Солом’янський райсуд Києва відмовився зняти арешт із 1,14 млн євро, 136 тис доларів і 1,9 млн гривень, вилучених у радника директора ТОВ «Енергія» Ігоря Кучми, який за за версією слідства є організатором схеми у т.зв. «справі Дубневичів». Таке рішення суд ухвалив 8 серпня, повідомляє журналіст «Наших грошей».

Арешт на кошти Кучми, що були вилучені у нього під час обшуку в його кабінеті, було накладено у 2016 році. Тоді він заявив, що це його власні заощадження, і це зафіксовано у протоколі.

У подальшому Кучма неодноразово намагався зняти арешт з цих грошей. При цьому у клопотаннях він вказував, що це його особисті кошти. Усі суди у знятті арешту відмовили.

Після цього, фактично майже через три роки після вилучення грошей, адвокати надіслали до суду нове клопотання про зняття з них арешту. Цього разу – від імені друзів Кучми, які нібито у 2016 році передали йому 1,14  млн євро, 136 тис дол і 1,9 млн грн на зберігання на один рік.

На підтвердження цього суду були надалі два договори на одному листку А4 кожен, написані Кучмою, і підписані його друзями. Прокурор зауважив, що у жодному рішенні судів ні про ці договори, ні про передачу грошей на зберігання не згадується.

На запитання судді, чому друзі Кучми не звернулися до суду раніше, а лише зараз, адвокат відповіла, що «прийшов час».

Стосовно ж того, що Кучма при обшуці визнав вказані гроші своїми особистими і у подальшому при подачі клопотань в суд вказував це ж саме, адвокат назвала кілька різних версій і врешті зупинилася на тому, що таким чином Кучма «намагався зробити все, щоб повернути чужі гроші».

Суд розглянувши вказані договори про нібито передані Кучмі на зберігання 1,14 млн євро, 136 тис дол і 1,9 млн грн, а також заслухавши доводи прокурора САП, детектива НАБУ і представниці друзів Кучми відмовилася знімати арешт з коштів. Ця ухвала суду оскарженню не підлягає.

Ці гроші зараз зберігаються на рахунках у Нацагентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), на них нараховуються відсотки.

Нагадаємо, радник директора ТОВ «Енергія» Ігор Кучма, який за версією слідства є організатором схеми заволодіння понад 300 млн куб. м природного газу НАК «Нафтогаз України» на суму понад 1,4 млрд грн, був затриманий у січні 2018 року.

За даними слідства, підприємства-власники Новояворівської та Новороздольської ТЕЦ (Львівська обл.) впродовж 2013-2015 років уклали низку угод про закупівлю в «Нафтогазу» газу для  виробництва теплової енергії населенню. З метою здешевлення тепла для цієї категорії споживачів, НАК постачав комерційним ТЕЦ газ за цінами, суттєво нижчими від ринкових.

Однак, як встановили детективи НАБУ, понад 300 млн куб м пільгового газу, Новояворівська та Новороздольська ТЕЦ одержали незаконно, не плануючи використовувати його для потреб населення. За даними слідства, цей газ вони використали у власній господарській діяльності для виробництва електрики, яку в подальшому реалізували ДП «Енергоринок» – її поставили за тарифом, визначеним виходячи із собівартості електроенергії, виробленої з газу за ринковою ціною.

Легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом у результаті заволодіння газом через ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ «Енергія-Новояворівськ», здійснювалася за допомогою ТзОВ «Корпорація КРТ», ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс», ТОВ «Енергія-Монтажсервіс» та ТОВ «Енергія». Бенефеціарами усіх вказаних компаній є народні депутати від БПП брати Богдан та Ярослав Дубневичі.

Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 73 Харківської міськради уклала угоду з ТОВ «СК «Буд-Сервіс» щодо проведення ремонтних робіт вартістю 1,02 млн грн. Про це повідомляє «Харківський антикорупційний центр» з посиланням на систему «Прозорро».

Мова йде про капітальний ремонт туалетних приміщень школи. Угоду уклали без проведення аукціону, а ціни на матеріали та роботи виявилися прихованими.

ТОВ «СК «Буд-Сервіс» отримує підряди від харківських бюджетних організацій без проведення відкритих торгів, прямими угодами. Конкурентну боротьбу фірма намагається уникати.

Минулого року це підприємство стало фігурантом кримінального провадження. Мова йшла про ремонти шкіл протягом 2017 року.

Правоохоронці вважали, що «СК Буд-Сервіс» спільно з посадовими особами Управління освіти адміністрації Новобаварського району вчинили із залученням третіх осіб неправомірні дії, які призвели до розтрати у великих розмірах бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт парканів освітніх закладів Новобаварського району.

У період проведення активних дій правоохоронців фірму почали ліквідовувати, але потім все заспокоїлось.

Засновником ТОВ «СК «Буд-Сервіс»  є Тетяна Калмикова, яка раніше була керівником ПП «Флагмар», що отримував підряди від мерії Кернеса на реконструкції майданчиків та парків.

Від «Наших грошей»:

Згідно з даними системи «Прозорро», у 2017-2019 рр. ТОВ «СК «Буд-Сервіс» отримало підрядів на загальну суму 13,30 млн грн.

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

В світі існує дві моделі звернення до суду з позовами, щодо відшкодування спричиненої неправомірною поведінкою монополіста шкоди:

• Як в Україні. Право на звернення до суду потерпілий отримує після того, як Антимонопольний комітет прийме рішення про порушення монополістом конкурентного законодавства.
• Як в США. Потерпілий може поза/замість/до процесу в конкурентному відомстві звернутись одразу до суду та суд встановлює чи було порушення, чи спричинена шкода та в якому розмірі.

У американців приватні антитрастові позови про відшкодування шкоди – поширене явище. Десять років тому в США на 10 приватних антитрастових справ припадала одна державна.

У цих двох моделей є свої плюси та мінуси.

Плюсами права на звернення до суду незалежно від наявності антимонопольного процесу є:

• підсилення правозастосування, адже в такому випадку воно включається не тільки за волею держави, а й може бути ініційовано будь-ким, хто постраждав від поведінки монополіста;
• заповнення прогалин, на які з тих чи інших причин не звертало уваги конкурентне відомство;
• перекладення основної відповідальності за виправлення ринкової ситуації на потерпілих, які отримують можливість завдяки своїй активній позиції вплинути на рівень конкуренції на ринку;
• зменшення необхідності інвестувати значні суми в утримання конкурентних відомств, адже разом з ними проти порушень монополістів починають боротись бізнес та суди;
• приватним компаніям не потрібно чекати втручання уряду – можуть самі подати позов напряму до суду, що в окремих ситуаціях може суттєво економити час та зменшувати можливості для зловживань шляхом затягування строків розслідування;
• відшкодовуються спричинені порушенням збитки, що в антимонопольному процесі в конкурентному відомстві не досягається.

У своїй статті «В ім’я приватного судового розгляду» Спенсер Вебер Уоллер (спираючись на книгу професора Олександри Лахав) визначив чотири значення приватних позовів: «примус, прозорість, участь і рівність перед законом».

Однак, крім плюсів є також мінуси.

Перш за все, це занепокоєння суддів щодо настання негативних наслідків для фінансового становища монополіста внаслідок стягнення з останнього спричиненої шкоди у великому розмірі. Зазначене викликано тим, що в США спричинена неправомірною поведінкою монополіста шкода стягується у потрійному розмірі (в Україні у подвійному). Та у випадку подання колективних позовів, остання може досягти мільярдів доларів, та може призвести до банкрутства компанії-порушника.

Такі побоювання з боку судів призвели до перекосів у антимонопольній практиці США. Суди вдавались до різного роду виправдань поведінки монополіста, за наслідком чого народжувались судові позиції, які послаблювали антитрастове законодавство.

За оцінками окремих експертів, сьогоднішнє лояльне до монополістів антитрастове правозастосування в США, здебільшого є наслідком таких позовів та обережного відношення судових органів до стягнення шкоди в потрійному розмірі.

Професор Уільям Ковачич вважає, що саме ризик відшкодування шкоди в потрійному розмірі сприяв більш лояльному підходу судів до домінуючої поведінки компаній та зумовив різницю в правозастосуванні ЄС та США.

Як приклад, можна зазначити випадок з ІВМ. В кінці 1960-х років уряд порушив справу щодо зловживання домінуючим становищем проти IBM, та до 1975 року проти IBM було подано близько 45 приватних позовів. Суди остерігались суми, яку потрібно було б присудити у випадку доведення вини. В підсумку уряд закрив свою справу, більшість приватних позивачів прийшли до мирного врегулювання з ІВМ, іншим в задоволенні позовів було відмовлено.

В Україні шкода, спричинена монополістом, відшкодовується не в потрійному, а в подвійному розмірі, і лише після прийняття АМКУ рішення про порушення конкурентного законодавства.

Така процедура викликана в тому числі тим, що на відміну від США, в Україні АМКУ сам проводить розслідування та сам приймає рішення за результатом розслідування. У США конкурентне відомство проводить розслідування, формує матеріали та висновки, а відповіді на питання – порушив чи не порушив щось монополіст та яку відповідальність має понести – дає суд.

Складно сказати, яка модель краще. Зрозуміло одне, що в Україні внаслідок постійних руйнівних реформувань судової системи, остання не здатна виконувати цю функцію. Та повернутись до цієї дискусії потрібно буде після того, як професіоналізм та довіра до судової системи буде на тому рівні, на якому у нас не буде виникати сумнівів, що вони спроможні справедливо та фахово виконувати функцію мудрого судді в антитрасті.

Також читайте: «Відшкодування шкоди від монополістів у подвійному розмірі – декларація чи реальний механізм?»

Департамент містобудування КМДА 26 липня видало ТОВ «Расмус» містобудівні умови та обмеження (МУО) на забудову ділянки на вул. Ігоря Брановицького, 3 у Печерському районі Києва. Про це свідчать дані офіційного сайту Департаменту.

