А рука все тягнеться

«Чорноморнафтогаз» знову затендерив не по-дитячому, купуючи металеві вироби втричі дорожче від ринкових цін. Щоправда, відразу поклявся, що став на шлях виправлення…

Минулого тижня колектив «Наших Грошей» розділився на два табори. Одна частина з відчуттям глибокого задоволення пропонувала святкову вечірку з шампанським, друга – роздратована – хотіла горілки, «не чокаючись».

До розколу призвела ситуація із ще неопублікованою на той момент новиною про закупівлю «Чорноморнафтогазом» металевих виробів на 3 мільйони гривень.

Річ у тім, що «ЧНФ» після зміни влади у компанії (цього року людей Юрія Бойко замінили протеже Едуарда Ставицького) фактично ще не проводив тендерів. Відмовлялись навіть від «Інтерпайпу» Віктора Пінчука та каламутних фірм з фантастичними цінами, що в принципі не звично для цієї державної структури.

Тому коли банк Сашка Януковича надав компанії кредит 150 млн грн. з цільовим призначенням «на закупівлю товарів», а потім таку ж суму на цю ж благородну мету дали ще «Сбербанк» та «Ощадбанк», залишалось просто набратись терпіння до старту розпилювальних робіт.

В очікуванні перших акцептів, ми випустили статтю про ситуацію із підготовкою до проведення «тендеру під одного» на обслуговування «вишок Бойка», коли «ЧНФ» вирішив скласти протекцію фірмі кримського депутата від Партії регіонів.

У результаті до нас звернувся безпосередньо голова правління Сергій Головін, який раніше працював у «Надрах України» під крилом Ставицького. Також він був директором фірми «Надра Юзівська», яка є елементом схеми Ставицького по видобутку сланцевого газу.

Головін запевнив, що ситуація з обслуговуванням бурових установок не така сумна, як ми описали (його запевнення ми додали до статті). Також нас попросили за першої нагоди звертатись до «ЧНФ» за коментарями. Оскільки влада змінилась, і відтепер все буде чисто і прозоро.

Якраз наприкінці серпня вигулькнули перші два тендери на придбання швелерів, кутиків та колючої стрічки на 3 млн грн.

У порядку експерименту ми зробили наступне: написали новину, і ще до її опублікування попросили «ЧНФ» пояснити, яким чином металеві вироби було придбано у 2-3 (два-три) рази дорожче від ринкових цін.

Пікантності ситуації додавало і те, що тендер розіграли дві компанії, які були створені тими самими людьми. А блатних донецьких із суттєво дешевшими пропозиціями навіть не допустили до участі у тендері.

Держкомпанія відреагувала миттєво. І справді не так, як це робили попередники.

Цього разу «ЧНФ» обрав нову тактику, яка і призвела до розколу у «Наших Грошах».

Прес-служба «ЧНФу» з посиланням на голову тендерного комітету Валерія Полшкова повідомила, що вже після укладення угоди були проведені «додаткові маркетингові дослідження поточної ситуації на ринку даних товарів». Потім «відбулись переговори з контрагентом і була досягнута домовленість про значне зниження ціни на всі позиції товарів».

До цього було додано табличку з новими цінами, які, за даними прес-служби, були зафіксовані у додатковій угоді «ЧНФ» з переможцем тендеру ТОВ «ТБ «Лінія плюс».

(На жаль, у «ЧНФі» нічого не повідомили про нову ціну на колючу стрічку. Однак її вартість становила лише 0,6 млн грн. із загальної суми 3 млн грн. Тому ми вирішили не акцентувати на цьому увагу. Тим паче, що головна проблема крилась в іншому).

Фактично лист прес-служби означав, що нам вдалось зекономити державні гроші. Принаймні так вважала та частина «НГ», у якої найбільш розвинена громадянська свідомість.

Візуально це виглядало справді так. Ми знайшли інформацію, попросили держкомпанію пояснити, і на виході отримали повідомлення про зниження тендерних цін до ринкових. Фактична економія склала 1,27 млн грн. Чим не привід для споживання вишуканих напоїв?

Однак друга частина «Наших Грошей», більш схиблена на журналістському цинізмі, якщо і хотіла випити, то зовсім з іншого приводу: прес-реліз вбив новину про «неефективне» витрачання коштів.

З огляду на такий розкол ми прийняли рішення не пити взагалі, зачекавши, доки емоції вщухнуть.

Уже на холодну голову прийшла наступна думка. А чому «маркетингові дослідження» не було проведено між акцептом і підписанням угоди? Це б дозволило знизити вартість закупівлі ще до опублікування у «Віснику держзакупівель», не даючи приводів для журналістських підозр.

До того ж прес-реліз є все ж таки лише папірцем, за який відповідає менеджер середньої ланки, а не голова правління чи тендерного комітету. Якщо прес-реліз перестає бути вигідним, його завжди можна оголосити «ексцесом виконавця».

Тому ми попросили «ЧНФ» на підтвердження свого прес-релізу надати нам саму додаткову угоду, у якій зафіксовано зниження ціни.

Звісно, що довіра до такого документу теж не найвища. Оскільки, уклавши одну додаткову угоду, згодом – коли вщухне публічний галас – можна укласти нову, у якій ціни легким помахом руки піднімаються до рівня тендерних, а то ще й на 10% вище (закон це дозволяє).

І все ж наявність додаткової угоди таки підвищує шанси на переможне закінчення. Бо з офіційним документом вже можна працювати.

Також ми вважали, що якби додаткова угода насправді існувала, то її б нам дали дуже швидко. Які проблеми відсканувати кілька сторінок?

Однак, виявилось, що якісь проблеми таки є. Ми чекали відповіді не день, і не два, але намарно. Тобто документального підтвердження інформації, що ціни на металеві вироби було дивовижним способом знижено, отримати не вдалось.

Тому публікуємо цей матеріал зі щирим сподіванням на перемогу добра над баблом, але з повним розумінням того, що ми живемо в Україні – країні творчих людей і необмежених можливостей. Так що хочеш-не хочеш, а доведеться продовжити проводити «цікаві досліди». Тим паче, що попереду ще багато сотень мільйонів.

Юрій Ніколов, Олексій Шалайський, «Наші Гроші»