко лунати відома українська пісня…
Деякі люди у вагоні вже усміхаються. Вагон рушив.
У якийсь момент поїзд виїжджає на вулицю, голос уже впевнено й твердо оголошує.
У цей момент ми показуємо різних людей, які емоційно переживають ці слова.
Хтось сміється, хтось засумував і поринув у думки, закохана пара почала цілуватися. І все це під чудовий голос Диктора та виконавця пісні.
Закадровий текст диктора:
«Обережно, двері зачиняються, наступна станція – Дніпро…
Шановні, ну що ж ви похмурі такі кожного ранку? З вечора поганих новин передивились?
Та насправді ж нема чому сумувати. Ви погляньте навколо – які люди поруч чудові. Красиві, розумні, сильні. Це ж ви кожного дня змінюєте власну країну. Воїни захищають, спортсмени перемагають, кожен робить свій внесок.
А коли ви разом – то здатні на справжні дива. Ось самі побачите у новому році. Не спізнюйтесь!»
ПЕК-ШОТ: Разом – ми єдині! |
Вокзал
Головний хол київського залізничного вокзалу.
Величний і красивий. Людей – тьма-тьмуща. Ми чуємо оголошення про поїзди. Люди стурбовані й невеселі. Голос диктора монотонно оголошує прибуття та відправлення потягів.
«Шановні пасажири, швидкісний потяг номер…»
На цих словах камера акцентовано показує великі плани різних людей. Молодої пари, яка невдоволено про щось сперечається, чоловіка у військовій формі, що сидить на великому рюкзаку. Циганку з дитиною на руках. Чоловіка в діловому костюмі, що йде ескалатором. Всі сумні. Несподівано голос із репродуктора затинається. Миттєво настає пауза.
«Ну все. Набридло. Ніхто нікуди не їде.»
Вокзал у сум’ятті. Люди піднімають голови.
«Все, потяги не прибувають і не відправляються. Пасажири, можете спокійно розходитися по домівках. І вони так стоятимуть, доки всі не посміхнуться. Я серйозно!»
До кожного слово диктора ми показуємо реакцію людей, яка поступово змінюється від нерозуміння до посмішки.
«Гаразд, а якщо так?» (Лунає відома українська пісня)
Музика розворушила навіть найбільш негативно налаштованих. Хтось голосно сміється, хтось просто посміхається, молода пара, яка сперечалася, ніжно обнімається.
«Народе, я на вас уже понад 20 років дивлюся. І ви майже постійно похмурі.
Посміхніться, щасливим бути – легко.»
Всі посміхаються, акценти на якихось конкретних людей.
ПЕК-ШОТ: Посміхайтесь! Бути щасливими – легко. |
Вокзал
Головний хол київського залізничного вокзалу.
Величний і красивий. Людей – тьма-тьмуща. Ми чуємо оголошення про поїзди. Люди стурбовані й невеселі. Голос диктора монотонно оголошує прибуття та відправлення потягів.
На цих словах камера акцентовано показує великі плани різних людей. Молодої пари, яка невдоволено про щось сперечається, чоловіка у військовій формі, що сидить на великому рюкзаку. Чоловіка в діловому костюмі, що йде ескалатором. Всі сумні. Несподівано голос із репродуктора затинається. Миттєво настає пауза.
До кожного слово диктора ми показуємо реакцію людей, яка поступово змінюється від нерозуміння до посмішки. Лунає відома українська пісня
Музика розворушила навіть найбільш негативно налаштованих. Хтось голосно сміється, хтось просто посміхається, молода пара, яка сперечалася, ніжно обнімається.
Закадровий текст диктора:
«Шановні пасажири, швидкісний потяг помер 705 відправляється…
Та ну, люди, чого ви похмурі такі? Він же не до Сибіру відправляється! Не піддавайтеся зраді з кожної праски. Погляньте з вдячністю на вояків, які їдуть Україну боронити. Погляньте з гордістю на спортсменів, які їдуть славу нації здобувати.
Оберніться – навколо чудові люди у чудовій країні.
Ви ж разом здатні на дива! От і добре. Щасливої дороги. До нового року. До нових перемог.»
ПЕК-ШОТ: Разом – ми єдині! |