МУО видані на реконструкцію нежитлових будівель під житловий комплекс. Його висота буде від 26,5 до 73,5 м. Остаточну висоту буде визначено у проекті забудови з врахуванням погодження Мінкульту, а також аеропорту «Київ» (Жуляни), Украерорухом та Державіаслужбою.

Ділянку площею 0,54 га, на якій заплановане будівництво, «Расмус» отримав в оренду на 10 років у березні цього року для обслуговування існуючих будівель, право власності на які фірма зареєструвала у вересні 2018 року.

Відповідно до МУО, ця ділянка є територією житлової багатоповерхової забудови. Вона знаходиться в межах історичного ареалу Києва. У МУО вказано, що ділянка потрапляє в зону обмеженого використання території від аеропортів, а також в зону звукового тиску до 70 дБ, зону забруднення Цезієм-137 і санітарно-захисну зону від промислових об’єктів. Крім того, ділянка проектування розташована на зсувонебезпечних територіях.

Нагадаємо, у квітні слідчі Нацполіції отримали право тимчасового доступу до документів ТОВ «Расмус», що стосуються вводу в експлуатацію ЖК Victory V на проспекті Перемоги, 5-Б у Києві.

ТОВ «Расмус» було створене у 2013 році. Із 2013 по 2016 рр 50% у цьому підприємстві належало Вікторії Полухіній. З 2017 року і донедавна Полухіна була засновницею ТОВ «Магнат Будсервіс Лтд», власником і керівником якого зараз є Михайло Столар. Це батько Вадима Столара, екс-нардепа від Партії регіонів, який 21 липня пройшов до Верховної Ради по списку «Опозиційної платформи – За життя» Бойка-Рабіновича-Медведчука. Після 2014 року Вадима Столара почали називати «сірим кардиналом» столиці.

З 2016 року засновником ТОВ «Расмус» є кіпрська компанія «Асодрія Холдінгс Лтд», кінцевим власниками якої значаться громадянин Індії Кумар Кульдіп (50%) та Дмитро Мармуляк (50%) з Кременчука.

Дмитро Мармуляк у 2013-2016 рр був директором ТОВ «Проффайненс Груп», якого надалі замінила, ставши і засновником фірми, Лариса Криворучко – це дружина Володимира Криворучка. Разом із нинішнім головою правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» Ігорем Кушніром у 2010 році вони стали депутатами Кременчуцької міської ради від Партії регіонів. Саме у Кременчуці Кушнір вибудував свою кар’єру.

Керівником ТОВ «Расмус» з 2014 року є Руслан Федорченко.

Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» 9 серпня уклала дві угоди про постачання дизельного палива на загальну суму 500,72 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Спершу за підсумками переговорів уклали угоди на 508,70 млн грн. ТОВ «Торум» за 255,50 млн грн. повинен був поставити 10 тис т дизпалива по 25 550 грн./т, а ТОВ «Альянс Енерго Трейд» за 253,20 млн грн. – 10 тис т дизпалива по 25 320 грн./т.

У договорах ціна дизелю прив’язана за формулою до курсів валют в день рознарядки і світових котирувань Platts по десяти днях перед рознарядкою. Тому 9 серпня у зв’язку зі зміною ринкових цін було укладено додаткові угоди, які знизили ціни відповідно до 25 163 грн./т і 24 910 грн./т. Загальна вартість угод зменшилась до 500,72 млн грн.

Нові знижені ціни відповідають ринковим цінам дизпалива у великому гурті.

Специфікації до договорів дозволяють «Торуму» поставляти дизель виробництва Росії, Білорусі, України, Греції, Ізраїлю, Литви, Італії, Угорщини, Туреччини, Туркменістану чи Індії, а фірмі «Альянс Енерго Трейд» – виробництва України, Росії, Білорусі чи Греції.

Передбачено забезпечення виконання договорів у розмірі 5% від їхньої вартості.

Закупівлі провели за скороченою переговорною процедурою, оскільки «Торум» і ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» подали перехресні скарги в АМКУ на п’яти дизельних тендерах «Укрзалізниці», а потім «Торум» оскаржив ще три тендери. Розгляд усіх скарг відбудеться 13 серпня. Тим часом залізниця провела екстрену закупівлю, бо не має запасу палива. Без потрібного обсягу дизпалива можлива зупинка руху залізничного транспорту, що може призвести до значних негативних економічних і соціальних наслідків та негативно вплинути на обороноздатність держави в умовах збройного конфлікту.

На переговори також запрошували ТОВ «Оіл-Трейд 2018», ТОВ «БНК-Україна», ПП «Окко Контракт», ТОВ «Анвітрейд», ТОВ «Глуско Україна», ТОВ «Енерджі Юніон» і «Сокар Україна». При цьому «Сокар» з такою ж ціною, як у «Торума», відхилили.

Нагадаємо, «Торум» входить у так звану групу Грановського-Адамовського («Трейд Коммодіті», «Газтрейд» (нині – «Оптимус Конекшн»), «Август Пром», «Мета Оіл», «Торум», «Фідея», «Ферст Груп»), яка за часів президента Петра Порошенка вигравала паливні підряди Міноборони, залізниці тощо на мільярди гривень. «Ферст Груп» та інші «коммодівські» фірми фігурують у кримінальній справі про заволодіння службовців «Укрзалізниці» та групи осіб бюджетними коштами через підконтрольні підприємства.

Столичний «Альянс Енерго Трейд» на чолі з Дмитром Пучкіним належить Роману Адамову. Колись ним під назвою «Стандарт Ойл Сервіс» володіла Наталія Бочарова.

Фірма має спільний номер телефону +380955681929 і знаходиться в сусідніх офісах по вул. Старонаводницькій, буд. 13, корп. Б із ТОВ «Альянс Агро Ойл» Даніла Давидова.

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 1 серпня уклало угоду з ТОВ «Леговані сталі» про поставку сталі на 50,00 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

На поточний рік замовили невідому кількість сталі невідомої марки за невідомими цінами за тонну. Замовник не оприлюднив деталі замовлення в звіті про укладення договору.

«ЗТМК» на 51% належить Фонду держмайна і на 49% – компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» Дмитра Фірташа. Операційний контроль над роботою підприємства здійснює група Фірташа. У липні 2018 р. суд задовольнив позов САП із вимогою повністю повернути власність «ЗТМК» у державне управління. Однак справа дійшла до Верховного суду, який у березні 2019 р. повернув її на повторний розгляд у суд першої інстанції.

Дніпровська компанія «Леговані сталі», яка вперше отримала державний підряд, була створена 10 липня 2019 року, тобто за 21 день до підписання нинішнього договору. Її засновниками є директор Андрій Галаєв та Олена Бузун. Остання разом із Веніаміном Бузуном володіє ТОВ «Концерн Єврометал», яке з 2017 року отримало замовлень тільки «ЗТМК» і ПАТ «Сумихімпром» щодо поставки сталі на 50,71 млн грн. Із 2018 року «Концерн Єврометал» фігурує у кримінальній справі ДФС щодо ухилення від податків.

За даними системи «YouControl», колись «Концерном Єврометал» володіли Володимир Новичук, Сергій Мартинов та Ігор Тимофєєв. Останній був засновником припиненого нині АТЗТ «Єврометал», правонаступником якого є ТОВ «АТЗТ Єврометал» Олексія Водзінського. Партнерами Тимофєєва в АТЗТ «Єврометал» були Наталія Тимофєєва і ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент», пов’язане з Ігорем Суркісом.

В’ячеслав Василенко

У липні новим головою Житомирського територіального відділення АМКУ став В’ячеслав Василенко, який раніше очолював Херсонське та Чернігівське ОТВ АМКУ. Про це повідомляється на сайті терВідділення.

Новопризначений Вячеслав Василенко відомий як очільник Чернігівського відділення Антимонопольного комітету протягом двох місяців 2017 року, а також – як голова Херсонського відділення АМКУ з 2016 по літо 2019 року.

31 липня 2018 року Прокуратура Херсонської області спільно з місцевим спецпідрозділом Управління СБУ викрили замголови Херсонського тервідділення Наталю Бережанську на хабарі у розмірі $4 тис за обіцянку суб’єкту господарювання закрити очі на здійснене ним порушення конкурентного законодавства.

«Голова Відділення Вячеслав Василенко та працівники Херсонського обласного тервідділення АМКУ всіляко сприяють проведенню слідчих дій», – повідомляли тоді на сайті Антимонопольного комітету.

Справа заступниці Василенка, Наталі Бережанської, потрапила до суду уже в поточному році. Відомо, що прокуратура надіслала суду обвинувальний акт по Бережанській 18 лютого цього року (через більш ніж півроку після викриття на хабарі), а розгляд справи стартує в середині серпня.

Призначення Василенка головою Житомирського ОТВ АМКУ не супроводжувалось публікаціями на сайті Антимонопольного комітету. На сайті Херсонського ОТВ АМКУ Василенко все ще значиться головою Відділення.

Нагадаємо, з 2006 року Житомирське відділення АМКУ очолював Олександр Безсмертний.

ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» Полтавської ОДА за півроку уклало чотири угоди з ТОВ «Будівельна компанія «Старт-Інвест» про додаткові роботи з утримання місцевих автодоріг на загальну суму 61,53 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У січні 2019 року «БК «Старт-Інвест» виграла підряд держпідприємства щодо утримання місцевих автодоріг до кінця 2019 року на 135,00 млн грн. Йшлося про ліквідацію вибоїн, тріщин, осідань асфальтобетонного покриття, заміну бордюрів, заміну і фарбування знаків та огородження, зимове утримання, озеленення, прибирання зупинок тощо.

Нинішні закупівлі додаткових робіт у попереднього підрядника провели за переговорною процедурою для сумісності з уже виконаними роботами. Також замовник посилався на необхідність термінового приведення місцевих автодоріг області до належного стану. Сума чотирьох неконкурентних угод становить 46% від вартості первинного договору.

Як і раніше, підсумкові відомості ресурсів і кошториси не оприлюднено, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів із ринковими цінами на предмет можливого завищення.

Полтавська ОДА на чолі з Валерієм Головком зареєструвала «Агентство місцевих доріг Полтавської області» у березні 2018 року за адресою свого Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ. Директором держпідприємства став Олексій Басан – колишній старший оперуповноважений Управління СБУ в Полтавській області.

Створену в лютому 2018 року «БК «Старт-Інвест» із осені 2018 року записано на Дмитра Ковергу з Вишневого Київської області. Від жовтня 2018 року фірмою керує Владислав Слуцький – колишній старший інспектор штабу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» ГУНП в Полтавській області.

Компанія з 39 працівниками орендує техніку в ПП «Дорожньо-ремонтне експлуатаційне управління», ТОВ «Трансресурси», ТОВ «Будтехіндустрія Інвест», ТОВ «Інтера-Строй».

За даними системи «YouControl», раніше її засновниками були полтавчани Денис Котов і Валерій Столярчук. Тоді нею керував нинішній заступник директора Ігор Фрідманн, чия дружина Наталія Фрідманн є секретарем Полтавського окружного адмінсуду. Ще раніше фірма належала Ігорю Пащенку з Дніпропетровщини та Богдану Шинкарю з Рівненщини.

Усього «Старт-Інвест» отримав підрядів на 424,28 млн грн. Усі в «Агентства місцевих доріг Полтавської області», крім двох у КП «Аеропорт-Полтава» на 40,79 млн грн.

Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» 6 серпня за результатами тендеру замовила ТОВ «НТП «Трансінвест» запчастини до швидкостемірів за 5,91 млн грн. Про це повідомляє «Zалізниця без корупції» з посиланням на дані системи «Прозорро».

Згідно з тендерною документацією, закупівля стосувалася 148 позицій запасних частин до локомотивних швидкостемірів радянського зразка – ЗСЛ-2М.

На торгах єдиним конкурентом «НТП «Трансінвест» було ТОВ «Глорія-Трейд», яке запропонувало більшу на 4 грн. суму.

«НТП «Трансінвест» та «Глорія-Трейд» пропонують продукцію одного виробника – ВАТ «Электромеханика» з міста Пенза (Росія).

При цьому вартість продукції до 5 разів перевищує пропозиції на російському ринку.

Так швидкостемір 3СЛ-2М в зборі учасники тендеру пропонували по 71,5 тис грн. без ПДВ. З урахуванням ПДВ вартість складає 86 тис грн. за одиницю. В Росії цей швидкостемір коштує близько 38 тис рублів. Це еквівалент 17 тис грн.

«По дорозі з Пензи до Києва ціна зростає, адже ніхто з українських виробників не може виготовляти локомотивні швидкостеміри і запчастини для них. Для цього треба пройти довгу процедуру погодження виробництва і допуску до застосування. Цікаво, що Російська залізниця давно перейшла із застарілих механічних швидкостемірів 3СЛ-2М на електронні сучасні версії швидкостемірів», написала «Zалізниця без корупції».

ТОВ «НТП «Трансінвест» було зареєстроване всередині 2014 р. Воно зареєстрована на мешканця окупованого Криму Максима Ковальчука та є одним з головних посередників в постачанні залізничної техніки з Росії для Укрзалізниці.

Знайти компанію за місцем реєстрації ZБК не вдалося, адже в документах вказаний тільки номер будинку – вул. Пріорська, 21. Це 4-поверхова споруда.

Аналогічна ситуація і з конкурентом по тендеру ТОВ «Глорія-Трейд». Фірма зареєстрована за адресою масової реєстрації у Вишгороді по вул. Шолуденка №1. Вона записана на Валерія Щербину.

«НТП «Трансінвест» має низку відкритих кримінальних справ. Зокрема справу в ГПУ, НАБУ і в Донецькій поліції. Але компанія успішно «працює» із залізницею, особливо не зважаючи на всі відкриті провадження.

ТОВ «Глорія-Трейд» – головний формальний конкурент в тендерах на постачання запчастин з РФ. Окрім «Трансінвесту», ця ж фірма є постійним формальним конкурентом ТОВ «Техноекторейдінг», яка поставляє «УЗ» щороку на сотні мільйонів російські повітророзподільники для вантажних вагонів.

Раніше «Zалізниця без корупції» вже повідомляла, що ПАТ «Укрзалізниця» закуповує деталі російського виробництва з переплатою в два-пять разів через завищену очікувану вартість та створення штучних умов на тендерах для потрібних фірм.

Зокрема, у вересні 2018 р. Філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» провела тендер на закупівлю локомотивних швидкостемірів та запчастин до них загальною вартістю 25,5 млн. грн. Його теж виграло ТОВ «НТП «Трансінвест».

Від «Наших грошей»:

Згідно з даними системи «Прозорро», у 2016-2019 рр. ТОВ «НТП «Трансінвест» виграв тендерів на загальну суму 404,91 млн грн.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області 12 серпня за результатами тендеру замовила ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» капітальний ремонт автодороги державного значення Н-08 Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя – Маріуполь за 385,00 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2020 року трасу відремонтують на ділянці км 673+089 – км 689+489 довжиною 16,4 км. Підсумкову відомість ресурсів і кошториси не оприлюднено, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів із ринковими цінами на предмет можливого завищення.

Гарантійний строк на асфальтобетонне покриття становить п’ять років, а з урахуванням регенерації – десять років, на розмітку пластиком – три роки, а фарбою – 8 місяців.

Забезпечення виконання договору становить 5%. На заробітну плату піде 8,04 млн грн., тобто 2% загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще 0,4% – 1,69 млн грн. Ціна угоди на 6% нижча від очікуваної вартості закупівлі у 410,91 млн грн.

Дві фірми не допустили до аукціону. ТОВ «БК Євродор» відхилили за відсутність копії паспорта підписанта, а ТОВ «Славдорстрой» – через те, що навесні замовник подав на нього до суду задля стягнення неустойки у розмірі 1,22 млн грн. за порушення строків виконання робіт по договору, котрий учасник додав до переліку «аналогічних».

«Славдорстрой» поскаржився в АМКУ. Однак адмінколегія визнала правомірним його відхилення, посилаючись на інформацію замовника про порушення учасником умов договору з переліку «аналогічних», яку сам замовник довів до суду лише у вигляді позовної заяви (детальніше про цю ситуацію читайте у статі «Тендерна колегія АМКУ відшила скаржника лише на підставі позову замовника – без рішення суду»).

Допущеними конкурентами були ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», ТОВ «ДС Пром Груп» і ТОВ «Автомагістраль-Південь», які не знижували ціни на аукціоні.

Джерела «Наших грошей» вказують, що український «Онур», який заснували Онур Четінджевіз, Ісхан Четінджевіз з Туреччини і львів’янин Олег Фаріон, нібито вже не має стосунку до турецької фірми «Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Tic. ve Sanayi A.S», а потрапив під вплив першого заступника голови фракції «БПП» Ігоря Кононенка. Тому турецькі «родоначальники» повернулись на український ринок турецькою юрособою.

За вартістю отриманих від українських замовників дорожніх підрядів, турецький «Onur» і український «Онур» зайняли відповідно друге і третє місця у Топ-10 за 2018 рік.

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області призначив 25,5 тис грн. штрафу старшому оперуповноваженому Тисменицького відділу поліції за отримання хабара та допомогу у транспортуванні алкоголю. Про це пише «Курс» з посиланням на вирок суду від 6 серпня.

У грудні 2016 року офіцер поліції познайомився з чоловіком, який займався перевезенням алкогольних напоїв з Івано-Франківська у Тернопільську область. При цьому поліцейський заявив, що під час транспортування горілки можуть виникнути проблеми з правоохоронцями. І запропонував чоловіку супровід машини з горілкою з Тисменицького району до Тернопільської області.

Зацікавлений у безперешкодному транспортуванні горілки чоловік погодився на пропозицію поліцейського.

У лютому 2017 чоловіки обговорили деталі справи, домовившись про оплату у розрахунку 5 грн. за пляшку.

15 березня 2017 р. товариш правоохоронця отримав від чоловіка 2000 грн. Наступного дня майор поліції зустрівся з перевізником і вони узгодили маршрут, яким перевозитимуть алкоголь.

19 травня 2017 р. чоловік зателефонував до поліцейського і сказав, що потрібно перевезти 200 ящиків горілки. Обговорити деталі вони зібралися у кафе «У Андрія» в селі Марківці. За перевезення 200 ящиків горілки перевізник мав заплатити майору 20 тис грн. 3 тис. він передав одразу у кафе, а решту – 23 травня, коли перевозили горілку. Цього разу поліцейський на своїй машині супроводжував бус з горілкою територією області.

У суді обвинувачений майор свою вину визнав. Розповів, що потоваришував з перевізником горілки у грудні 2016 року, коли той звернувся у поліцію із заявою про втрату грошей. Під час розмови чоловік начебто спитав майора, де можна купити недорогу шубу для дружини. Відтоді вони і товаришували.

В 2017 році чоловік приїжджав до нього. Говорив, що дружина задоволена покупкою і що він йому віддячить. За словами правоохоронця, під час однієї з розмов чоловік сказав, що буде платити йому 5 грн. за пляшку горілки, яку перевозитиме із Загвіздя у Тернопільську область. Горілка нібито ліцензована, але документів на перевезення він не має.

Правоохоронець зазначив у суді, що жодного разу не вимагав грошові кошти. А чоловік сам до нього телефонував і повідомляв, що приїхав, та запрошував на каву.

Суду майор сказав, що розуміє, що вчинив неправильно, просить суворо його не карати, оскільки щиро розкаюється у вчиненому.

Судді Тлумацького райсуду, врахувавши добрі характеристики з сільради, колишнього місця роботи (Тисменицького відділу поліції), а також те, що обвинувачений брав участь в АТО і є учасником бойових дій, визнали майора поліції винним в отриманні хабара та призначили покарання: штраф – 25,5 тис грн. з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Від «Наших грошей»:

Суд штрафував колишнього старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, майора поліції Андрія Якиміва.

ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» (ДНУ «ЦІМТ НАНУ») 5 серпня за результатами тендеру замовила ТОВ «БК КБР» реконструкцію хірургічного корпусу в Києві за 115,00 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2020 року реконструюють триповерховий хірургічний корпус лікарні ДНУ «ЦІМТ НАНУ» по Вознесенському узвозі, 22-Б з улаштуванням мансардного поверху та патолого-анатомічного відділення, монтажем вітражних конструкції та благоустроєм. На фото видно два триповерхові корпуси, у яких 14 серпня вже розпочались будівельні роботи:

За підсумковою відомістю ресурсів без доставки і ПДВ, найбільша сума в 5,74 млн грн. піде на 70 мансардних вікон Преміум Integra дерево в поліуретані з двокамерним склопакетом в окладі з комплектом гідро-, тепло- та звукоізоляції та електрикою для дистанційного управління, встановленою на заводі. Вони замовлені по 82 тис грн. за штуку.

Розмір вікон і тип окладу та коміру невідомі. Однак в інтернет-магазині «Київдах» вікно Velux Integra GGU 007021 Premium (Данія) максимального з наявних розміру 114х140 (SK08) із дорожчим профільованим коміром EDW 2000 BDX та відповідним окладом EDW 2000 з тепло- і гідроізоляцією обійдеться у 35 244 грн./шт., що вдвічі дешевше.

Отже, якби центр замовив 70 таких вікон за цією ринковою ціною, то витратив би вдвічі менше – 2,47 млн грн. А на ті ж 5,74 млн грн. можна було купити не 70 вікон, а 162 вікна, яких вистачило б на скління двох фасадів десятиповерхового будинку шириною 8 вікон (на фото ліворуч).

Ще 5,69 млн грн. відведено на якісь фігурні тротуарні бетонні плити по 560 грн./кв. м.

Бетон В25 обійдеться у 3 203 грн./куб. м. Зараз на сайті групи «Ковальська» роздрібні ціни його різновидів різняться у межах 2 245-2 440 грн./куб. м, що на третину дешевше.

Готовий кладковий важкий цементний розчин марки М150 купили по 2 134 грн./куб. м. У травні на іншому тендері Центру він коштував майже вдвічі дешевше – 1 212 грн./куб. м.

Гарантійний строк становить десять років. На заробітну плату піде 9,05 млн грн., тобто 8% загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще 3% – 3,19 млн грн. Вартість угоди всього на 1% нижча від очікуваної вартості закупівлі у 116,00 млн грн.

ТОВ «Ріола-Модуль Лтд» вимагала від замовника прибрати вимогу медичних довідок працівників,усіх документів субпідрядників, аналогічного договору виключно за 2017-2019 роки про реставрацію або капітальний ремонт саме бюджетним коштом із листом від сертифікованого інженера з технічного нагляду про відсутність зауважень, підтвердження невнесення у список контрагентів із негативною ознакою на сайті http://kyivaudit.gov.ua і копій сертифікатів якості матеріалів, дійсних протягом всього виконання робіт. Однак замовник відмовився, пославшись на те, що лікарня працюватиме під час реконструкції.

ТОВ «Арт Проект-2010» не допустили до аукціону за відсутність низки паперів, зокрема щодо працівників, охорони праці, сертифікатів на матеріали і систему управління якістю.

Єдиним допущеним конкурентом було столичне ТОВ «Центрбуд» Сергія Мішина, причому ніхто не знижував ціну на аукціоні. Воно відоме як підрядник корпорації «Укрбуд», яку контролює екс-нардеп із групи «Воля народу» Максим Микитась.

Створена в 2016 році столична фірма «БК КБР» належить директору Дмитру Нестеруку з Києва. Він володів ТОВ «Будівельна компанія «КБР» разом з головним інженером «БК КБР» Олександром Лапсе, доки цю компанію не переоформили в Сєвєродонецьку на директора Вадима Кудрявцева із Торецька. За даними системи «YouControl», разом із Нестеруком був прописаний Владислав Гаджиєв, який володіє ТОВ «Макспроф Трейд» сам, ТОВ «Макспроф» із Сергієм Роженком і ТОВ «МП Сокол» з Олегом Іваньком.

Із 2018 року поліція вела кримінальне провадження №12018100040000335 про можливе розкрадання коштів на закупівлі Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації у фірми «БК КБР» капремонту центральної районної бібліотеки ім. П. Тичини. Роботи нібито тривали, коли акти виконаних робіт вже були підписані, а обсяги і вартість виконаних робіт могли бути завищені на 74 тис грн. Однак із серпня 2018 року нових ухвал по справі не з’являлося.

Усього з лютого 2017 року переможець отримав державних підрядів на 313,80 млн грн.

Колишня держуповноважена Антимонопольного комітету Агія Загребельська в інтерв’ю програмі «Он воно як» проекту Bihus.info розповіла про те, як АМКУ міг би вплинути на компанії, що мають структурні ознаки домінуючого впливу.

– Для конкретного прикладу логічно взяти найбільшого українського олігарха. Тому ми подивились на бізнес Ріната Ахметова. У нього є, мабуть, все – медіа, банк, нерухомість, заправки, рітейл, видобуток газу, нафти, вугілля, виплавка сталі, аграрне господарства, зв’язок, страхування. І цей список можна продовжувати ще. Але ми поговоримо сьогодні про його енергетичний холдинг. Чому саме про нього, хіба тільки там у Ахметова монополія?

– У нього там найбільша монополія.

– Ну і енергетика зараз на перших шпальтах. Три роки ми чули про «Роттердам+», зараз щось незрозуміле коїться з цінами.

– Плюс до всього ринок енергетики стосується кожного. Бо у кожному товарі, що ми споживаємо, є певна частка електроенергії.

– Перший бізнес – це вугілля. Другий – це теплоелектростанції, де з вугілля роблять електроенергію. Третій – це передача струму по проводам обленерго. Четвертий – продаж електроенергії безпосередньо споживачам. Чи можемо ми говорити про монополії в якихось з цих бізнесів?

– Близько 80% вугілля в Україні добувається на шахтах, що входять до групи «ДТЕК». Тоді як 35 відсотків достатньо, щоб говорити про структурні ознаки монополії. Якщо говорити про ринок теплової генерації, то тут у ДТЕК частка також близько 80%. А якщо говорити про всю електрогенерацію в цілому, то ми побачимо, що ДТЕК разом з «Енергоатомом» мають приблизно 80%. А щоб говорити про колективну монополію – достатньо 50%.

– Тобто це є друга монополія у будь-якому разі. Тепер говоримо про обленерго, які передають електроенергію на місця. Що тут?

– Всього в Україні 37 операторів розподільчих систем. Серед них є сім найбільших обленерго. І серед цих найбільших п’ять належать групі ДТЕК (після останнього придбання двох обленерго). В цілому по Україні обленерго групи ДТЕК передають близько 47% електроенергії. При цьому кожне обленерго є природною монополією. Бо в кожній області може передавати енергію тільки одне обленерго.

– Повернемось до цих монополій трохи пізніше. Четверте – це продаж енергії конкретним споживачам.

– Постачальники електроенергії пов’язані певним чином з обленерго. І ми можемо говорити, що близько 35% постачання здійснюється групою ДТЕК у тому числі і через те, що вона володіє обленерго. Ну і близько 90% експорту електроенергії України також здійснює ДТЕК.

– Яка з цих монополій є найважливіша і найперспективніша з точки зору, що з нею можна щось зробити?

– На мій погляд – це генерація. Бо в умовах нового ринку генерація має велике значення, оскільки вартість генерації є основною складовою ціни електроенергії.

– Що роблять у світі, коли генерація у країні починає належати одному чи двом великим підприємствам?

– Для того, щоб вирішити що робити – спочатку треба офіційно визнати суб’єкта господарювання монополістом. Це рішення приймає виключно Антимонопольний комітет. Жоден інший орган в Україні не може сказати чи є компанія монополістом. Якщо таке рішення приймається, то також дається оцінка – чи порушує цей монополіст конкурентне законодавство. Наприклад, якщо якась ціна є завищеною і вона б не була такою високою, якби суб’єкт не був монополістом, то можна говорити, що це вже є порушенням.

Наступне питання конкурентного відомства: що з цим порушенням робити? Можна зобов’язати суб’єкта знизити ціну чи якось інакше змінити свою поведінку. Або конкурентне відомство може зрозуміти, що «прокляття розміру» існує. І що як не коригуй поведінку монополіста – його розмір є певною причиною порушень. І ці порушення у будь-якому випадку будуть спостерігатись, тому що які б поведінкові зобов’язання не дав Антимонопольний комітет – суб’єкт завжди може спробувати їх обійти. Він модернізує свою поведінку, щоб забезпечити собі надприбутки. У такому разі АМКУ може прийняти рішення про примусовий поділ, щоб монополіст став менший розміром і вже не був причиною проблем на цьому ринку.

– АМКУ вже розглядав питання по ДТЕКу і це рішення здивувало всіх. Чи це рішення не перекреслює таку можливість?

– Не перекреслює. Бо рішення було прийнято в умовах регульованого ринку, коли був єдиний покупець, який купував електроенергію у всієї генерації. Коли її вартість регулювалась державою. Не дивлячись на те, що я з цим рішенням незгодна, але для того щоб говорити про завтра, а не про вчора, що більш доцільно – в новому ринку електроенергії з 1 липня 2019 року такого регулювання вже немає. І теплова генерація, яку на 80% представляє група ДТЕК, опинилась поза межами регулювання. Тобто це абсолютно ринкові умови, в яких група ДТЕК сама виставляє вартість, яку вважає за необхідне. В таких умовах, на мій погляд, вона вже має ринкову владу і більш серйозні ознаки монополії. Бо в новій моделі ринку у неї фактично немає конкурентів.

– Припустимо АМКУ проводить дослідження ринку електроенергії, виявляє, що у Ахметова є забагато ТЕС, і радить йому зменшити цю кількість. Як це технічно має виконуватись?

– Законодавство про примусовий поділ в Україні, на жаль, не настільки досконале як хотілося б. Перше і єдине рішення про примусовий поділ в Україні було прийнято в 1995 році, воно стосувалось молочних заводів Донецької області. Зараз розглядається питання про поділ добривного бізнесу групи Фірташа і подивимось яким чином буде побудовано правозастосування. З точки зору закону, примусовий поділ в Україні – це вид відповідальності, і це не рекомендація, а зобов’язання поділити бізнес. Але за чинним законодавством Антимонопольний комітет не має права сказати відповідачу як потрібно поділитись. Відповідач має здійснити реорганізацію на свій власний розсуд. Тобто група ДТЕК має сама запропонувати реорганізацію у відповідь на зобов’язання поділу, якщо воно буде прийнято. І тоді АМКУ має порахувати, що залишається після продажу частини і сказати, чи втратив відповідач монопольне становище, чи не втратив. Якщо відповідач не втратив монопольне становище, то це не буде сприйматись як виконання зобов’язання про примусовий поділ, і відповідач повинен думати і запропонувати продати ще щось.

– А якщо він не захоче, то що йому загрожує – штраф?

– Законодавством відводиться не менше шести місяців на виконання рішення про поділ. АМКУ у своєму рішенні повинен встановити строк, протягом якого це має бути здійснено, але не менше шести місяців. Якщо це рішення не буде виконано, Комітет може звернутись до суду за примусовим виконанням, пройти всі три інстанції, після цього отримати виконавчий документ, після цього піти у виконавчу службу Міністерства юстиції, яка зі свого боку повинна змусити відповідача поділитись.

– Не здається, що ми за цей час скоріше перейдемо на новий вид енергії, поки пройдемо це все?

– Так, ця процедура може зайняти кілька або десяток років, якщо до цього ми ще додамо, що відповідач може оскаржувати рішення АМКУ, і це оскарження теж може проходити три інстанції.

– У світі так само мучаться?

– Ні. Якщо говорити, наприклад, про Європу, то там є інструмент «добровільного поділу». Він був вперше застосований у 2008 році до німецької енергокомпанії Е.ON (її згодом голова АМКУ Юрій Терентьєв якраз порівнював з ДТЕКом). Тоді Єврокомісія прийняла рішення про добровільний поділ Е.ON, але спочатку на компанію було накладено кілька мільйонних штрафів, відкрито кілька розслідувань. Компанія чудово розуміла, що Єврокомісія налаштована дуже серйозно, і що тему навряд чи вийде заговорити та забути. Також всі розуміли, що у Європі діють справедливі суди, у яких буде важко поховати справу. Розуміючи усі ці ризики, Е.ON сама звернулась до Європкомісії в рамках процедури і запропонувала: «Давайте ми поділимось, щоб завершити все це».

– Поділитись це ж не означає, що у тебе держава щось забирає, чи ти переховаєш актив?

– Ні, мова йде про продаж за прозорою процедурою і по вигідній ціні. Якщо згадати «Стандарт ойл» Рокфеллера і одне з перших рішень про поділ, що було прийнято у США, то унікальність в тому, що конкурентне відомство настільки професійно розділило його бізнес, що акції «Стандарт ойлу» після поділу виросли у два рази! Він став багатшим через те, що його компанія стала комерційно більше привабливою.

Повертаючись до Єврокомісії відмічу – коли відповідач добровільно ділиться, то він отримує кілька профітів. Перший – по ньому закривають розслідування. Другий – розслідування закривається без встановлення порушення, тобто він вважається таким, що не вчиняв порушення. Третє – на нього не накладається штраф. Враховуючи усі ці плюси, то наскільки мені відомо Єврокомісія здійснювала усі поділи по «добровільній» процедурі.

– А якщо Ахметов віддасть комусь частину бізнесу, а потім через рік поверне назад?

– Такий ризик є, і не тільки у нас, а і у розвинених країнах. Саме тому конкурентне відомство має не просто прийняти рішення, подивитись що там продано і на цьому поставити крапку. Воно повинно протягом п’яти-десяти років слідкувати за ситуацією, робити «постогляди» цієї розконцентрації і дивитись чи не відбулось зворотного продажу чи якихось маніпуляцій, внаслідок яких група отримала вплив, який був і до рішення про поділ.

Взагалі це не унікальна наша ситуація. Енергетичні ринки у всьому світі концетровані, хоч і не настільки як в Україні. Але у Європі компанії, що мають велику долю на енергетичних ринках, зазвичай є публічними компаніями, акції яких вільно торгуються, у них є інституційні інвестори, часто в них є доля держави. В Україні ж енергокомпанія не є публічною і у неї є лише один кінцевий бенефіціар.

– Ми так зараз говоримо, нібито АМКУ зацікавлений боротись з Ахметовим. А яка реальність і який вплив має Рінат Леонідович на Комітет, у якому працює багато держуповноважених? Бо ми вже звикли, що олігархи зазвичай мають своїх людей у відомствах, які їх цікавлять з точки зору бізнесу.

– Якщо говорити про ДТЕК, то можна згадати події 2015 року, коли всі дев’ять членів Комітету одноголосно проголосували за рішення про те, що група ДТЕК має ознаки монопольного домінуючого становища і має можливість ним зловживати. Це був перший випадок, коли рішення про відкриття справи проти монополіста приймалось не окремим уповноваженим, а всіма членами Комітету. Це продемонструвало групі ДТЕК єдність позиції членів АМКУ. І тоді з’явився прес-реліз, у якому група ДТЕК повідомила, що вона готова до продажу власних активів, якщо таке рішення прийме Антимонопольний комітет.

– Тобто лишався ще один невеличкий крок – прийняти відповідне рішення?

– Так. І тут якраз було продемонстровано, що який би не був вплив з боку олігархів, у разі якщо держава демонструє свою законну, принципову, фахову, єдину позицію – то вони готові жити по тим правилам, які висуває держава. Але на жаль після цього у нас не відбулось засідання Комітету. Бо був дзвінок від аноніма про замінування будівлі АМКУ…

– В той день, коли мали приймати рішення по ДТЕКу?

– Так, в той день мали встановити наявність колективного монопольного становища у двох компаній – ДТЕК і «Енергоатому». І це мало бути першим кроком для подальших рішень. Це було на початку 2016 року.

– Але ж після дзвінка та «розмінування» держуповноважені могли повернутись назад і прийняти заплановане рішення?

– А назад вже ніхто не прийшов… (через два місяці після «мінування», у червні 2016 року АМКУ прийняв рішення, у якому ДТЕК було визнано вже не монополістом, а компанією, що просто має ознаки монополії – ред.).

І вже потім, у кінці 2018 року Комітет прийняв рішення, що ДТЕК має структурні ознаки монопольного становища, але не може їх реалізувати, тому що є державне регулювання. Заявниками по цій справі були НКРЕКП і «Укренерго». Сам регулятор НКРЕКП звернувся до Антимонопольного комітету і повідомив, що, можливо, є цінове зловживання, що штучно завищується вартість електроенергії за рахунок завищення вартості вугілля. Другий регулятор «Укренерго» звернуся з приводу того, що створюється штучний дефіцит на ринку, внаслідок відключення певних енергоблоків. Відтак Україна мусила звертатись до Російської Федерації у період збройної агресії за імпортом електроенергії, щоб покрити цей дефіцит. А у відповідь АМКУ їм фактично сказав: «Шановні регулятори, ви можете з ним розібратись самі, ми ніяким чином допомогти вам не можемо».

Це була дивна ситуація трирічної переписки між трьома регуляторами, внаслідок якої з’явилось ось таке рішення. Я з таким рішенням не згодна, бо НКРЕКП перевіряє і затверджує кінцевий тариф, але АМКУ не дослідив чи є у НКРЕКП можливість перевірити весь ланцюжок перепродажу вугілля всередині групи. Що стосується дефіциту – я також не знайшла в прийнятому рішенні відповіді на питання: якщо ДТЕК припинить постачати електроенергію в об’єднану енергосистему України, то який суб’єкт буде здатен покрити цей дефіцит? Навіть з Російської Федерації ми можемо імпортувати максимум 7% необхідного.

– Я так розумію, що у 2018 році за рішення на користь ДТЕКу голосували ті самі уповноважені, які у 2015 році голосували за відкриття справи проти ДТЕКу. Що з ними сталось за ці роки?

– На жаль, це та причина, по якій АМКУ не такий активний по відношенню до найбільших монополістів. Процедура призначення уповноважених та їх звільнення є достатньо заполітизована. Як ми бачимо сьогодні, держуповноважений є залежним від позиції президента України, від позиції Офісу президента, від позиції Кабінету міністрів, які можуть ініціювати процедуру звільнення держуповноваженого, наприклад, по причині втрати довіри. Друга причина: АМКУ протягом всього часу не мав бюджетної автономії. Всі необхідні йому кошти для виплати заробітної плати та власних потреб погоджуються Верховною Радою, Міністерством фінансів, певними центральними органами виконавчої влади…

– …де сидять чиновники та депутати від тих бізнесів, якими і займається АМКУ.

– Так. І внаслідок цього у 2016 році європейські експерти констатували, що АМКУ є однією з найгірше фінансованих державних установ в Україні з найменшими заробітними платами. Тобто позиція влади завжди була послідовною: нікому не потрібен потужний і незалежний Антимонопольний комітет. Коли у тебе немає фінансування і тебе в будь-який момент можуть звільнити по надуманим підставам, то боротись з олігархами, які мають суттєвий вплив в Україні на найвищих посадових осіб держави і шалені ресурси, аби влаштувати будь-які креативні проблеми членам Комітету, – неможливо. А якщо член АМКУ на цю боротьбу наважиться, то він не дійде навіть до середини цього шляху і опиниться на вулиці.

– Скільки часу потрібно на дослідження нового ринку електроенергії?

– Враховуючи те, що цей ринок запрацював лише 1 липня 2019 року, то звичайно має пройти хоча б три місяці, щоб Антимонопольний комітет подивився на ситуацію на цьому ринку. Але все полегшується тим, що з 2015 року АМКУ вивчав взагалі ринок електроенергії, що дозволяє взяти старі напрацювання, додати нову інформацію і дати висновок: чи є ознаки монопольного становища та порушення. На сьогодні на підставі інформації, що є у відкритому доступі, моя особиста думка така: є і ознаки монопольного становища, і зловживань. Думаю, що до нового року АМКУ цілком міг би прийняти рішення про відкриття справи, у наступному році завершити розслідування і винести вердикт: чи є порушення, чи є монополіст, і якщо є, то вирішити чи давати поведінкові зобов’язання, чи потрібно його ділити. Якщо потрібно ділити, то далі ми входимо у ту довгу історію, з якої ми і починали.

– Щоб ця історія стала коротша – чи може допомогти парламент чи уряд?

– Якщо за час цього року і першого півріччя наступного року Верховна Рада внесе зміни до закону про запровадження добровільного поділу, то це звичайно буде позитивним фактором.

– Практичне питання. Яким чином вплине на ринок те, що з умовно п’яти електростанцій пару штук буде продано іншим гравцям?

– Якщо говорити про ринок двосторонніх договорів, де за даними відкритих джерел сьогодні продається більше 60% електроенергії, то там фактично внаслідок урядових рішень продається електроенергія майже тільки від теплової генерації. Якщо ДТЕК продасть частину активів – то у нього буде більше конкурентів. Враховуючи те, що на цьому ринку немає державного регулювання, вони будуть вимушені конкурувати, щоб електроенергію купували саме у них. При цьому знижувати ціну і завойовувати довіру та лояльність споживачів.

– Припустимо я продаю по гривні, а ви по 90 копійок. То я б з вами домовився: «Давайте хоча б 95 будемо всі троє продавати».

– А це вже порушення, яке може бути кваліфіковане як картель, або як колективна монополія, якщо доля буде перевищувати певні показники. Я думаю це дуже швидко стане помітним. Якщо ми подивимось на європейські ринки, то там ціна від конкуруючих генерацій може протягом дня знижуватись до 30%. На нашому ринку двосторонніх договорів ціна не те що майже не знижується, а є дуже наближеною до максимальної ціни, до «price cap». Такі показники є сигналом для АМКУ, що щось не так. У даному випадку «щось не так», тому що скоріш за все ми маємо монополіста в обличчі групи ДТЕК (скоріш за все кажу тому, що відповідного рішення АМКУ немає). Якщо б було три компанії і вони б так себе вели, то ми б говорили, що вони скоріш за все змовились. Були рішення АМКУ з приводу кількох мереж АЗС, у яких були однакові ціни пального на стелі.

– Чи зрозуміло скільки ринок переплачує за електроенергію через те, що є монополіст?

– Єдину оцінку у себе в фейсбуці озвучив представник президента в Кабінеті міністрів, який вважає що група ДТЕК завдяки такій моделі ринку електроенергії зможе додатково заробити на рік 10 мільярдів гривень.

– Давайте опишемо весь ланцюжок продажів, щоб зрозуміти – хто зрештою заплатить ці 10 мільярдів.

– Це теж дуже цікава ситуація, її детально розписав у інтерв’ю керівник «Укренерго». Електроенергія іде по проводам обленерго і продається споживачам через постачальників. Населенню продає постачальник універсальної послуги, який пов’язаний з обленерго. Постачальник сам може купувати електроенергію по двом різним цінам – одна для промисловості, інша для населення. Ціна для промисловості більш ніж у десять разів вища, ніж ціна для населення, яка штучно тримається державою. Враховуючи те, що у нас немає єдиного комерційного обліку, єдиної бази даних про те хто скільки купив і скільки за це заплатив, внаслідок цього можуть бути маніпуляції саме на базі постачальника. Що він купуючи електроенергію по низькій ціні нібито як для населення – продає її в десять разів дорожче як для промисловості.

Оскільки були маніпуляції про те, що подорожчання електроенергії для промисловості не вплине на громадян України, хочу навести у приклад заяву представника президента в Кабінеті міністрів Андрія Геруса. Він нещодавно на засіданні уряду повідомив, що вже звертаються водоканали з проханням підняти розмір їхніх тарифів на 15% у зв’язку з тим, що піднялась вартість електроенергії. Відтак все це зрештою буде оплачуватись громадянами України, бо вартість електроенергії сидить в кожному товарі.

На круглому столі у Федерації роботодавців України нещодавно було повідомлено, що один з виробників продовольчих товарів, маючи проблему з тим, що йому треба підняти ціну внаслідок подорожчання електроенергії і не знаючи як це пояснити своїм клієнтам, запропонував писати на цінниках: «Вибачте, така ціна у зв’язку з тим, що у нас впроваджено новий ринок». Думаю, що якби ціну електроенергії просто підняли для населення, то це б викликало обурення. Але коли йти за такою складною схемою, то багато хто не розуміє, що за електроенергію для промисловості зрештою теж платять вони. І за різницю в ціні між «зеленою» і звичайною електроенергію теж платять  громадяни України.

– Отже ми маємо дві концепції. Одна – те що є зараз: є монополіст і зайвих 10 мільярдів. Друга: півроку роботи АМКУ і ця годівничка закривається чи хоча б зменшується.

– Також уряд може прийняти певні рішення, за наслідком яких з ДТЕКом конкуруватимуть «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Держкомпанії за останніми рішенням Кабінету міністрів було фактично виведено з ринку двосторонніх договорів.

– Можна ще відкрити імпорт електренергії.

– Так, але це не повністю вирішить проблему, бо з Європейського союзу ми можемо імпортувати близько 10%, з Російської Федерації приблизно 7%, Білорусь 5% і 2% Молдова.

– Повертаючись до поділу монополіста. Все впирається в спроможність Антимонопольного Комітету запустити цю процедуру і довести її до логічного кінця. Вже говорилось про залежність АМКУ від Банкової. Чи відчуваєте ви зараз політичну волю, щоб запускати такі процедури по олігархам і їхнім монополіям?

– На жаль поки що спостерігається все навпаки. Бо спочатку Комітету потрібно дати незалежність. Без незалежності це неможливо. Офіс президента сьогодні займає таку позицію, що останні події – це тільки початок перезавантаження АМКУ і до кінця року вони визначать кого ще звільнити, а кого залишити. І тепер уявіть собі наскільки незалежно ці члени АМКУ приймають рішення, коли вони розуміють, що від того як вони себе будуть поводити буде залежати – чи звільнять їх в кінці року чи не звільнять. Є звичайно справа по міндобривам Фірташа, винесена на засідання Комітету. Але вона розслідується з 2015 року, це не нова справа. І рішення по ній ще не прийнято, висновки робити зарано. Але будь-якої активності окрім як в напрямку бізнесу Фірташа з боку АМКУ поки не спостерігається.

– Та й невідомо чи були б такі різкі рухи, якби Фірташ залишався в Україні, чи хоча б у Відні. Можливо, якби не Америка, то не було б і таких рішень.

– Так, дуже тенденційно, що активізація і по добривам, і облгазам почалась недавно.

– Якби нас слухали виборці Зеленського, то вони б зауважили Агії, що президент змінює старий Антимонопольний комітет, у якого є певна погана історія, у тому числі по ДТЕКу. Можливо він хоче очистити його, поставити нових чесних держуповноважених, аби вони вели справжню боротьбу?

– Для того щоб поставити нових чесних, то старих треба звільняти не за «втрату довіри», а аналізувати їх діяльність. Якщо були кримінальні правопорушення – ініціювати притягнення до відповідальності. Звільняти окремих членів Комітету, у тому числі тих, що голосували проти монополії Ахметова, проти «передачі дизельної труби білорусам», тобто по знаковим рішенням Комітету – то це знову ж таки не про перезавантаження старих поганих і призначення нових хороших. Ну і якщо немає довіри до Комітету – то починати кадрові рішення потрібно з керівника органу, оскільки від нього більше всього залежить в Антимонопольному комітеті. І ми знаємо, що він захищав позицію, що ДТЕК не є монополістом. І з приводу придбання ДТЕКом обленерго голова також захищав позицію, що треба дати дозвіл і що це ніяк не впливає на конкуренцію. І коли цей голова АМКУ залишається на посаді, і не просто залишається, а за інформацією заступника голови Офісу президента вказує кого з державних уповноважених потрібно звільнити, а кого залишити, то мені здається, що ми говоримо не про перезавантаження. Поки що все говорить про призначення людей, які будуть більш контрольованими, більш залежними і йти в тому ж векторі, що і йшов голова АМКУ у ці роки.

Адміністративна колегія АМКУ з розгляду тендерних скарг вперше визнала «формальною помилкою» ненадання учасником гарантійних листів, наявність яких у складі тендерної пропозиції вимагав замовник. Про це повідомила колишня державна уповноважена Агія Загребельська.

Зміна практики тендерної колегії відбулась у межах розгляду скарги щодо неправомірності рішення замовника на закупівлі робіт із капітального ремонту одного з ліцеїв у Бориспільському районі Київщини. Замовником виступило Управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської РДА Київської області. Очікувана вартість підряду – 3,15 млн грн.

24 червня у рамках тендера відбувся аукціон, за результатами якого до найнижчої цінової відмітки впало ДочП «Сітібуд» ПАТ «Будівельник-14». Другим у ціновому рейтингу стало ТОВ «Бориспільметбуд», яке замовник початково визнав переможцем закупівлі.

Замовник відхилив найдешевшего «Сітібуд» за невідповідність вимогам тендерної документації. Але фірма успішно оскаржила рішення замовника в АМКУ – і щодо відхилення власної пропозиції, і щодо акцепту пропозиції «Бориспільметбуду». Тендерна колегія Комітету визнала і відхилення і акцепт неправомірними та зобов’язала замовника скасувати рішення. Право на статус переможця знову повернулось до «Сітібуду», з яким замовник наразі планує укласти договір підряду.

Водночас, компанія оскаржувала правомірність акцепту пропозиції «Бориспільметбуду» у низці частин, і не всі аргументи знайшли підтримку в АМКУ.

Так, у компанії відмітили, що тендерна пропозиція «Бориспільметбуду» не містила гарантійних листів про те, що пропозиція та строк дії забезпечення пропозиції будуть дійсними протягом не менше 90 днів з дати розкриття пропозиції. Відповідні вимоги замовника були сформульовані так:

Натомість учасник надав:

• Тендерну пропозицію з включеним у неї зобов’язанням дотримуватись її положень протягом 120 днів з дати розкриття;
• Банківську гарантію із терміном дії до 23.09.2019 включно.

Тендерна колегія відмовила у задоволенні скарги в цій частині, посилаючись на те, що ненадання гарантійних листів є формальною помилкою, яка не є підставою для відхилення пропозиції учасника.

Натомість, у 2018 році, розглядаючи скаргу з аналогічною фабулою, тендерна колегія АМКУ визнала відсутність гарантійного листа щодо строку невідповідністю вимогам тендерної документації.

В аналогічній ситуації відсутність гарантійного листа щодо строку була розцінена колегією як невідповідність та підстава для відхилення:

Нагадаємо, протягом останнього місяця тендерна колегія АМКУ уже тричі змінила підхід ТП=ТД при аналізі тендерних пропозицій учасника на предмет дотримання вимог замовника.

Йдеться, зокрема, про зміну практики ТД=ТП в частині «формальних помилок тендерної пропозиції» та в частині повноти тендерної пропозиції учасника, яка не дотягує до вимог тендерної документації. Також нещодавно орган оскарження фактично дозволив Службам автомобільних доріг викидати небажаних учасників лише на основі їхнього власного відгуку щодо якості роботи того чи іншого підрядника.

ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» Державного агентства інфраструктурних проектів України в липні повідомило про намір укласти п’ять угод з ТОВ «Хозхімсервіс» про капітальний ремонт автодороги державного значення Н-12 Суми – Полтава на загальну суму 145,84 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

Цьогоріч за Держпрограмою підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні до 2020 року Кабміну коштом спецфонду держбюджету відремонтують такі ділянки траси:

• за 47,24 млн грн. – виїзд із міста Суми км 11+300 – км 12+500;
• за 27,20 млн грн. – в’їзд у місто Тростянець км 55+700 – км 56+500;
• за 25,30 млн грн. – влаштування кільцевої однорівневої розв’язки на км 16+312;
• за 24,85 млн грн. – село Верхня Сироватка км 14+500 – км 15+300;
• за 21,26 млн грн. – влаштування кільцевої однорівневої розв’язки на км 75+420.

У грудні 2018 року щодо саме цієї дороги надсилав запит у Сумську ОДА нардеп від ВО «Батьківщина» Владислав Бухарєв, якого президент Володимир Зеленський призначив головою Служби зовнішньої розвідки 11 червня 2019 року. ОДА відповіла, що проекти готові, але в держбюджеті не передбачені кошти на ремонт цієї траси на Сумщині.

Підсумкові відомості ресурсів і кошториси не опубліковані, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів та обладнання з ринковими цінами на предмет можливого завищення.

Переможець не планує залучати субпідрядників. Асфальтобетон йому поставлятиме столичне ТОВ «Інейтс» зі статутним капіталом 100 грн., зареєстроване в лютому 2019 року на Анатолія Харченка з Ніжина Чернігівської області. Асфальтобетонний завод розташований по вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 126 у Прилуках на Чернігівщині (відстань від Прилук до Сум – 187 кілометрів по трасі Н07).

Сума угод на 10% нижча від загальної очікуваної вартості закупівель у 161,31 млн грн.

У торгах також брали участь ТОВ «Сумимостобуд», ТОВ «Київдортехнологія», ТОВ «Автомагістраль-Південь», ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» і ТОВ «Данко».

На найбільшому тендері «Данко» з нижчою на 1% ціною відхилили через відсутність:

• копії наказу про призначення уповноваженого з реалізації антикорупційної програми;
• даних про наявність працівників відповідної кваліфікації для виконання робіт відповідно до технічного завдання, а саме для монтажу зовнішнього освітлення.

Компанія оскаржила своє відхилення в АМКУ, заявивши, що замовник поставився до неї упереджено. За словами скаржника, наказ був завантажений в одному файлі з програмою (від «НГ»: це дійсно так), а інформація про працівників, накази, цивільно-правові угоди і трудові книжки надані (від «НГ»: у переліку немає електромонтажників, але тендерна документація прямо не вимагала їх мати). Також «Данко» заявило, що «Хозхімсервіс» не вказав рівень освіти фахівців і допустив інші недоліки. Скаргу розглянуть 16 серпня.

Столичним «Хозхімсервісом» на чолі з Марком Олеговичем Кізіменком володіють Давід Олегович Кізіменко та їхня мати Алла Кізіменко, прописані в окупованому Донецьку.

Чоловік Алли Кізіменко Олег Кізіменко колись очолював Управління капітального будівництва Донецької ОДА, а з 2012 року був заступником мера Севастополя Володимира Яцуби. Після анексії Криму Росією Кізіменко-старший лишився на тій же посаді при так званому губернаторі Сергію Меняйлі, а в 2015 році був звільнений.

У вересні 2018 року Олег Кізіменко був арештований у Херсоні за підозрою в державній зраді, а в грудні 2018 року – засуджений на п’ять років умовно за сепаратизм.

У 2008-2010 роках «Хозхімсервіс» отримав підрядів на 17,86 млн грн., а з 2016 року – на 2,63 млрд грн. Переважно вони будівельні, крім кількох нещодавніх щодо ремонту доріг.

Служба безпеки України підозрює, що службові особи комунального підприємства «Інженерний центр» КМДА діяли в інтересах ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж», ТОВ «Плутон-С» та ТОВ «Армабуд ЛТД» під час закупівлі медичного обладнання та проведення будівельно-ремонтних робіт Київського перинатального центру по просп. Героїв Сталінграда, 16 в Оболонському районі Києва за 110 млн грн., незаконно перерахувавши 13 млн грн. Про це написала Анна Камєліна у виданні «КиевVласть».

15 липня 2016 р. КП «Інженерний центр» замовило «Варда Спецбуд Монтаж» реконструкцію будівлі Київського перинатального центру по просп. Героїв Сталінграда, 16 за 110 млн грн. Як встановили слідчі, в рамках виконання цього договору у 2018 р. КП «Інженерний центр» перерахувало «Варда Спецбуд Монтаж» 51,62 млн грн. за вже виконані будівельно-монтажні роботи.

У той же час з’ясувалося, що ніякі будівельно-монтажні роботи в 2018 р. фактично не проводилися, а акти приймання виконаних робіт, які слугували підставою для перерахування коштів, містять неправдиві відомості.

В рамках розслідування правоохоронці провели огляд місця, де повинні були проводитися роботи і здійснили фотофіксацію. Фотоматеріали, зроблені в робочий день, в робочий час, вказують на те, що робочий процес на об’єкті є «замороженим», про що свідчить відсутність будь-яких ознак проведення будівельних робіт: відсутні робочі, відсутня техніка, тощо.

СБУ також з’ясувала, що в подальшому кошти, отримані «Варда Спецбуд Монтаж» від КП «Інженерний центр» в якості оплати за нібито виконані роботи, перераховувалися на рахунки фіктивних підприємств. При цьому, після переведення коштів в готівку, вони присвоювалися посадовцями «Варда Спецбуд Монтаж». В результаті місцевому бюджету було завдано збитків в особливо великих розмірах.

Слідчі також встановили, що частина коштів, отриманих від КП «Інженерний центр», ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» перерахувало ТОВ «Торіно трейд» за будівельні матеріали (будівельні та монтажні роботи на реконструкція та благоустрій парку «Володимирська гірка», архітектурно-будівельні вироби Василівського родовища, борт пиляно-колотий з граніту Василівського родовища, брущатку для мостіння із граніту Покостівського родовища). Йдеться про 2,13 млн грн.

В той же час, під час допиту засновниця «Торіно трейд» (в період відкриття кримінального провадження засновником була Людмила Щербакова) повідомила, що немає відношення до фірми та не володіє інформацією про місцезнаходження підприємства. При цьому, вона зазначила, що іншого засновника, директора та головбуха «Торіно трейд» знає особисто, адже кілька разів, на прохання спільного знайомого вони зустрічалися у нотаріуса і підписували якісь документи.

25 липня Дніпровський райсуд Києва доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Мінюсту України провести комплексну будівельно-технічну та економічну експертизи.

ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» зі статутним капіталом 1 тис грн. створили в кінці 2014 р. Артем Молчанов із села Доманівка на Миколаївщині та Олександр Кириченко з села Росава на Київщині. Наразі фірма записана на Максима Кузьменка, директор Віталій Холодов.

Видання нагадало, що згідно з ухвалою Печерського райсуду Києва від 27.07.2016, «Варда Спецбуд Монтаж» було створено чи придбано невідомими особами для прикриття незаконної діяльності.

З 2016 р. «Інженерний центр» очолює депутат Київради з фракції «Солідарність» Михайло Терентьєв.

Від «Наших грошей»:

Як повідомляли «Наші гроші», Дмитро Кириченко, прописаний в Росаві, був першозасновником ТОВ «Еко-Буд-Трейд». Нинішній його власник Максим Половко через ланцюжок партнерів пов’язаний із компаніями, близькими до заступника голови Київської міської держадміністрації В’ячеслава Непопа та Михайла Голиці – екс-очільника Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА .

Згідно з даними системи «Прозорро», у 2017-2019 рр. ТОВ «Варда Спецбуд Монтаж» виграло тендерів на загальну суму 1,28 млрд грн.

КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Київради 12 серпня уклало угоду з ПрАТ «Фундамент» про додаткові будівельні роботи із завершення реконструкції школи №42 у Дніпровському районі Києва на 142,75 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

У 2017 році «Фундамент» виграв торги «Житлоінвестбуду» на реконструкцію найстарішої столичної школи по вул. Хорольській, 19 майбутньою місткістю 1 080 учнів за 400,10 млн грн. У перерахунку на місця реконструкція без устаткування була втричі дорожча за прайс Мінрегіонрозвитку на будівництво шкіл. Роботи мали завершити до серпня 2018 року.

У процесі реконструкції виникла потреба в додаткових і залишкових роботах. Тому проект скоригували і провели нинішню закупівлю не більше ніж на 50% вартості первинного договору в попереднього підрядника за переговорною процедурою.

Отже, загальна вартість реконструкції школи зросла на третину – до 542,85 млн грн.

Цьогоріч влаштують покрівлю, вікна, двері, фасади, інженерні мережі, протипожежні системи і системи зв’язку, огородження, малі архітектурні форми, дороги, озеленення.

Підсумкову відомість ресурсів і кошториси не оприлюднено, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів та обладнання з ринковими цінами на предмет можливого завищення.

На заробітну плату піде 19,22 млн грн., тобто 13% загальної вартості нинішнього підряду щодо додаткових будівельних робіт. На прибуток відведено ще 4% – 6,32 млн грн.

Нагадаємо, у 2007 р. КП «Дніпробудтехсервіс» найняло ТОВ «Аладін» для реконструкції школи №42 до грудня 2010 р. У 2011 р. директора «Дніпробудтехсервісу» засудили за розкрадання коштів до 5 років умовно і сплати 11 тис грн штрафу. Суд зобов’язав екс-керівника «Дніпробудтехсервісу» сплатити на користь Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 2,16 млн грн збитків. У 2016 р. директор «Аладіну» отримав 5 років умовно за привласнення понад 1 млн грн., відшкодувавши більшість збитків.

Фірма «Фундамент» пов’язана з колишнім директором «Житлоінвестбуду», заступником голови КМДА Віталія Кличка, депутатом Київради від «Блоку Петра Порошенка» та членом Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Вячеславом Непопом, а також із родинним бізнес-партнером Непопа Михайлом Голицею – екс-депутатом Київради, екс-начальником Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА (1996-2010) та екс-директором «Київміськбуду» (2010-2012).

Наглядову раду очолює Дмитро Алєксєєв – власник 46% акцій. Раніше цю посаду обіймав Віктор Білич – помічник-консультант Непопа та його ж заступник по «Житлоінвестбуду».

Пакетом у 24% акцій володіє Віталій Пузійчук – син Віктора Пузійчука, колишнього власника нині ліквідованого ТОВ «КЖБК», яке було підрядником «Київміськбуду».

Ще 23% акцій заведено на кіпрську «Амбер Рутенія Лімітед» («Amber Rutenia Limited»).

Раніше акціонерами також були:

• Анжеліка Ковальова, яка раніше очолювала відділ адміністративно-кадрової роботи «Житлоінвестбуду»,
• Валентина Граділь – бухгалтер Непопа, яка співволодіє ТОВ «Укржитлоінвест» разом із Віктором Шустером, бізнес-партнером по «БК Київбудмонтаж» Миколи Негрича, зятя Голиці. До 2014 р. її пакет акцій «Фундаменту» належав самому Шустеру.

13 серпня Українська енергетична біржа зупинила торги природним газом у зв’язку зі змовою двох учасників, які штучно підвищували рівень цін на лоті з продажу газу «Нафтогазу». Про це повідомляється на сайті Біржі.

Служба безпеки біржі зафіксувала змову між ТОВ «ТД “Сокар Україна”» та ТОВ «Центральна газопостачальна компанія» на торгах по продажу газу від  ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (входить до групи НАК «Нафтогаз України»). Вказані фірми почергово підвищували ціну по одному з лотів на продаж на незначні суми впродовж аномально довгого часу.

«В результаті таких дій компаній, ціна природного газу могла зрости на 34,8% від стартової, а решта лотів продавця не могли бути реалізовані. Біржею було зупинено торги на підставі п. 13.2.1. Правил», – йдеться у повідомленні Біржі.

Відзначимо, у межах електронних біржових торгів за номером GAS-130819-14 були представлені дві позиції «Нафтогаз Трейдингу» – №4 і №5. Крок ціни складав 12 грн.

Дії «Сокару» та «ЦГК» кваліфікували як спробу штучного впливу на ціни з метою маніпулювання.

100% ТОВ «ТД “Сокар Україна”» належить ТОВ «Сокар Енерджі Україна», яке належить азербайджанській державній компанії «Socar», зареєстрованій у Баку.

Сьогодні ТД «Сокар Україна» разом із ТОВ «Торум» оскаржує в АМКУ п’ять дизельних тендерів «Укрзалізниці». У відповідь на вимушене призупинення торгів та нестачу запасів палива «Укрзалізниця» провела екстрену пряму закупівлю.

Черкаське ТОВ «Центральна газопостачальна компанія» записана на Наталію Деркач з Черкащини. Раніше «Наші гроші» повідомляли, що через мобільний номер компанія пов’язана з власником ТОВ «Енергогазрезерв» Олексієм Кивенком. У 2007-2009 роках Кивенко був членом правління ПАТ «Черкасигаз» із групи Дмитра Фірташа.

Нагадаємо, Нафтогаз у травні цього року заявив  про початок продажу газу на Українській енергетичній біржі.

Вихід «Нафтогаз Трейдингу» на біржові торги мав підвищити прозорість формування ринкової ціни газу та збільшити обсяги біржової торгівлі газом в Україні.

Пошуковий інтегратор «Ring» тепер дає можливість пошуку по базі тендерів за останні одинадцять років, яку видання «Тексти» зібрало з «Вісника державних закупівель» і системи «Прозорро». Про це повідомляється на сайті Bihus.Info.

База тендерів від «Текстів» містить 3,7 мільйона тендерів за період з 2008 року донині та оновлюється щотижня. У системі «Ring» до неї додано повнотекстовий пошук за назвою, кодом ЄДРПОУ, адресою переможця чи замовника та предметом закупівлі. Детальна інформація про окремий тендер містить назву, адресу, коди ЄДРПОУ і контактні дані продавця та замовника, ім’я представника замовника, предмет, суму та дату закупівлі.

Включення бази тендерів у систему «Ring» дозволить журналістам не лише знайти компанії, що отримували гроші з бюджету, а й одночасно перевірити цих переможців по 16 раніше підключених реєстрах і базах. Наприклад, на наявність податкового боргу, дозволів на будівництво чи зв’язків керівників цих фірм із депутатами.

Господарський суд Києва залишив без змін рішення Антимонопольного комітету щодо антиконкурентних узгоджених дій ДП «Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків “Укрелекон”» та ТОВ «НВП “Гаммаграфік”» на загальнонаціональному ринку засобів контролю. Про це свідчить рішення суду від 24 липня та 30 липня.

Так, у грудні минулого року Антимонопольний комітет визнав, що приватна компанія «Гаммаграфік» та державне підприємство «Укрелекон» порушили закон «Про захист економічної конкуренції» через антиконкурентні узгоджені дії, зокрема, шляхом встановлення економічно необґрунтованих цін продажу обов’язкових до використання пломб для касових апаратів та книг з обліку розрахункових операцій протягом квітня 2013 – першого півріччя 2018 року.

У цій схемі «Укрелекон» виступав замовником пломб, а підприємство «Гаммаграфік» – виготовляло їх. У 2000-их ціна пломби для підприємця складала 4,98 грн, тоді як державний поліграфкомбінат «Україна» розраховував орієнтовну вартість однієї пломби на рівні 1,50 грн.

Крім того, уже в 2013 році вартість пломби зросла до 9,96 грн. З них 4,08 грн залишались «Гаммаграфіку», а 5,88 грн – Укрелекону. (детальніше про схему читайте, будь ласка, тут).

В обґрунтування правопорушення лягло те, що:

• «Укрелекон» забезпечив виготовлення засобів контролю єдним суб’єктом господарювання;
• «Укрелекон» обмежив потенційним конкурентам «Гаммаграфіку» доступ на ринок засобів контролю;
• Відповідачі встановили неринкові ціни і умови придбання та реалізації засобів контролю.

Врешті приватний «Гаммаграфік» отримав 1,75 млн грн штрафу, а державний «Укрелекон» – 877 тис. грн. та зобов’язання – припинити порушення.

У суді компанії пояснювали, що розпочали співпрацю за результатами конкурентного конкурсу від червня 2001 року – жодної змови між ними не існує. При цьому, зі справи АМКУ відомо, що матеріали конкурсу з визначення «Гаммаграфіку» як виробника засобів контролю відсутні.

«Обмеження доступу до ринку полягає у тому, що ДП «Укрелекон» та ТОВ «НВП «Гаммаграфік» узгоджували свої дії між собою, що підтверджується, зокрема, обмеженням доступу потенційним конкурентам на ринок засобів контролю шляхом встановлення дії Договору між ДП «Укрелекон» та ТОВ «НВП «Гаммаграфік»  до 2026 року», – пояснив суд.

Відзначимо, що 2 липня цього року діяльність «Укрелекон» припинена, а правонаступником є інше підприємства фіскалів – ДП «Сервісно-видавничий центр».